Зевгма

Related posts:

1. Садок вишневий коло хати (скорочено) – Шевченко Тарас Садок вишневий коло хати. Хрущі над вишнями гудуть. Плугатарі з плугами йдуть. Співають ідучи дівчата, А матері вечерять ждуть. Сем’я вечеря коло хати, Вечірня зіронька встає. Дочка вечерять подає, А мати хоче научати, Так соловейко не дає. Поклала мати коло хати Маленьких діточок своїх; Сама заснула коло їх. Затихло все, тільки дівчата Та соловейко не […]...
2. Павло Тичина – І Бєлий, і Блок, і Єсєнін, і Клюєв І Бєлий, і Блок, і Єсєнін, і Клюєв: Росіє, Росіє, Росіє моя! … Стоїть сторозтерзаний Київ, І двістірозтерзаний я. Там скрізь уже: сонце! – співають: Месія! – Тумани, долини, болотная путь… Воздвигне Вкраїна свойого Мойсея,- Не може ж так буть! Не може ж так буть, о, я чую, я знаю. Під регіт і бурю, під […]...
3. Микола Вінграновський – Снігами вітровінь поля відволочила Снігами вітровінь поля відволочила, Прижовклено збіліла далина – Дніпровими високими очима Дитинносіро глянула весна. Весна моєї вільної надії! Гінка тремтінь у промені дощу! Як дні і ночі, як життя і Київ, Тебе від себе я не відпущу. Що буде – буде. Більше – помаленько. А якщо ні, то висниться мені На зорянім коні мені Шевченко, […]...
4. Василь Стус – П’ючи біду, неначе оковиту П’ючи біду, неначе оковиту, Я заховався, змовкнув і затих. Ні ворогів, ні друзів дорогих, Ні сліз, ані клятьби, ані привіту, Ані небес, ні сонця – теж нема. Мені затоваришила пітьма, І мури світять, коли ніч безсонна Стоїть, мов небезпечна оборона – Ледь по кутках снується павутинням, Мовляв, козаче, наберись терпіння, Не нарікай на долю ненаситу […]...
5. Катерина Лук’яненко – “Пробудження Кобзаря” Здригнулася у Каневі земля: Кобзар прокинувся, і вже йому не спиться… Під берегами сивого дніпра Він на коліна впав до Бога помолитись: “Моїм думкам Ти спокою не дав! О, Боже, Ти за що мене караєш? Невже Ти хочеш, щоб я людям нагадав? Невже на це мене Ти знов спіткаєш? Щоб ті слова, що билися колись […]...
6. Шпаки – Рильський Максим Знов прибули до нашої шпаківні Її, мабуть, торішні хазяї І зразу співи почали свої, Насмішкуватим спрямуванням дивні. Оригінальності від них не ждіть: Шпаки – це імітатори веселі; То іволга у лісні їх дзвенить, То хлопчик, друзів кличучи, свистить, То соловейко розсипав трелі, То колесо немазане скрипить. Такі ото сусіди наші втішні. Шпак не від того, […]...
7. Образ Вітчизни у романі Ліни Костенко “Маруся Чурай” Образ Вітчизни у романі Ліни Костенко “Маруся Чурай” На перший погляд, у романі Ліни Костенко “Маруся Чурай” описується життя дівчини-піснярки. Але, вчитуючись у нього, ми бачимо, як органічно її доля переплітається з долею Вітчизни. Марусиними очима дивимося ми на тогочасну Україну і сприймаємо її через слова дівчини: Буває, часом сліпну від краси. Спинюсь, не тямлю, […]...
8. Звеличання Звеличання – жанрово-стильовий спосіб вираження пошани до особи чи осіб, членів родини, найяскравіше виражений в обрядових піснях. 3. складає основний зміст давніх українських колядок і щедрівок, через що їх називають величальними піснями або просто величаннями господаря, господині, парубка, дівчини, вдів, сиріт та ін. Наприклад, початок 3. господаря: Гой, ти наш пане, пане Іване! Гей, дай […]...
9. Говірний вірш Говірний вірш – інтонаційний тип вірша, який, на відміну від наспівного чи ораторського, відтворює своєрідність живого мовлення, спираючись на відносну свободу та неврегульованість ритмомелодики, темпу, павзної системи інтонації мовлення. При цьому простежується широка варіативність поєднання довгих та коротких, повних та неповних речень, довільні лексичні сполуки, фразеологічні звороти, еліптичні форми експресивного характеру. Г. в. широко застосовував […]...
10. Аня Тет – дівчата люблять сміливих Дівчата люблять сміливих, Такий от примхливий принцип Байдуже, з багатих чи бідних, Якщо ти”сцикун” – то не принц… Нам, за законами Всесвіту Бути личить лиш з тими, В кому, без сумніву, впевнені, Хто, мов скеля – надійний!.. Дівчата шукають сильних Духом!.. А не бульдозерів… Все решта – надумані міфи, Долею скривджених лузерів… І ні до […]...
