Життя українського селянства у творах Ю. Мушкетика
Земля і люди. Вічна тема, що завжди хвилювала українських митців і буде хвилювати їх доти, доки існуватиме Україна, доки передаватимуть українці з роду в рід, від покоління до покоління своє хліборобське вміння, свою любов до праці, землі, сонця і неба.
У доробку сучасного українського прозаїка Ю. Мушкетика (народ. 1929 р.) твори про людей села посідають важливе місце. І це не випадково. Адже письменник добре знає сільське, життя, хліборобські радощі й турботи. Народився й виріс Ю. Му шкетик на Чернігівщині, у великому поліському селі Вертіївці,
Ю. Мушкетик – філолог за фахом. Отримавши освіту в Київському університеті ім. Т. Г. Шевченка, він працював редактором журналу “Дніпро”, обирався першим секретарем правління Київської організації Спілки письменників. Нині письменник очолює Спілку письменників України.
Перу Мушкетика належить ряд великих прозових творів на історичну тематику. Це його романи “Семен Палій”, “Гайдамаки”, “Яса”, повісті “Жовтий цвіт кульбаби”,
Життя сучасників митець відобразив у романах “Біла тінь”, “Крапля крові”, “Позиція”, “Рубіж”.
Романи “Позиція” та “Рубіж” розповідають про українське село кінця 70-х – початку 80-х років. Із глибокою симпатією змальовує автор образи справжніх хліборобів, до самозабуття відданих рідному селу, землі, що їх зростила. Головний герой роману “Позиція” Василь Федорович Грек – людина нелегкої вдачі, але принципова, чесна, мужня у відстоюванні своїх поглядів. Будучи керівником великого господарства, він, як і герой роману “Рубіж” Орест Шостак, наполегливо бореться з консерватизмом, недалекоглядністю, байдужістю. Справжні новатори, люди неспокійні, творчі, Грек і Шостак виступають за ведення сільського господарства на науковій основі, за удосконалення методів керівництва.
Обидва романи Мушкетика викликали інтерес не лише злободенністю теми, гостротою порушених проблем. Приваблювала у них художня майстерність автора, якому вдалося створити психологічно переконливі, реалістичні образи хліборобів, наділених яскравою індивідуальністю.
Темі селянської праці присвячено також оповідання письменника “Суд”. Цей твір переносить нас у суворі довоєнні та перші післявоєнні роки.
Головна героїня твору – проста українська жінка Ганна. Перед нашими очима проходить усе її багатостраждальне життя, від дитинства і до трагічної смерті. У долі Ганни, як у краплі води, відбилася доля всього українського селянства, доля самої України, поневоленої сталінізмом, змученої нелюдськими бідами і стражданнями.
Дитинство Ганни було нелегким, як і у багатьох її односельчан, яких розорила імперіалістична війна. Не стало її життя легшим і тоді, коли вона вийшла заміж за вдівця Омелька Розсоху з двома дітьми. Лише невтомна праця та пісня, що звеселяла душу, допомогли їй витримати всі труднощі, виростити дітей. Важким бог лем сповнюється серце, коли перечитуєш рядки твору, що розповідають про голод 1933 року. Кілька мільйонів чоловік померло тоді в Україні. Читаючи розповідь Ю. Мушкетика про те, як, вибиваючись із останніх сил, рятувала Ганна своїх дітей від голодної смерті, як тягла через ліс лантухи з м’ясом, мимоволі згадуєш не раз чуті розповіді старих людей, що пережили голод. Вони розказували, як пухли голодні люди, як інколи порятунком для цілої сім’ї ставав прихований на дні ставу мішок борошна чи укриті від пильного ока місцевого начальства кілька шматків сала.
Переживши страшний 1933 рік, Україна оживала дуже повільно. Сталін і його поплічники зробили свою чорну справу: знищивши цвіт української нації, вони зламали опір селян, змусили їх стати безсловесними рабами у жорстокій людиноненависницькій колгоспній системі.
Небагато щасливих років мала у своєму житті Ганна. Напевно, найщасливішими були ті кілька літ до війни, коли були позаду голод і страх, а майбутнє здавалося світлим і безхмарним.
