Задумайся

Related posts:

1. Дарина Брильова – Серпнева ніч Серпнева ніч. для кожного своя. Боюся розказати неправдиво..- Але я бачу в розмаїтті трав Під небом цим передосіннє диво. Немов спустились зорі, й на поріг До мене вже ступила тиха Осінь, І приклонялись квіти аж до ніг, І розсипались яблука як роси.. І запалало жаром, і збулось! І сталося, і так раптово стихло, Ось так […]...
2. Юрій Андрухович – Фотопавло Чи легко упіймати застояне повітря Провулків архаїчних, немов дагеротип, Коли твоя робітня – завалена дровітня, І не виходять очі, а іноді роти?.. І хто нарешті винен, що з нас такі моделі, Що клацає в порожне щелепа-апарат? Таким, як наші, пискам – не місце у музеї, Бо ми – не те що камінь чи дикий виноград. […]...
3. Дмитро Павличко – два кольори Як я малим збирався навесні Піти у світ незнаними шляхами, Сорочку мати вишила мені Червоними і чорними нитками. Два кольори мої, два кольори, Оба на полотні, в душі моїй оба, Два кольори мої, два кольори: Червоне – то любов, а чорне – то журба. Мене водило в безвісті життя, Та я вертався на свої пороги, […]...
4. Юля Миргородська – дуже щиро – пішло воно все Дуже щиро – пішло воно все За відлунням нашої втрати. Небеса часто роблять те, Чого жоден із нас не вартий. І казав ти мені – живи! Живи зараз, тепер і досить. Не чекай, коли треба йти. Кисень кров ще по тілу носить. Люди є, як ножем по склу. Є – так солодко, є – аж […]...
5. Вірш – “Приходили до братської могили ветерани” Поважно, тихою ходою Вже майже сім десятків літ Приходили до братської могили ветерани На свій черговий переможний зліт. Немов на перекличку в день святковий Ви йшли гуртом не відчуваючи ходи, Але чомусь сьогодні одягнувши нагороди Прийшов до обеліска лиш один. Давно вже відгриміли громи-блискавиці Давно вже відшуміла куль гроза, Але тобі те пекло й досі […]...
6. Тіна Карабанович – Червоний погляд Червоний погляд та вуста, Якась не та мелодія моя… Примарно тиха, Мов за лиха… Терпка отрута- Моя одвічна писанини мука… І все для неї… Все йому… Ех, мила музо, та чому? Як сильно покарала, ти мене Цією тишиною, Цією сліпотою в серці… Горе випаде дощем, Як шрам з моїм лицем!!! Давай катуй мене надалі, Ще […]...
7. Іван Андрусяк – Педагогіка З дітьми треба строго Замість одежі дрантя Прибери дрантя Загорни дрантя Шануй дрантя Це дрантя то моя праця Мої надірвані жили Це дрантя Мої страчені ілюзії Моя нездійснена місія Моє зламане життя Моя загублена перспектива Все – це дрантя Прибери дрантя Загорни дрантя Шануй дрантя...
8. Василь Стус – Один лиш час і має совість Один лиш час і має совість: Тече й тече, немов дніпро. Не знаю, зло це чи добро – Та загадкова невідомість Вже й закінчитися спішить. I те – померти ачи жить – Однаковісінько, їй богу ж Однаково. Чи ти чи ні, А помремо на чужині, Шукавши отчого порогу....
9. Леся Українка – “Минаю я, було, долини й горн… “ Минаю я, було, долини, й гори, І моря гучного непевнії простори, Чужі краї обступлять навкруги, Захопить ніч; на горах чорні тіні, На морі хвилі, тумани в долині Здаються наче справді вороги. І серце, хоч і звикле до блукання, До чужини, до вічного змагання, Чогось, бувало, плаче в тій порі, Немов дитина, в темряві забута, Немов […]...
10. Павло Мовчан – Крапки у книзі життя В книзі життя переплутав ти, Боже, сторінку: Замість четвертої п’яту поклав наперед. Серце діткливим стало настільки, Що його ранить й метелика лет. Подмухи вітру його хилитають, Списи дощів прошивають єство. Іншої форми для нас ти не маєш – Шкіру наповнюєш тлінним литвом. Чином безсмертним стала розруха, Треться на порох розщеплений час. Як мені жити одним […]...
