Залишатись собою (за твором Григора Тютюнника “Дивак”)
Часто ми намагаємось зрозуміти думки або вчинки інших. Але, кажуть, душа кожної людини – глибокий колодязь, дивлячись у воду якого, ми намагаємось побачити своє віддзеркалення. І тоді, коли у воді колодязя чиєїсь душі ми не помічаємо свого обличчя, не відчуваємо схожості на себе або на своє оточення, людина нами не сприймається. Вона може бути ні поганою, ні хорошою, але багатьом здається незвичайною. І чомусь декого це ображає. “Який дивак! Яка дивачка!”, – чутно навкруги. І, на жаль, майже ніхто не подумає хоч трішки глибше пізнати цих
Але, звичайно, внутрішній світ є у кожного з нас. Ми приходимо до нього під час сну, коли тіло відпочиває, а душа може поринути в мрії та думки. Саме
Звідти походять наші сни, бо вони – відбиток наших таємних бажань, страхів, а іноді-вад. ,
Хтось з нас керується прагматичним, а хтось-почуттєвим сприйняттям світу. Коли ми не знаходимо рішення або не
Ці сприйняття живуть у нас у різному відношенні. Іноді чогось більше, чогось менше. У декого повністю відсутня прагматика і приземленість. Про таких ми кажемо “далеко від землі літає”. Або насмішкувато: “Дивак!”.
Гуманізм, розкриття внутрішнього світу кожної людини, її індивідуальність та неповторність – ключові питання, які наголошуються письменниками часу, в який творив Григір Тютюнник. У своєму творі “Дивак” він описує хлопчика, який є незвичним для свого оточення. Малий Олесь милується природою, обожнює малювати. Його приваблює чистота і недоторканість снігу, на якому хлопець виводить свої малюнки. Щось не так пішло – можна стерти змерзлою долонькою і почати знову. Це властиво саме дітям.
Григір Тютюнник навмисно обирає зиму як тло подій. Бо саме взимку є холодна тиша, тиша і сніг. Їх подовгу слухає вразливий Олесь, замість того, щоб жити за правилами, написаними іншими І” людьми, бо вони йому не підходять.
Він не розуміє, чому потрібно робити те, чого не хочеш. Наприклад, малювати глек тоді, коли йому цього не хочеться і коли це йому не потрібно. Наприклад, вчителька, яка викладає малювання, не знає як поводити себе: відстоювати професійну принциповість чи поступитись перед незвичайним учнем. І лише в тих випадках, коли його бажання співпадають з тим, що потрібно робити, здійснюються якісь з’єднання з оточенням.
Благородний Олесь не сприймає суворий закон буття “або ти, або тебе” і не хоче жити за ним. Замріяний, він вибачає, коли з ним поводяться несправедливо і огидно. Коли енергійний та експресивний однокласник Федько Тойкало вдарив його, але Олесь не став заводити бійку, лише повернувся і пішов. Але одразу вибачив і був дуже радий – теж незвична реакція – коли Федько, відчувши, що зробив неправильно, ні за що вдаривши Олеся, вибачився і навіть у знак примирення дав Олесю пирога.
Дід Олеся, Прокіп, – це людина з великим життєвим досвідом. Він намагається навчити хлопця як жити і змагатись на життя, за місце під сонцем. “Щоб було тепло, треба привозити дрова, щоб їх привозити, треба бити коней, щоб вони йшли”, – наставляє дід. Але це не влаштовує хлопчика. “Адже їм боляче”, – відповідає Олесь, підбиваючи діда, коли він б’є батогом по конячих спинах.