Війна розвіяла мрії Ганни, зруйнувала її сім’ю, як зруйнувала, знищила сотні тисяч таких же сімей в Україні і далеко за її межами. Не повернулися з Великої Вітчизняної Ганнин чоловік Омелько, сини Данило й Микита. Уцілів лиш один Грицько. Неймовірно важко живеться Ганні у повоєнні роки. Вона, солдатська дружина і мати, не тільки не отримує допомоги, а й, навпаки, зазнає образ і знущання з боку голови колгоспу Устима Рукавиці. Не можна без гніву читати, як забирають у Ганни у 1944 році корову, як обманом змушують підписатися на 1300 карбованців позики, як нахабно виносять із двору останнє порося.
У цих рядках оповідання – вся історія багатостраждального українського селянства, що на своїх плечах винесло труднощі війни та післявоєнної розрухи, але у відповідь на свій нелюдський труд отримало лише нові знущання.
Кульмінацією оповідання є ганебне судилище, на якому Ганна звинувачується в тому, що “не виробила мінімуму трудоднів”. Трудівницю, яка все життя віддала колгоспові, втратила через важку, непосильну працю здоров’я і сили, вважають злочинницею і присуджують їй примусову працю при колгоспі. Серце жінки, що так мужньо долала горе і втрати, не витримує страшного знущання. Останнє, що почула Ганна в своєму житті, був сміх Устима Рукавиці та фінагента Йосипа Шила: “Рукавиця та Шило тримали в руках наповнені до половини склянки й сміялися. Вони сміялися! Це було останнє, що побачила Ганна. їй стемніло в очах, вона кволо, неначе підбита птаха, махнула руками й опустилася на підлогу..”.
Нам сьогодні здається неймовірним і цей суд, і цей вирок, і всі ті жахи, яких зазнала у своєму житті героїня оповідання Мушкетика. Але ж саме таким було життя колгоспного селянства у зовсім ще недавні часи. Були розкуркулення і голод, репресії і ганебні судилища. Були жорстокі закони, за якими можна було заарештовувати і судити навіть дітей, якщо вони збирали на колгоспному полі колоски. І це не вигадки. 7 серпня 1932 р. (Сталін був хорошим організатором – він заздалегідь готувався до голодомору!) вийшов указ “Про посилення кримінальної відповідальності за розкрадання державного і суспільного майна”. У пам’яті народу він залишився назавжди “законом про п’ять колосків”.
Прочитавши оповідання Ю. Мушкетика, починаємо краще розуміти, чому таким спустошеним є сьогоднішнє село, чому в ньому рідко лунають пісні, чому замість розкішних обійсть нерідко можна побачити лише хати із забитими дошками вікнами, а на місці прекрасних осокорів – одні пеньки. Усе це – трагічний наслідок колгоспної системи, усієї системи тоталітаризму, що відбирала у людей здоров’я і життя, вбивала в душах радість, любов, надію.
В оповіданні “Суд” яскраво проявилася майстерність Мушкетика-прозаїка. Адже в невеликому за обсягом творі йому вдалося відобразити типові життєві явища, типові людські характери, серед яких легко впізнаються і чесні трудівники села, чиєю тяжкою працею трималася величезна імперія, і бездушні, черстві егоїсти, що топталися по людських душах. Ніби потужним ліхтарем висвітив Мушкетик грандіозну історичну авансцену, на якій розгорталася кривава драма українського селянства. Застосований автором композиційний прийом обрамлення – оповідання починається і закінчується описом суду, під час якого перед внутрішнім зором Ганни проходить усе її нелегке життя, – допоміг Мушкетику блискуче виконати непросте художнє завдання. У невеликому прозовому творі він максимально глибоко і рельєфно відтворив трагедію маленької людини, підхопленої виром жахливих соціальних потрясінь, створив яскраві образи, що вражають нас своїм психологізмом і життєвою достовірністю.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Українське село у творах Ю. Мушкетика Людина і земля. Це вічна тема в українській літературі. Згадаймо: “Кайдашева сім’я” І. Нечуя-Левицького, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?” П. Мирного, “Fata morgana” М. Коцюбинського, “Земля” О. Кобилянської, “Страчене життя” А. Тесленка, “Земля” О. Довженка, “Кров людська – не водиця” М. Стельмаха тощо. Перелік творів можна продовжити. І кожен з художників слова по-своєму, у […]...
