Юрко Гудзь – Ластівка зводить гніздо
Ластівка зводить гніздо,
Носить з урочища глину.
Дім свій я довго ліпив,
Завтра надовго покину.
Ластівки глину беруть
З рову, де нас постріляли.
Наші серця вам на гнізда підуть…
Ночі ще теплі. Роси вже впали.
З неба, землі і води,
З кров’ю, сльозами і потом
Ліпим гніздо і вертаєм сюди
Наші болючі, забуті сліди,
Наші тіла, перемотані дротом.
Скоро холодна зима
Губи зведе німотою…
Смерті на світі нема –
Я повернусь за тобою.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Юрко Гудзь – Коли вам скажуть: ви живете Коли вам скажуть: ви живете В найкращому з існуючих суспільств, В найгуманнішій в світі державі, То знайте: до вас заговорила СТІНА Коли тобі скажуть: все, що діялось В нашій Імперії, Все, що в ній відбувається зараз, Все в ній – для твого блага, Знай: до тебе звертається СТІНА Коли ж тебе підведуть до СТІНИ, Обличчям […]...
- Борис Грінченко – Кури та ластівка “Біга, як курка з яйцем” “Куд-куд-кудак! куд-куд-кудак! Яєчко я знесла гарненьке: Нехай іде та дивиться усяк, Яке воно у мене чепурненьке. Куд-куд-кудак! сюди ідіть!” – Так Глиняста з хліва кричить. Рід курячий на те репетування Із бур’янів, Із смітників Збирається, щоб курчине придбання Побачити, сокоче й сокотить, Аж зирк – тут Ластівка сидить, На сонечку […]...
- Твір на тему: Ластівчине гніздо (твір-оповідання про випадок із життя) Кожного літа я з батьками приїжджаю в гості до бабусі на Полтавщину в місто Зіньків. Одного разу, коли ми гуляли центральною вулицею міста, побачили під балконом на одному з будинків ластівчине гніздо. Невідомо, з яких причин, але раптом шматочок гнізда відвалився, а рештки гніздечка почали якось непевно коливатися, здавалося, що гніздечко ось-ось упаде на землю. […]...
- Жест її руки… – Гудзь Юрій Жест її руки, коли вона поправляє волосся, Відкидаючи його з чола, Розкриває завісу маленького єдиного театру, Де веселі та журливі думки І почуття, що ховались в лаштунках пам’яті, Приходять і живуть, непомітно зникають На сцені її обличчя… О, скільки тих акторів відійшло, І замість шовковистої завіси, Яку я так любив, Лягла незмірна чорнота. Закінчилась вистава. […]...
- Семенко Михайль – Ластівка Я давно-давно не бачив ластівки Давно не бачив цієї простої еластичної пташки Ви подумайте – пройшли роки роки Як не бачив я ластівки. 13. XI. 1916. Владивосток...
- Сива ластівка – Олійник Борис Мамо, вечір догоря, Вигляда тебе роса, Тільки ти, немов зоря, Даленієш в небеса, Даленієш, як за віями сльоза. Ти від лютої зими Затуляла нас крильми, Прихилялася Теплим леготом. Задивлялася білим лебедем, Дивом – казкою За віконечком,- Сива ластівко, Сиве сонечко. Сад вишневий на порі, Повернулись журавлі. А мені, як до зорі, Долітати на крилі Все […]...
- Адріан Кащенко – Зруйноване гніздо Оповідання з минулого I На горбочку біля Базавлука, там, де річка, падаючи в Дніпро, розлилася просторим, як море, лиманом Великі Води, за часів Запорозької Січі стояли три хати, а навколо хат, поприсідавши до землі, мов паляниці на черені, жовтіли солом’яними стріхами комори, повітки, сажі й інші будівлі хліборобсько-скотарського господарства. За межами тих будівель, далеко на […]...
- Христина Сирова – Я вкотре з тобою ковтаю простір кімнати Я вкотре з тобою ковтаю простір кімнати. І вкотре ці три на чотири ковтають всі наші слова. Сьогодні назавтра, спакуємо ще трохи чекати. Сьогодні я знову залишусь спати одна. І постіль шовкова лизатиме моє тіло. Холодна й слизька ніби мова твоя повсякчас. І туга стара, подруга німа, посивіла… Приходить в кімнату де в стінах сліди […]...
- Павло Мовчан – Вода (“Впотужнилась вода – уже й не перейнять… “) Впотужнилась вода – уже й не перейнять, Припала до землі її важка печать. І змила кущ лози з мурахом на листку, Пробігши в безліч ніг раптово по містку… Опізнені дощі десь нагорі пройшли – Нам докотив потік лиш піняві вали, Яких не зупинить, не перейнять веслом, А тільки стать, як мур, упоперек селом. Ми бігли […]...
