Юрій Вітяк – Хлопчик в пасмистій піжамі

Related posts:

1. Юрій Вітяк – Фріді Кало присвячується Фріді Кало присвячується… Ліжко – ковпак, буцигарня для тіла, Пута покути, життя в простирадлах, Люди порожні для тебе, безрадні,. Пам’ять не зрадить, що радість зотліла. Мов на стовпі без відступництва відьма, Так, ніби Бруно, за віру в безмежність. Лежень оспалий сапить: “Незалежність! Натовп набрид, як очам болебільма”. Ти – кубик – рубик, – від барв […]...
2. Олександра Ватащук – Мій хлопчик, ще зовсім хлопчик Мій хлопчик, ще зовсім хлопчик Зітканий з впертості, мужності й ніжності Небо листопада, поселилось в його очах Маленькі бісенята, виглядають з під вій, коли він посміхається Дороги Сходу сивиною пройшлись його скронями Намертво врізались в лінії долі долонь Мій хлопчик, вчиться наново жити. Засинати без кулемета Не здригатися від вибухів феєрверків. Вчиться посміхатися, без болю […]...
3. Юрій Вітяк – Земля з-під ніг і небо із глави Земля з-під ніг і небо із глави, Уже не так важливо, хто правий, І скільки раз тобі горлали “Браво!” Заснуло сонце в золотій оправі. Закрило очі та щонічно спить, Схрестило руки і лягма у яму, Там десь за обрієм, а я й не глянув, Куди збирає простеньку-блакить. Вогонь горить, вогонь в мені горить, Ще скапує […]...
4. Ганнуся і Хлопчик-Фігурка (за оповіданням І. Калинця “Хлопчик-Фігурка, який задоволений собою”) І. Звідки беруться фантастичні герої? (З дитячих фантазій. Можна легко знайти собі товариша, намалювавши його на склі чи на папері. З ним буває весело. Можна з ним спілкуватися чи довірити йому свої таємниці. Ось і Ганнуся на віконному склі трамваю намалювала фігурку хлопчика. Коли вона збиралася вийти на зупинці, Хлопчик-Фігурка попросив узяти його з собою. […]...
5. Юрій Вітяк – Погляд, як карти з Богом Погляд, як карти з Богом, Гра неможлива. Утопія. Сонце так смажить, зо попелу – Я на твоєму плечі. Гострю думки-мечі Із ренесансною втомою Хочу зродитися комою, Щастям, гучним прологом, Погляд, як карти з Богом, Карта на наше грядуще, Душі, як кавові гущі, Запахи плоті сплелися, Де ж ти фатальна милосте, Дай же дізнатись імення, Крила […]...
6. Юрій Вітяк – “Отче наш” натщесерце за гріх “Отче наш” натщесерце за гріх, За усіх, хто, на жаль, не повернеться. Ти людей, мов на перлах вервиці, Мовчки злічиш уже без зловтіх. Як у пам*яті буде пролижень, Нумерацію друга квартир, Пригадаєш, Життя, мов тир,- Я для смерті мішень і лишень. Хтось діяння мої, як дідух, Позбирає в безплідному полі, Голіруко сплете блідочолий Сніп і […]...
7. Юрій Вітяк – Канеш у Лету, по лепті для чада Канеш у Лету, по лепті для чада. Промінь в очах, чи розлючений кратер Можеш ховати до першого граду, Лиш не забудь, що ти гладіятор. Ти – амазонка у джунглиськах міста, Ріж-но кинджалом артерії вулиць! Власна сміливість – напівреконкіста- Сили резервні збереш, і все збулось. Навіть Касандра в лихому пророцтві Буде мовчати, як риба у січні… […]...
8. Юлія Алейнікова – Мій любий хлопчик Мій любий хлопчик з темрявою в грудях, Сплетений з сарказму і дощів. Ти у мене, ніби в ляльку вуду, Поклав брудні думки і знов зашив. Мій любий хлопчик з мозком замість серця, Мій бісів одинак, мій дикий звір. В тобі завжди було найбільше сенсу. І, в той же час, найменше почуттів....
9. Юрій Вітяк – Цукроварня твоїх уст Цукроварня твоїх уст, І рутина зникає гіркотна, І в мені домовинна самотність, Лементує, скликає до змін, Бо душа для душі – передзвін, Бо слова до словес – революція, А мовчання – коштовність в пилюці як, Горевбогість і самосмерть Не заквітчаних вишнєсадів, Я до тебе крізь силу судів, Осоружність людського ока, Ти кохання-картання. Пророкам Невідома цукровість […]...
10. Юрій Вітяк – Пальці віялом Пальці віялом… Правда діями, Друзів лихом усіх переміряно… І смішною здається корида – Я іду, як ішла Атлантида. Перекроюю криком кремінь Черстволюдства і любствочерства, Чернь дістала блаженства перстом, Затягнула моралі ремінь. У мені два мене і два інших – Від добра – до добра притягання; По загостреній долею грані, Просуваюсь, не звівши рахунки. Ані з […]...