- Зображення життя та побуту українського селянства в повісті Г. Квітки-Основ’яненка “Маруся” “Маруся” – повість, що за своїми філософськими мотивами та літературними ознаками належить до сентименталізму, літературної течії, що панувала наприкінці XVIII – початку XIX століття. Після довгих часів класицизму й раціоналізму мистецтво знов звернулося до почуттів, доводячи цінність звичайного життя й щастя. Чисті почуття письменники і поети шукали у представників народу, типовими тоді вважалися селяни. Водночас […]...
- Зображення життя і побуту українського селянства у повісті Г. Квітки-Основ’яненка “Маруся” Повістю “Маруся” Г. Квітка-Основ’яненко хотів переконати упередженого читача, що можливості української мови не вичерпуються бурлеском, що нею можна передати відтінки почуттів, розчулити читача та змусити його співпереживати героям. Але завдяки своєму талановитому перу та добрій обізнаності з народним життям письменник виконав ще одне завдання: майстерно змалював селянський побут, українські обряди та звичаї, втілив у повісті […]...
- Зображення життя і побуту українського селянства в повісті Г. Ф. Квітки-Основ’яненка “Маруся” … Утни, батьку, чтоб нехотя На ввесь світ почули… Т. Г. Шевченко. На початку XIX століття Україна мала високохудожню поезію і драму, а нової прози ще не було. Відомо, що широко охопити всю складність суспільного життя спроможна лише епічна проза. Тому поява Квітчиних прозових творів була продовженням літературного подвигу Івана Котляревського, доведенням зрілості і художньої […]...
- Зображення життя і побуту українського селянства в повісті Г. Квітки-Основ’яненка “Маруся” Визначну роль у становленні нової української літератури відіграв наш славетний земляк Г. Ф. Квітка-Основ’яненко. Для свого часу він був справжнім знавцем української мови, виробленої на народній основі. У своїх творах, написаних українською та російською мовами, Квітка відобразив ряд істотних рис феодально-кріпосницької дійсності, яскраво змалював життя різних верств українського суспільства кінця XVIII – початку XIX ст. […]...
- Зображення життя та побуту українського селянства в повісті Г. Квітки-Основ’яненка “Маруся” (2 варіант) … Утни, батьку, щоб нехотя На ввесь світ почули… Т. Г. Шевченко На початку XIX століття Україна мала високохудожню поезію і драму, а нової прози ще не було. Відомо, що широко охопити всю складність суспільного життя спроможна лише епічна проза. Тому поява прозових творів Г. Квітки-Основ’яненка була продовженням літературного подвигу Івана Котляревського, доведенням зрілості і […]...
- Зображення життя і побуту українського селянства у повісті Г. Ф. Квітки-Основ’яненка “Маруся” Прагнучи оспівати кращі духовні якості українського народу, Г. Ф. Квітка-Основ’яненхо у повісті “Маруся” створив яскраву картину життя, побуту, звичаїв, взаємин душевно багатих простих людей, яких письменник-гуманіст свідомо ідеалізує. Квітка Основ’яненко вперше в українській прозі показав людину праці, відтворив трудове життя хліборобів. Зразком для наслідування є Марусин батько Наум Дрог, який, хоч і був кріпаком, завдяки […]...
- Суд над Ганною Розсохою – суд над народом? (За оповіданням Ю. Мушкетика “Суд”) Ю. Мушкетик відомий нам своїми історичними романами, серед яких “Гайдамаки”, “Прийдімо, вклонімося” та інші твори. Але творчий доробок письменника складається не тільки з романів, але й з малих епічних форм – оповідань, повістей. Зокрема, вирізняється з-поміж інших творів оповідання “Суд”, у якому судять селянку Ганну Розсоху за те, що вона нібито погано працює: не відпрацювало […]...
