Запорожці у короля (скорочено) – Руданський Степан

Related posts:

1. Руданський Степан – Запорожці у короля Приїхали запорожці, Короля вітають, Король просить їх сідати, Козаки сідають. Сидять собі. В них жупани Все кармазинові, І самі такі храбренні, Вуса прездорові. Задивились на ті вуса Ляхи-мосціпани. “Що б їм, – кажуть, – дати їсти? Даймо їм сметани!” Поставили їм сметани, Їсти припрошають, Але наші запорожці Разом відмовляють: “Славная у вас сметана… Тілько вибачайте, […]...
2. Співомовки Степана Руданського (за творами “Пан та Іван в дороз”, “Запорожці у короля”) I. Нова різновидність гумористичних творів. (С. Руданський усі свої твори, включаючи й віршовані переклади, називав “співомовками”. Цей термін закріпив за гуморесками І. Франки. Такої різновидності гумористично-сатиричних віршованих творів раніше в українській поезії не було.) II. Веселий гумор у співомовках С. Руданського. 1. Як пан сам себе покарав за хитрість. (У гуморесці “Пан та Іван в […]...
3. Козак і король (скорочено) – Руданський Степан Став багатий колись пан Короля благати, Щоб король йому зволив (1) Воєводство дати. А король йому й сказав: “Відгадай три штуки, Відгадаєш – тоді на! А як ні – на муки! Перша штука: скільки зір В небі серед літа? Друга штука: покажи Середину світа! Третя штука: угадай. Що думати буду? І от тобі цілий рік […]...
4. Пан та Іван в дорозі скорочено – Руданський Степан Побратались пан з Іваном, По світі мандрують. Разом їдять, розмовляють. Разом і ночують… На кожному через плечі Висить по торбині. Лиш пан таки у чемерці (1), Іван у свитині (2)… Ідуть вони дорогою, Стали ночувати, Аж задумав пан поганий Хлопа (3) ошукати (4)… Та й говорить до Івана: “Знаєш що, Іване? То нам варто б […]...
5. Руданський Степан – Пан та Іван в дорозі (скорочено) Побратались пан з Іваном, По світі мандрують. Разом їдять, розмовляють. Разом і ночують… На кожному через плечі Висить по торбині. Лиш пан таки у чемерці (1), Іван у свитині (2)… Ідуть вони дорогою, Стали ночувати, Аж задумав пан поганий Хлопа (3) ошукати (4)… Та й говорить до Івана: “Знаєш що, Іване? То нам варто б […]...
6. Твір на тему: Славні запорожці (Твір-опис за картиною Іллі Рєпіна “Запорожці пишуть листа турецькому султану”) Яке чудове українське сонце! Які веселі в Нас люди! Нічого не змінилося в українському характерові за кількасот років. Щоб упевнитися в цьому, не треба подорожувати машиною часу. Досить ще раз поглянути на картину видатного художника Іллі Рєпіна “Запорожці пишуть листа турецькому султану”. Так, славні запорожці були великими дипломатами. Проте їхня дипломатія завжди лишалася веселою та […]...
7. Іван Нечуй-Левицький – Запорожці (СКОРОЧЕНО) Іван Нечуй-Левицький Запорожці (СКОРОЧЕНО) Над Дніпром у селі Старому Кодаку жив собі молодий лоцман (провідник суден) Карпо Летючий. Був він потомком славних запорожців – високий, чорнявий та кучерявий, ще й до того сміливий. Добре знав усі дніпровські пороги змалку. Лоцманський отаман дуже любив Карпа й настановив його головним керманичем, незважаючи на молодість того. Якось приплив […]...
8. Запорожці (скорочено) – Нечуй-Левицький Іван Над дніпром у селі Старому Кодаку жив собі молодий лоцман (провідник суден) Карпо Летючий. Був він потомком славних запорожців – високий, чорнявий та кучерявий, ще й до того сміливий. добре знав усі дніпровські пороги змалку. Лоцманський отаман дуже любив Карпа й настановив його головним керманичем, незважаючи на молодість того. Якось приплив до порогів байдак із […]...
9. Степан Руданський – Голодний жид Небагато орендарі В сабаш наварили Та й, на лихо, убогого Їсти запросили. А убогий, ще й голодний, На то не вважає: Як припався гатилити – Як у торбу пхає. Та і ні вже як од миски Біду одірвати, Ото вони й задумали Дечого питати. “Чи маєш ти,- кажуть,- батька?” А той каже: “Маю!” Їсть і […]...