11. Семенко Михайль – Хлопчик Молодий я і багато взяв, Світ і життя збагнув зарано. Душа моя ще просить ласки, Я ще дитина – і коли дорослим став? Я прагну друга, як колись, Коли був наївним ідеалістом, І хочу, щоб мене хтось зрозумів. Я ще хлопчик, і моя мрія – панна. Я непрактичний, І мене лякає женщина. Я – несталий, […]...
12. Юрій Андрухович – Котячий концерт Добрий вечір тобі, пане професоре! Пане кредиторе смутку і покори! Поки жовтий місяць небо переоре, Вихлюпнем з мундирів душі, наче море… Ми повисли на деревах – ми нічні коти, Чорним вереском утроб сколихнемо смерк, Виліплені з відчаю й темноти, Ми – зеленоокі, немов Месмер… Заволаємо з гілляк, ніби з чорних веж, Брязнемо по ліхтарях – […]...
13. Микола Вінграновський – Мизатий хлопчик, як горобчик Мизатий хлопчик, як горобчик, З таким, як сам, до річки йде. Іде над хлопчиками дощик, Іде над ними й більш ніде. А фіолетове, а синьо При хаті півники цвітуть! Цвіте над півниками слива, І абрикоса пахне тут. 1969...
14. Драматична доля хлопчика Мотла (за оповіданням Шолом-Алейхема “Хлопчик Мотл”) Драматична доля хлопчика Мотла (за оповіданням Шолом-Алейхема “Хлопчик Мотл”) І. Тема оповідання “Хлопчик Мотл”. (В оповіданні очима хлопчика показано зубожіння містечка Касрилівка, відчайдушні намагання його мешканців вирватися зі злиднів. Нужда примушує рідних Мотла зважитися на еміграцію до Америки.) ІІ. Драматична доля Мотла. 1. Умови, в яких ріс хлопчик. (Сім’я Мотла жила у злиднях. Хворий батько, […]...
15. Залевський Микола – Хлопчик-мізинчик Жив колись лісоруб із дружиною, і було у них семеро дітей – всі хлопчики. Меншенькому минуло лише сім років. Сім’я була дуже бідна, і з сімома дітьми батькам доводилося дуже скрутно, бо ніхто з синів ще не міг заробити на хліб. А ще непокоїло батька те, що найменший був дуже тихенький – такий, що й […]...
16. Хлопчик – Сосюра Володимир У полоні білому, в Одесі, Я згадав: у гуркоті навал По мосту йшов хлопчик літ на десять І свистів “Інтернаціонал”. Вдалині хиталися дерева І синів задумано прибій… Раптом крик повітря полудневе Пронизав наказом гострим: “Стій!” Грубий крик і клацання затвора, І лякливе лопотіння ніг… Але куля зла і гострозора Перетнула хлопчикові біг… Перетнула, кинула на […]...
17. Голобородько Василь – Хлопчик малює літо (Збірка) 1995 рік, видавництво “Веселка” ХЛОПЧИК, ЯКИЙ СТОЇТЬ СЕРЕд ЛІТА Хлопчик стоїть, Зупинений на бігу через літо. Летить повз нього бджола, Хлопчик принюхається-принюхається й знає: Ця бджола полетіла із медом, Що пахне липовим цвітом – Набрала у квітці липи; Ця бджола полетіла із медом, Що пахне гречаним цвітом – Набрала у квітці гречки; Ця бджола полетіла […]...
18. Хлопчик-Фігурка… (скорочено) – Калинець Ігор Ганнуся їхала додому трамваєм і намалювала на вікні пальчиком чоловічка в окулярах. Коли дівчинка виходила, почула, що Хлопчик-Фігурка (далі скорочено будемо називати його Ха-еФ) просить її взяти його із собою. дівчинка здивувалася, але взяла хлопчика в ранець, і він поселився там в альбомі для малювання. Гануся згадала про Ха-еФа тільки тоді, як учитель поставив хлопчика […]...
19. Василь Стус – У Прохорівці – сни, мов ріки У Прохорівці – сни, мов ріки Напровесні: об груди б’ють, Як об пороги. думи йдуть, Неначе дзвони. I великі Тумани в головах ростуть. У Прохорівці сни, мов ріки. Так увижається не раз: Заснеш – не чути й третіх півнів, І сновигають тіні дивні – То Максимович і Тарас Бредуть Михайловим узвозом Угору й гору – […]...
