Загадка
Загадка (від “гадати” – думати, вгадувати) – жанр фольклору, дотепне запитання, часто у віршованій формі. 3. вживається не лише для активізації пізнавальних можливостей дитини (та й дорослих), практикованої етнопедагогікою, чи гуртової розваги, а й почасти містить у собі філософський зміст (“Ой що росте без кореня, / А що біжить без повода, / А що цвіте да без цвіту?), пов’язується із міфологічним світобаченням: “Зоря-зірниця, красна дівиця, по небу гуляла, сльози роняла; / Місяць бачив – не підняв, сонце встало і забрало” (роса).
Через дунай глибокий
Біг кінь білобокий.
Як упав, заіржав –
Білий світ задрижав
(гроза, грім).
Збирання та видання 3. почалося у першій половині XIX ст.: Ількевич Г., “Галицькії приповідки і загадки” (Відень, 1841); Семеновський О., “Малороссийские и галицкие загадки” (К., 1851. – т. І; 1872. – т. П”; Номис М., “Українські приказки, прислів’я і таке інше” (1864); Чубинський П., “Труды этнографическо-статистической экспедиции… ” (1877. – Т. І. – Вип.2) та ін. І.
Під голубою водою
Живу я, живу…
Золотоокий рибак надо мною
Закидає сіть огневу.
Крізь принадливі очка – знаю –
Не раз, на два я промкнусь,
В баговінню садів погуляю,
А колись таки попадусь.
Спопеліє, застигне смутно
Жовтава-зоря в імлі.
Ніч надійде нечутно
І не знайде мене на землі.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Загадка Джеймса Джойса Загадка Джеймса Джойса У 2002 році виповнилося 120 років із дня народження корифея ірландської літератури XX століття, одного із засновників європейського модерністського роману Джеймса Джойса, а також 80 років від часу появи “великої книги” (за свідченням Хемінгуея) – роману “Улісс” (1922). Тоді один з ірландських міністрів, бажаючи прославити свою країну, запропонував порушити питання про висунення […]...
- Микола Вінграновський – Сонет Зоря над містом піднімає весла. Зоря чекає, доки тиша скресне, Доки присплять дівчата свої весни, Доти зоря над містом не шелесне. Зоря над містом зібрана і чемна, Зоря над містом точна і знаменна, Зоря над містом хлібом пахне темним – Найкраще в світі пахне хліб печений. Така зоря в своїм промінні чесна, Така зоря із […]...
- Вічна загадка любові (за оповіданням Григора Тютюнника “Зав’язь”) Про кохання написано за багато віків стільки, що, здається, нічого нового вже й не скажеш. Але людина тільки тоді по-справжньому розуміє це почуття, коли воно стає її власним. Отже, одна любов, помножена на тисячі тисяч людських характерів і доль, дає невичерпний матеріал письменникові і завжди цікава читачеві. Григір Тютюнник теж писав про любов, але якось […]...
- Тодось Осьмачка – Загадка В-ці К-б Коли зблисне річка в рогозі, Під сонцем ринучи в стави, Я босі ноги згадую в грязі, Що мовчки бачили і ви. І відвертаюся лицем від плес, Де й сонце соромом стає, Бо ви його з водою, як з небес, У серце занесли моє....
- Загадка женской души Н. С. Лесков – художник необычайно широкого тематического диапазона. В своих произведениях он создает вереницу социальных типов, человеческих характеров. Среди них много сильных натур, неординарных личностей. Такова главная героиня очерка Н. С. Лескова “Леди Магбет Мценского уезда”, написанного в 1865,- Катерина Львовна Измайлова. В этом образе автор показал, как мещанка пытается бороться против поработившего ее […]...
- Володимир Лучук – Півень (Загадка) Стоїть півень на плоті У червонім капоті. Стоїть, а не піє, Певне, що не вміє. Проте знає Справу хитру – Показує Напрям вітру. (Флюгер)...