11. Зачарована десна (народна пісня) Розшумілись луги Рясними калинами, І верби старі В задумливих снах. Де ходили з тобою Крутими стежинами, Рідним маревом хвиль Чарувала нас тиха десна. Вечір кликав дівчат Далекими зорями, З долин і дібров Пливла сивина. І співала про щастя Ночами прозорими Світла юність моя, Зачарована тиха десна. Промайнули літа Вітрами суворими, Вогнями калин, Як мрія ясна. […]...
12. Яблуня у житі (народна пісня) Стелився дим, немов холодна м’ята, Стихала завірюха за ліском. Сказав солдат, схилившись до солдата: – О брате мій, який я бачив сон! Приспів: Цвіте край саду яблуня у житі, Шумлять вітри в широкім верховітті, Летять назустріч білі пелюстки, Немов щасливий погляд з-під руки. Цвіте край саду яблуня у житі, І, значить, пісня житиме на світі: […]...
13. Лілія Ніколаєнко – Мольфаре, наближається гроза Мольфаре, наближається гроза… Серед зими дощем вагітні хмари. Трикапки затремтіли у сльозах І темно стало від облудних марень. Веде мене язичниця-любов Дорогою із гір – та все у прірву… Молитву шепче мовою дібров, Отруйний хміль із коренем не вирву. “Знайдеш його в наступному житті… ” – Мені сказала доля і розтала Снігами окаянних почуттів, І […]...
14. Марія Матіос – Ох, ця ера – сумна гетера Ох, ця ера – сумна гетера: Робить з тебе вже циркача. Шляк трафляє, бере холєра – І несила (ох же ж!) мовчать. Ох, ці ринки… Все стало дибки. Ох, дивен-ні-і гримлять дива! А я жінка – тонка, як скрипка, – Голос з мене видобувай. Ні, не скрипка. Я сива дримба, Я відлуння печальних скель. Я […]...
15. Вірш Миколи Руденка – Світ крізь сльозу Світ крізь сльозу – то зовсім інший світ: Адже ж сльоза – не скельце і не лупа. Давно забута мазанка-халупа Від тебе раптом зажадає звіт. І ти їй понесеш всього себе – Туди, де забринів твій перший виток. Твого життя не вельми мудрий звиток Вона у глині вимне й прошкребе. Збагнеш: це лоно неньки, далебі […]...
16. Юрій Андрухович – Літо меншає, і звужується коло З циклу “Нотатки фенолога” Літо меншає, і звужується коло – Нині площа провінційна і тісна. Відцвіла, немов остання скрипка соло, Пізня липа, неспокійна і рясна. Пік туризму. Новоспечені прочани Пролітають, наче збуджені рої, Чорним трактом, що веде в Богородчани, В богородичні ожинові краї, І мандрують у липневий центр Європи, До відімкнутих копалень і печер, Де […]...
17. Дмитро Павличко – “Стерня, наче сніг, біліла… “ Стерня, наче сніг, біліла В сяйві молодика. Нечутна, мов переболіла, Текла біля нас ріка. Зоря, вклоняючись небу, Падала в комиші. Земля відчувала потребу Лягати під лемеші. Ніч над полями стояла Смугла, аж золота. А ти мене так цілувала, Як мати, в очі й уста. Прогнав я думки тверезі, Вірячи в цей навіт, Що в лузі, […]...
18. Dmytro-pavlychko-pisnya-pro-gudermes Дмитро Павличко – Пісня про Гудермес Ми вільні! Ні, нема чудес, Ми любимо старе ярмо; Душа скрипить, немов протез, – З вогню нас кличе Гудермес, Та рятувати – не йдемо! Ми чесні! Ні, раби словес, Давно навиклі до ганьби; З нас вичавив московський прес Ту кров, що має Гудермес, Кров непокори й боротьби. Христос воскрес! […]...
19. Павло Мовчан – Єдине Єдиний простір, що на все життя, Єдиний світ, який ти іменуєш; Збігається в єдине почуття Любов і зненавидь, що у тобі нуртують. Кров глибшає, хоч гостроребрий світ Впивається в ростучу оболонку, Збіга сльоза, затягуючи слід, Немов мороз димучу ополонку. Поглиблюється пам’яті кристал, Заламлюючи пройдене минуле, Єдине слово тихне на вустах, Немов бджола, що поверта у […]...
20. Леся Українка – Забуті слова То вже давно було. Мені сім літ минало, А їй, либонь, минуло двадцять літ. Сиділи ми в садку, там саме зацвітало, І сипався з каштанів білий цвіт. Вона не бавила мене і не учила, Я кидала і забавки, й книжки, Щоб тільки з нею буть, вона уміла Єдину забавку – плести вінки. Я подавала їй […]...
