“Чи завжди сміливі мають щастя?” (образ Григорія Многогрішного у романі І. Багряного “Тигролови”)
У житті людини іноді настає така мить, коли виникає бажання зупинити щоденний рух подій та замислитися над сенсом усього, що відбувається навкруги й у власній душі. Світом правлять дві сили – сили Зла і сили Добра. Не тільки світ є ареною боротьби цих стихій, найзапекліша і найголовніша війна відбувається в кожному з нас.
Від народження всі люди рівні. Мені до вподоби це християнське твердження, особливо коли я зрозумів його справжню суть. З першого погляду видається, що люди аж ніяк не можуть бути рівними: тисячі народжуються із фізичними
Проблема в тому, що для цього потрібна неабияка сміливість. Тільки від людини залежить, що в ній самій переможе – Добро чи Зло. Тільки від людини залежить, чи подолає Добро одвічне Зло, що панує у світі. А для цього потрібна неабияка сила і сміливість духу. Головний герой роману І. Багряного “Тигролови” належить до тієї когорти сміливців,
Григорій Многогрішний, як і мільйони його співвітчизників, міг пристосуватися до обставин, жити тихо й затишно, робити кар’єру – і не помічати, що навколо коїться лихо. Але суть у тому, що він не був пересічним громадянином. Він не міг вдовольнитися статусом раба. Він не міг вдовольнитися малесеньким щастям для себе самого. Він прагнув щастя для свого “нещасного краю і народу”: “І я втік з ешелону. Вони мене везли з України на каторгу, на повільну смерть, і берегли, як пси. А я втік. Вистрибнув на ходу зі скаженого поїзда, – стрибнув у ніч, у смерть, на щастя. І я мав щастя… ” Ми розуміємо, що стрибок Григорія – це не просто стрибок зі “скаженого поїзда”, це сміливий протест проти всієї системи, яка пригнічувала і нищила непокірних і вільних духом. Він хотів жити, але жити гідно: “Краще вмерти, біжучи, ніж жити гниючи”.
Неймовірними з погляду сучасної людини, що звикла жити комфортно і безпроблемно, видаються пригоди Многогрішного. Майже знищений фізично політв’язень виривається з тенет божевільного свавілля, куди його запроторило “найгуманніше у світі” правосуддя. Неймовірним зусиллям волі він долає відчай, зневіру, фізичну неміч після втечі з етапного ешелону: “Він не впадав у відчай. Лише зціплював дедалі щелепи і йшов, і йшов. Його гнала вперед надзвичайна впертість, сто раз випробувана і загартована мужність. Вперед, наперекір всьому!”
У той же час розум констатував, що він гине: їжі немає, зникають і рештки фізичних сил. Він часто перепочиває, але, знайшовши біля потічка мисливський ніж, погострив його і поголився. Поступово сили покинули його зовсім, він знепритомнів. Але з цього забуття його вириває благання про допомогу. І він ніби воскресає, бо бачить, як величезний чорний ведмідь намагається схопити пащею людину. Невідомо звідки з’явилися сили для того, щоб визволити іншу, незнайому людину з пазурів тварини. Григорій встиг, тріумфуючи, побачити, що переміг хазяїна лісу, після чого “повалився на землю під волохатою, чорною масою, що, як ніч, накрила його… “. Сміливі завжди мають щастя. Григорій не тільки врятував життя іншій людині, він врятував і епос життя. Здасться, що якась немилими, але справедлива сила підтримували його в цей критичний момент.
Та сама сила вивела Григорія на новий життєвий виток. Це був подарунок долі, дяка за цілеспрямованість у просуванні до мети. Він познайомився з незвичайною родиною українських тигроловів і зустрів своє кохання.
Уявімо собі, наскільки був вражений герой, коли розплющив очі – і побачив звичайну українську хату. Так, на Далекому Сході була хата з образами, королівськими рушниками, кропилом із васильків, чорними страстяними хрестами на стелі! Біля нього рідні, близькі, хоча й незнайомі поки що люди. Але відразу Григорій відчув, що можна довіряти цій “українській степовій родині на гірському тлі”. Не можна не довіряти людям, які відверто і щиро кажуть тобі: “Я ще не знаю, хто ти, але моя хата – твоя хата… Такий закон тут. Наш закон”. Господарі не розпитували свого гостя, хто він і як у нетрі забився. Він був вдячний, але відрекомендувався так, що ці добрі люди відразу його зрозуміли. “Я чесна людина”, – цей життєвий девіз Многогрішного був прийнятний для всіх, хто прагнув жити за законами честі та високої моралі.