- Засудження таких явищ часів сталінського режиму та брежнєвського застою, як беззаконня і бюрократизм (за оповіданням Ю. Мушкетика “Суд”) Юрію Мушкетику належать такі слова: “Добрі справи – це ті, що в ім’я рідної землі і рідного люду”. Все своє життя письменник творив добрі справи і засуджував будь-які злочини проти рідного народу і рідної землі. Правда життя в ім’я торжества істини, справедливості, духовної честі, свободи – така громадська й художня мета творів Ю. Мушкетика, зокрема […]...
- Відображення трагічного становища народу в оповіданні Ю. Мушкетика “Суд” Відображення трагічного становища народу в оповіданні Ю. Мушкетика “Суд” У оповіданні “Суд” Юрій Мушкетик показав явища, які відбувалися у суспільстві за часів сталінського та брежневського режимів. Через сприйняття головної героїні Ганни Розсохи автор показує трагічне становище всього народу, їхнє злиденне життя. Ганна чекає на вирок, перебираючи в пам’яті епізоди свого важкого життя. Неймовірно важко жилося […]...
- Образ жінки-трудівниці Ганни Розсохи за оповіданням Ю. Мушкетика “Суд”) До образу жінки зверталася більшість письменників, як класиків, так і сучасних. А якщо говорити про українську жінку, то це не просто особистість, це явище у світовій історії. Бо жінка разом з уособленням ніжності, доброти, лагідності містить в собі надзвичайну мужність, сміливість, стійкість і витривалість. В історії України було чимало періодів, коли жінки разом із чоловіками […]...
- Ганна Розсоха як втілення кращих рис трудового народу (за оповіданням Ю. Мушкетика “Суд”) У світі прийнятною є думка, що жінки – це слабка половина людства, що вони потребують сильного чоловічого плеча, опори і підтримки. І ця думка продовжує підтримуватись і сьогодні, коли жінки вже безліч разів довели свою силу, як фізичну, так і духовну, свою велику силу волі, свою терплячість, вміння долати перешкоди, боротися за своє щастя, не […]...
- Типовість подій і персонажів у творі “Суд” Юрія Мушкетика Типовість подій і персонажів у творі “Суд” Юрія Мушкетика. Ю. Мушкетик – автор широковідомих прозових творів “Біла тінь”, “Крапля крові”, “Жорстоке милосердя”, “Семен Палій”, “Позиція”, “Рубіж”, “Яса”, “Смерть Сократа”, “Суд над Сенекою”. Його перу належать романи, повісті та оповідання, в яких осмислено історичну долю українського народу, формування його національної свідомості, проблеми духовності, моралі тощо. В […]...
- Відповідь на контрольне питання До твору Ю. Мушкетика “Суд” За що судили Ганну і який вирок їй винесли? Тяжка виснажлива робота (Ганна все життя, не покладаючи рук, працювала в колгоспі), гіркі образи й кривди, яких завдало їй сільське начальство, наклепи на сина Грицька, що був останньою надією матері, підірвали сили та здоров’я Ганни: вона не могла більше працювати. І от її віддано до суду, […]...
- Трагедія українського селянства (за новелами В. Стефаника) Творчість Василя Стефаника, визначного українського письменника-демократа, назавжди ввійшла в овну скарбницю нашого народу, у золотий фонд таїнської класики. Неповторний майстер соціально-психологічної новели Стефаник з великою художню силою відобразив життя трудящих Галичини за страшних умов буржуазно-поміщицького ладу цісарської Австрії та шляхетської Польщі. Його новели – це своєрідний літопис народного життя, велика книга правди, написана кров’ю серця […]...
- Трагедія Ганни Розсохи (за оповіданням Ю. Мушкетика “Суд”) Ідуть роки, минають десятиліття, все далі й далі віддаляючи нас від тих часів жорстокого сталінського режиму, командно-бюрократичного управління державою. І хотілося б забути пережиті нашим народом муки та страждання, та ні. Знов і знов постають вони з пам’яті народної, залишаючи глибокі рани на серці. Світле й омріяне майбутнє, до якого прагнули в ті часи люди, […]...