20. Ольга Анцибор – Хлопчик мій горобчик Хлопчик мій горобчик, Пташенятко миле, Якби ти дозволив – Я б тебе любила. Стежечка-стежинка Лісом пробігала. Якби ти дозволив – Я б тебе кохала. Ти не дозволяєш, Мене не кохаєш, Молоду дівчину За дружину маєш. Дубок зелененький Над річкою в’ється, Болісно серденько В моїх грудях б’ється. Я його благаю, Не бийся, не треба. До мого […]...
21. Світ фантазії в казковому оповіданні “Хлопчик-фігурка, який задоволений собою” Ігор Калинець – талановитий майстер слова, поет і прозаїк, що пише для дорослих і дітей. Світ дитинства для цього митця – невичерпне джерело натхнення. Він тонко відчуває дитячу душу, її потяг до мрії, уміння бачити невидиме, таємниче в буденному житті. У творі “Хлопчик-фігурка, який задоволений собою” автор показує, як завдяки багатій дитячій уяві Ганнусі з’являється […]...
22. Юрій Андрухович – Про театри, цирки та іподроми Про театри, цирки та іподроми Не писав тобі ані слова. Й не буду. Є вагоміші драми, себто погроми: На прохання люду повісять Юду Чи каструють Будду (яка різниця!) На вимогу нарсуду в ніч солов’їну. Я щодня тут їжджу попри в’язницю. Мене вчать любити всю цю країну. Мене вчать: найменша сльоза дитяти Важить більше, аніж усі […]...
23. Юрій Андрухович – Жовтень. Вечір Ми ввійшли в цю осінь, як в алею… Осене, прийми нас і помилуй! Гіркота земного привілею: Пережити світло, мов помилку,- Як над нами болісно смеркає! – Тонко рветься день, аж нам відкрилось; Полум’я минає і зникає, Щоб золою стати, ніби Крилос*. Але спалах! наче засвітила Барва крові з розписів настінних, Барва меду, ягоди і тіла […]...
24. Юрій Андрухович – Птахорізка СЕРЕдНЬОВІЧНИЙ ЗВІРИНЕЦЬ З колекції Мікельаньйоло Романо (він же Густав Зуппе) Це рясне гуляння вбогих при музиці, Під мурами, де випивка і тінь. Це триває свято поїдання птиці При світлі відлітань і тріпотінь. Треті птиці лунко прокричали ранок, І ринок забуяв, як райський ліс. Тож тяжкі тіла знекровлених коханок Закутує в пітьму пан птахоріз. По його […]...
25. Національний колорит та гумор твору Шолом-Алейхема “Хлопчик Мотл” Національний колорит та гумор твору Шолом-Алейхема “Хлопчик Мотл” На титульній сторінці книги написано “Переклад з єврейської”. Зрозуміло, що перед нами твір, написаний для людей, для яких побут і звичаї єврейського народу не є чимось екзотичним. Автору більше до вподоби розібратися з психологією героя, ніж із його зачіскою чи повсякденним меню. Шолом-Алейхем (Шолом Нохумович Рабінович) писав […]...
26. Слабошпицький Михайло – Хлопчик Валь (Збірка) Оповідання та казка про гнома ПАПУГА З ОСІННЬОЇ ГІЛКИ Оповідання Вже була осінь. Він сидів на гілці між великих яблук і верещав: – Пор-ра вставать! Пор-ра вставать! Вар-рить кашу! Над яблунею вгорі було нескінченне небо. Там літали всякі птахи, а ще вище над ними – літаки. В нього аж голова запаморочилася, коли глянув угору. до […]...
27. Нона Нона (лат. nоnа – дев’ята) – рідкісна строфа з дев’яти рядків, що має вигляд октави з одним долученим рядком та наділена потрійною римою (третій, шостий, дев’ятий рядки): Я летів красивим чортом а На коні, як ворон, чорнім – а Біла піна падала, мов сніг – б Ех, До тої Чураївни, в Що клялась від третіх […]...
28. Юрій Андрухович – Нехай уже не нам – солодкі ягоди Нехай уже не нам – солодкі ягоди Й вода з ключа, шовкова і правічна, І дві легкі долоні, спраглі злагоди В тремкому палі, мов на вітрі свічка, Нехай уже не нам – ліхтарна вулиця З нічним кафе, підсвіченим і теплим, І все, що продається та купується,- Нехай уже не нам, а ми потерпим, Спокуси обійдемо, […]...
29. Юрій Андрухович – Коломийський полк у Парижі Палаце правосудний тріумфів арко Обскубані когути плюмажні офіри Машируючи під арков переможно шпарко Співаємо хрипко немов обозні фіри Слава нашим генералам конюхам слава Слава Богу пройшли-сьмо рим і Крим і півпекла В’ється в небі фана рвана як халява Сто фортець добуто і згага запекла Миром пахне як миртов лопочуть газетки Же конець усім войнам же […]...