11. Сарказм Сарказм (грецьк. sarkasmos – терзання, від sarkadzo – рву м’ясо) – їдка, викривальна, особливо дошкульна насмішка, сповнена крайньої ненависті і гнівного презирства. С. не має подвійного, часто прихованого дна, як іронія, близько до якої він стоїть, виражається завжди прямо. С притаманне поєднання гніву, ненависті з гіркою посмішкою. Об’єктом С. – виступають, як правило, речі небезпечні, […]...
12. Олесь Гончар – Гірський етюд Мов дівчата худенькі, ялини Розбрелись по безпліддю гір. Дерев’яна гірська хатина, Чорних буйволів повен двір. І хазяйська дочка-мадярка Виносить мені молока. Усміхнулась до мене жарко, Та усмішка її не така, Як у тої, що десь у школі Перед дітьми сумна стоїть, – Від мене, від скель цих голих На відстані цілих століть. 1944, Трансільванія...
13. Руданський Степан – Хлопці-молодці Хлопці-молодці, Пийте, гуляйте! Жваві дівчата, Хлопців кохайте! Бо весна одна – Згадайте, люди! І в нас другий раз Весни не буде!.. Шумує вино, І мед і пиво… Склянками, хлопці! Чарка не диво!.. Пийте за личка, За чорні брови! Нехай дівчата Будуть здорові! Музики грають, Смичками мають; Жваві дівчата На вас моргають!.. Обійміть дівча, Котра вам […]...
14. Риторичне запитання Риторичне запитання, Риторичне питання – риторична фігура, яка полягає у використанні запитання, що містить у собі ствердну відповідь. Це питання, яке ставиться не з метою отримання відповіді, а з метою афористичного узагальнення загальновідомої або очевидної думки, наприклад: “Кати знущаються над нами, А правда наша п’яна спить. Коли вона прокинеться? Коли одпочити Ляжеш, боже, утомлений?” (Т. […]...
15. Заснування Києва – Народні казки ЗАСНУВАННЯ КИЄВА Був на Русі один пан, який неймовірно пригнічував своїх підданих: не тільки мусили працювати на нього, але ще він відбирав від них все, що можна було. І не було в них у дворі нічого – від корови до яйця, – що б могли назвати своєю власністю. Довго терпів бідний люд те знущання й […]...
16. Билиця, Бувальщина Билиця, Бувальщина – в народній творчості – коротке усне оповідання про те, що нібито сталось насправді. Тематика Б. переважно побутова, часто мовиться про незвичайні події, спілкування людини з надприродними силами (відьмами, лісовиками, вовкулаками та ін.). Це підтверджується і самою їхньою назвою: Не шкодить Такую річ і записать, Бо се не казка, а билиця, Або бувальщина, […]...
17. Олександр Олесь – Початки Києва ПОЧАТКИ КИЄВА Над Дніпром широким, вільним, Де луги й степи цвіли, Наші прадіди – поляни Оселились і жили. Хлібороб робив у полі, Пас пастух корів, овець, З луком, з стрілами гнучкими По лісах ходив ловець. Пишно квітла Україна, Повна всякого добра. Як в раю, жили поляни Понад хвилями Дніпра. Все своє вони любили, Шанували і […]...
18. ВУСПП – Літературне угруповання ВУСПП (ВСЕУКРАЇНСЬКА СПІЛКА ПРОЛЕТАРСЬКИХ ПИСЬМЕННИКІВ) ВУСПП (Всеукраїнська спілка пролетарських письменників) була організована в січні 1927 р. з наміром об’єднати всіх лояльних режиму митців у протидії тим, кого партія вважала носіями буржуазно-націоналістичної чи буржуазно-естетської небезпеки (наприклад, ВАПЛІТЕ, “неокласики”, МАРС). ВУСПП була українською аналогією горезвісної РАПП (Російської асоціації пролетарських письменників), яка домінувала у ВОАПП (Всесоюзному об’єднанні асоціацій […]...
19. Гей, поля, поля зелені… – Сковорода Григорій Гей, поля, поля зелені, Зелом-квітом оздоблені! Гей, долини, і балки, І могили, й пагорки! Гей ви, вод потоки чисті! Береги річок трависті! Гей же, кучері які у дібров сих і гайків! Жайворонок над полями, Соловейко над садами,- Той під хмарами дзвенить, сей же на гіллі лящить. А коли зійшла денниця, То прокинулася птиця. Музика звучить […]...