10. Руданський Степан – Що до кого “Хто йде їсти?” – пан питає. “Я йду!” – циган каже. “Хто йде жати?” – пан питає. “То громада скаже!”...
11. Руданський Степан – Козацька міра Зайшов козак до коршомки. “Здоров, орендарю! А налий-но мені,- каже,- Горілачі чару!” Налив Мошко одну чару, Козак вихиляє. Вихиляє, не ковтає, Іще підставляє. Налив другу, козак хилить, Разом дві ковтає Та й жидові коло шинку Трояка кидає. Підійняв жид, подивився… “Гирсти, як то буде?! В мене кожну по три гроші Пили добрі люди!” “Мовчи, жиде […]...
12. Руданський Степан – Павло Апостол* Україно-Україно, Що ти за то дала, Що старого Апостола Гетьманом обрала? 2 Україно-Україно, Що ти заплатила, Що до себе та Петрика 3 Ти так прихилила? Україно-Україно, Що то з москалями, Що посланці повертають До тебе з дарами? 4 І за ними Лизогуб нас, Чарниш, Жураковський? І чим же так прихилився До них цар московський? Не […]...
13. Руданський Степан – Пан та Іван в дорозі Віршована казка про те, як жадібний пан та простий чоловік мандрували разом, і хто кого ошукав. Ізійшлися пан з Іваном, По світі мандрують… Разом їдять, розмовляють. Разом і ночують… На кождому через плечі Висить по торбині… Лиш пан таки у чемерці, Іван – у свитині… Ідуть вони дорогою, Стали ночувати, Аж пан собі задумує Хлопа […]...
14. Руданський Степан – Пан і Іван у дорозі Ізійшлися пан з Іваном, По світі мандрують… Разом їдять, розмовляють. Разом і ночують… На кождому через плечі Висить по торбині… Лиш пан таки у чемерці, Іван – у свитині… Ідуть вони дорогою, Стали ночувати, Аж пан собі задумує Хлопа ошукати… Та й говорить до Івана: “Знаєш, що, Іване? Годилося б попоїсти!..” “То що ж? Їжмо, […]...
15. Руданський Степан – Співомовки (Збірка) 1992 рік, видавництво “Веселка” ПРЕСЛІВ’Я Вір не вір, а не кажи: “Брешеш” I Народився я на світ, Як їдного рання Моя ненька забагла Шпаків на снідання. А я, хлопець-молодець, Пожалував мами, Серед лісу відпитав Дупло зі шпаками. В дупло руку – не йде, Голови не впхаю, Сюди-туди край дупла – Та й сам улізаю. Ходжу […]...
16. Якими я уявляю собі запорожців (за твором І. Нечуя-Левицьного “Запорожці”) Багато творів художньої літератури та народних дум, переказів та легенд присвячено Запорозькій Січі й запорожцям. Спираючись на їхні образи, змальовані в літературі, кожен з нас створює собі певний образ козака. Якими я уявляю собі запорожців? Спробую відповісти на це питання. Як відомо, запорожці жили в Січі, Окремих будинків вони не будували, а жили в куренях, […]...
17. Руданський Степан – два рабини Два рабини на коршомці Зашабашували, Одправили борухати, За стіл посідали. На кождому лапсардаки, Шапка шабашкова, Сидять собі коло столу, Жоден – ані слова. Аж приходить чоловік наш, Кварту набирає. “А хто то в вас, орендарю?” – Шинкаря питає. “І то рабин, і то рабин!” – Шинкар обізвався. “Чому ж вони не говорять?” – Чоловік спитався. […]...
18. Запорожці в урочищі Сагайдачному – Народні перекази та легенди ЗАПОРОЖЦІ В УРОЧИЩІ САГАЙДАЧНОМУ1 Любо було глянути, як наїдуть запорожці в Сагайдачне. Народ усе широкоплечий, вусатий, бравий… Голови голили. Тоді ще мода була носити чуприну, то оце в кого довга – візьме й обмота кругом вуха. Жупани, пояси, шапки, сап’яни2 на них були дорогі. По боках і позад сідла у кожного пістолі, шабля. А на […]...
19. Степан Руданський – Три царі Циган, русин, третій лях Про те говорили, Якби царство хто їм дав, Що б вони робили. Циган каже: “Якби так Моє царство було, То такого б вже царя На світі не було. Я б по шию в салі жив, В сало б одягався, Сало б їв, на салі спав, Салом укривався”. “Ну, не диво такий […]...