- Кайдаші – типові представники українського селянства пореформеного періоду, носії національного характеру Люблячи свій народ, співчуваючи його тяжкій долі, видатний український письменник І. Нечуй-Левицький вважав своїм обов’язком говорити йому правду, будити від тяжкого сну й апатії, які були викликані довгими роками кріпосницького гніту та злиднями. І правда ще висловлена у такій досконалій художній формі, з таким гумором та іронією, що це викликає сміх і сльози вже в […]...
- Недоспівана пісня Ганни Розсохи (за оповіданням Ю. Мушкетика “Суд”) Народна мудрість говорить, що українець співає цілий рік і цілий вік. І це дійсно так. Співучий наш народ. Як би гірко не жилося, а пісня лине. Там, де інший стогнав би – українець співає. Бо пісня, сумна чи весела, допомагає жити. Героїня оповідання Юрія Мушкетика “Суд” Ганна Розсоха теж співала. Співала все своє життя. Спочатку, […]...
- Засудили Ганну… (за оповіданням Юрія Мушкетика “Суд”) Засудили Ганну… (за оповіданням Юрія Мушкетика “Суд”) “Основним має бути показ народного життя, – виклав Ю. Мушкетик в одному з інтерв’ю власне творче кредо. – У творі повинна буди ідея. Не обов’язково ідеологія, як за радянських часів, – це може бути просто думка, щось повчальне”. Цього принципу він дотримується в усіх своїх творах. Звідси й […]...
- Доля сім’ї Катранників – уособлення долі українського селянства (за романом В. Барки “Жовтий князь”) У 1989 році Василь Барка написав передмову до роману “.Жовтий князь”, у якій визначив три взаємопов’язані ідейно-тематичні лінії твору, три його структурні плани: реалістичне змалювання трагедії родини Мирона Катранника під час голодомору; передача внутрішнього, психічного стану людини, яка гине від голоду; духовний вимір зображуваних подій. Голод, неначе страшна повінь, неначе жахлива чума, поступово входить в […]...
- Кайдаші – типові представники українського селянства Кайдаші – типові представники українського селянства I. “Кайдашева сім’я” – епопея про українське село в перші десятиріччя після реформи 1861 р. II. Сім’я Кайдашів – типові селянські мешканці. 1. Працьовитість Кайдашів (чоловіки працюють у полі, роблять вози; жінки – готують страви, дбають про хату тощо). 2. Маруся й Омелько Кайдаші (долі зламані кріпацтвом; перетворення з […]...
- Трагедія українського селянства (За поезією Ю. Федьковича “Пречиста Діво, радуйся, Маріє!”) Тодішні критики називали Юрія Федьковича “закарпатським Шевченко”. Так, постать Федьковича – одна з найвизначніших постатей української поезії. Цей митець поєднав свою творчу долю з долею рідної України. Звичайно, поет не може залишатися у спокої, коли він бачить страждання свого народу, бачить сльози на обличчях своїх братів та сестер. Україна XIX століття була по живому роздерта […]...
- Реалістичність зображення тяжкого становища українського народу в творах В. Винниченка (2 варіант) З творами Володимира Винниченка ми знайомі вже давно. Ще в п’ятому класі переживали, читаючи оповідання “Федько-халамидник”, плакали, співчуваючи відчайдушно сміливому хлопчику Федьку, чесному й гордому, свавільному, але доброму й чуйному, який загинув, та не видав випещеного Толю, якого йому було жаль. Глибоко в душу закралося в нас обурення на Толю, його батька і їм подібним, […]...
- Реалістичність зображення тяжкого становища українського народу в творах В. Винниченка (1 варіант) Бурхливим і важким був початок XX століття: це і перша революція, і політична реакція після неї, і роки важкої експлуатації та зубожіння селян, заробітчан та робітників, і спроби соціального протесту, що ставали тим частішими, чим нестерпнішими були умови життя. Все це відбулося у творчості багатьох письменників, і одним з них був Володимир Кирилович Винниченко – […]...
