Забавлянки, або Утішки, Потішки, Чукикалки

Related posts:

1. Кліше мовні Кліше мовні (фр. cliche – відбиток) – мовний стереотип, готовий зворот, що використовується в певних ситуаціях і подібних контекстах. На відміну від мовних штампів, що становлять заяложені фрази із послабленим лексичним значенням і стертою експресивністю, К. утворюють конструктивну одиницю, що зберігає свою семантику, а часом і виразність. Наприклад: “високі договірні сторони”, “з метою підвищення якості […]...
2. Звуковий повтор Звуковий повтор – основний принцип художньої, переважно поетичної, фоніки, зумовлений евфонічною природою української мови та вимогами культури поетичного мовлення. до З. п. належать не лише випадки ушляхетненої інструментації (алітерація, асонанс), а й інші форми: звуковий паралелізм, анафора, епіфора, зіткнення, рима, кільце тощо. Неабияке значення мають у З. п. звуконаслідування та інші форми звукопису. З. п. […]...
3. Глосолалія Глосолалія (грецьк. glossa – мова і lalein – говорити) – мовленнєвий потік з порушенням мовних нормативів, що проявляється під час ворожінь, замовлянь, магічних ритуальних дійств. Елементи Г. спостерігаються у мовленні дитини, котра не лише засвоює національний словник, а й активно займається словотворенням. На цю особливість звернув увагу В. Шкловський, обгрунтовуючи право футуристів на мовні експерименти. […]...
4. Антакласис Антакласис (грецьк. antanaklasis, букв.: вживання слова у протилежному значенні) – риторична фігура, що полягає у повторенні того ж самого слова, але у відмінному семантичному полі, обігруючи двозначні мовні звороти, ідіоми (“дати меду” і та ін.), каламбури, омонімічні рими: На гору вилізши, звелів собі: Гори! І злізти вже не міг до ближніх із гори (Б. Кравців)....
5. Літературні ігри Літературні ігри – термін має подвійне значення. По-перше, художня творчість – це гра мистецькими засобами за законами мистецтва, рівновелика будь-якій соціальній грі (політичній, виховній, спортивній тощо), однак відмінна за змістом – тут панують естетичні критерії. По-друге, Л. і. вживаються як узагальнена назва певних жанрів, які стимулюють інтелектуальну активність та розвивають естетичний смак: анаграма, буриме, головоломка, […]...
6. Рецепція Рецепція (лат. receptio – сприйняття) – запозичення письменником ідей, мотивів, образів, сюжетів із творів інших письменників чи літератур з подальшим їх творчим осмисленням (трансформацією). Наприклад, збірка А. Кримського “Пальмове гілля” написана в результаті Р. митцем східної поезії, а повісті О. Бердника “Чаша Амріти” (1968), “Покривало Ізиди” (1988), “Вогнесміх” (1988) позначені слідами Р. автором філософських вчень […]...
7. Стилістична фігура Стилістична фігура (лат. stilus – грифель для писання та figura – образ, зовнішній вигляд) – незвичні синтаксичні звороти, що порушують мовні норми, вживаються задля оздоби мовлення. С. ф. досить поширені в поезії, покликані не лише індивідуалізувати мовлення автора, а й збагатити його емоційними нюансами, увиразнити художнє зображення. С. ф., яка ще називається фігурою поетичного мовлення […]...
8. Література для дітей Література для дітей – художні, науково-популярні та публіцистичні твори, написані письменниками, безпосередньо для молодшого читача різних вікових категорій, починаючи з дошкільнят. Органічним її складником є фольклор з великою художньою та етнопедагогічною культурою, з багатством жанрів і форм (колискові пісні, забавлянки, скоромовки, загадки, казки, легенди, ігрові сюжети, пісні, думи і т. п.). Особливого значення Л. д. […]...
9. Інтонація Інтонація (лат. intono – голосно вимовляю) – основні виражальні засоби мовлення, які, виконуючи комунікативну, структурну та аксіологічну функції, дають можливість відтворити ставлення (найчастіше емоційне) мовця до певного предмета чи співбесідника. Фонічні чинники І., передовсім мелодика, акцентний лад і т. п., що на письмі передаються відповідними графічними та пунктуаційними знаками, відіграють велику роль у художньому, зокрема […]...
10. Текст Текст (лат. textum – тканина, зв’язок, побудова) – відтворені на письмі або друком авторська праця, висловлювання, документи тощо; основна частина друкарського набору – без малюнків, приміток і т. п.; слова до музичного твору (пісні, опери); у поліграфії – шрифт, кегль якого дорівнює 20 пунктам (7,52 мм). Починаючи з 1960-70, Т. і мовні правила його побудови […]...