20. Поема “Сон” Т. Шевченка – нищівна суспільно-політична сатира на самодержавство I. Страдницька доля Тараса Шевченка – доля багатостраждальної України (Шевченко – це символ чесності, незламності, самовідданої любові до Батьківщини і священної ненависті до її ворогів). II. Суспільно-політична сатира на самодержавство в поемі “Сон”. 1. Жахливий контраст між чудовим пейзажем та вакханалією кріпосництва (ліричний герой пролітає над Україною, Росією і бачить, як Край неба палає, соловейко […]...
21. Любов Т. Шевченка до України (за поезією “Садок вишневий коло хати… “) Тарас Шевченко все життя мріяв жити в Україні, а сам довгі роки поневірявся у чужих краях. Перебуваючи у Петербурзі в казематі, він згадує рідний край, вишневі сади, лісні, працьовитих людей. І все це він. відтворив у невеличкому вірші “Садок вишневий коло хати… “. Поет палко любив Україну, бо тільки любляча людина могла намалювати таку чудову […]...
22. Серед темної ночі – Глазовий Павло Серед ночі Київ Криється туманом. Розмовляє вітер З бронзовим Богданом. – Облітав я,- каже,- Вулиці всі чисто. Як змінився Київ, Це прадавнє місто! Де вітри гуляли, Там нові квартали… А Богдан зітхає: – Що там ті квартали… Нині і кияни Зовсім інші стали. Я сто літ на площі Днюю і ночую, Але дуже рідко Рідну […]...
23. Апосіопеза Апосіопеза (грецьк. aposiopesis – умовчання) – стилістична фігура, незавершене, раптово обірване речення, в якому думка висловлена не повністю. А. підкреслює неможливість сформувати всю глибину думки, почуття або небажання про все говорити, оскільки співбесідник спроможний зрозуміти й без слів. Наприклад: “- Ха-ха-ха!… всіх… викоренити… ха-ха-ха!… щоб і на насіння… всіх!… а-ха-ха… – вона аж хлипала” (М. […]...
24. Дмитро Загул – Перше травня Радіоактивна хмара над Києвом, А на Хрещатику – парад. Твоє свято, робочий люде, – Радій, гуляй! Гордо звучить: людина! І влада ж – рад. Радіоактивна хмара над Києвом, А на Хрещатику – парад. Вибух реактор в Чорнобилі: Горить земля, Вода пожежі не гасить, Асфальт кип’ятить багнюкою. А в Києві, на Хрещатику, Заквітчані, у корсетках, дівчата […]...
25. Що ж ти нам, весна, принесла – Веснянки Що ж ти нам, весна, принесла… Ой весна, весна, ти красна, Що ж ти нам, весна, принесла? Та принесла я вам літечко, Щоб родилося житечко Ще й червонії квіточки, Щоб, квітчалися дівочки. Пісеньки співали, В решето складали, Повісили решето на вербі; Як налинули лебеді Та звалили решето додолу, Час вам, дівчата, додому, Мішайте свиням полову. […]...
26. Ой весна, весна, ти красна – Веснянки ОЙ ВЕСНА, ВЕСНА, ТИ КРАСНА Ой весна, весна, ти красна, Що ж ти нам, весна, принесла? Та принесла я вам літечко, Щоб родилося житечко Ще й червонії квіточки, Щоб, квітчалися дівочки. Пісеньки співали, В решето складали, Повісили решето на вербі; Як налинули лебеді Та звалили решето додолу, Час вам, дівчата, додому, Мішайте свиням полову. А […]...
27. На вічну пам’ять Котляревському (скорочено) – Шевченко Тарас Сонце гріє, вітер віє З поля на долину. Над водою гне з вербою Червону калину; На калині одиноке Гніздечко гойдає,- А де ж дівся соловейко? Не питай, не знає. Згадай лихо, та й байдуже… Минулось… пропало… Згадай добре – серце в’яне: Чому не осталось? Отож гляну та згадаю: Було, як смеркає. Защебече на калині – […]...
28. Микола Костомаров – Соловейко СОЛОВЕЙКО Зелений сад, зелений сад. Зеленая могила! Зелений сад вдяга весна, Могила забриніла! Як гарно слухать, коли в ніч Маленький соловейко В квітках затлямка, засвистить Так приязно, любенької А тут вони ведуть танок! Хто гласи їх розлічить? Хто передом із їх іде? Хто зорі перелічить? Той на тополі, ті в кущах, Ті в вербах, ті […]...
29. Твір на тему: “Катерина” Т. Г. Шевченка (твір-опис за картиною) Геній Т. Г. Шевченка втілився не тільки у поезії, але і в живопису. Шевченківські картини заслуговують на увагу не менше, ніж його вірші. Мені подобається, як Шевченко намалював свою улюблену героїню – Катерину. Катерина – звичайна українська дівчина. На ній біла сорочка, червоний фартух, спідниця. її голову прикрашає червона стрічка з квітами. Йде дорогою вродлива […]...