- “Немає загадки таланту. Є вічна загадка любові” (за новелою Гр. Тютюнника “Три зозулі з поклоном”) Недаремно Григора Тютюнника називають майстром новели. Талант писати новели грунтується насамперед на здатності передати велике напруження людського почуття. І Григорові Тютюннику це вдавалося якнайкраще, можливо, тому, що сам він був сповнений цим напруженням почуття – напруженням любові до людей та до своєї землі, гострим почуттям справедливості, порушення якої відзивалося в письменникові пекучим болем… Він не […]...
- Вічна загадка любові (за оповіданням Г. Тютюнника “Зав’язь”) Вічна загадка любові (за оповіданням Г. Тютюнника “Зав’язь”) Багато творів написано про велике людське почуття – кохання. Не є винятком і творчість Григора Тютюнника. Раннє оповідання “Зав’язь” є зворушливою ліричною сповіддю про перше кохання, про незабутню ранню весну, коли у гіллі “зав’язуються дрібні, мов роса, прозеленкуваті крапельки” – зав’язь. Цю зав’язь потрібно берегти, захищати від […]...
- Загадка женской души (По творчеству Лескова) Н. С. Лесков – мастер необыкновенно обширного тематического поля деятельности. В его творениях создана череда социальных фигур, людских характеров. Из них немало мощных натур, неординарных, сильных личностей. Таковой является главная героиня очерка “Леди Макбет Мценского уезда” – Катерина Львовна Измайлова. В данном образе писатель представил, как женщина пытается бороться против поработившего ее мира собственности. Любовь […]...
- Загадка популярности любовной лирики А. А. Ахматовой Если спросить человека, знакомого с лирикой А. А. Ахматовой лишь поверхностно, что бы он назвал основной темой стихов поэта, он, конечно, ответит: “Любовь”. Действительно, именно стихи Ахматовой, посвященные любви, стали самыми популярными в ее творчестве. Едва ли не сразу после появления первой книги, а после “Четок” и “Белой стаи” в особенности, стали говорить о “загадке […]...
- Краткое содержание Загадка Эндхауза – Кристи Агата Загадка Эндхауза Краткое содержание повести Англия, начало тридцатых годов. Эркюль Пуаро со своим старым другом и помощником капитаном Гастингсом приезжают на приморский курорт Сент-Лу на юге Англии. Возле отеля “Мажестик”, в котором они остановились, им встречается молодая девушка. Ник Бакли. В беседе за коктейлем выясняется, что она – владелица дома, стоящего на краю, Эндхауза. Ник […]...
- “Кто разгадает вас!” (Загадка Софьи в комедии А. С. Грибоедова “Горе от ума”.) В многочисленных критических статьях и заметках по поводу комедии А. С. Грибоедова “Горе от ума”, написанных и изданных на протяжении последних ста семидесяти восьми лет, единственная мысль прослеживается наиболее отчетливо и ясно: произведение это крайне неоднозначно. Несмотря на кажущуюся в первом приближении определенность поставленной проблемы взаимоотношений “человека новой формации” с прогнившим насквозь “фамусовским обществом”, ни […]...
- Сильва Сильва (лат. silvae – начерки, нотатки) – поетичний жанр у римській літературі перших століть н. е., призначений для віншування щойно народжених, наречених, ювілянтів, для співчуття з приводу смерті – із запозиченням певних поетичних формул із творів Вергілія, Горація, та ін. Стацій так назвав свою добірку віршів....
- Іллітерат Іллітерат (лат. illitera – не буква, не літера) – запис певних звуків української мови, для яких не існує відповідних графічних знаків (“гм”, “тпру”, “угу” “хр-р-р” та ін.) або які силоміць вилучені із мовного обігу, як-от “г”: Ввійшла фігура. “Як зветесь ви?” – “Франко”. “Гм, Станко?” – “Франко!” – “Станко, запишіть. Давно тут?” – “Місяць”. – […]...
