Звеличання

Related posts:

1. Есхатологія Есхатологія (грецьк. eschatos – останній, кінцевий і logos – слово, вчення) – складова частина будь-якої релігії, що сягає корінням глибокої давнини. Есхатологічна література – літературні твори, написані під впливом вчення про кінець світу і потойбічне життя людини. Цікавим і характерним для давнього українського письменства є есхатологічний апокриф “Ходіння Богородиці по муках”. Уже з XII ст. […]...
2. Степан Руданський – Перекусіть, пане! Обсунулась стара гребля, Місток похилився, Спала річка невеличка, Млинок завалився. На камінні кілька хлопців Черепками грає, Аж ступою через греблю Панок проїжджає. “Помагайбіг,- каже,- хлопці!” “Помагайбіг, пане!” “А що, у вас млинок меле?” “Таже меле, пане!” “А говна змолоти можна!” “Перекусіть, пане! Як сухеє воно тілько, То змелеться, пане!”...
3. Космізм Космізм (грецьк. kosmos – всесвіт) – художнє відображення в літературі тем, мотивів, безпосередньо пов’язаних із уявленнями людини про космічну сферу. В українському фольклорі побутують твори про походження землі, неба і появу людини. Це вже помітно у києво-руських піснях, легендах і переказах. Пізніше, у XIX ст., в українській поезії космічна тематика втілилась у циклі “У космічному […]...
4. Я – козачка твоя (народна пісня) Струменіє зоря, і за обрій упав Місяць яблуком червонобоким. Я – козачка твоя, я – дружина твоя, Пане полковнику мій синьоокий. В полі ватри горять, вартовії не сплять, Ген, розвіявся спокій на попіл. Я – козачка твоя, я – дружина твоя, Пане полковнику мій синьоокий. Руку дам на коня, хай стріла обмина, Полетімо удвох в […]...
5. Руданський Степан – Не вчорашній Везе в місто мужик сіно Якось проти свята Та й годує в капелюсі Малі шпаченята… Але їде пан багатий До костьолу, знати, Та вже в них натура, мабуть, Щоб покепкувати… Іде звольна та й питає: “Со wieziesz, Іване?” Мужик пану поклонився: “А що ж? дрова, пане… “ “??esz, ga? ganie! Wieziesz siano!” “То ж пан […]...
6. Симплока Симплока (грецьк. symphloke – сплетіння), або Сплетіння – складна синтаксична конструкція, в якій граційно поєднується анафора з епіфорою. Широко вживається у фольклорі: Чи не ті ж мене саблі турецькі порубали, що і вас? Чи не ті ж мене стрілки яничарки постріляли, що і вас? Властива С. і поезії: Я сьогодні не прийду додому – Де […]...
7. Руданський Степан – Гуменний Їздив дідич за границю, Назад повертає – От гуменний на границі Пана і вітає. Поклонився, привітався. “А що там, Іване?” А гуменний йому каже: “Та все гаразд, пане. Одно тілько… ” – “А що тілько?” Дідич обізвався. “Та то, пане, що ваш ножик Складаний зламався”. “Ну! Зламався, так зламався, Що там споминати. Певне, хлопці мали […]...
8. Семенко Михайль – К другу-стихотворцу Пане Вороний! Коли Ви перестанете Вже ходити у вибиваних штанях? Це дивно, але невже Ви не почуваєте, Що літом просвіщаєтесь на санях? І нам (як Вам) осточортіли зорі-очі, Й очі вже давно пора кинути озорювать, Та й панночки до зор вже не такі охочі – Невже Ви відмовляєтесь палкі серця покорювать? Пане Вороний! Пора вже […]...
9. Щедрик щедрик щедрівочка – Колядки й щедрівки ЩЕДРИК, ЩЕДРИК, ЩЕДРІВОЧКА Щедрик, щедрик, щедрівочка, Прилетіла ластівочка, Стала собі щебетати, Господаря викликати: “Вийди, вийди, господарю, Подивися на кошару, Там овечки покотились, А ягнички народились, В тебе товар весь хороший, Будеш мати мірку грошей, Хоч не гроші, то полова – В тебе жінка чорноброва”. Щедрик, щедрик, щедрівочка, Прилетіла ластівочка....
10. Літературні ігри Літературні ігри – термін має подвійне значення. По-перше, художня творчість – це гра мистецькими засобами за законами мистецтва, рівновелика будь-якій соціальній грі (політичній, виховній, спортивній тощо), однак відмінна за змістом – тут панують естетичні критерії. По-друге, Л. і. вживаються як узагальнена назва певних жанрів, які стимулюють інтелектуальну активність та розвивають естетичний смак: анаграма, буриме, головоломка, […]...
