Журлива Олена – Хто знає, як рік минає
1959 рік, видавництво “дитвидав”
Ой, які сніги глибокі!
Дід Мороз рум’янить щоки
Та сніжинками лице
До червоного січе.
Налетіла завірюха.
Ой, замерзли ніс і вуха!
По землі з кінця в кінець
Ходить Січень – молодець.
Тріщить мороз. Надворі стужа.
Аж страшно вийти за поріг…
Навколо хат і по дорогах
Рипить хрусткий блискучий сніг.
Замерзли вікна, всюди крига,
В повітрі сніжна каламуть.
За те, що він холодний дуже.
Цей місяць здавна Лютим звуть.
В небі сонце ясно сяє,
Потекли дзвінкі
Тануть зрушені сніги,
Хвиля пінить береги.
І смачний з берізки сік
По корі її потік.
Це вже Березень прийшов,
Що злу зиму поборов.
Весна, весна! Цвітуть дерева,
Гаї й долини – все в цвіту.
І сонце ясне полудневе
Вже тче тканину золоту.
В садах повсюди пишні віти
Облиті наче молоком.
Так гарно й радісно кругом…
Привіт тобі, веселий Квітень!
Перше Травня всі ми славим,-
Всі ми любим місяць Травень.
Скрізь червоні прапори
Мають птицями вгорі.
Травень, травень! Скрізь трава,
Наче скатерка нова…
Перше Травня всі ми славим,
Всі ми
У саду почервоніли
Груші, яблука та сливи.
На рясних кущах порічок
Висять китиці красиві.
А гаряче сонце сяє.
Круг дерев росте травичка.
Червень гарно очервонив
Груш і яблук круглі личка.
Південь. Спека, Жарко всюди.
На полях працюють люди.
А в густім зеленім гаї
Пишна липа розцвітає.
Пахне квітами навколо,
Мед збирають з липи бджоли,
Посхилялись довгі віти…
Гарно, діти, в Липні жити!
Давно колись у нас
Серпом на полі жали,
І Серпнем місяць жнив
Давно колись назвали.
Лежить в коморі серп, –
Життя у нас змінилось,
Комбайн змінив серпи,
Та назва залишилась.
Застукотіли скрізь машини,
Озвались гомоном поля, –
Дала багато цього року
Нам хліба рідная земля.
Он молотарка аж скрегоче,
Снопи ковтає, верещить.
Це Вересень – швидкий, робочий
Прийшов врожай наш молотить.
Здрастуй, Жовтень, свято волі!
Всюди радісні пісні…
Мов привіт, летять поволі
З віт листочки чарівні.
Вітерець несе їх в поле.
Рясно стелить край доріг.
Всіх, хто бідний люд неволив,
Славний Жовтень переміг.
Повіяв холод. В сірій млі
Лежать в стерні далекі гони.
На мерзлій зораній землі
Сидять зажурені ворони.
Барвисте листя скинув сад,
Тремтять од вітру голі віти, –
Подув холодний Листопад,
І в’януть в парках бідні квіти.
Враз пороша землю вкрила,
Замела шляхи й стежки.
Грудень землю, де орали,
Заморозив на грудки.
Торохтять вози й машини.
В руки хука сніговик…
Ух, та й холодно ж у Грудні!
От уже й скінчився рік.
Твір виготовлення писанки.