- Історичні романи Юрія Мушкетика Історичні романи Юрія Мушкетика І. Широта розмаху Ю. Мушкетика у відтворенні історичної доби. (Важкі умови повоєнної дійсності спонукали багатьох письменників до написання творів історичної тематики. Необхідно було нагадати народові про його славне історичне минуле. І хоча того часу на історію України було накладене своєрідне табу, у письменника вистачило сміливості й мужності взятися за таку небезпечну […]...
- Історія українського народу у творах І. Кочерги Творчість Івана Кочерги різноманітна. Знавець історії, він написав історичні драми, драматичні поеми, комедії. Своєрідність його мистецтва, багата мова, героїчність сюжетів, глибоке відчуття епохи, її колориту, історизм характерів – усе це робить Івана Кочергу одним з найоригінальніших українських драматургів. Найяскравіші зразки історичної драматургії-п’єси “Свіччине весілля”, “Ярослав Мудрий”, “Алмазне жорно”. Драматичною поемою називають “Свіччине весілля”. Ця віршована […]...
- Втілення кращих рис трудового народу в образі Ганни-колгоспниці Втілення кращих рис трудового народу в образі Ганни-колгоспниці “Вже сам вигляд жіночої фігури показує, що вона не призначена для надто великої праці – ні духовної, ні тілесної. Вона відчуває обов’язки життя не дійсним, а страдницьким чином”. Такої думки про слабку половину роду людського дотримувався німецький філософ Артур Шопенгауер. Яка ж за своєю природою українська жінка? […]...
- Далеке минуле українського народу у творах А. Малишка (цикл “Запорожці”) Далеке минуле українського народу у творах А. Малишка (цикл “Запорожці”) А. Малишко – поет ліричний, романтичний, який відчував і бачив зв’язок поколінь, зв’язок минулого і сучасного. У цьому самобутність його лірики. Цикл “Запорожці” став мовби прологом до творчості поета періоду Великої Вітчизняної війни. Цикл складається з трьох віршів: “Ворон”, “Битва І”, “Битва II” – і […]...
- Біографія Юрія Мушкетика ЮРІЙ МУШКЕТИК (Нар. 1929 p.) Юрій Мушкетик – визнаний майстер сучасної української прози. За три десятиліття літературної праці ним опубліковано більше десяти романів, низку повістей і збірок оповідань, написано кілька п’єс. За роман “Крапля крові” автора відзначено Республіканською премією ім. М. Островського (1965), за роман “Позиція” – Державною премією УРСР ім. Т. Г. Шевченка (1980). […]...
- Роздуми над сенсом життя у творах Василя Стефаника Творчість Василя Стефаника завжди сприймалася читачем як вираз трагічної долі галицького селянства. Та в новелах цього письменника є не тільки картини розпачу і горя. Його новели містять глибоку думку про вічне – життя і смерть, добро і зло. Для чого живе людина на цьому світі? По-різному відповідають на це питання його герої, та й не […]...
- Україна в історичних романах Ю. Мушкетика I. Ю. Мушкетик – видатний прозаїк сучасності (велична пошана до рідного краю, роздуми про Україну, захопленість українською історією). II. Творчі пошуки в історичній тематиці. 1. Трактування минулого України під контролем комуністичної партії (перша повість “Палій” (1954): Мазепа – зрадник, Палій – патріот і герой; згодом автор сыса переоцінка твору; історична правда: прагнення Мазепи визволити Україну […]...
- Історія життя Ганни Розсохи (за оповіданням Юрія Мушкета “Суд”) Юрій Мушкетик в оповіданні “Суд” зображує трагічну долю селянки, яку злидні та кривди супроводжували майже все життя. Змалку їй довелося випити гірку чашу сирітства, бо батько її загинув в імперіалістичну війну, а мати бідувала з малими дітьми. Нестатки змусили її, юну дівчину, вийти заміж за вдівця з двома дітьми. Вперше в житті на чоловіковому обійсті […]...
