Забашта Любов – Коли я виросту (Збірка)

Віршики “Яблунька”, “Веснянка”, “Ллеки”, “Про журавлиців”, “дощик і веселка”, “гуси”, “По гриби”, “Санки”, “Зіроньки”, “Чижик”.

ВЕСНЯНКА
Іде весна, іде красна,
І сонечко всміхається,
І перші квіти-проліски
Крізь листя пробиваються.

Пливе весна на човнику,
На човнику сріблястому,
А ми її стрічаємо
Веснянкою і рястом.

ЯБЛУНЬКА
Посаджу я яблуньку
У дворі,
Буде веселіше
Дітворі.

Дні стоять осінні
Та ясні.
Заквітує яблунька
Повесні.

Гіллям

наша яблунька
Зашумить.
А до неї бджілка
Прилетить.

А як вродить яблучко
Виросту і я.
Дотягнусь до яблуньки,
До гілля.

ЛЕЛЕКИ
Лелеченько, лелеко,
Весна вже недалечко.
Давно на нашій хаті
На тебе жде гніздечко.

Лелеченько, лелеко,
Дивись, не заблудися,
У нашому обійсті
Весною зупинися.

І сів-таки лелека
В старе своє гніздечко.
Лелеченько, лелеко,
Вже й осінь недалечко.

Вже крила підіймають
Малі лелеченята,
Цибато виступають
Біля моєї хати.

Невже й вони з тобою
Полинуть теж із двору,
Де Африка далека,-
За синє-синє

море?

ПРО ЖУРАВЛИКІВ
Жив собі журавель
Та журавочка,
Що ходила по городу,
Ніби павочка.

Не копала, не садила
І городу не ростила,
Конопельки щипала,
Своїх діток годувала.

Он як!

ДОЩИК І ВЕСЕЛКА
Сіє дощик голубий,
Поховались голуби,
Чижики, й горобчики
І дівчатка, й хлопчики.

Тільки дощик перестав,
Заяснів і ліс, і став,
А над ними райдуга
Вигнулась дугою,
Жовтою, зеленою,
Синьо-голубою.

ГУСИ
Прилетіли, гуси
Навесні,
Буде веселіше
Біля них мені.

Скоро-скоро гусочка
До гніздечка
Покладе гарнесенькі
Голубі яєчка.

А з яєчок гусоньки –
Пух-пушок –
Подадуть манюсінькі
Голосок.

Загелгочуть: – Ге-ге-те!
Недалечко.
Попливуть по синьому
Озеречку.

ПО ГРИБИ
Дощ пройшов, і вмитий ліс
Зразу ніби аж підріс.
У росі скупаємось,
Підем по грибочки,
З лісу обзиваються
Наші голосочки.

Я знайшов боровичок,
Люда – три опеньки,
Вова й Коля – маслючок
Отакий маленький.

З лісу крикнемо: “Ау-у-у!”
І сховаємось в траву.

САНКИ
Вже готує татко санки
Для маленької Оксанки.
А ті санки не прості –
Вирізні, червоні.
Будуть бігти по снігу,
Як найкращі коні.

ЗІРОНЬКИ
З неба зіроньки злетіли,
Стали білими,
Їх піймать у рученята
Захотіли ми.

На долоньки вони впали
Де поділися?
Розтали.

ЧИЖИК
Мені братик упіймав
Чижика малого.
Йому клітку приладнав
Я біля порога.

Хай співа, висвистує
І клює зернята.
Я на зиму чижика
Заберу до хати.

Дуже чижик любить
Вишкварки із сала,
Дуже він чекає,
Щоб весна настала.

Випущу я чижика,
Хай літає в полі,
Бо немає кращого
Для пташок від волі.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(2 votes, average: 3,00 out of 5)



Трагедія маленької людини в гоголя.
Ви зараз читаєте: Забашта Любов – Коли я виросту (Збірка)
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.