11. Жарт Жарт – 1). Вислів, витівка, дотеп, комічна дія тощо, які викликають сміх і служать для розваги. Експресії словесного жарту нерідко сприяють римоване мовлення, діалог, каламбур, алогізми тощо: – Ти що привіз? – Лій. – Трохи постій. – А ти що? – Мед. – Ставай наперед. – А ти що привіз? – Горілку! – Берись за […]...
12. Іван Андрусяк – Любов Роби лиш так щоб не було дитини Роби лиш так щоб не було дитини Це неіснуюче немовля Як більмо в оці нашої любові Купуємо йому пелюшки В аптеках і тютюнових крамницях Разом з поштівками із зображенням гір і озер Дбаємо про нього більше Ніж якби воно існувало І все ж таки … ааааа… Плаче нам […]...
13. Костумбризм Костумбризм (ісп. costumbrismo, від costumbre – звичай) – напрям у художній літературі й малярстві Іспанії та Латинської Америки XIX ст., породжений романтичним захопленням народною культурою, перейнятий піднесенням національної свідомості. К. в Іспанії позначився на творчості Р. Месонеро Романоса, М.-Х. де Лари, С. Естебанеса Кальдерона та ін., в Латинській Америці – Х.-Х. Вальєхо (Чилі), Р. Пальми […]...
14. Минуле, сучасне і майбутнє Елізи Дуліттл (за п’єсою Бернарда Шоу “Пігмаліон”) I. “Пігмаліон” – найпопулярніша п’єса Бернарда Шоу. 1. Відтворення у назві античного міфу (відповідно до якого скульптор Пігмаліои закохався у створену ним статую Галатеї й оживив її своїми благаннями). 2. Актуальність конфлікту – між зовнішньою культурою і духовними цінностями людини. II. Доля Елізи Дуліттл – новоявленої Галатеї. 1. Минуле Елізи (лондонська квіткарка; п’яниця-батько – смітникар; […]...
15. Нехода Іван – А чому у зайчика тріснута губа? (Збірка) 1969 рік, видавництво “Веселка” А ЧОМУ У ЗАЙЧИКА ТРІСНУТА ГУБА? В нас чи за морем, – Хтозна, забувсь, – Жив собі зайчик Трус-боягуз. Вовка боявся, В ліс не ходив… В нас чи за морем – Жив. Скаржився заєнько: Був собі. – Всіх я боюсь… Жить та боятися – Краще втоплюсь. – Йде собі, журиться, Бідний […]...
16. Микола Вінграновський – Величальна молодій та молодому Водо молоденька, Громе молодий, Слізонько тоненька, – Упади. Хай сняться вашим снам Червоні сни калнни, Щасливиться ночам З дитини до дитини. Водо молоденька, Громе молодий, Рученько біленька, – Проведи. Весна весні – то є, Зима зимі – то буде. Блакиттю постає Земля, і світ, і люди. Водо молоденька, Громе молодий, Срібну пелюшеньку Постели. 1970...
17. Лінгвістика тексту Лінгвістика тексту (фр. linguistique, від лат. lingua – мова), або Транс лінгвістика – царина сучасного мовознавства, покликана віднаходити та описувати систему категорій тексту, визначати своєрідні мовні складники змісту та форми, висвітлювати різновиди зв’язків між окремими частинами та усталеними правилами вираження цих зв’язків. Предметом осмислення Л. т. вважаються текстотвірні засоби (лексичні та семантичні повтори слів, застосування […]...
18. Колискові пісні Колискові пісні – жанр народної родинної лірики, специфічний зміст і форма якої функціонально зумовлені присиплянням дитини в колисці. Визначальний у К. п. не смисловий, а звуковий (ритмомелодійний) компонент. Він твориться розміреним ритмом колисання, розспівуванням асонансних груп “а-а-а”, “е-е-е”, різних варіантів слів “люлі-люлі”, “люлесі”, “люлечки”, “гойда-гойда”, “баю-баю”, асемантичних звукосполучень типу “чуч-беле”, “гайчі”. Все це разом з […]...
19. Евфемізм Евфемізм (грецьк. euphemismos, від еu – добре maphemi – кажу) – благозвучне слово або вираз, вжите для заміни непристойних, небажаних чи заборонених. Має давнє міфологічне коріння, коли не дозволялося називати певний тотем; власне – різновид табу, стилістичний прийом, близький до перифразу, витворений культурою народного світобачення (так, “ведмідь” досі має евфемічну назву “вуйко”). досить часто Е. […]...