21. Дмитро Загул – “Серце одчинене. Слухаю… “ Серце одчинене. Слухаю. А сум – вітчим – Присікався до серця гадюкою Причин. За мурами ворога-настрою Марно час мій ішов… Я вірив одному пастирю На ймення – любов. А він гармонійною зливою Сіяв на серце лік І з ноткою журливою Прорік: “Знай, що в кривавих подіях Направиться кривда стара, – Вся, що навколо – мелодія, […]...
22. Микола Луків – Приїжджайте частіше додому Приїжджайте частіше додому, Щоб не мучила совість потому. Ні грошей не привозьте, ні слави, – Будьте з рідними ніжні й ласкаві. Бо не вічні ні батько, ні мати, Завтра можете їх не застати. Щоб не мучила совість потому, Приїжджайте частіше додому....
23. Відгук на пісню “Заповіт” (слова Т. Шевченка, музика Г. Гладкого) На уроці української літератури, вивчаючи поезію Т. Шевченка, учителька дала нам можливість послухати пісню “Заповіт”. Вірш Т. Шевченка ми вже знали напам’ять, і от – пісня. Мелодія “Заповіту” пройнята мінором, але в ній немає суму і безнадійності, пов’язаних із думками про смерть. Музика звучить оптимістично, життєстверджуючи. Правда, спочатку повільно і неголосно, але мужньо, без усякого […]...
24. Іван Франко – Не знаю, що мене до тебе тягне Не знаю, що мене до тебе тягне, Чим вчарувала ти мене, що все, Коли погляну на твоє лице, Чогось мов щастя й волі серце прагне І в груді щось метушиться, немов Давно забута згадка піль зелених, Весни і квітів, – молода любов З обійм виходить гробових, студених. Себе я чую сильним і свобідним, Мов той, […]...
25. Леся Українка – На роковини Не він один її любив, Віддавна Україну Поети славили в піснях, Немов “красу-дівчину”. Від неї переймали сміх, І жарти, і таночки, Її байки, немов квітки, Сплітали у віночки. Той в ній давнину покохав, Той мрію молоденьку. Він перший полюбив її, Як син кохає неньку. Хоч би була вона стара, Сумна, змарніла, бідна, Для сина вірного […]...
26. Я стою серед дикого поля Я стою серед дикого поля, Пробудившись з солодкого сна, А довкола широке роздолля, А на заході хмара страшна. Я дивлюсь на безжальну стихію, Що гуркоче мов звір вдалині. Зупинити її я не смію, Бо не владна стихія мені. Я стою без сорочки й взуття, Лише вітер пронизує тіло, А на грудях, як символ буття, Срібний […]...
27. Микола Руденко – Що сталося? Що сталося? Чи Сонце другим боком Зненацька обернулось до людей? Вони на себе ніби ненароком Сьогодні подивились іншим оком,- Пробилось вільне слово із грудей. Хто покрутив оту небесну прядку, Нитки з якої тягнуться до міст?.. Словник той самий, та не в тім порядку Слова стоять,- немов на іншу грядку Зернятко впало і пішло у ріст. […]...
28. Кацай Олексій – Магнітні джунглі Зо шлаку тут сонця І місяці Не круглі А в металевій млі Дзвенять магнітні джунглі Тут кожен промінь мов сталева нить Бринить в іділії геометричній Крізь котру ртутна річка Цебенить Бездушно наче той процес хімічний І ніч немов лискучий антрацит І механічно до пульсару серця Насильство йде Із довбнею в руці А умовляння З лазером […]...
29. Останнє полювання Йти темним коридором і не чути власних кроків – що може бути жахливіше… Коли тобі сниться те, що відбудеться наступного дня, – стає не цікаво існувати в своєму вимірі… Хтось розкрив собі судини з надією стати краще, та по руці стікає щось чорне та холодне, обвиває шкіру слизьким гадом. Мимовільна помилка сьогодні стає вічним твоїм […]...
30. Дивлюсь в роман, як у дзеркало… і бачу в ньому долю твою… і думаю про неї (за романом Стендаля “Червоне і чорне”) І. Роман Стендаля “Червоне і чорне” – реальне відображення життя у всій його повноті і суперечностях. ІІ: Роман – дзеркало життя. 1. Жульен Сорель – син бідняка-теслі: А) юнак з ніжним обличчям і гордою душею; Б) чудова пам’ять Жульєна, його любов до книжок; В) найбільше багатство і таємниця – портрет Наполеона; Г) мета Жульєна (довести, […]...