Дивувало Григорія таке привітне ставлення до нього родини Сірків. Дивувало і те, що вони заробляли собі на життя полюванням на диких звірів. А ще більшою таємницею була для нього гнучка, як пантера, і строга, як царівна, Наталка. Він милується її вродою і не може не милуватися внутрішньою красою. Вона справжня козачка. Наталка вважає, що полювання на тигрів дуже небезпечне, проте вигідне: “Хліба вродить чи ні, а звіря в нетрях повно… Тут всюди однаково чигає смерть. Навіть на печі. Тож виходь перший. “Бог не без милости, козак не без щастя”, – казав наш дідусь, а ми його онуки”.
Парубок і дівчина зближуються, бо душі у них споріднені: “Ось вона, козача кров! І ось вона – найвищий прояв не тільки жінки, а й взагалі людини його крови… ” Вони відважні, сміливі, вони люблять і шанують рідну землю, рідний народ. Згадаємо, як страждає Григорій, спостерігаючи руйнацію своєї батьківщини, знущання над рідними душами: “Уся! Уся його Вітчизна ось так – на колесах позагеттю, розчавлена, розшматована, знеособлена, в корості і бруді… розпачі! Голодна!.. Безвихідна!.. Безперспективна!..” Так само і Наталка зневажає тих, хто принижує національну гідність, усіх тих “панів”, “що звуть Наталку з її родом “хохлами”. Зустріч Наталки і Григорія на краю землі – це справжнє диво. Сміливі завжди мають щастя.
У всіх вчинках головного героя простежується внутрішня порядність і культура поведінки. Понад усе цінуючи волю, виборюючи її з останніх сил, ризикуючи життям і безмежно люблячи його, він пильнує найперше, щоб не накликати біди на інших, не завдати комусь найменшої шкоди. Григорій не дозволяє собі бути нахлібником у добрих Сірків, тому опановує складне мисливське ремесло. Недаремно, бо доля готує для нього ще один неприємний сюрприз, ще один, здається, найжахливіший у житті бій із “ведмедем” – катом Медвиним. Можливо, досі, там, у великому світі, поведінка Григорія була засуджена, адже ніхто не має права вбивати людину, тим більше заради помсти, але тут, у нетрях, діють інші закони. Або ти знищуєш того, хто загрожує тобі, або він знищить тебе. Медвин мучив Григорія тортурами два роки: “І все за те, що я любив свою Батьківщину… свій край… свій народ..” Григорій вбиває свого ката, АЛЕ готовий за це відповідати, тому пише на снігу великими літерами: “Судив і присуд виконав я – Григорій Многогрішним Л пі що – цей пес сам знає”.
Григорій усвідомлює, що із цього моменту смертельна загроза зависла тільки над його головою, але й над головами тих, хто став йому ріднею. Він вирішує податися в Маньчжурію, у Китай, у Японії, проте не може не попрощатися, не подякувати за хліб-сіль гостинним Сіркам. Винагородою за всі страждання Григорія стало кохання Наталки.
Сміливі завжди мають щастя! Григорій сміливо поквитався зі своїм катом і так само сміливо відмовлявся від особистого щастя. Він розумів, що влада обов’язково буде переслідувати його за вбивство Медвина. Мабуть, тому жорстко контролював своє серце, намагався не виказати своїх почуттів ані перед Наталкою, ані перед її рідними. Однак Наталка вирішує за обох і просить благословення в батьків: “Не губіть же мене!.. Я не переступила вашої волі, але в мене ваше серце, ви його мені дали таке, то й хай же Бог буде суддею”. Юні серця, “приготовані на всі труднощі, на жорстоку боротьбу й на втрати, вони спалили всі кораблі за собою, та й вірили в свою зорю, що присвічувала їм шлях – шлях в життя”. Важко не погодитись, оптимістичний фінал роману дарує нам, читачам, віру в перемогу добра, честі, високої моралі. І хоча реальне життя не завжди демонструє нам такі високі зразки цілеспрямованості, моральної чистоти, духовної сили, хочеться пірити – сміливі завжди мають щастя.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Сміливі завжди мають щастя (за романом І. Багряного “Тигролови”) Ці слова, що несуть у собі мудрість багатьох віків, рефреном звучать упродовж усього роману Івана Багряного “Тигролови”. Спочатку їх вимовляє стара Сірчиха, потім повторює головний герой, і, нарешті, саме цими словами завершується роман. А чи справді у сміливих завжди є щастя? Чи здобув щастя Григорій Многогрішний? З перших рядків нас приваблює образ Григорія Многогрішного, непримиренного […]...
- Чи завжди сміливі мають щастя? (за романом Івана Багряного “Тигролови”) Чи завжди сміливі мають щастя? (за романом Івана Багряного “Тигролови”) “Ліпше вмирати біжучи, ніж жити гниючи”, – ось життєве кредо сильної людини. Таким постає перед нами зі сторінок вражаючого пригодницького роману “Тигролови” Григорій Многогрішний. Іван Багряний, автор цього твору, переконує читачів, що за будь-яких обставин людина повинна залишатися людиною, бо вона народжена для щастя й […]...