20. Степан Руданський – Піп на пущі Начитався піп удовий, Як святії жили, Як то вони по пустинях Господа молили… Та й задумав і сам, грішний, З світом попрощатись, Зайти куди межі пущі Та й собі спасатись. І зібрав усю громаду, З нею розпростився; Взяв з собою молитовник, В пущу віддалився… Але де йому до пущі! Привик до ковбаски, До чарочки горілочки, […]...
21. Руданський Степан – Моя смерть Прийшла смерть моя, Легке точиться… Ти мори, маро, Коли хочеться. Я віддам землі Всі кісткі мої, А на світ пушу Лиш щілки мої! Не умруть вони: Кожна щілочка Полетить жива, Як та пчілочка; Полетить жива І покотиться, В сотні, тисячі Переплодиться. І я знов живий Світ оглядую, Смерті першої Не пригадую. Прийде друга смерть – […]...
22. Твір на тему: Опис за картиною І. Ю. Рєпіна “Запорожці пишуть лист турецькому султану” Російський живописець Ілля Юхимович Рєпін писав свою знамениту картину дуже довго. І, кажуть, нею він виразив народне вільнолюбство. Мені здається, художник не просто виразив – він оспівав вільнолюбство, прославив і козацьке молодецтво, і незломлений дух народу. У Запорозьку Січ прийшов лист – турецький султан пропонував запорожцям іти на службу до нього. От запорожці і вирішили […]...
23. Басурмен (скорочено) – Васильченко Степан Семен через сіни заглядає у хату й просить у матері поснідати. Мати порається біля печі й говорить, що поки він не помолиться, їсти не буде. Семен одмовляється, але мати лякає його Страшним судом і показує на картину, яка висить на стіні. Хлопець лякається казана з киплячою смолою й погоджується. Мати проказує молитву, Семен повторює, але […]...
24. Олив’яний перстень (скорочено) – Васильченко Степан Київські хлопці ще восени вирішили здійснити подорож у село. Але вирушило тільки троє. Валер’ян Ліщина, син учителя, редактор шкільної стінгазети, дуже поважний та енергійний хлопець, хоч і худорлявий та невеличкий на зріст. Вітя Барановський – і слюсар, і монтер, і декоратор у шкільному драмгуртку. А ось до навчання байдужий, ніде правди діти. Третій – Кость […]...
25. Свекор (скорочено) – Васильченко Степан Своїми сірими суворими очима, поважною ходою Василько завжди викликав усмішку в дорослих. Як дорослий, він гукав на корову, що зібралася в шкоду, робив зауваження за столом, як хтось накришить хлібом чи розіллє борщ, стягував шапку в хаті будь-кому, забував це зробити, й показував на образи. Щось не сподобається – залазив на піч і вичитував непорядки […]...
26. Руданський Степан – Біографія Степан Васи́льович Руданський ( 25 грудня 1833 (6 січня 1834), село Хомутинці, нині Калинівського району Вінницької області – † 21 квітня (3 травня) 1873, Ялта) – український поет. Степан Васильович Руданський народився 25 грудня 1833 року в селі Хомутинці Вінницького повіту Подільської губернії(нині Калинівського району Вінницької області) в родині сільського священика. Після початкової науки в […]...
27. Руданський Степан – Ти не моя Ти не моя, дівчино дорогая! І не мені краса твоя; Віщує думонька смутная, Що ти, дівчино, не моя! Ти не моя! За личко гарне Справляє хтось колодія… Мої ж літа проходять марне, Бо ти, дівчино, не моя!.. Ти не моя!.. І брови чорні Милує інший, а не я, І інший хтось тебе пригорне, А ти, […]...
28. Степан Руданський – Еге, гай Йде видючий і сліпий, Та й каже видючий: “Ото, брате, синій гай! Ото ліс дрімучий!” “Еге! Еге! – каже той.- Як ти собі важиш!” “А ти ж, брате, бачиш що?” “Та ж ти, брате, кажеш!”...
29. Руданський Степан – Павло Полуботок* Полуботку-Полуботку, Наказний гетьмане! А хто ж тобі гетьманськую Булаву дістане? Полуботку-Полуботку, Голубе-соколю! А як же ж ти підіймешся За козацьку волю? Полуботку-Полуботку, Рідная дитино! А як же ж ти ізійдешся З вражим Вельяміном? 2 Не питайте, хто Павлові Булаву добуде, Є у нього Україна, Є у нього люди. І пішли вже Семен Рубець І Василь […]...
