Ювілейний



Мені вже 50 . . .
Багато це чи мало?
Це радість чи печаль?
Я ще не розібрала, я ще не розпізнала
Багато це чи мало.
Не встигла я збагнуть,
Як молодість минала,
Бо жінкою була,
Себе не пам’ятала,
Зате про інших дбала.
Втім матір’ю для трьох дітей щасливою я стала.
Себе щомить, щомить чимдуж я віддавала…
Скільки ж мені років? Багато вже? Чи мало?
Ще не збагнула, ні.
Сприймаю натурально.
Як є, нехай так буде.
Я не сумую, люди.
Згадаю – весело було.
Де боляче, пече ще й досі.
Та що б там не було,

/> Не варто сліз мо? х.
Я не жалкую років:
Прекрасною є осінь.
Дивлюсь з надією далеко
І не схилюсь, не здамся я
Отим всіляким бідам,
Бо сподіваюсь на добро,
Людське тепло і душі.
Духовні ж ми, душевні ми,
Цього і час не зрушить.
Як сестри-браття живемо,
Любові й миру прагнемо,
А ще – порозуміння.
Від слів intell? go йдемо
Й усе найкраще несемо
До молодого покоління.
Душа моя ще не стара й навряд такою буде.
Та тільки серед вас вона
Неначе квітка розцвіла й буття безмежне осягла,
Мої шановні люди, мої прекрасні люди.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Твір чи вміємо ми дружити.
Ви зараз читаєте: Ювілейний
Copyright © Українська література 2019. All Rights Reserved.