Головна ⇒ 📌Теорія літератури ⇒ Жонглери
Жонглери
Жонглери (фр. jongleur, від лат, joculator – жартівник) – мандрівні лицедії, співаки та музики, виконавці героїчних жестів у середньовічній Франції (Х-ХШ ст.), як шпільмани у’ Німеччині або скоморохи у Київській Русі, переслідувалися церквою. Нині слово “Ж.” змінило свій зміст, воно означає артистів цирку, які водночас підкидають і спритно ловлять кілька предметів.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Твір на тему: Моя улюблена вчителька (твір-розповідь) “До нас у школу їде цирк!” – оголосила вчителька. “А що, і звірів привезуть?” – запитав хтось із дівчаток. “Ні, звірів не буде, – посміхнулася Ольга Іванівна. – Будуть акробати, клоун і навіть фокусник”. Ми з нетерпінням чекали виступу циркових артистів, адже всі – і дорослі, і діти – люблять цирк. Нам дуже сподобалися жонглери […]...
- Літургійна драма Літургійна драма (грецьк. leiturgia – служба, богослужіння) – середньовічна театральна вистава, інсценізація євангелійних сюжетів, входила до складу різдвяної або великодньої служби (літургії). Спочатку виконувалась у межах католицького храму. З початком XIII ст. у Л. д. брали участь і миряни, а також ваганти та жонглери, вистави невдовзі розігрувалися на майданах, перетворювалися на містерії. Найзначнішим твором було […]...
- Семенко Михайль – Цирк Ніч сьогодні прозора й ніжна. В кімнаті сиджу. Оркестра з цирку. Вигуки гарцівниці блакитносніжної. Я перенесусь у цирк на хвильку. Не чути більше дива грізного – Тореадора – переможця крику. Ах як люблю бездонність блиску різного І цю просту солдатську грім-музику. Я повний вигуків і захвату дослізного. Як це весело – Гладити кобилячу пику. Я […]...
- Буфонада Буфонада (італ. buffonata – блазенство) – комедійна манера гри актора, в якій використовуються засоби надмірного комізму, окарикатурення персонажів, ситуацій; вистава, побудована в такій манері виконання. Елементи Б. використовували скоморохи, “мандровані дяки” в інтермедіях, колядники у вертепному дійстві. Б. широко використовується в цирку, переважно в клоунаді коміками-буфами. У літературі елементи Б. наявні у творах гумористів та […]...
- Ноктюрн Ноктюрн (фр. nocturne – нічний) – музична п’єса ліричного, мрійливого характеру, ніби навіяна нічними настроями. За аналогією – невеликий художній, переважно поетичний твір: На сонні ниви, на левади, Місяць сріблисті ллє каскади, Сипле брильянтів срібні рої На польні рожі і пової. На ясні ниви, на левади, Леготом ельфів мчать громади, Ловлять розсипані брильянти, Сльози тремтючі […]...
- Індекс Індекс (лат. index – покажчик, перелік, список) – список, покажчик, перелік будь-чого. У книговжитку відомий “Індекс заборонених книг”, перелік видань, підданих осуду католицькою церквою і повністю заборонених до видання, продажу й читання. Перший такий зведений папський І. був виданий 1559 у Римі і відтоді постійно перевидавався з доповненнями; включав твори “єретиків”, діячів Реформації, мислителів (Е. […]...
- Гетерофемія Гетерофемія (грецьк. heteros – інший, означає різнорідність; друга частина терміну походить від імені давньогрецької богині правосуддя Феміди) – помилкова заміна певного слова близьким йому за звучанням, але не за змістом. Так, словосполучення “духовне явище” стосується духівництва, хоч часто воно вживається у розумінні причетності до духу, що у цьому випадку мусило б мати відповідний вигляд: “духове […]...
- Таня Гелетюк – Забути тебе Забути тебе – означає зректися. Як Бога, як сонця, як всього буття. Забути тебе означає умерти… Згорнути у прірву гірке каяття. Забути тебе – розучитись творити, Незрячою стати, пришвидшить кінець. Забути тебе – це навік розлюбити, Вдягнути на руки шиповий вінець. А як тоді далі? куди я подамся Куди я подінусь, що буду робить?… Забути […]...
- Омограф Омограф (грецьк. homos – однаковий, grapho – пишу) – слова, що пишуться однаково, але вимовляються по-різному, мають відмінні наголоси та зміст (замок – замок, мука – мука, кулик – кулик тощо). О. часто зустрічається в літературних, зокрема поетичних текстах: На юність молодість лягла – Її обличчя опівденне… Прийшла дорога дорога До нас – до тебе […]...