30. Алітерація Алітерація (лат. ad – до та litter а – літера) – стилістичний прийом, який полягає у повторенні однорідних приголосних задля підвищення інтонаційної виразності вірша, для емоційного поглиблення його смислового зв’язку (П. Тичина: “Рокотання-ридання бандур”). Особливий художній ефект поетичного мовлення досягається при сполученні А. з асонансами (Т. Шевченко: “Гармидер, гамір, гам у гаї”). Подеколи поети, звертаючись […]...
31. Репліка в літературній критиці Репліка в літературній критиці – невелике за обсягом спростування або заперечення неприйнятних для автора положень, думок, суті публікацій. Р. можуть бути редакційними (висловленими від імені часопису) і авторськими. Р. – гострий спосіб обміну думками у критиці, широко використовується в літературних полеміках. Р., наприклад, часто послуговувалися львівські часописи 20-30-х XX ст., що стояли на різних ідеологічних […]...
32. Антонич Богдан-Ігор – Шевченко Не пишний монумент із мармуру Ти залишив по собі, Коли туди відходив, звідкіля немає вороття. За бронзу й мідь тривкіше слово – і як завжди сонце сходить І не цвітуть свічок лілеї молитвами забуття. Не тихне сторож вишні – соловейко в місяця пожарах, Дівчата не вмовкають, і зозулиним весіннім чарам Все піддане. Земля і на […]...
33. Герасим’юк Василь – Тиша на острові нашому Тиша на острові нашому. Хоч і не затишно нам, Правду свою не розкажемо Навіть весняним вітрам. Острове, Острове, Острове… Латка в огромі стихій – Прочерк у замислі господа – Бинда поганських надій. Бинда, у гриви заплетена Коників наших зірких… Де вони, острове? де вона, Господи? Хто з вас затих?...
34. Тарас Шевченко – На вічну пам’ять Котляревському Сонце гріє, вітер віє З поля на долину, Над водою гне вербою Червону калину; На калині одиноке Гніздечко гойдає, – А де ж дівся соловейко? Не питай, не знає. Згадай лихо – та й байдуже… Минулось… пропало… Згадай добре – серце в’яне: Чому не осталось? Отож гляну та згадаю: Було, як смеркає, Защебече на калині […]...
35. Володимир Лучук – Півень (Загадка) Стоїть півень на плоті У червонім капоті. Стоїть, а не піє, Певне, що не вміє. Проте знає Справу хитру – Показує Напрям вітру. (Флюгер)...
36. Дмитро Павличко – “десь далеко в полі, біля стежки… “ Десь далеко в полі, біля стежки, Кароокий соняшник стоїть. Там згубила ти свої сережки На землі розпеченій, як мідь. Там шукали ми твоєї згуби Ночами у травах запашних, Там до дна я випив твої губи, І до нині ще хмільний від них. Там цвіла любов непощадима, Та нема їй більше вороття. Тільки сонях з карими […]...
37. Тарас Шевченко – Не нарікаю я на бога * * * Не нарікаю я на бога, Не нарікаю ні на кого. Я сам собе, дурний, дурю, Та ще й співаючи. Орю Свій переліг – убогу ниву! – Та сію слово. Добрі жнива Колись-то будуть. І дурю! Себе-таки, себе самого, А більше, бачиться, нікого? Орися ж ти, моя ниво, Долом та горою! Та засійся, […]...
38. Небилиця Небилиця – невелике оповідання розважального змісту, комізм якого будується на дотепно скомпонованих алогізмах та каламбурі. Інколи має форму розмовного вірша. Прийоми творення комічного в Н. дали підставу для народних назв “побрехенька”, “нісенітниця”. Входить до репертуару виконавців, які володіють артизмом розповіді, анекдотистів. Н. розважали молодь на вечорницях, на різних забавах. Комізм своєї оповіді виконавець підсилював традиційним […]...
39. Ліро-епічний твір Ліро-епічний твір – своєрідний літературний жанр, в якому гармонійно поєднуються зображально-виражальні засоби, притаманні ліриці та епосу, внаслідок чого витворюються якісно нові сполуки (вірш у прозі, байка, поема, роман у віршах та ін). Початки Л.-е. т. простежуються у добу романтизму, коли ліричні тенденції проникали в інші роди літератури, ліризуючи їх (дж. Байрон, П.-Б. Шеллі, А. Міцкевич, […]...
40. Твір на тему: Твір-опис за картиною В. М. Костецького “Повернення” Цю картину можна було б назвати “Зустріч”, можна було б – “Дочекалися”, а можна – “Щастя”. Справді, мить, показана художником, – це незабутні хвилини невимовної людської радості. На порозі квартири, де в розчинені двері виглядає жінка (мати? родичка? сусідка?), – троє: він, вона і хлопчик. Чоловік і татусь повернувся з війни! Він у військовому одязі, […]...