- Фольклорна основа акровіршів та віршованих загадок Л. Глібова I. Усна народна творчість – джерело мудрості для письменників. (В основу творів відомих українських письменників покладено фольклор. Саме в цьому криється секрет їхнього успіху і популярності.) II. Віршовані загадки як спосіб висловити приховану думку. (У творчій спадщині поета-байкаря Л. Глібова є чимало віршованих загадок.) 1. Акровірші. (Акровірш у перекладі з грецької мови означає “крайній вірш”. […]...
- Ізохронізм Ізохронізм (грецьк. isos – рівний та chronos – час) – рівночасся; принцип ритмічної організації вірша, котрий полягає у поділі його на ритмічні групи, рівні між собою у часі їх вимови. На основі І. будувалося античне віршування, а також східне (аруз), класичне китайське, санскритські джаті тощо. Принцип І. складає платформу тактометричної системи російського віршознавця О. Квятковського. […]...
- Літературний портрет Літературний портрет – жанр літературно-критичного нарису, в якому йдеться про життєвий і творчий шлях письменника. Класичні приклади Л. п. дав І. Франко (“Осип-Юрій Федькович”, “Леся Українка”, “Еміль Золя, його життя і писання” тощо). З 1957 у видавництві “дніпро” (Київ) регулярно з’являлися Л. п. у вигляді однойменної серії (“Павло Тичина” Л. Новиченка, “Іван Петрович Котляревський” П. […]...
- Василь Стус – Мені зоря сіяла нині вранці Мені зоря сіяла нині вранці, устромлена в вікно. І благодать – така ясна лягла мені на душу сумиренну, що я збагнув блаженно: ота зоря – то тільки скалок болю, що вічністю протятий, мов огнем. Ота зоря – вістунка твого шляху, хреста і долі – ніби вічна мати, вивищена до неба (від землі на відстань справедливості) […]...
- Леся Українка – На крилах пісень Перша збірка поетичних творів Лесі Українки “На крилах пісень” вийшла друком у Львові на початку 1893 р. У виданні збірки брав безпосередню участь І. Франко. Йому надсилала Леся Українка частинами рукопис збірки, він наглядав за складанням книжки у друкарні Наукового товариства ім. Шевченка. У бібліотеці НТШ збереглася частина набірного примірника рукопису збірки (ІЛІШ, ф. 2, […]...
- Живу у світі сам Живу у світі сам, Живу як квітка: Цвіту, і в’яну, й помираю враз… Не бачу друзів, Виходжу з дому рідко, Бо не терплю життя свого сарказм… Я не шукаю смерті, Бо не знаю, Куди я після смерті попаду, Тому живу так довго Й не вмираю – Тримаю я життя на поводу… ....
- Обрамлена повість, або Обрамлення Обрамлена повість, або Обрамлення – літературний жанр, якому властиве об’єднання за допомогою зв’язувальної рамки різнорідних сюжетів новелістичного, казкового чи байкового гатунку. Розважальна настанова вставних сюжетів сполучається із дидактичним завданням “рамкової” історії, сприяючи художній та логічній цілісності твору. О. п. зародилася в античну добу та в давніх літературах Сходу, зокрема у санскритській “Великій сповіді” Гунадхьї та […]...
- Степан Руданський – Співомовки Степан Руданський СПІВОМОВКИ Невеликий обсягом сюжетний вірш гумористично-сатиричного змісту називається співомовкою. Цей жанр ліро-епесу виник на основі віршової обробки народних анекдотів, казок, приказок. Особливості змісту й композиції, характерні для народних анекдотів, бачимо й у співомовках: тут описується якийсь один комічний або трагікомічний випадок; подія зображується стисло, розвивається динамічно; розв’язка несподівана, часом – вражаюча; основних дійових […]...
- Мініатюра Мініатюра (лат. minium – червона фарба, кіновар) – невеликий за обсягом, цілком довершений художній твір, який узагальнює чи типізує картини. Прикладом прозової М. можуть служити “Окрушини” Ірини Вільде, для яких характерні афористичність висловлювання, відсутність несуттєвих подробиць, вибухова кінцівка. Жанр М. апробовують також прозаїки В. Чухліб, Марія Цуканова та ін. Більшого поширення дістали вірші-М. до них […]...