- Людська праця й людина за радянських часів (за творами О. Гончара “Кресафт”, “Соняшники”, Ю. Мушкетика “Суд”, О. Довженка “Щоденник”, “Україна вогні”) Багато з нас, людей нового покоління, навіть і не знають, що означає слово колгосп. А це ж ціла доба в історії нашого народу, причому, чи не найтрагічніша. Сама по собі ідея колективних господарств непогана. Але за роки радянської влади вона зазнала такої трансформації, що перетворила людей на рабів, відбила у них любов до землі-годувальниці. Герой […]...
- Відображення українського життя XVIII – початку XIX ст. в поемі І. Котляревського “Енеїда” “Енеїда” – героїчний твір стародавнього римського поета 1 ст. до н. є. Публія Вергілія Марона. Пародіювали його італієць Д. Лаллі, француз П. Скаррон, німець А. Блюмауер, росіянин М. Осипов. В українській літературі до переосмислення Вергілієвої “Енеїди” звертається І. П. Котляревський, використовуючи жанр травестійно-бурлескної поеми. Травестія – одна з форм сатирично-гумористичної літератури. Назва її походить від […]...
- Гетьман Іван Виговський – лицар національної ідеї в романі Юрія Мушкетика “На брата брат” Роман Юрія Мушкетика “На брата брат” розповідає про добу після смерті Богдана Хмельницького, коли гетьманом став Іван Виговський. Тривалий час ми про нього майже нічого не знали. Його доля була трагічнішою, ніж доля Мазепи. І не тому, шо Мазепа помер своєю смертю, а Виговського зрадили і він був підступно вбитий. Російська церква, щороку протягом віків […]...
- Ідея спорідненості життя та творчості, побуту й екстатичності у творах Бориса Пастернака Ідея спорідненості життя та творчості, побуту й екстатичності у творах Бориса Пастернака Мистецтво виникає серед буденності – цю істину Борис Пастернак запам’ятав ще з дитинства: йому поталанило з’явитися на світ у родині відомого художника та піаністки, тож він мав змогу переконатися, що насправді немає чіткого розподілу між світами звичайного життя та творчості. Мабуть тому проблеми […]...
- Жіноча доля у творах Т. Шевченка РЕФЕРАТ На тему: “Жіноча доля у творах Т. Шевченка” Поряд з величними постатями героїчних борцiв, народних месникiв, поряд з iсторичними дiячами визвольного руху у творчостi Т. Г. Шевченка проходить прекрасний своєю моральною силою i чистотою образ трудящої жiнки-матерi, сестри, дiвчини, коханої. “Такого полум’яного культу материнства, – писав М. Г. Рильський, – такого апофеозу жiночого кохання […]...
- Камінний хрест як художній символ трагізму життя українського селянина – бідняка в новелі Василя Стефаника “Камінний хрест” Василь Стефаник – трагік у сприйнятті життя, стиль його творів гранично напружений, рельєфний, ніби біль, що вилився в слова. Ці характерні риси його творчості притаманні й відомій новелі “Камінний хрест”, яку сам автор називав своєю “сердечною роботою”. Головний герой новели Іван Дідух усе життя тяжко працював, щоб перетворити горб землі, який єдиний дістався йому у […]...
- Людське життя – у чому його сенс? (За оповіданням Джека Лондона “жага до життя”) Джек Лондон – один із найвідоміших американських письменників. Його твори надзвичайно цікаво читати. Мабуть, це тому, що автор багато чого побачив і пережив у своєму житті. Майбутньому письменнику змалку довелося тяжко працювати. Наприклад, з десяти років він розвозив газети, потім була робота на консервній фабриці, у пральні, в котельні. Взагалі, Джек Лондон випробував себе у […]...
- “… І перед нею помолюсь, мов перед образом святим тієї матері святої” (образ матері у творах Т. Шевченка) Рано втративши матір, яку “ще молодою у могилу нужда та праця положили”, Т. Г. Шевченко все життя тяжко відчував своє сирітство. Йому все життя бракувало материнського піклування, материнської ніжності. Можливо, саме тому поет з особливою повагою звик ставитися до материнства. І це відбилося у його творчості. Гортаючи сторінки “Кобзаря”, ми постійно зустрічаємо образи матерів. Різні […]...
Анализ аирша крила драча.