І ввечері, вдома, дід із жалем каже матері: “В тебе він, Наталко. Дивак… Затопчуть його… Бо воно ж як деревце в пагоні… “
Можливо, на якимось підсвідомому рівні хлопчик відчуває, що його за щось зневажають і переймається через це. Та врешті засинає, мріючи про пригоди Івасика-Телесика. Потім починається ще один новий день…
Початком нового дня, примиренням із другом, добрим ставленням до нього діда Григір Тютюнник дає шанс Олесю. Все ще владнається, адже якщо хлопець народився в цьому світі, значить, він має жити в ньому, залишаючись неспотвореним життям, залишаючись собою. Таким, як він, в житті обов’язково є місце, що завжди буде вільним. Вільним для них. Бо вони особливі.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Якби моїм товаришем був Олесь (за твором Григора Тютюнника “Дивак”) Якби моїм товаришем був Олесь, то, думаю, нам спершу було б важко знайти спільну мову. Чому? Бо таких людей, особливо моїх ровесників, які живуть із природою, як у своїй родині, дуже мало. Просто взагалі меншає людей, які б не тільки відчували, досліджували, але й поважали природу так, як це вмів робити малий Олесь. Тому мені […]...
- Про Олеся (за оповіданням Григора Тютюнника “Дивак”) Нещодавно на уроці української літератури ми прочитали оповідання Григора Тютюнника “Дивак”. Мені одразу здалося, що з’явився у мене новий друг – щирий, добрий. Запам’ятались Олесеві очі: “чорні, глибокі, як вода в затінку, дивляться широко, немов одразу хочуть збагнути увесь світ”. Так, хлопчик допитливий, цікавиться всіма дрібничками, що трапляються йому на шляху до школи. “Йому подобається […]...
- Найкраще сонце світить у рідній стороні (Точність і лаконізм описів природи, їх роль в оповіданні “Дивак” Гр. Тютюнника) Співцем чудової української природи можна назвати Григора Тютюнника. У його творах чимало майстерних описів краєвидів рідної землі. Письменник тонко підмічає стан навколишнього світу. Через описи картин природи митець передає душевні переживання своїх героїв. Не є виключенням і оповідання Григора Тютюнника “Дивак”. Вже з перших рядків цього невеликого твору ми потрапляємо до зимового світу, в якому […]...
- “Підранки” Григора Тютюнника Доля в українського письменника Григора Тютюнника була складною і навіть трагічною з дитинства, на яке припали роки воєнного лихоліття, повоєнної розрухи й голоду. Дітям у той час доводилося дуже рано дорослішати, заміняти батьків, що пішли на фронт. А свого тата Григір не бачив із шести років, бо той був репресований і не повернувся із заслання. […]...
- Хронологічна таблиця життя й творчості Григора Тютюнника 5 грудня 1931 р. Народився Григір Тютюнник 1938 р. Навчання в першому класі 1957-1962 рр. Навчання в Харківському університеті 1963-1964 рр. Працює в редакції газети “Літературна Україна”; друкує перші оповідання: ” Дивак “, “Рожевий морок”, ” Кленовий пагін “, ” Сито, сито… “ 1966 р. Перша книжка ” Зав’язь “ 1968 р. “Літературна газета” за […]...
- Герої новел Григора Тютюнника До талановитих українських письменників належить Григір Тютюнник, улюбленим жанром якого була новела. Письменник вважав, що саме новела найближча до поезії, і, мабуть, тому більшість його творів – невеликі оповідання. Основні збірки його новел і оповідань – “Зав’язь” (1966), “Деревій” (1969), “Батьківські пороги” (1972), “Край неба” (1975), “Коріння” (1976). “Найдорожчою темою, а отже, й ідеалом для […]...
- Морально-етичні уроки доброти в повістях Григора Тютюнника Морально-етичні уроки доброти в повістях Григора Тютюнника Доброта, любов, чуйність, порядність, самопожертва – в наш час ці слова стали майже анахронізмами. Існує така думка, що суспільство деградує через соціально-економічні чинники. Але ж за часів війни були не кращі умови життя: людина вмить могла втратити все: рідних, дім і попри те залишалася Людиною. Яскравим прикладом цьому […]...
- Чуйність і турбота (за повістю Григора Тютюнника “Климко”) Повість Григора Тютюнника “Климко” переносить читача у тяжкі часи фашистської окупації України, відкриваючи дещо призабуту сторінку нашої історії. Головний герой твору Климко це хлопчик, що йде за багато кілометрів про сіль, щоб потім продати її та врятувати від голоду улюблену вчительку з донькою-немовлям і себе з другом. Климко відважно йде дорогами війни, сповненими небезпек, перемагаючи […]...