20. Фонологія Фонологія (грецьк. phonos – звук, logos – слово) – розділ мовознавства, що вивчає фонеми, власне, мовні звуки як засіб побудови та розрізнення звукових оболонок морфем і слів, а також семасіологічну релевантність, функціональні особливості звуків, звукосполучень та просодичних засобів. Кількість фонем української мови, що належить до індоєвропейської мовної сім’ї, визначається на підставі одномірних релевантних фонологічних протиставлень, […]...
21. Ліричний відступ Ліричний відступ – прийом у ліро-епічному творі, коли автор безпосередньо висловлює свої міркування з приводу композиції або сюжетних ліній цього твору, вчинків або характеристики героїв, певних явищ, асоційованих із зображуваними подіями. Л. в. широко використовуються в українській поезії. Надзвичайно рясні вони у баладах та поемах Т. Шевченка (“Катерина”, “І мертвим, і живим, і ненарожденим землякам […]...
22. Хронограф Хронограф (грецьк. chrоnos – час і grаpho – пишу) – жанр історичного повістування в давній літературі, зведений огляд історії. Раніші X. викладали історію країн Сходу, держави Олександра Македонського, Риму, Візантії, Київської Русі. У писемності Київської Русі прижилися три перекладні візантійські X.: хроніки Іоанна Малали (VI ст.), Георгія Синкелна (VIII-IX ст.), Георгія Амартола (IX ст.). Вони […]...
23. Тирада Тирада (фр. tirade, від італ. tirare – тягти) – довга фраза, велемовна репліка, монолог пафосного характеру. У французькому віршуванні – строфа, в якій рядки пов’язувалися спочатку одним асонансом, пізніше – моноримою. В українських думах Т. означає мовні періоди обсягом від двох до восьми рядків, об’єднані римою. Трапляється вона і в сучасній поезії у вигляді довгої […]...
24. Гей, рум’яні мої небокраї… – Сосюра Володимир Гей, рум’яні мої небокраї, Ви, міста, гомінливі кругом! По країні весна пролітає І шумить журавлиним крилом. Пролітає над полем, над гаєм, Сипле квіти з ясного чола. Їй у відповідь серце співає, Стільки в ньому і світла, й тепла! Вся вона, як усмішка дитини, Як усмішка дитини у сні… І пливуть, як веселки, години, І вітання, […]...
25. Лексикон Лексикон (грецьк. lexikon – словник) – 1. Лексика; запас слів, який виявляється у варіанті мовлення, пов’язаному з певною сферою людської діяльності, або характерний для якої-небудь особи. Наприклад: “Мому серцю не раз допіка,/ Як почую оте несусвітне/ Покалічене “слово новітнє”/ 3 “лексикону” своїх земляків,/ Коли їду в село до батьків… ” (М. Карпенко). Слова, притаманні різним […]...
26. Максим Рильський – Хто храми для богів Хто храми для богів, багатіям чертоги Будує з мармуру, в горорізьбу фронтон Ясний оздоблює чи в лініях колон Задовольняє смак, вибагливий і строгий, – А я під буками, де сходяться дороги, Простоту радісну узявши за закон, Хатинку виліпив, – і, наче довгий сон, Життя моє тече розмірено-убоге. Та не скупую я ніколи для гостей: Усе, […]...
27. Надя Ковалюк – Сказав він: “Тебе я покину” Сказав він: “Тебе я покину”. Вона йому тихо: “Іди”… І сльози малої дитини Спинити його не змогли. В душі – розцвітали троянди У черзі до нових розваг… Але не знайшлося відради У інших жіночих руках… Простити вона не зуміла, Коли він прийшов на поріг. Чи здатні слова запізнілі Спокутати юності гріх… Немає чужої провини В […]...
28. Критика “О панно Інно” Тичина Поезія ” О панно Інно ” ( 1915 р. ) – найвідоміший зразок інтимної лірики П. Тичини. Провідним мотивом є нестерпна туга за втраченим коханням, поєднана зі світлим спогадом про нього. Цей вірш сповнений краси, ніжності, чистоти. Цьому сприяють й художні засоби, поєднання зорової образності з музичністю: О панно Інно, панно Інно! Я – сам. […]...
29. Врубелівський етюд – драч Іван Він мав печальні всевидющі очі – В орбітах диких голубі дива. В них світ буденний, темний і порочний На полотні празничним оживав. Він суть пізнав. Він розтинав основу, Відкинувши ледачу простоту, І барви дихали п’янким болиголовом, І бризки сонця стигли на льоту. Війнуло смутком зранених конвалій З очей ним не породжених Купав, І, ніби демон, […]...
30. Антиципація Антиципація (лат. anticipatio; ante – перед і сареге – брати) – випередження, здогад. У логіці А. називають теоретичне передбачення явищ або дій на основі попереднього досвіду. У системі І. Канта А. сприйняття називається твердження, в якому висловлюється все, що можна осягнути наперед, до пізнання через конкретні відчуття. В риториці А. – фігура, що виражає передбачення […]...