30. Юрій Андрухович – Гробниця І ось ми зібралися всі разом ціла родина Коли цвинтарні служаки відітнули Непевний промінь за останнім з нас Ми знову зустрілися як за останніх часів Гри на біржах Катання на фіакрах Недільних балів у заміському клубі Лежимо на твердій підлозі Під мармуровою чашею Що від палого листя й дощівки тяжка Та все ж у пристойному […]...
31. Микола Руденко – Ночі мої, зачаровані ночі! Ночі мої, зачаровані ночі! Відгомін в лузі дівочих пісень, Третіх півнів заклинання пророчі – Ті, без яких не народиться день. Сонце не зійде, бузок не розквітне, Косами не задзвенять косарі, Доки у поле, у небо досвітнє Не заволають пророки старі. Добре тим птахам пророками бути: Голос подав – і ніхто не засне. Ані провини у […]...
32. Шаланда в морі (скорочено) – Юрій Яновський Віє степом вітер-трамонтан. От і зараз “Трамонтан дмухав з берега, був місяць січень чи лютий, море замерзло на сотню метрів, на морі розходилися хвилі, на обрії вони були гарні з білими гривами, добігали до берега напроти вітру, вітер збивав з них білі шапки… ” Насувався шторм. А на березі стояла стара Половчиха, “одежа на ній […]...
33. Юрій Яновський – Шаланда в морі (СКОРОЧЕНО) ЮРІЙ ЯНОВСЬКИЙ Шаланда в морі Віє степом вітер-трамонтан. От і зараз “Трамонтан дмухав з берега, був місяць січень чи лютий, море замерзло на сотню метрів, на морі розходилися хвилі, на обрії вони були гарні з білими гривами, добігали до берега напроти вітру, вітер збивав з них білі шапки… ” Насувався шторм. А на березі стояла […]...
34. Семенко Михайль – Умирає хлопчик Я здоровий і обідаю двічі на день. Сонця в мені великі куби. Біль мій ніким не розгаданий, Але я до болю звик. Я заздрю маленькому хлопчикові, Що вмирає у хорих муках. “О! відкіля ці руки нові? Не було ж рук… “ Я здоровий і двічі на день обідаю. Газель умирає у день охмарений. Але я […]...
35. Павло Глазовий – Мами не заміниш І таких, на жаль великий, носить ще земля: Утекла від тата мама, кинула маля. Довелось женитись тату в зрілі вже літа. – Ну як тобі нова мама? – він синка пита. Хлопчик мнеться, дуже довго добира слова: – Обдурили тебе, татку, вона – не нова…...
36. Юрій Андрухович – до пані Варвари Л Натрунний портрет міщанки Варвари Лянгиш (XVII ст.) Зберігається у Львівському історичному музеї Тебе – теплу, погідну, лагідну, окату Хочу кликати з ночі, всю з шовку й брокату. Спалює мене поїдом жадання єдине: Їхати до тебе поїздом більш як дві години. Далі мене знищує пожадання друге: “З темниці музейної виплинь, королево!” – Горлав би на всю […]...
37. Юрій Андрухович – Зміна декорацій У приміщенні церкви відкрито вокзал: Почекальні, лампади, ікони, кабіни. Перелюднені хори гудуть, мов казан, A в касирок вуста, як фальшиві рубіни. Туалети і фрески. Колишня зоря Закотилась у тлін, мов Марія у чорнім. Відчиняєш, як двері, врата вівтаря – І виходиш, і ходиш по першій платформі. А на ній – протяги, паротяги. Свічок Пересохлі світла, […]...
38. Юрій Іздрик – Все що у тебе є Все що у тебе є – все воно може боліти Те чого в тебе немає боліти не буде Тож позбувайся добра допоки ще літо І не ховайся від зла бо воно повсюди І не звертай із дороги якої не видно І зупиняйся скрізь де знайдеш спочинок Краще обходити збоку все необхідне Краще не підбирати з […]...
39. Юрій Тарнавський – Старість Казанови Кожного погідного ранку Казанова, Одягнений в рожеві жіночі панчохи, Виходить на вузькі левади міста Збирати зомлілі метелики презервативів. Стіни його кімнати облуплені Змощеними муміями поцілунків, Які він витяв тремтячою рукою Із уст старих дів, що померли. Кажуть, що коли вночі лунають Хрипкі еха стогонів в його кімнаті – Це на пустих площах свого висохлого тіла […]...
40. Юрій Андрухович – Врешті дочекалися і ми благої вістки З циклу “Нотатки фенолога” Врешті дочекалися і ми благої вістки: Прах дорожній гілкою і квіткою запах – Знову городянки, мов еквілібристки, Промивають вікна майже в небесах,- Як вони утримують горішню рівновагу Над майданним гомоном круглої землі! Ніби визнають лишень захмарну тягу, Надвечірні спалахи малюючи на склі… Ніби все спочатку. Йдуть великі свята – Болісні, мов […]...