- Ольга Анцибор – Побачення з сином Я їду на побачення до сина, Під брамою в’язничною стою, Коли ж вона настане та година, Що обніму кровиночку свою. П’ять літ я вже сюди топчу стежину, В колючим дротом оповитий дім. За що страждаєш, мій коханий сину, Чию вину спокутуєш ти в нім? Терпи, мій сину, цю лиху годину, Колись таки ж настане їй […]...
- Павло Мовчан – Не кличте нас з останнього порога Завчасно нас не кличте звідтіля, Куди ведуть усі, усі дороги,- Для нас ще запечатана земля, Повітря ще закручується в горлі, Для захвату легені ще тісні, А стільники дзеркал іще не чорні, І щілини у вікнах – голосні, А краєвиди світлі, неповторні… Та вже дроти за поли нас хапали, Впивалися і терни, і сучки, І вороння […]...
- О земле втрачена, явися!.. – Василь Стус О земле втрачена, явися Бодай у зболеному сні І лазурове простелися, Пролийся мертвому мені! І поверни у дні забуті, Росою згадок окропи, Віддай усеблагій покуті І тихо вимов: лихо, спи!.. Сонця клопочуться в озерах, Спадають гуси до води, В далеких пожиттєвих ерах Мої розтанули сліди. Де сині ниви, в сум пойняті, Де чорне вороння лісів? […]...
- Борис Грінченко – Кури та ластівки БОРИС ГРІНЧЕНКО КУРИ ТА ЛАСТІВКА “Біга, як курка з яйцем”. “Куд-куд-кудак! куд-куд-кудакі Яєчко я знесла гарненьке: Нехай іде та дивиться усяк, Яке воно у мене чепурненьке. Куд-куд-кудак! сюди ідіть!” – Так Глиняста з хліва кричить. Рід курячий на те репетування Із бур’янів, Із смітників Збирається, щоб курчине придбання Побачити, сокоче й сокотить, Аж зирк – […]...
- Іван Андрусяк – проживемо цю ніч Проживемо цю ніч як собаки на мерзлих плотах Порозбризкуєм тіні по колу – на кого цей жереб Вибирай собі хату де піниться морок і страх А тоді розливай свою муку по синіх фужерах Тільки напис івритом на стелі або на землі Що стіна не поможе і місяць з вікна не настане Ниточками підвішені плаття жінки […]...
- Іван Андрусяк – Іслам Якби я був старосвітським турком І вірив би в автоматичну міграцію Із продірявленого невірними тіла В серай Мабуть не бруднив би тоді стопи Перед призовною комісією Аби Той скотина фельдшер Вивчивши мої сліди на картоні Встановив плоскостопість А про серце навіть не згадував Бо хто мені тут може гарантувати серай Мудрагелі рекрути Чи придурочні клерки...
- Микола Руденко – Лелека Ну чого ж ти, лелеко, Утікаєш від мене? Ген гніздо недалеко – Там, де стріха зелена. Там, де стріха дірява Зеленіє від моху. Вже літать на галяву Вчаться дітки потроху. Я їм неба готовий Прихилить до землиці… Чом твій погляд раптовий Холодніший від криці? Чим тебе знепокоїв – Громом сфер, літаками, Чи тривоги накоїв Суєтними […]...
- Павло Мовчан – Останній сніг Відбуваючи покуту, Білість втративши лунку, Мов ганчірка, сніг забутий Дотлівав собі в ярку. Вкритий рваним шаром бруду, Він відразу викликав: Сніг – не сніг, якась полуда Чи облуда ворушка. Споневажений землею, Він відблискував сталево Недоречно при траві, Переживши власний вік. Та комусь він був потрібен, Хтось відвідував його, Хтось, хто танув теж безслідно, Кого чистий […]...
- Микола Вінграновський – Гоголю В Холодній Балці ніч відьмача, Чорти в зеленому чаду, І на вогні стегно теляче Чортам обслинює губу. В Холодній Балці Сіра Відьма З винових ходить королів. Ця Сіра Відьма ще свобідна, І носик їй свобідно впрів. В Холодній Балці над лиманом Нирки пірнають в золоте. І Сіра Відьма крупним планом Собі коханнячко плете. Вона плете […]...
- Микола Руденко – Жайворон Іще тоді, коли хлоп’ям малим Я розпочав ловити слово віще, Щоб втиснути його в кільце із рим, Не знаючи, роблю оте навіщо,- Іще тоді, із босих підошов Виймаючи скабки біля паркану, Я запитав: а звідки я прийшов? Куди піду? Чим після смерті стану? Мовчало небо. Люди й дерева Чомусь були до тих питань байдужі. Ба, […]...