- Сміливі завжди мають щастя (за романом Івана Багряного “Тигролови”) Сміливі завжди мають щастя (за романом Івана Багряного “Тигролови”) Щоб навчитися цінувати людську мудрість, виховати у собі віру в незнищенність духовних почуттів нашого народу, варто звернутися до неординарної постаті в нашій літературі – Івана Багряного та його творчості, зокрема до роману “Тигролови”. Трапляється, що часом епоха не цінує геніїв за життя. Якась жорстока закономірність: час […]...
- Образ Григорія Многогрішного (за романом Івана Багряного “Тигролови”) Лиш той життя і волі гідний, Хто б’ється день у день за них. Гете “Фауст” Образ Григорія Многогрішного із роману Івана Багряного “Тигролови” – один із найяскравіших образів у всій сучасній українській літературі. На початку роману Григорій Многогрішний – один із тисяч в’язнів, пригноблених, безправних, приречених, яких мчав до Колими поїзд-дракон – ешелон смерті. Він […]...
- “У сміливих щастя завжди є” (за твором І. Багряного “Тигролови”) Роман Івана Багряного “Тигролови” став одним із кращих в українській літературі твором пригодницького жанру. Але авторові нічого чи майже нічого не довелося видумувати, адже багато описаних у романі подій він пережив сам. Друзі Івана Багряного запам’ятали його непосидючим, запальним. Юрій Смолич згадував: “З’являвся він несподівано – бушував, лаяв весь світ і облягався спати на письмовому […]...
- Твір на тему: Підтримайте або спростуйте думку: “Сміливі завжди мають щастя” (І. Багряний) Як на мене, аксіомою можна вважати твердження про те, що кожна людина прагне бути щасливою. На жаль, не кожна може цього досягти. Причини можуть бути надзвичайно різноманітними. Однією ж із головних, гадаю, є людське боягузтво: боячись нашкодити, людина припиняє будь-що робити задля руху в напрямку власного щастя. Інші ж, – сміливіші, – навіть наражаючись на […]...
- Гуманістична ідея перемоги добра над злом у романі І. Багряного “Тигролови” “Сміливі завжди мають щастя”, – такими словами завершує свій роман “Тигролови” відомий український письменник-страдник, правдошукач й емігрант Іван Багряний. І це правда: тільки людина, здатна протистояти злигодням долі, пливти проти течії, захищати своє людське єство, стає вільною, а отже, щасливою. Доля самого письменника могла б стати темою для цілого роману, тому він використовує факти зі […]...
- Волелюбний народ у романі І. Багряного “Тигролови” (1 варіант) Сильна духом людина завжди викликає до себе повагу, у які б часи вона не жила. Я, наприклад, захоплююся тим, що двадцятип’ятирічний юнак, зазнавши стільки лиха у сталінських катівнях, може не занепасти духом, не втратити природної життєлюбності, залишитися вірним сином своєї сонячної України. Ця мужня людина – мій улюблений герой Григорій Многогрішний, головний персонаж роману Івана […]...
- Геноцид української нації в романі І. Багряного “Тигролови” З великого болю Івана Багряного за Україну, за її знищуваний, тероризований народ народився у 1943 році роман “Тигролови”. Перебуваючи у БАМЛАГу, а потім утікаючи з концтабору, письменник виношував задум твору, який би найбільш максимально відтворив блукання по світу українського народу. В “Тигроловах” письменник створює образ Григорія Многогрішного, який є майже двійником Івана Багряного, носієм думок […]...
- Мій улюблений герой з роману “Тигролови” І. Багряного Серед героїв роману “Тигролови” найсильніше враження на мене справив Григорій Многогрішний. Чому? Мабуть, тому, що його характеру притаманні такі риси, які завжди викликають повагу у людей. “Юнак – двадцять п’ять літ, русявий, атлет, авіатор тчк… Суджений на двадцять п’ять років тчк… На ймення – Григорій Многогрішний”. Григорія везуть у Сибір, бо його засуджено і жорстоко […]...
- Художнє осмислення загальнолюдських цінностей у романі Івана Багряного “Тигролови” Художнє осмислення загальнолюдських цінностей у романі Івана Багряного “Тигролови” Народу мій! Нездужий краю мій! Коли позбудешся тавра століть неволі? Я чую спів… Я чую спів рабів… Я чую, як під гамір тисяч молотків У риштуванні весь, спинаєшся до сонця! / І. Багряний / Тільки той, хто не байдужий; тільки той, хто ладен на весь світ […]...