- Звеличання Звеличання – жанрово-стильовий спосіб вираження пошани до особи чи осіб, членів родини, найяскравіше виражений в обрядових піснях. 3. складає основний зміст давніх українських колядок і щедрівок, через що їх називають величальними піснями або просто величаннями господаря, господині, парубка, дівчини, вдів, сиріт та ін. Наприклад, початок 3. господаря: Гой, ти наш пане, пане Іване! Гей, дай […]...
- Діатриба Діатриба (грецьк. diatribe – філософська бесіда, розмова) – жанр античної літератури, створений філософами-киніками (III ст. до не.), власне, невелика за обсягом проповідь на популярну морально-етичну тему, подеколи у формі дискусії з уявним опонентом. д. притаманна простота та жвавість викладу думок, яскрава образність, застосування риторичних прийомів. д. вживалася і в римській (Горацій, Ювенал та ін.), і […]...
- Епіграма Епіграма (грецьк. epigramma – напис) – жанр сатиричної поезії дотепного, дошкульного змісту з несподіваною, градаційно завершеною кінцівкою (пуантом). В еллінську добу Е, вживалася як напис на вівтарях, сприймалася як епічна форма, втілена в елегійний двовірш, пізніше поети вдавалися до ямбічних та інших розмірів, розширювали її тематичні межі. до Е. зверталися Платон, Сапфо, Анакреонт, Симонід Кеоський, […]...
- Анакреотична поезія Анакреотична поезія – жанр лірики, в якому панує життєрадісно, світле світосприйняття, перейняте мотивами земного щастя, гедонізму, любові. Започаткований еллінським поетом Анакреонтом (VI-V ст. до н. е.). На жаль, від його ліричної спадщини збереглися лише певні фрагменти. Відома новій літературній добі приписувана йому збірка “Анакреонтика” виявилася сукупністю поетичних творів різних авторів, котрі його наслідували. А. п. […]...
- Високий пафос вірша “Гріє сонечко” Співчуваючи селянам, розуміючи їхнє нужденне становище, І. Франко завжди намагався полегшити їх життя. Своїми творами він боровся за утвердження нового справедливого суспільного ладу. Показовим у цьому плані є вірш “Гріє сонечко”. Натхненно і захоплено оспівує І. Франко весняне пробудження природи: Гріє сонечко! Усміхається Небо ясне, Дзвонить пісеньку Жайвороночок… Вісник весни закликає селянина до праці: Встань, […]...
- Громадянська лірика Громадянська лірика – умовна назва ліричних творів, в яких актуалізуються соціальні та національні мотиви. Однак вона не складає окремої групи. Г. л. присутня й у вірші-пейзажі (у вірші “Садок вишневий коло хати” Т. Шевченка мовиться не лише про ідилічний вечір, а й про родину як одну з основ гармонії світобуття), в інтимних поезіях (у відомих […]...
- Дмитро Павличко – “Я пригадав собі один стіжок у горах… “ Я пригадав собі один стіжок у горах. З молодика сідав на нього срібний порох, А я лежав на нім тихенько, наче звір, І поглядом ловив сліди падущих зір. Я ждав, коли прийде косуля їсти сіно, Вона приходила щоночі неодмінно, Тремтяча, як зоря, що впала в темнику! Я ж оглядав її, рожеву й боязку… Хотів би […]...
- Макама Макама (араб. – зібрання)- жанр крутійської новели, поширений у літературах азійських народів (арабській, перській, єврейській), створювався у стилі сидж, поєднувався у цикли з єдиним розповідачем та єдиним героєм. Відоме “Зібрання макам” арабського письменника Ваді аз-Замана аль-Гамадані (X ст.), “Гамідове зібрання макам” персо-таджицького автора Гамададдіна Балхі (XII ст.) та ін. Цей жанр сприяв появі крутійського роману […]...