- Загальна характеристика стилю Григора Тютюнника Загальна характеристика стилю Григора Тютюнника Тепло і достовірність – ось мої літературні критерії. Григір Тютюнник “Не святи горшки ліплять – майстри. А майстрами стають люди. Я – людина. Я буду майстром!” – читаємо у щоденнику письменника-новеліста Григора Тютюнника. Така самооцінка і вимогливість до себе заслуговують на повагу. І він дійсно став майстром художнього слова, точного, […]...
- Вічна загадка любові (за оповіданням Григора Тютюнника “Зав’язь”) Про кохання написано за багато віків стільки, що, здається, нічого нового вже й не скажеш. Але людина тільки тоді по-справжньому розуміє це почуття, коли воно стає її власним. Отже, одна любов, помножена на тисячі тисяч людських характерів і доль, дає невичерпний матеріал письменникові і завжди цікава читачеві. Григір Тютюнник теж писав про любов, але якось […]...
- Життєвий та творчий шлях Григора Тютюнника Реферат з української літератури Життєвий та творчий шлях Григора Тютюнника Речення художнє – як чаша терпіння. Воно повинно бути повним, але не переповненим. Григір Тютюнник Григір Тютюнник – український радянський письменник, лауреат Державної премії УРСР імені Т. Г. Шевченка та Республіканської літературної премії імені Лесі Українки. Народився письменник в 1931 році, за десять літ до […]...
- Духовний світ простої людини в новелі Григора Тютюнника “Три зозулі з поклоном” Григір Тютюнник – талановитий український новеліст. Із його ім’ям пов’язана ціла епоха в літературі. Письменник звертався здебільшого до дитячої та юнацької тематики, але проблеми порушував цілком “дорослі”. Та це й не дивно,, адже сам він із покоління воєнних та повоєнних дітей, ще й син “ворога народу”, з тих сільських хлопців, які поповнювали “пролетаріат” і на […]...
- Проблеми українського села середини XX століття крізь призму оповідання Григора Тютюнника “Оддавали Катрю” Оповідання Григора Тютюнника “Оддавали Катрю” присвячене болючій проблемі українського суспільства середини XX століття – масовій міграції селян до міста. В пошуках кращої долі жителі села зривалися з рідних гнізд, але що їх чекало далі – не знав ніхто. А чи мали право ці люди навідмах рубати своє родове коріння, зрікатися традицій, мови свого народу? Бо […]...
- Дивак (1931-1980) Народився в о. Шилівці Зіньківського району на Полтавщині. Його батька було репресовано у 1937 році. Деякий час жив у дядька на Донбасі. Закінчив Зіньківське реальне училище. Працював робітником на харківському заводі ім. Малишева, у колгоспі, служив моряком на Далекому Сході. Навчався на філологічному факультеті Харківського університету. Учителював на Донбасі (викладав російську мову та літературу), […]...
- Григір Тютюнник – Дивак (СКОРОЧЕНО) Григір Тютюнник Дивак (СКОРОЧЕНО) На початку зими Олесеві до школи можна ходити двома шляхами – річкою або бором. Але мати забороняє ходити по тонкій кризі, тому хлопчик іде бором. Він ще малий, ледь до ручки дверей дістає. Очі чорні, глибокі, хочуть збагнути увесь світ. Олесь любить зиму. Любить малювати по снігу, водячи пальцем. Милується своїм […]...
- Дивак (скорочено) – Тютюнник Григір На початку зими Олесеві до школи можна ходити двома шляхами – річкою або бором. Але мати забороняє ходити по тонкій кризі, тому хлопчик іде бором. Він ще малий, ледь до ручки дверей дістає. Очі чорні, глибокі, хочуть збагнути увесь світ. Олесь любить зиму. Любить малювати по снігу, водячи пальцем. Милується своїм творінням, поки хтось не […]...