- Павло Мовчан – “Ще вчора заглядав, як в сховок, до гнізда… “ Ще вчора заглядав, як в сховок, до гнізда, І бачив щілин шість, шість отворів жаждливих, Зозуля перелітна вже з голосу спада, І зелен-світ постав сьогодні, наче диво… Спустошилось гніздо, і ти немов збіднів, Бо ж до колишніх втрат щось нове додалося, Виходить, збагатів: додав до інших днів І листя, пташенят і… все, що віднялося… Та […]...
- Герасим’юк Василь – І кінь тебе поніс через потік І кінь тебе поніс через потік. Для тебе ліжник на коня накинув Панашко. Він коня твого зарік На воду й камінь, блискавки і глину. І кінь пішов на воду, І поніс Тебе через потік. І ліг на воду Узір барвистий ліжника. І ліс Осінній розірвав його зі споду. Ти глянула у воду: Не стає Одної […]...
- Павло Мовчан – Вільна душа Спонукувана ким і за чиїм велінням, Ламаючи кістки, як шкаралущ насіння, Проламуючи час, позбувшися томління, Виламується з нас душа на облетіння. І облетівши скрізь, вертається, мов з свята, М’якесенька, мов віск, легесенька, як вата. Хоч більша, як була, вагоміша, значіша, Поширшало й крило – ширяння в нього інше. І вдарилась душа, мов хтось гніздо те […]...
- Сингаївський Микола – Мова Ми з правіку народжені бути, І в собі відкривати світи. Та примножувать серцем здобуте, Та святині свої берегти. Промовляти – одвічне жадання, Наче бачити чисту блакить… Кожен голос – то наше дихання, Кожним звуком Нам серце болить. Наче злагоди, прагнем обнови Од своїх первобутніх основ. Через пісню вертаєм до мови, А від мови – до […]...
- Аня Тет – Гірка на смак, на дух – невтішна Гірка на смак, на дух – невтішна Чи то довільно, чи мимохіть Живе між нами – холодна тиша Ось уже декілька століть.. Бентежить душі, хвилює очі І загортає в сувій тривог.. Холодна тиша: безжально, мовчки Хоронить мрію – одну на двох.. І ширить відчай.. І розпач сіє.. Все зводить стіни.. Стискає груди І гаснуть свічі.. […]...
- Христина Сирова – Infinity Мандаринове зарево і небо з вершками. Безкінечність польоту з твоїми крильми. Я благаю… чуєш? Благаю! Пригорни до грудей… Пригорни. Нехай інші живуть своїми життями. Хай ліси божевільно ковтають страхи. Нехай мавки заманюють у тумани Глибокими містичними снами… Мольфари лікують болючі на серці сліди. Нехай ті, що у рясах відпускають смертельні гріхи. Один поміж всіх спроможний […]...
- Юрій Андрухович – Ієронім Бош XX Наші святочні пориви – палкі та вознеслі, Ніби й не нам волокти цю планиду грузьку. Далі, все далі від нас рибалки і теслі, Тільки предвічні сліди на воді та піску. Годі рибалити, браття – глибини стемніли: Риба з морів у бляшанки тісні запливла. Наші обійми схололи, обличчя змарніли В холоді надто блискучих будівель зі скла. […]...
- Шлях – Рильський Максим Шлях без краю лежить… а над шляхом – імла, Шлях, камінням укритий, тернистий, І життя на той шлях вже мене посила. Чи дійду ж до кінця його чесний і чистий? Чи в знемозі впаду, притулюсь до землі І брехнею й неправдою вкриюсь, Чи дійду до мети з потом я на чолі І сльозами утіхи умиюсь? […]...
- Соломія Волошин – Зустріч Зустрілись ми в зимовий час, Так дивно доля звела нас. Тоді ми не могли ще уявити, Як можемо взаємно ми любити. Зустрілись душі наші, не тіла, Бо були в нас лиш чисті почуття, Такі, що зводять з розуму на вік І відкривають нам незнаний світ...
- Поезія М. Рильського “Перед грозою” Поезія М. Рильського “Перед грозою” Літературне життя М. Рильського тривало близько п’ятдесяти років. Поет залишив нам багато цікавих, проникливих, чутливих віршів. Тема природи близька поетові. Він спостерігає та розуміє найменші зміни у ній і передає їх у своїй поезії. Вірш “Перед грозою” переносить нас у пізню весну, коли вже відцвіли дерева, осипалися пелюстки, а все […]...
