Заклик берегти, шанувати рідну мову в поезії “Українська мова” (2 варіант)

Твори Володимира Самійленка сповнені почуттям любові до Батьківщини – прекрасної, мальовничої, але страждаючої в неволі. У них – біль за народ, а ще надія на те, що здобуде він врешті-решт і незалежність, і право на розвиток своєї культури і спілкування рідною мовою.

Українська мова… Ніжна, лагідна, мелодійна. Заборонена, покріпачена, розіп’ята. Здається вона поетові дорогим діамантом, кинутим на брудну дорогу й затоптаним.

І ніхто не пізнав діаманта того.

Йшли багато людей і топтали його.

Та з’явилась людина, яка підняла

зі шляху непомічений ніким діамант, обробила й показала всьому світові красу дорогоцінного каменя. Такою була роль великого Шевченка у розвитку української мови. Піднята Шевченком до найбільших висот, наша мова “на злість ворогам засіяла… як та зоря ясна”.

Прекрасний вірш Володимира Самійленка “Українська мова” показує нам, яким дорогоцінним даром є для нас рідна мова. Навіть у найважчі свої часи наша мова продовжувала лунати над Україною, і її срібний голос наповнював серця ніжністю. Ми повинні берегти й шанувати мову, щоб ніколи не довелося їй пережити ще раз ганьбу й страждання.

Хай коштовним добром вона буде у нас,

Щоб і сам здивувавсь у могилі Тарас,

Щоб, поглянувши сам на створіння своє,

Він побожно сказав: “Відкіля нам сіє?!”


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Інтимна лірика малишка.
Ви зараз читаєте: Заклик берегти, шанувати рідну мову в поезії “Українська мова” (2 варіант)
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.