- Дивак і фантазер Мюнхаузен (за твором Распе “Дивовижні пригоди, подорожі і бойові подвиги барона Мюнхаузена”) – Бароне, а як же Ви утрималися на розпеченому ядрі? – Шановний Мюнхаузене, чи не заважала Вам альтанка з вербових гілок скакати на коні? – Чи не шкода Вам було лисицю, яку Ви вигнали з власної шкури? … Я бачу, як він посміхається у вуса і тут же знаходить влучну й дотепну відповідь. Ну зовсім, […]...
- На “диванах” тримається краса навколишнього світу (за оповіданням Г. Тютюнника “Диван”) Часто людину з легкістю називають “диваком”. Набагато важче зрозуміти її. Малий школярик Олесь з оповідання Г. Тютюнника “Дивак” був тихим смирним хлопчиком, трохи заглибленим у собі. Ровесники ображали його, кепкували і кривдили лише за те, що він був не таким як інші. Шлях до школи пролягав через ліс. Хлопчик устигав побачити стільки всього, що роздумів […]...
- Високе гуманістичне звучання творів Г. Тютюнника Найкраще про Г. Тютюнника, мабуть, сказав Борис Олійник: “Чесний до прямолінійності, принциповий до жорстокості, від чого сам не раз потерпав. Але то все Григорів характер, вироблений, зредагований і затверджений життям. Безмежно талановитий, він умів словесно, експромтом накидати таку виразну життєву картину, що тільки записуй – і до друку. А працював неквапом, інколи – важко, нещадно […]...
- “Від людини я чекаю завжди чогось хорошого” (огляд творчості Гр. Тютюнника) 1. Тяжкі роки дитинства майбутнього письменника. (Народився Григір Михайлович 5 грудня 1931 року в сім’ї селян, пережив тяжкі роки голодомору та сталінські репресії 1937 року. Батька заарештували, маючи на увазі політичний мотив, і пустили по сибірських етапах, мати вийшла заміж за іншого, зовсім не піклуючись про долю свого сина. Згодом вихованням Григіра зайнялась родина його […]...
- Схожі поміж собою (за оповіданням Євгена Гуцала “Вигадники”) В оповіданні Євгена Гуцала “Вигадники” головними героями є Михайлик та Надійна. Вони чимось схожі поміж собою: у обох біляве, як льон, волосся, вони захоплено пізнають навколишню природу. Себе ці діти відчувають її частиною, уявляють, що вони квіти, і навіть вірять, що можна викликати вітер або дощ. Але Надійка більш жвава і тому має першість під […]...
- Світ фантазії в казковому оповіданні “Хлопчик-фігурка, який задоволений собою” Ігор Калинець – талановитий майстер слова, поет і прозаїк, що пише для дорослих і дітей. Світ дитинства для цього митця – невичерпне джерело натхнення. Він тонко відчуває дитячу душу, її потяг до мрії, уміння бачити невидиме, таємниче в буденному житті. У творі “Хлопчик-фігурка, який задоволений собою” автор показує, як завдяки багатій дитячій уяві Ганнусі з’являється […]...
- Мова “всіх в єдине нас злива” (за твором О. Олеся “Рідна мова в рідній школі”) Мова “всіх в єдине нас злива” (за твором О. Олеся “Рідна мова в рідній школі”) Мені подобаються вірші Олександра Олеся. Вони хвилюють, викликають радість, сум, примушують переживати якісь події разом із автором. Саме так було з віршем “Рідна мова в рідній школі”. Одразу я відчула радісні нотки, бо для Олеся викладання української мови в школі […]...
- Благородний лицар Дон Кіхот – герой і дивак (за романом Мігеля де Сервантеса Сааведри “Премудрий гідальго Дон Кіхот з Ламанчі”) СЕРВАНТЕС СААВЕДРА МІГЕЛЬ ДЕ (1547-1616) “Премудрий гідальго Дон Кіхот з Ламанчі” (1604-1607) – книга, яка зробила свого автора популярним не тільки у себе на батьківщині – в Іспанії, але й у всьому світі. Роман займає друге місце за кількістю мов, якими його перекладено (перше місце посідає Біблія). Ім’я Дон Кіхота стало називним і означає людину, […]...