- Патристика Патристика (грецьк. pater – батько) – сукупність творів отців церкви – греко-римських філософів-богословів II-VIII ст. Визначальний зміст П. обгрунтування основ християнства та непримиренності до іновірців і єретиків. П. мала розгалужені жанри: богословський трактат екзегеза (тлумачення Біблії), проповідь, енкомій (похвальне слово), послання, житія, духовні гімни, сповіді. Чимало авторів були знаменитими ораторами і поетами (Григорій Назіянзін, Амбросій […]...
- Гнома Гнома (грецьк. gnomos – думка, судження, висновок) – в античній трагедії – вислів, яким закінчується монолог. Тоді ж існувала гномічна поезія (Гесіод, Солон, Архілох), що пізніше поширилася в індійській, перській та арабській ліриці. Нині Г. означає дуже стислий вірш, який містить певну, здебільшого афористичну, думку: Живу, терплю й умру, як всі звірята (Б.-І. Антонич). Г. […]...
- Твір на тему: Батьківщина – що вона для мене значить? Батьківщина – що вона для мене значить? Батьківщина… Для кожного у цьому слові свій зміст. Для одних – це вся країна, для других – рідне місто чи селище, в якому народився і виріс, для третіх – не більше і не менше, як батьківське подвір’я. Наповнення цього слова залежить і від епохи, в яку народився і […]...
- Твір на тему: Примноження добра Є такий вираз “примножувати добро”. Я поцікавилася в знайомих, що означає він конкретно для них. Хтось сказав, що примножувати добро – це означає придбати собі якісь добротні речі, тобто накопичувати матеріальні цінності, бо вони є для них показником гарного, забезпеченого життя. Інші відповідали, що для них це означає віддавати людям свою ласку, тепло, доброту. За […]...
- Наукова поезія Наукова поезія – поезія, в якій думка виявляє нерозривноестетичну єдність раціонального та ірраціонального начал, де _ науковий компонент визначає зміст художнього твору, напрям розвитку ліричної теми. Теоретиком Н. п. вважається французький критик і літературознавець Р. Гіль, який у своєму “Трактаті про слово” (1896) обстоював потребу єднання науки і мистецтва: “Наука повинна шукати животворного дихання у […]...
- Єресь Єресь (від грецьк. aireais – особливе віровчення) – вчення, що вступають у протиріччя з панівним віровченням, не виходячи при цьому за межі релігійного світогляду; відступ від загальноприйнятих поглядів, правил, положень. В Україні виникають у XIV-XV ст. як наслідок пожвавлення культурних стосунків між південними слов’янами та Західною Європою. Вони впливали на розвиток української літератури, вносили нові […]...
- Марта Тарнавська – “Людина вийшла у безмежне море… “ Людина вийшла у безмежне море Із приладом наївного рибалки, Щоб привид щастя, вимріяний змалку, Ловити так, як ловлять альбакора. Щоб уловити те, що невловиме, Якої віри треба і любові! Чи знаєш хоч, завзятий риболове, Своєї жертви вигляд або вимір? Чи не женешся за китом із казки, Щоб власний зміст в стару вложити раму? Чи всім […]...
- Павло Мовчан – “Не додалось, не віднялось з роками… “ Не додалось, не віднялось з роками – Обтяжилось… Слух став тугішим, а очі вужчими. Дорогу ловлять ноги, Рука сполохана шукає патерицю, Щоб передать своє тремтіння їй, А ти шукаєш слово, Щоб все побачене, почуте, пережите Ним висловить.. Кому? Далекій пам’яті, що все попереду І слухає впівуха… Стіні, розбитій мисці, стільцю розсохлому, Капосній мусі, що порошить […]...
- Володимир Сосюра – Я знаю силу слова Я знаю силу слова – Воно гостріш штика І швидше навіть кулі, Не тільки літака. Воно проміння швидше, В нім – думка й почуття. Воно іде в народи Для вічного життя. Коли це слово – зброя, Як день, що не схолов, Коли живуть у ньому Ненависть і любов. Воно влуча як куля, Ця зброя золота, […]...
- Восьмивірш Восьмивірш – восьмирядкова строфа з добре розробленою розмаїтою системою римування, в окремих випадках (октава та сициліана) жорстко визначеною, включаючи і рідкісне кватернарне римування: Давно за синю хмару сонце впало, а З-над Києва пісок густий одплів, б А денний клекіт одійшов помалу а Туди, де сквери квітнуть і гаї б І веселять муровані будівлі в Та […]...