- Антонич Богдан-Ігор – дует Поволі повертаємось у землю, як в колиску, Вузли зелені зілля в’яжуть нас – два спутані акорди. Сокира сонця вбита в пень дубовий лезом блиску, Музика моху, ласка вітру, дуб, мов ідол, гордий. На тратві дня, що нас несе, тіла слухняні й теплі Зростаються з собою, мов два сни, два вірні квіти. Мов шерсть кота, нас […]...
- Семенко Михайль – Висвічування Багнесь у безмежності висвічування Від очей женственних перестрінути. Містично-несподівані посвідчування Не хотілось би випадковостями змірювати. Ефірним дротом до глибин пронизаний Я всесвітньо споріднений зі сміливостями. Невже – я схилюся? Непевно згризений Страшними думками-скостенілостями?...
- Микола Вінграновський – Моя осінь Шепоче дощ про тебе у траві, Ріку читає сірими очима. Ідуть з роботи землі степові, Лежить гора з сосною за плечима. Сухе намокло небо і стебло, У зайченят ростуть веселі зуби, І кавуняче зернятко стекло Червоною краплиною на губи. Подовшали тривоги і листи, Ліси на глину, на пісок опали. Лиш ти одна, мені одна лиш […]...
- Микола Руденко – Благання Лечу кудись орбітою земною. Люблю й ненавиджу усе земне… Не я пишу, а Слово пише мною – Воно вже вкрай заїздило мене. Не інший хтось – мене загнало Слово Сюди, де дротом заткана нора. Благаю, всемогутній душолове, Пусти мене на волю – Вже пора! Я звершив Боже і людське веління І вже чогось нового не […]...
- Владислав Степанченко – А цьогоріч пророкують А цьогоріч пророкують холодну зиму Тож триматися разом потрібно би нам Пошукати у центрі пристойну квартиру І забити на весь накопичений спам Бо важливим для мене є тільки твій погляд На усе що приносить навколишній світ Ти дала мені ключ і він досі підходить До безмежно сакральних твоїх володінь Дивовижна в людей є така особливість […]...
- Вірш Миколи Руденка – Майже казка Коли і де, і у якім столітті (Чи на землі, чи, мо’ й не на землі) Те грішне “я” жило уже на світі – І ноги мало, й п’ясті чималі. Та славилось воно не кулаками – З ним коїлося дивне і смішне: Пошепче в землю – й над його думками Десь на край світу інше […]...
- Василь Симоненко – Герострат Нащо мене засуджено до страти? Нікчемні люди, ваш нікчемний суд Не обезглавив слави Герострата – Я єсьм живий, і я творю свій труд! Забуті зодчі, мулярі забуті, І прахом взято скульптора ім’я. На попелі їх дум встаю, із каламуті, Іду у всесвіт і в безсмертя я. Кляніть мене, кривіться від огиди, Несіть мені прокльони і […]...
- Надія Ковалюк – Я спогади збираю всі докупи Я спогади збираю всі докупи – Хай вітер їх розвіє між степів… Мені б тебе, як марево, забути, Сховати в лабіринтах своїх снів. Тебе я з свого серця вириваю, Сльозами омиваю всі сліди. За хвилю до омріяного раю Я власноручно спалюю мости. Нехай горять, хай буде тільки порох, Який осяде десь на дні душі. Тобі […]...
- Павло Мовчан – “І цвяхів побільшало в світі… “ І цвяхів побільшало в світі, І рук стало більше, Та відливаються в форми бетонні хрести. Ніби тіла відмінилися наші, і муки вже інші Не відчувають долоні гвіздків гостроти… Плоть богостворену маг протикає, Мов деревину, іржавим штирем… – Вам не болить? Не болить? – Перепитує Каїн; Камінь приручений креше й за душу бере… Бачить байдужжя стало […]...
- Юрій Андрухович – І перший сніг, і плавний супокій І перший сніг, і плавний супокій. Цвіте різдвяник – в домі тихе свято. Так мало нам потрібно й так багато – Всього в нас є на вуличці вузькій. Тут на снігу з’являються сліди Колишніх свят, і голоси минулі Угвинчуються в стіни, ніби кулі, І кличуть нас до себе назавжди. Ті погуки – блаженні й больові. […]...
- Микола Руденко – Брати Спливе іще одна зима, А там і смерть не за горою. Був цілий рід – І вже нема. Лишились тільки ми з сестрою. Іване, де ти є тепер – Величний, наче бог поганський? Під дротом з голоду помер В концтаборі Коваль луганський. Коли мені для перших рим У мові слів було замало, Ти видавався вже […]...
Марія чумарна біографія коротко.