- Дивак і фантазер Мюнхгаузен Якось барон Мюнхгаузен гуляв лісом. Він тримав кульок з вишнями, які купив у сільській крамниці. Однак поласувати досхочу йому перешкодив олень. Він зненацька з’явився з лісової хащі, застиг на місці, дивлячись на барона. А барон, як відомо, запеклий мисливець. Але цього разу куль у нього із собою не було. Він почав стріляти в оленя вишневими […]...
- Втілення в образі Павла працьовитості, щирості (За повістю Г. Тютюнника “Вогник далеко в степу”) Повість “Вогник далеко в степу” – це пам’ять серця автора, художньо відтворена сторінка його життя. Твір розповідає про найтяжчі повоєнні роки дитинства письменника. Григір Тютюнник пише про життя своїх однолітків із великою теплотою та любов’ю. Здається, зображуючи головного героя повісті – Павла, автор розповідає про свою власну юність, коли навчався в ремісничному училищі. З перших […]...
- Над чим заставила мене задуматися новела Г. Тютюнника “Три зозулі з поклоном” Все далі й далі відходять від нас далекі сімдесяті роки – буденний розквіт командно-бюрократичної державної системи, коли вже встигла захлинутися перша хвиля “відлиги” шістдесятих років, коли за слово правди, як і в роки жорстокого сталінського режиму, потрапляли за грати – у Сибір і Мордовію, саджали у психушки, розправлялися фізично. Політичних в’язнів карали жорстоко. Та правду […]...
- Твір на тему: Мистецтво бути собою (Культурна людина. Якою я її бачу?) Важко сказати, чи існує взагалі таке мистецтво – бути собою. Це, скоріше, право бути собою таким, яким ти є. І щоб інші сприймали тебе саме таким, бо коли кожен намагається тебе “переробити”, це викликає спротив, небажання піддаватися чужим впливам і, взагалі, породжує неадекватну реакцію стосовно тих подій, що відбуваються. Перш ніж творити себе, – бути […]...
- Дивак і фантазер Мюнхгаузен (діалог) – Бароне Мюнхгаузене! Ви розповідали, що переслідували незвичайного зайця. – Так була справа. Майже два дні я гнався за ним на коні, а заєць хоч би присів відпочити. – І ви що ж, ніяк не могли його наздогнати? – Якби тільки я не міг його наздогнати! Навіть моя вірна собака Діанка не допомогла мені наблизитися […]...
- Художня майстерність Григіра Тютюнника Григір Михайлович Тютюнник належить до тієї когорти творців української прози, до якої увійшли Роман Іваничук, Євген Гуцало, Володимир Дрозд, Валерій Шевчук. Його творчість – на диво відверта і чесна, багатогранна і проста, повна непідробної сердечної теплоти, глибоко національна, доволі колоритно відбиває конкретну історичну добу, але разом із тим є утвердженням непроминущих істин, оберегом споконвічних загальнолюдських […]...
- Світом править любов (за новелою Г. Тютюнника “Три зозулі з поклоном”) Любов’ю до людей сповнені усі твори Григора Тютюнника, тому що він все своє життя болів болями свого народу, радів його радощами. Він писав про простих людей, які творили це життя, будували його, вирощували хліб, ростили дітей і сповнювали світ своєю любов’ю, своїм теплом. Історія, описана в новелі “Три зозулі з поклоном”, народжена самим життям. Григір […]...
- Казки і життя (за твором В. Симоненка “Цар Плаксій та Лоскотон”) Василь Симоненко народився в 1935 році в селі Біївцях на Полтавщині в селянській родині. І ще з дитинства був зачарований казками сзоєї бабусі. Звичайно, казки обожнюють усі – дорослі чи діти. Бо саме вони вселяють у наші душі дихання чарів та магії, відчуття, що добро завжди перемагає зло. Казки живуть поряд із нашими мріями, вони […]...