11. Димінутив Димінутив (грецьк. di – двічі, лат. minutio – зменшення) – здрібнілі, зменшені форми певних слів. Вони досить поширені у фольклорі, відбивають ліричні риси української ментальності: “Іди, іди, дощику, / Зварим тобі борщику… “, “Копав-копав криниченьку / Неділеньку-дві. / Любив-любив дівчиноньку / Людям – не собі” та ін. д. має у своїй основі, як і аугментатив, […]...
12. Кумуляція Кумуляція – (лат. cumulatio – нагромадження, збирання) – стилістичний прийом, явлений багаторазовим повторенням певних елементів твору. К. поширена у фольклорі, де повторюються словесні формули – рефрени (пісні, казки тощо), а також у художній літературі (анафора, епіфора, симплока, кільце і т. п.)....
13. Синові – Рильський Максим Ти був іще малий котигорошок, Така собі одна із людських мошок, Що виповзли на сонце, бо весна Тепло лила із келиха без дна, І щось собі блаженно лепетали,- І от тебе розумники спитали (Можливо, й сам слова сказав я ті): Чим хочеш бути, хлопчику, в житті? Серйозний, як усі котигорошки, Ти на питання це подумав […]...
14. Степан Руданський – Ой питоньки-питоньки Лежить дідич на постелі, Як барило, грубий… Його локай сухощавий Заснув коло груби… Заснув локай коло груби, Води не напився… Як захтілось йому пити – Бідний пробудився… “Ой питоньки, ой питоньки” – Зачав промовляти, Та лінується псяюха За водою встати… Аж тут дідич із постелі: “Роdaj wody, Janie” * Локай раптом ісхватився “Зараз, – каже, […]...
15. Українська народна казка – Котик Не знаю, в якомусь-то царстві жив собі чоловік, а в нього було три сини. От як умер батько, зостався їм спадок: млин, хлів і кіт. – Нум,- кажуть брати,- будемо ділитися. – Нум. От і поділилися. Старший собі узяв млин, середульший – хлів, а найменшому дали кота: – Ти,- кажуть,- малий, тобі небагато треба! Почув […]...
16. Амебейна композиція Амебейна композиція (грецьк. amoibdios – взаємний) – будова художнього твору за принципом смислового та синтаксичного паралелізму, повторення композиційно важливих частин (фрагментів, образів, стилістичних прийомів тощо), де обидві теми викладаються, набуваючи особливої ускладненості та контрастності, почергово: Загорнуте у сутінки обличчя, Мандрівки серед пожовтілих гір… (Такі осінні, суто романтичні Рядки собі лягають на папір). Подекуди листочки, наче […]...
17. Антиспаст Антиспаст (грецьк. antispastos – судомний, кульгавий) – чотирискладова стопа в античному віршуванні завдовжки в шість мор, яка поєднує ямб та хорей, подеколи так і називається: ямбо-хорей. В українській версифікації трапляється нечасто, здебільшого у фольклорі: І дощ іде, роса пада. В очереті сухо. Вийди, вийди, Марусенько, Наша голосухо....
18. Бармак Бармак (тюрк, палець) – тюркський силабічний різновид віршування, що грунтується на рівній кількості складів у кожному віршовому рядку, незалежно від ритмічного акценту. За кількістю складів у рядку розрізняється Б. п’ятискладний, шестискладний тощо, аж до п’ятнадцяти-складного. Б. поширений у фольклорі тюркських народів, а також і в пoeзії: А. Тажібаєв, Г. Гулям, А. Тукай, М. джаліль, А. […]...
19. Коротка Біографія Івана Карпенко-Карого ІВАН КАРПЕНКО-КАРИЙ (ІВАН ТОБІЛЕВИЧ) (1845-1907) Іван Карпович Тобілевич Народився 29 вересня 1845 р. у слободі Арсенівка на Херсонщині (тепер Новомиргородський район Кіровоградської області) у сім’ї управителя поміщицького маєтку. Навчався в Бобринецькому повітовому училищі, яке закінчив у 1859 р. Відтоді майже двадцять років служив канцеляристом. З початку 60-х років брав активну участь в Українському театральному житті. […]...
20. Козацькі пісні Козацькі пісні – ліричні твори з козацької доби в історії України, в яких оспівано героїчну боротьбу проти іноземних поневолювачів, життя і побут козацьких родин. Належать водночас до історичних та ліричних станових (суспільно-побутових) пісень. Такий поділ цілком умовний, зроблений за ознакою наявності чи відсутності в них конкретних історичних фактів. К. п. відзначаються не так жанрово-стильовими особливостями […]...