30. Степан Руданський – взірець важкої літературної і життєвої долі СТЕПАН РУДАНСЬКИЙ – ВЗІРЕЦЬ ВАЖКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ І ЖИТТЄВОЇ ДОЛІ Творчість Степана Руданського в історії української літератури посідає важливе місце. Увійшовши в літературу в середині п’ятдесятих років, у тяжку добу духовного безгоміння, яке настало після розгрому Кирило-Мефодіївського товариства, арешту й заслання Шевченка, Руданський прокладав у ній нові стежки. Його поезія була оригінальним явищем в українській літературі […]...
31. Степан Руданський – Не мої ноги Серед лісу, серед гаю У неділешній обід Заснув мужик у чоботях, Прокинувся без чобіт. Прокинувся, протер очі, Разів кілька позіхнув, Разів кілька босі ноги З подивлінням повернув. “Не мої се,- каже,- ноги, Присягаю на чім світ, Бо мої в чоботях були, А сі – босі, без чобіт!”...
32. Руданський Степан – Гусак Раз у баби перехідний Москаль ночував, Устав рано до походу Та й гуску украв. Доганяє його баба: “Служба! Почекай!” “А что, бабушка, мне скажешь?” “Та гуску оддай”. “Ах ты, бог мой! Это гуска?.. Экой я дурак!.. Вазьми, бабка, ей-ей думал, Что зто гусак!”...
33. Степан Руданський – Чорт Приглянувся ксьондз-добродій До чужої жінки. Що день божий посилає Фіги та родзинки… Посилає, все питає, Коли згода буде. Коли її чоловіка Удома не буде… Але жінка не з тих жінок: Подарунки брала, А ксьондзові усе-таки Слова не давала… Далі видить – треба дати, Нічого робити! Тілько собі замишляє Ксьондза підголити… Каже мужу. Муж навмисне Зрання […]...
34. Руданський Степан – Куций Ходить піп коло крамниці Та й чогось питає. Аж до нього такий хитрий Жидок підбігає: “добродзею, добродзею!” – Просить почекати Та й новому ножикові Ім’я яке дати. А той, довго не гадавши, Казав ножик дати, Зламав його та й каже: “Куцим будеш звати!..”...
35. Руданський Степан – Преслів’я Спив до дна я прикрий келих За здоров’я долі, І з похмілля моє серце Розривають болі. Нащо ж, мила, мої думи, Нащо твої чари, Коли з ними враз по серцю Бродять чорні хмари? Правда, мило мені було, Як ти обіймала І опущене покрів’я З думки підіймала І на розум накидала, – Правда, мило було!.. Моє […]...
36. Степан Руданський – Окуляри Розходився мужичок Аж гвалт дякувати, Та одна йому біда: Не вміє читати. До аз-буки – так куди, Не того він хоче. Він гадає чим другим Просвітити очі. “Не вміє ж так старий дяк Стрічки розібрати, Окуляри ж як візьме – То куди читати! Отак і я заведу Кондаки й тропарі, Піду тілько та куплю Такі […]...
37. Степан Руданський – Скілько душ “Скілько, куме, в тілі душ?” “Одна, я гадаю”. “Може, в тебе і одна, А я так дві маю: Бо як руки на снігу В мене заколіють, Хукне теплая душа – І руки тепліють. А як страва на столі Гарячая буде, То вже друга, бач, душа, Холодная, студить!”...
38. Степан Руданський – Сам поїду! Що заслабне, було, жид І рабина просить, Рабин тілько з-за дверей Палицю виносить Та й пахолка свого шле З нею до слабого… От пахолок курував Жида не їдного. Аж раз якось довелось Слабу курувати; От пахолок і прийшов, Щоб палицю взяти. А той каже: “Хто слабий? Чи жид, чи жидівка?” “Не жид,- каже,- а їдна […]...
39. Степан Руданський – Загадки Позбирались дукачі, Добре підгуляли. “давай, Мошку, загадок!” – До жидка пристали. А жидок собі бім-бім, Пейси підвиває: “Як завдати, так завдам, А хто не вгадає?” А ті кажуть: “Не журись! За то буде плата. Хто не скаже, що то є, Заплатить дуката”. “Угадайте ж,- каже жид,- Що удень чорніє, Що біліє уночі, А ранком синіє?” […]...
40. Степан Руданський – Студент СТУДЕНТ В славнім місті Петербурзі, Недалеко від Неви, Із болота виглядає Хата бідної вдови. Стара хата зо вдовою Разом вік свій віджила, Почорніла, похилилась І в болото увійшла. Увійшла по самі вікна… В ганку сходи до сіней; В сінях набік похилились Двоє скривлених дверей… І направо старій бабі Смерть підписує патент, А наліво без копійки […]...