- Морально-етичній та художній потенціал творчості Г. Тютюнника Григір Тютюнник – це письменник, якого можна назвати совістю цілого покоління та цілої української літератури. Ось як писала про Григора Тютюнника Галина Гриненко: “Мав Григір у душі щось таке, чого, можливо, іншим бракує… Тютюнник надто проникливий і глибокий, дуже зосереджений і воднораз уважний до людей. Особливо ніжно ставився до жінок, які не зловживали його толерантністю, […]...
- Вічна загадка любові (за оповіданням Г. Тютюнника “Зав’язь”) Вічна загадка любові (за оповіданням Г. Тютюнника “Зав’язь”) Багато творів написано про велике людське почуття – кохання. Не є винятком і творчість Григора Тютюнника. Раннє оповідання “Зав’язь” є зворушливою ліричною сповіддю про перше кохання, про незабутню ранню весну, коли у гіллі “зав’язуються дрібні, мов роса, прозеленкуваті крапельки” – зав’язь. Цю зав’язь потрібно берегти, захищати від […]...
- Коли була війна? (За оповіданням Г. Тютюнника “На згарищі”) Чи пам’ятаємо ми, коли почалася Велика Вітчизняна війна? Чи пам’ятаємо, якою ціною дістав народ перемогу в цій війні? Дійсно, з уроків історії ми пам’ятаємо, що з 1941 по 1945 роки радянський народ пройшов через тяжкі випробування та неймовірні страждання. Але ж сьогодні ми знаємо про події тих буремних років лише з розповідей старих людей, з […]...
- Внутрішній світ героїв оповідання “Зав’язь” Г. Тютюнника (2 варіант) Перше кохання буває тільки раз у житті, тому і називається першим. Коли воно зненацька настигає людину, та наче божеволіє, не розуміючи, що нею сталося. Неначе змінюється увесь світ, відкриваються нові горизонти, зовсім іншим здається життя. Людина починає відкривати саму себе, дивуючись чудернацьким змінам. І добре, якщо кохання виявиться взаємним, інакше це може привести до зовсім […]...
- Залишусь я собою Проснулася. Відкрила очі. Згалала все… Хтось напророчив Долю мені? Та ні… а може так і мало бути? Лиш щось не схоже… У мене в хаті запах рути, І він нагадує печаль… До чого б це? Це ж просто жаль… Він знову давить мої груди, Не можу дихати, повсюди… Все, що нагадує минуле… . І як […]...
- Дмитро Павличко – “Чому так важко бути нам собою… “ Ми ще ніколи не були собою. Максим Рильський I Чому так важко бути нам собою, Коли нема для духу заборон, Коли його не стиснуто скабою, Коли він сам собі суддя й закон, Коли душа, котра була рабою, Зійшла неждано на сяйливий трон, І їй дозволено, немов цариці, Діла шляхетні і злочинства ниці? Дозволено, та вибирай […]...
- Внутрішній світ героїв оповідання “Зав’язь” Г. Тютюнника (1 варіант) Перше кохання, як завжди, приходить зовсім несподівано. Ти його не чекаєш, навіть не думаєш про це, як раптом у тебе з’являється таке відчуття, що у твоєму серці навіки поселилася вона чи він. І дивуєшся, як до цього часу ти не помічав цієї людини, як у тебе не зупинялося серце, коли проходив повз неї. А зараз […]...
- Внутрішній світ героїв оповідання “Зав’язь” Г. Тютюнника (3 варіант) Коли зав’язуються перші паростки кохання, то людина повністю змінює своє життя, їй здається, що до цього моменту вона навіть і не жила, а існувала дуже далеко від справжнього, вируючого життя. Людина намагається бути ближче до предмету свого кохання, хоче бачити його щодня, щогодини, щохвилини. І зовсім неважливо, де знаходиться предмет кохання. Набагато важливіше, чи хоче […]...
Марко вовчок два сини скорочено.