31. Невимовне горе матері (за оповіданням “Горпина”) Чи є на світі найбільше щастя для батьків за народження дитини? Мабуть, ні. Такою ж безмежно щасливою була і Горпина, яка нарешті народила донечку: “Так-то вже кохає та пестить Горпина свою первичку, і з рук не спускає, аби прокинулось, аби поворухнулось – уже вона й коло колиски… ” Так би і зростала дівчинка біля люблячої […]...
32. Сила великого і справжнього мистецтва в казці Г. К. Андерсена “Соловей” Ганс Крістіан Андерсен справедливо вважається королем казки. Письменник, як справжній чарівник, проникав у душу дитини, дорослого, простого садівника і пихатого пана, придворного вельможі чи імператора. Він намагався знайти в кожній людині щось добре. Великий казкар вважав, що справжнє мистецтво здатне створити диво, зробити людину кращою, як це сталося з імператором у казці “Соловей”. Після співу […]...
33. Римарій, або Римівник Римарій, або Римівник – словник рим, вживаних у певній національній поезії відповідної історичної доби. Такі словники добре відомі західноєвропейському літературознавству, зокрема в Іспанії (П.-Б. Кампой), у Франції (Ф. Мартінон) тощо. В Україні над Р. працював С. Караванський, у діаспорі – Лідія далека. В 1979 у видавництві “Наукова думка” (Київ) з’явився “Словник українських рим”, упорядкований А. […]...
34. Києво-Печерський патерик Києво-Печерський патерик – пам’ятка києво-руської літератури XIII ст., збірник оповідань про ченців та заснування Києво-Печерської лаври. В основу К.-П. п. покладене листування владимирського єпископа Симона, який скаржився на звичаї Владимиро-Суздальського краю, поривався до Києва, та печерського ченця Полікарпа. Пам’ятка має кілька редакцій (Арсеніївська, Феодосіївська, дві Касіянівські), вперше опублікована 1661 у друкарні Києво-Печерської лаври. К.-П. п. […]...
35. Підтекст Підтекст – прихований, внутрішній зміст висловлювання. П. існує тільки в зв’язку з вербально вираженим змістом, супроводить і водночас частково чи повністю змінює його. П. зумовлений деформуванням прямого змісту словесних значень під впливом контексту і позамовних факторів – відтворюваної ситуації, позиції мовця, його комунікативної мети. Підтекстова інформація виникає завдяки здатності мовних одиниць виражати, крім основного значення, […]...
36. Анастасія Кравець – Залишились цілунки на устах Залишились цілунки на устах… Обійми в пам’яті живуть донині! Для мете ти – небесно-вільний птах. Із поглядом примхливої дитини!.....
37. Твір на тему: Якою я уявляю творчу людину Якою я уявляю творчу людину Слово “творчість” одного кореня із словом “творити”, тобто вкладати свої здібності, можливості, хист у якусь справу. Я гадаю, що кожна людина приходить у світ з цією місією, адже в кожній закладено це велике призначення. Інша справа, що не кожен здатен повністю реалізувати цей щедрий дарунок долі, обділяючи себе і навіть […]...
38. Думки матері про долю своєї дитини у “Колисковій” Лесі Українки Думки матері про долю своєї дитини у “Колисковій” Лесі Українки Усі матері завжди бажають своїм дітям щастя, але по-різному. Хтось намагається приховати правду про життя, зробити вигляд, що навколо все гаразд, а хтось, навпаки, готує дітей до зустрічі з труднощами У дорослому житті. У “Колисковій” Лесі Українки йдеться саме про другий випадок. Матір радить своїй […]...
39. “У кого ненька, у того й голівка гладенька” (1 варіант) Материнська любов – це, мабуть, найсильніше та щонайсвятіше почуття. Заради своєї дитини матері ладні піти на будь-які жертви. Ця любов може Здолати усякі перепони, вона здатна відвернути від дитини лихо. Саме тому поети та письменники із великою пошаною оспівували це почуття. До теми материнської любові зверталася і Леся Українка, відома поетеса, у своїй поезії “Колискова”. […]...
40. Утвердження просвітницького ідеалу людини у романі Даніеля Дефо “Життя і дивовижні пригоди Робінзона Крузо” Коли згадують ім’я Робінзона, то здебільшого мають на увазі людину, що опинилася на безлюдному острові або, у переносному розумінні, самотню людину, відрізану від усього світу. Саме ці виняткові обставини привертають увагу читача і сприяють відчуттю романтики та поетичності ситуації. Саме це притягує увагу читача до героя, що здатний на подвиг, який знаходить порятунок у самому […]...