- Кодизована мова Кодизована мова – засекречена мова певної соціальної групи (див.: Слово, Жаргон). Так, співочі братства XVII-XVIII ст., які строго регламентували діяльність кобзарів та лірників, мали свій статут, касу, корогву та особливу, “лебійську”, мову. У художній літературі К. м. має вигляд анаграми, глосолалії тощо, за нею простежується фольклорна традиція (замовляння, дитячі лічилки і т. п.), магія культового […]...
- Хронограф Хронограф (грецьк. chrоnos – час і grаpho – пишу) – жанр історичного повістування в давній літературі, зведений огляд історії. Раніші X. викладали історію країн Сходу, держави Олександра Македонського, Риму, Візантії, Київської Русі. У писемності Київської Русі прижилися три перекладні візантійські X.: хроніки Іоанна Малали (VI ст.), Георгія Синкелна (VIII-IX ст.), Георгія Амартола (IX ст.). Вони […]...
- Твір на тему: Море (твір-опис) Море (твір-олис) Море… Я дуже люблю море. Воно ніколи не буває одноманітним, нецікавим, бо щодня, навіть щохвилини воно різне. Таємниче, мінливе, неосяжне – воно хвилює душу, не залишає байдужим серце. Одного дня воно тихе й спокійне, наче велике дзеркало, холодне й прозоре. Сонячні промінчики, пронизуючи солону воду, сягають дна, лагідно торкаються золотавого піску та яскравих […]...
- Іван Андрусяк – ти деревам шептав Ти деревам шептав Що вони не такі як вони Слово ганив за те Що життя суєтою ославило На погнутому тлі Кучерявої гущавини Бачив знуджену тінь Недобитого каменем авеля Означає живеш Упокоривши день як вину Не за страх а за млин Щоб крутити замріяне колесо Розтулити печеру Мечем зруйнувати стіну І віддатися сну Дерев`яного ідола хроноса […]...
- Ізборник Ізборник – архаїчна рукописна хрестоматія, що містила різні вислови, уривки із богословських творів тощо, поширювалася на землях Київської Русі. Найдавніша така пам’ятка – “Ізборник 1073”, переписаний для київського князя Святослава з болгарського оригіналу, складеного на початку X ст., має понад 380 статей, що належать 25 авторам (переважно візантійським духовним письменникам), зокрема Георгію Хіровоску, котрий написав […]...
- Пересопницьке євангеліє Пересопницьке євангеліє – пам’ятка давньоукраїнської мови і рукописної книжної культури України середини XVI ст. Містить чотири євангелія, перекладені з старослов’янської на “просту” українську мову “для ліпшого вразуменія люду християнського посполитого”. Першу частину перекладу виконано 1556 у монастирі с дворець на Львівщині; повністю роботу завершено 1561 у с Пересопниці на Волині при сприянні княгині Насті Гольшанської-Заславської. […]...
- Ідіома Ідіома (грецьк. idioma – особливий, самобутній зворот) – стійкий, неподільний, специфічний для певної мови вислів, який виражає єдине поняття, своєрідний фразеологічний зворот. За будовою І. є нерозчленовуваним словосполученням (“вухналі кувати” – мерзнути; “дати гарбуза” – відмовити жениху; “витрішки продавати” – не мати змоги купити якийсь товар; “стріляний птах” – людина з досвідом і т. п.) […]...
- Іван Франко – “Був у нас мужик колись… “ Був у нас мужик колись, Що їв хліб і сало, – Днесь такі перевелись, Хліба всім не стало. Був і піп у нас колись, Працював, як люди, – Днесь такі перевелись, І вже їх не буде. Був співак у нас колись, Що співав “Буй-Тура”, – Нині в нього, подивись, Банкоагентура. Твердоруський був колись З чорним […]...
- Слово-привид Слово-привид – слово, що виникло внаслідок неправильно прочитаного певного тексту, чиєїсь помилки на письмі чи вигадки. Термін запровадив І. Качуровський. Так, М. Хвильовий, проголошуючи “азіатський ренесанс”, вигукував: “Гряде новий Рамаян!” Очевидно, йшлося про головного персонажа пам’ятки індійської літератури “Рамаяни” – Раму. У перекладі поезії Ф.-Г. Лорки, зробленому М. Лукашем, були такі рядки: Як змилить мило […]...
- Вірш Миколи Руденка – Кропива У зеків на травинку очі ласі – Обстежують, немов це диво з див. Отож коли кропива піднялася, Я старанно її обгородив. Бо знаю: невеселої години Це майже свійське зілля нас втіша. Сільська кропива – ніби член родини: Знайомі з нею шкіра і душа. Спочатку візьмемо на облік душу, Де є дитячих спогадів курсив: Я, спритно […]...
