Замовляння (діалектне “заговори”, “заклинання”, “закликання”)
Замовляння (діалектне “заговори”, “заклинання”, “закликання “) – жанр словесного фольклору, усталені вислови, речитативні, переважно віршовані тиради, що супроводжують магічні дії, рухи їх виконавців – знахарів (від “знати”), відьом чи відьмаків (від давнього “відати” – знати), чарівників, ворожбитів, шептух, тощо і виражають їх бажання вплинути на природу, на людину і її стосунки з оточенням у відповідному напрямку (доброму або злому). Первісно основою 3. були обрядові, магічні дії, імітаційні рухи, можливо,
Добрий день тобі, сонечко яснеє,
Ти святе, ти ясне прекраснеє,
Ти чисте, величне й поважне;
Ти освіщаєш гори і долини і високії могили,
Освіти мене, рабу Божу, перед усім миром:
Перед панами, перед царями, перед усім миром християнським добротою, красотою, любощами й милощами;
Щоб не було ні любішоі, ні милішої
Од раби Божої народженої, хрищеної (Марії).
Як ти ясне, величне, прекрасне,
Щоб і я така була ясна, велична, прекрасна
Перед усім миром християнським на віки віков, амінь.
Відгомін мовно-стильових особливостей, ритмомелодики 3., зокрема прокльонів і голосінь, виразно відчутний у каскадах інвектив Івана Вишенського, в антивоєнних новелах Марка Черемшини, творах М. Коцюбинського, О. довженка, творах-молитвах Катерини Мотрич. У добу християнства 3. мали особливий статус – “від нечистого”, їх творців і виконавців переслідували. Адже 3. виникли раніше від цієї релігії і, як відзначив О. Потебня, “стоять поза сферою богошанування”. Збирання і вивчення 3. ускладнювало ще й те, що професійні знахарі і ворожбити зберігали їх у таємниці. Перше зібрання 3. помістив у своєму корпусі П. Чубинський (“Труды этнографическо-статистическойэкспедиции… ” – СПб., 1872. – T. I, вып. І). Незалежно від Чубинського перший окремий збірник 3. уклав і видав етнограф П. Єфименко (“Сборник малороссийских заклинаний”. – М., 1874, 212 зразків). Цінні добірки і відомості про 3. є в працях М. драгоманова “Малорусские народные предания и рассказы” (К., 1876), В. Антоновича “Чари на Україні” (переклав В. Гнатюк. – Львів, 1906), В. Шухевича “Гуцулыцина” (ч. Ш, Львів, 1902), Я. П. Новицького “Малорусские народные заговоры, заклинания, молитвы и рецепты, собранные в Екатеринославщине” (Екатеринослав, 1913). Першу бібліографію 3. уклав М. Сумцов (“Заговоры”. – Харків, 1892).
Твір найдорожча людина.