- Рапсодія Рапсодія (грецьк. rhapsodia, від rhapto – шию та ode – пісня, або rhabdos – гілка та ode – пісня) – у давній Греції – уривок епічної поеми про богів та героїв (це ж стосується Гомерових “Іліади” та “Одіссеї”), що його виконував мандрівний професійний співець (рапсод), який замінив співця-імпровізатора (аеда). Замість ліри, як в аеда, він […]...
- Водевіль Водевіль (фран. vaudeville) – легка комедійна, переважно одноактна п’єса з анекдотичним сюжетом, виповнена динамічними діалогами, піснями, танцями. Започаткована у Франції в XV-XVI ст., але як драматичний жанр остаточно оформилася у ” XVIII ст. В Україні В. має і свої національні джерела, передовсім *- інтермедії. Відомі автори В. – І. Котляревський (“Москаль-чарівник”), В. Гоголь (“Простак, або […]...
- Етимологія Етимологія (грецьк. etymologia, від etymon – справжнє значення слова і logos – слово, вчення) – встановлення походження слова; науково-дослідна процедура розкриття походження й історії розвитку звукової форми та значення слова чи морфеми, а також результат цієї процедури; розділ історичного мовознавства, предметом вивчення якого є лексика з метою виявлення первісної будови та давніх значень слів однієї […]...
- Порівняння Порівняння – троп, який полягає у поясненні одного предмета через інший, подібний до нього, за допомогою компаративної зв’язки, тобто єднальних сполучників: як, мов, немов, наче, буцім, ніби та ін. (“Блукай та їж недолі хліб і вмри, / Як гордий флоренцієць, у вигнанні” – Ю. Клен) або предиката – подібний, схожий, нагадує, здається та ін. (“На […]...
- Міф Міф (грецьк. mythos – слово, Переказ) – Розповідь про богів, духів, героїв, надприродні сили і ін., які брали участь у створенні світу. М. – витвір наївної віри, який складає філософсько-естетичний комплекс давньої епохи, яка грунтується на заміні об’єктивності сприймання суб’єктивним апріорним переконанням. У давні часи М. створював уявлення про світ, впливаючи на процес пізнання, був […]...
- Артурівські легенди Артурівські легенди – народні легенди кельтів Уельсу, які започаткували низку поетичних творів. В їх осередді – образ Артура, одного із бриттських королів (V-VI ст.), які боролися проти англосаксонських завойовників. Історичного Артура згадують кельтські та бретонські барди, починаючи з VIII ст., в “Історії королів Британії” (близько 1137) латинського хроніка Гальфріда Монмаутського. Перекази про ідеалізованого Артура та […]...
- Логограф Логограф (грецьк. logos – слово та griphos – мережа) – різновид загадки або шаради, в якій певне слово набуває іншого значення внаслідок додавання або утинання складів чи звуків (лід – слід, місто – сто і т. п.). Прийом Л. часто використовується у версифікації при точному римуванні. Подеколи Л. вбачається у ненастанному скороченні певної фрази або […]...
- Мої зірки Сім зірок – сім надій, сім побачень Щедра доля з барвінками в’є; Перша з них, що найкраща, і плаче, Це – кохання безвісне моє. Інші дві, що палають на сході Жовтим листям в осіннім краю, – Діточки, що не прибрані ходять І чекають на ласку мою. А четверта і п’ята – не зорі, То душа, […]...
- Нарис Нарис – оповідний художньо-публіцистичний твір, у якому зображено дійсні факти, події я конкретних людей. За обсягом наближається до невеличкого оповідання, новели, але позбавлений чіткої, завершеної фабули, обов’язкової для новели, притаманної оповіданню. Фабула в Н. подекуди намічена, має фрагментарний характер. Н. – це твір суспіль-но-політичної, побутової, історичної чи психологічної тематики. Серед основних різновидів Н. – Н. […]...
Вчинки якими я пишаюся.