Зображення борців за народну волю у поезії П. Грабовського

Благородство і сила духу П. Грабовського варті захоплення і глибокої

Поваги. Гідність, готовність до самопожертви, моральна чистота – ці риси

Визначили його характер і поведінку. Визначили вони і його долю. Він став полум’яним борцем за щастя українського народу. Поет пройшов дорогою, устеленою колючим терном. Вступивши в боротьбу з несправедливістю, він поліг у цій боротьбі як мученик, але не схилив голови. П. Грабовський є яскравим прикладом оспіваних в його поезіях “справжніх героїв”, людей, які йшли на страшні поневіряння

заради щастя свого народу, його волі.

Ліричний герой поезії П. Грабовського – це людина боротьби, яку не можуть звернути з обраного шляху ніякі муки і переслідування. Багато борців загинуло у двобої з царизмом, але думи і прагнення їхні не можна закувати в кайдани, не можна знищити, вони живі і ніколи не вмруть:

Кращі ж думи та змагання,

Що в’язали всіх колись,

Від кайданів та загнання

Нерухомо збереглись.

(“Згадка”)

Борців не лякають ні муки, ні смерть, бо вони переконані, що тільки “мочений кров’ю та потом” шлях боротьби виведе в царство свободи. Ліричний герой не сподівається на диво, що цей час прийде швидко, але він впевнений, що тільки безнастанна боротьба прискорить настання “панства свободи”. Світла й непохитна віра в майбутнє живе в серцях героїв Грабовського:

Борців не лякають пригоди:

Шлях, мочений кров’ю та потом,

Нас виведе в панство свободи –

Не нині, не завтра, так потім!

Поета приваблювали кришталева чистота і чесність революціонерів, з якими він перебував у неймовірно важких умовах заслання. Він говорить про ясність мети, за яку вони боролись і яка додавала їм сили в нелюдських умовах Сибіру. Шлях святої боротьби, на який ступили борці, передбачає “щастя всіх”. У циклі поезій, присвячених революціонерці Надії Сигиді, митець оспівує велике та славне страждання борців за краще майбутнє народу. Мужній, стійкий характер революціонера змальовано в поезії “Справжні герої”:

Моя хвала живим, як і помершим,

Отим борцям за будуче Русі,

Тим страдникам за друзяків найпершим,

Що сяють нам у чарівній красі!

Їм поет протиставляє псевдогероїв, яких часто прославляє література. Вони мужні й відважні, але їхня хоробрість служить особистим, егоїстичним цілям. Разом із тим П. Грабовський стирає рожеві барви “вигадки пустої” авторів, які у своїх творах уникали гострих проблем дійсності, яким все ще сниться шалений “брязкіт кинутих шабель” козацького життя. Справжніми героями Грабовський вважав сучасників, людей, які своєю самовідданою і, на перший погляд, непомітною працею, боролися “за будуче Русі”. Саме їм поет складає хвалу:

Перед ними я стану на коліна,

Героям тим подяку я зложу!

Справжні герої – це узагальнений образ борців, які безстрашно йшли на муки за кращу долю народу. Світла й непохитна віра в майбутнє живе в їхніх серцях. Вони мужні та непересічні люди, які знаходять у собі сили, щоб перебороти зневіру. Борці за народну волю не мають у поета конкретно-індивідуалізованих рис. Навпаки, Грабовський прагне до створення узагальненого образу, для якого жити – це значить боротися за щастя народу:

Хай важка дорога,

Хай похмурі днини, –

Все зроби, що мога

На користь країни!

(“Не сумуй, що врода”)

Павло Грабовський був поетом високих почуттів і глибокої думки. Його твори викликають роздуми про долю людей, місце кожної особистості в бурхливому та складному житті. Оспівуючи славну, але таку тяжку долю борців за народну волю, поет переконаний: щастя можливе тільки в служінні загальнолюдським цінностям. Але для перемоги добра та справедливості треба відкинути зневіру.