- Дилогія Дилогія (грецьк. di – двічі, logos – слово) – у давньогрецькому театрі – драма на два акти. В сучасній літературі – два самостійні твори, поєднані спільним ідейним задумом, героєм, зображенням певних явищ. Водночас кожен з них може мати свою сюжетно-композиційну лінію. д. слід вважати романи О. Гончара “Таврія” і “Перекоп”, В. Міняйла “Зорі й оселедці”, […]...
- Калька Калька (фр. caique – копія) – запозичення слів та виразів з іншої мови шляхом їх буквального перекладу, поширене у книжному та розмовному мовленні. досить часто виникає за двомовності та багатомовності; наприклад: “відмінник” – від російського “отличник”, “льотчик” – від російського “летчик”, витіснивши українське слово “літун”, тощо. Подеколи калькуються і фразеологічні звороти: “через терни до зірок” […]...
- Твір на тему: Козацькими шляхами (душа болить за рідну Україну) Козацтво, оспіване в піснях і думах, збережене в легендах, наснажувало не одне покоління романтичними уявленнями про незвичайну мужність, рішучість, сміливість; плекало в душах юнаків певний ідеал, до якого слід прагнути. Часто вживаючи слова “козацька слава”, “козацький дух”, ми особливо не замислюємося над глибинним змістом цих слів, а варто це робити, бо тоді вони стають більш […]...
- Іван драч – Баляда про відро Я – цинкова форма. А зміст в мені – вишні, Терново-огненні запилені кулі, Що зорі багряні пили на узвишші І зірвані, п’яні лежать, як поснулі. Я – цинкова форма. А зміст в мені – груші, Суперниці сонця, стітильники саду, З республіки соків заблукані душі, Підібрані в пелени в ніч грушепаду. Я – зрізаний конус. А […]...
- Христина Головко – Повільно вводиш самотність мені в вени Повільно вводиш самотність мені в вени І заливаєш, щоб навіки – воском, А осінь тче і з митей гобелени Думки біжать поромами під мостом. Завзято вводиш у мій час – тишу, І цементуєш – щоб навік – в останнє, Свою любов ти мов тягар облишиш, Вона ж осяде у тобі, мовчанням. Оскому слів натягнуть твої […]...
- Проклітика Проклітика (грецьк. proklitikos – схилений вперед) – ненаголошене слово, що стоїть перед наголошеним і утворює з ним одне ціле. У давньогрецькій мові П. називали випадок у мовленні, коли слово вимовлялося спільно з наступним, втрачаючи свій наголос. В українській мові це переважно службові частини мови, які сприймаються як єдине ціле із словами, яким вони передують (на […]...
- Мусамат Мусамат (араб., букв.: підвіска) – у середньовічній арабській, перській і таджицькій ліриці – вірші із шестирядковою строфою, що складаються із трьох бейтів, мають схему римування: ааааав сссссв dddddв. Перші зразки М. наявні у доробку поета IX ст. Менучехрі. Водночас це поняття використовується у значенні особливої форми версифікації на основі творів інших авторів, що будувалася таким […]...
- Притча про сіяча скорочено – Народна творчість Ось вийшов сіяч, щоб посіяти своє зерно. І як сіяв, упало одне край дороги. Там воно було витоптане, а птахи небесні його повидзьобували. Інше ж упало на грунт кам’янистий і, зійшовши, засохло без вологи. Ще інше упало під терен, який виріс і заглушив паросток. Одне ж упало на добру землю, а зійшовши, вродило стократно. Це […]...
- Твір на тему: Українська писанка. Твір з народознавства На Великдень українці печуть паски та роблять писанки та крашанки. Крашанка – це яйце, яке опускають в спеціальний розчин, після чого воно змінює свій колір і стає червоним, синім, зеленим тощо. Писанка – це яйце, на якому намальований якийсь орнамент. Моя бабуся казала, що орнаменти – це не прості малюнки. Це таємничі знаки, зв’язані з […]...
- Бестіарій Бестіарій (лат. bestiarius – звіриний) – літературні твори алегоричного характеру, поширювались у середньовічній Європі. Б. подібний до байки, де звірі-персонажі постають втіленням людських рис (вовк – жорстокості, осел – глупо-ти тощо). Найдавніший Б. – “Фізіолог” виник в Олександрії (ІІ-ІН ст.), він був відомий і в Київській Русі....
- Твір на тему: Що я знаю про іконопис? Що я знаю про іконопис? Ікони часто називали “книгами для тих, хто грамоти не розуміє”. У наш час суцільної грамотності це визначення може здатися дещо недоречним, але б я замінила тільки одне слово, і тоді стане зрозумілим моє власне ставлення до ікони. Вона – книга для тих, хто слова не розуміє, бо “слухати” її треба […]...
Мої роздуми над образом прометея шкільний твір.