31. Ти п’єш мою кров Ти п’єш мою кров, Немов келих вина, Я терплю тебе знов, Не моя це вина. Ти зло. Ти вампір. Ти п’єш мою душу, Ти смієшся до пір Що аж плакати мушу Ти керуєш усім, В тебе серце холодне, Ти плюєш у лице Я ж – немов у безодні. Так не буде завжди, Я тобі обіцяю, […]...
32. Христина Головко – Я пуста, як безодня Я пуста, як безодня І наповнена як вона Докорів твоїх-сотня Наливає темінь до дна Я загублена немов пустеля І безкрая як вона, Душа твоя – моя оселя Наповнює любов до дна. Я незнана, мов джунглі планети І шалена немов вони.. Не клади на мене вето Всеодно прийду в твої сни. Я відкрита немов горизонт, Як […]...
33. Юлія Алейнікова – Я щоранку вступаю в світ Я щоранку вступаю в світ Абсолютно чужих людей. Я звикаю дивитись вслід Без “залишся”, “don*t leave me”, “stay”. Я забута всіма, нехай. З часом менше мені болить. Я не хочу нових “прощай”, Тому жодних нових “привіт”....
34. Павло Глазовий – Семенове собача – Мав я, куме, собача – ну, на всю округу! Узнавало по очах злодія, хапугу. Як зустріне десь того, хто хапає, краде, – Загарчить, аж зашкварчить, тут же і насяде. – А куди ж те собача ти подів, Семене? – Та продав, бо почало кидатись на мене....
35. Герасим’юк Василь – Перший сніг Притишив кров. Притишив крок. І вищі стали гори. Йде перший сніг, Немов пророк, В якого серце хворе. Як важко дихати йому! Як свіжо доокола! Ступає у порожню тьму Нога різьблена, гола. Йде сніг – немов під гору йде – Ледь дише, хоч безплотний, І палець на уста кладе, Як знак мерця холодний. О ні, то […]...
36. Ліна Костенко – У присмеркові доброї дібровості У присмеркові доброї дібровості Пшеничний присмак скошеного дня. На крутосхилах срібної дніпровості Сідлає вічність чорного коня. Киреї хмар на плечах має вічність. Вони пливуть кудись на Чигирин. Я хочу в степ. Я хочу в непоміченість. По саму душу в спокій і полин. Отак брести. А тиша – як в соборі З давно-давно загубленим ключем. Холоне […]...
37. Олександр Олесь – “Гроза пройшла… зітхнули трави… “ Гроза пройшла… зітхнули трави, Квітки голівки підняли, І сонце, тепле і ласкаве, Спинило погляд на землі. Здаля розвіялись тумани, Знов ясно, пахощі, тепло… Спинилась кров, замовкли рани… Прибите серце ожило. Літає радість, щастя світе, Дзвенять пташки в садах рясних, Сміються знову трави, квіти… А сльози ще тремтять на них. 1905...
38. Ліна Костенко – Гроза проходила десь поруч Гроза проходила десь поруч. Було то блискавка, то грім. Дорога йшла кудись на Овруч в лісах і травах до колін. Латаття ніжилось в озерах, хитали ряску карасі. Черкнула блискавка по зелах, аж полягали вони всі. Над світом білим, світом білим хтось всі спіралі перегрів. А хмари бігли, хмари бігли і спотикалися об грім. Гроза погримувала […]...
39. Юрій Андрухович – Життєпис Зиновій Блюм, король шинків і яток, Рожевих лярв улюблелий кумир, Літав по крамарях, немов упир, І, ніби кров, смоктав із них податок. Його стрічали радісним “вей мір!” Під усмішкою, що солодша паток, Він позбавляв їх золота й дівчаток, Але, на жаль, порушив міру мір. З тюрми його звільнили вже совіти – Сяк-так почав по-руському триндіти […]...
40. Фуга смерті – Целан Пауль Чорне молоко світання ми п’ємо його надвечір. Ми п’ємо його опівдні і зранку ми п’ємо його вночі Ми п’ємо і п’ємо Ми копаєм могилу в повітрі де лежати не буде тісно. . Один чоловік живе в хаті він зі зміями грає він пише Він пише коли темніє в Німеччині твоя золотиста коса Маргарито Він пише […]...