21. Леся Українка – Трагедія Чує лицар серед бою, Що смертельна рана в грудях, Стиснув панцира міцніше, Аби кров затамувати. Бачить з вежі гарна дама, Що поблід її коханий, Що рукою стиснув груди, – Носила до нього джуру. – Пане лицарю, вас просять Залишити бій кривавий Хоч на ту малу часину, Поки рану перев’яжуть. Є у нас м’які завої І […]...
22. Віталій Іващенко – Я розмовляти починав російською Я розмовляти починав російською: Була евакуація, війна. Російська школа, потім вуз російський, Мені була мов рідною вона. В десятому коліні українець, Двомовність власну я тоді сприймав Як щось природне, Як культури рівень, І запитань собі не задавав, Чому батьки чим далі, тим частіше Спілкуються російською, і нас До неї навертають, мов чистіша Вона від рідної. […]...
23. Народна творчість Народна творчість – сукупність творчої діяльності народу, яка виявляється у різних видах мистецтва: в усній словесній поезії, музичних вокально-інструментальних творах, танцях, хороводах, сценічній грі, драмі, в народній архітектурі та найрозмаїтіших різновидах малярської, декоративно-ужиткової творчості – вишивання, різьблення, художнє ткання, писанкарство, кераміка, витинання, тощо. Поняття “Н. т.” має термінологічний відповідник – слово англійського походження “фольклор” (букв.: […]...
24. Плеоназм Плеоназм (грецьк. pleonаsmos – надмірність, надлишок) – стилістична фігура, де повторюються однорідні слова та. звороти, подеколи немовби зайві за змістом, але необхідні за вимогами художньої композиції. П., як один з проявів ретардації, широко вживається у фольклорі, приміром, у “думі про козака Голоту”: “Поле килиїмське хвалить-вихваляє”. У поезії П. зумовлюється ритмо-інтонаційними, градаційними, смисловими та іншими чинниками: […]...
25. “Ой летіла стріла” Характеристика балади Літературний рід: ліро-епос. Жанр: балада. Тема: побивання матері-удовиці за вбитим стрілою сином. Ідея: висловлення співчуття до загиблого. Основний мотив: вміщений в рядках: Образи: мати-удовиця, сестра, кохана. Про баладу: Основа твору – реалістична, але використано елемент метаморфози, коли мати, сестра та кохана перетворилися на “зозульок рябеньких”. (Образ зозулі є символічним, оскільки тільки зозуля “уміє вічно тужити”, […]...
26. “Щастя само не дасться, а працею дістається” (за іспанськими прислів’ями та приказками) Кожен народ має свою історію, культуру, свій фольклор. В іспанському фольклорі значне місце належить прислів’ям та приказкам. Це те джерело народної мудрості, звідки черпали знання такі видатні іспанські письменники, як Сервантес, Лопе де Вега, Кальдерон, Перес Гальдос та багато інших. Уже в XV сторіччі з’являються в Іспанії перші впорядковані видання народної мудрості. Пізніше вони неодноразово […]...
27. Щедрик, щедрик, щедрівочка скорочено – Календарно-обрядові пісні Щедрик, щедрик, щедрівочка, Прилетіла ластівочка. Стала собі щебетати, Господаря викликати: – Вийди, вийди, господарю, Подивися на кошару. Там овечки покотились, А баранці народились. А ягнички – клаповушки, Скачуть собі кругом грушки. А баранці – круторіжки, Скачуть собі край доріжки. Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло): Календарно-обрядова пісня “Щедрик, щедрик щедрівочка” відноситься до народної поезії зимового […]...
28. Пародія Пародія (грецьк. parоdia – пісня навиворіт, переробка на сміш ний лад) – один із жанрів фольклору та художньої літератури, власне гумористичний чи сатиричний твір, в якому імітується творча манера письменника задля осміяння її як не відповідної новим мистецьким запитам. Інколи П. переінакшує зміст відомого твору, надає йому нового звучання, хоч не слід її плутати з […]...
29. Літота Літота (грецьк. litotes – простота, помірність) – троп, різновид метонімії (протилежний за значенням гіперболі), в якому міститься художнє поменшування величини, сили, значення зображуваного предмета чи явища. Приклад Л. з вірша М. Вінграновського “Поїхали у Сквиру, на гриби… “, котрий у пуанті розкривається трагічним завбаченням: Ми карасів наловим до обіду І серцем захмелієм як на те, […]...
30. Сочинение на тему: Друг в беде не бросит Узы дружбы зачастую сильнее и надежнее родственных, ведь семью не выбирают, а дружба формируется сознательно. Дружат не только похожие люди, чаще бывает, что легче дружить с человеком, который как бы восполняет то, чего не имеешь сам. Часто можно услышать мнение, что друг – это тот, кто может поддержать тебя в трудную минуту. Конечно, это необходимое […]...
31. Образ селянина Данила – героя оповідання Б. Грінченка “Сам собі пан” Образ селянина Данила – героя оповідання Б. Грінченка “Сам собі пан” Борис Грінченко мав надзвичайно розвинене почуття національної гідності. Він страждав за ошуканий народ, у якого забрали його славну історію й можливість розвивати свою мову та культуру. У творі “Сам собі пан” Б. Грінченко майстерно протиставляє почуття власної гідності, дотепність, статечність селянина Данила грубості й […]...
32. Каламбур Каламбур (фр. calembour – гра слів) – стилістичний прийом, за основу якого правлять омоніми, пароніми, будь-які форми полісемантичності; часто вживається в комічному та сатиричному контекстах. Наприклад, “Прийомний син барона був баран” (Ліна Костенко). Незрідка за принципом К. будується рима, де враховується жартівлива етимологізація слів: З коси бузько летів на балку (Косар косу там брав на […]...
33. Твір на тему: Робиш добро – не кайся, робиш зло – зла сподівайся (твір-роздум) Робиш добро – не кайся, робиш зло – зла сподівайся (твір-роздум) Недарма ж сказано в українському прислів’ї: “Робиш добро – не кайся, робиш зло – зла сподівайся”. Жити добрим у нашому шаленому світі важко, значно легше бути жорстоким, відгородити себе від усього, що є навкруги. Люди перестали допомагати один одному, робити добрі справи, дотримуватись найелементарніших […]...
34. Контраст Контраст (фр. contraste – протилежність) – різко окреслена протилежність у чомусь: рисах характеру, властивостях предметів чи явищ. В основі має антитетичний принцип світосприйняття (див.: Антоніми). Цей прийом був здавна відомий народній свідомості, зафіксований, зокрема, у фольклорі (казка “Правда і Кривда”), у мистецтві та художній літературі, подеколи набуваючи концептуального оформлення, як у романтизмі, зорієнтованому на напружене […]...
35. Стіна Велика реформація духовності наступає на нас з кожною хвилиною, не дає спокою нервовим клітинам. Наш світ повільно перетворюється на купку попелу. душу охоплює сум та неспокій. Твої подвиги та звершення, не кажучи вже про повсякденну самопожертву, нікого не турбують. Від тебе просто відмахнулися. Про тебе тихо забули твої сусіди по життю… .Час, світ, кров – […]...
36. Верлібр Верлібр (фр. vers libre – вільний вірш) – неримований нерівнонаголошений віршорядок (і вірш як жанр), що має версифікаційні джерела у фольклорі (замовляння та інші форми неримованої чи спорадично римованої народної поезії). У художній літературі В. поширюється в добу середньовіччя (літургійна поезія), у творчості німецьких передромантиків, французьких символістів та ін. Особливого значення В. надавав В. Уїтмен, […]...
37. Меніппова сатира, або Меніппова сатура Меніппова сатира, або Меніппова сатура – жанр античної літератури, що полягає у вільному поєднанні віршів та прози, пов’язаний з іменем філософа-кініка Меніппа із Гадари – сирійської (III ст. до н. е.). На жаль, від його спадщини лишилися тільки заголовки, однак традицію свого попередника продовжив Лукіан (діалоги “Меніпп”, “Ікароменіпп”, “Бесіди в царстві мертвих”), Марк Теренцій Варрон […]...
38. Руданський Степан – Пан і Іван у дорозі Ізійшлися пан з Іваном, По світі мандрують… Разом їдять, розмовляють. Разом і ночують… На кождому через плечі Висить по торбині… Лиш пан таки у чемерці, Іван – у свитині… Ідуть вони дорогою, Стали ночувати, Аж пан собі задумує Хлопа ошукати… Та й говорить до Івана: “Знаєш, що, Іване? Годилося б попоїсти!..” “То що ж? Їжмо, […]...
39. Антропологія культури Антропологія культури – наука про матеріальну і духовну культуру людини, досліджує культурні процеси та їх результати, передусім у давні часи, хоча й цікавиться також культурами новітніми і сучасними. А. к. охоплює етнографію та етнологію, використовує здобутки мовознавства, соціології та релігієзнавства, займається дослідженням причин виникнення культури, її просторово-часових відмінностей, факторів змін і функцій культури. А. к. […]...
40. Маджама Маджама – у грузинському віршуванні – різновид шаїрі (чотиривірша з омонімічними римами). Втілений у поемі Ш. Руставелі “Витязь у тигровій шкурі”, перекладеній М. Бажаном: Славлю я любов високу, душ піднесених потугу, Що її не вкласти в слово, в нашу мову недолугу. Дар небес – таке кохання, неземне стремління духу, – Хто до нього прагне, мусить […]...