- Доля України та українців у романі І. Багряного “Тигролови” Давайте перегорнемо ще одну трагічну сторінку нашої історії, яка постає перед нами зі сторінок роману І. Багряного “Тигролови”. Нам, сучасникам, на жаль, бракує таких яскравих, правдивих героїв, для яких сміливість стала запорукою щастя. Вони стали лицарями духу, неприрученими “тиграми” у світі насильства. У романі І. Багряного “Тигролови” ми бачимо дві України. Одна – у спогадах […]...
- “Ти знаєш, що ти людина?” (за романом Івана Багряного “Тигролови”) (2 варіант) Про Людину з великої літери читаємо ми у романі Івана Багряного “Тигролови”. Про людину, що живе за моральним кодексом своїх пращурів, про людину, для якої честь і благородність – не пусті слова, про людину, що любить життя і має до нього могутню волю, розуміє, що життя одне і прожити його слід не тільки так, щоб […]...
- Про лицарську любов і дівоче серце (тема кохання в романі І. Багряного “Тигролови”) Про кохання написано тисячі книг. Здавалося б, уже нічого нового про нього не скажеш. Але через неповторність людських характерів і особистостей воно кожного разу дає новий сюжет, нову небачену картину життя. Так і в книзі І. Багряного “Тигролови”. Випадково на життєвій дорозі зустрічаються юнак і дівчина. Він – її рятівник від лютого звіра, герой. Потім […]...
- Волелюбний народ у романі І. Багряного “Тигролови” (2 варіант) Уся творчість письменника І. Багряного – це утвердження українського оптимізму: “Ми є. Були. І будем ми!” Ніхто інший так логічно й художньо переконливо не відповів на просторікування щодо меншовартості, другосортності, інтелектуальної безликості української нації, безперспективності її у розвитку світової цивілізації, як це зробив І. Багряний. Письменник на власному прикладі переконався у несправедливості авторитарної влади, тиранії. […]...
- Україна у романі І. Багряного “Тигролови” В українській літературі немає такого письменника, у творчості якого не була б змальована Україна: її природа чи то історія, народ, або його побут та культура тощо. Образ України присутній і в романі Івана Багряного “Тигролови”, але змальовано його дещо по-новому, нетрадиційно. У творі Багряного Україна постає перед читачем у трьох образах. Одна постає зі спогадів […]...
- Змалювання типових рис українського національного характеру в романі І. Багряного “Тигролови” (за уривком “Постріли в тайзі”) Змалювання типових рис українського національного характеру в романі І. Багряного “Тигролови” (за уривком “Постріли в тайзі”) Іван Багряний, письменник-емігрант, у романі “Тигролови” показав Європі образ українця, представника зневаженої нації, яку розтинали жахливими голодоморами, драконівськими репресіями, але вбити не змогли. Роман не автобіографічний. Але негаразди і страждання самотньої людини в непрохідній тайзі не вигадані Іваном Багряним, […]...
- Кара за любов до України (автобіографічні мотиви в романі І. Багряного “Тигролови”) Довгі десятиліття творчість талановитого українського письменника Івана Багряного була невідомою на батьківщині. Але настав інший час, і ми з подивом вчитуємося в рядки творів цього митця. Як виявилося, у нашій літературі таки є зразки пригодницького жанру, і цими книгами зачитувався весь світ. Іван Багряний (Лозов’яга) у романі “Тигролови” описав деякі події свого бурхливого, щедрого на […]...
- Художня майстерність І. Багряного в романі “Тигролови” Про художню майстерність письменника завжди говорити важко. Адже існує певний набір художньо-виражальних засобів, якими послуговується будь-який автор. Справа лише в тому, в яких пропорціях це подається і чому віддає перевагу митець, які його улюблені засоби, наскільки вони оригінальні чи традиційні. У справді талановитого письменника, на наш погляд, ці художні засоби мають бути непомітними, але відтворювати […]...
- Історія родини Сірків в романі І. Багряного “Тигролови” Історія родини Сірків в романі І. Багряного “Тигролови” І. Роман І. Багряного “Тигролови”. (Роман написано 1944 року, в основу покладено автобіографічні події: відбування заслання на Далекому Сході, Григорій Многогрішний має багато багрянівських рис характеру.) ІІ. Український світ на Далекому Сході. (Далекий Схід – це місце заслання всіх інакомислячих і переслідуваних. Це місце, куди виселяли розкуркулених […]...
- Тигролови І. Багряного як пригодницький роман “Тигролови” І. Багряного як пригодницький роман Роман І. Багряного “Тигролови” написано 1944 року в Німеччині. Це був перший прозовий твір, написаний в еміграції, який розповів про страшні часи сталінщини, радянську систему влади. В основу роману покладено події тих часів, коли автор перебував на засланні на Далекому Сході. Сюжет твору побудований на “полюванні” майора НКВС Медвина […]...
- Які гріхи спокутував Григорій Многогрішний? (За романом І. Багряного “Тигролови”) Наші предки, без сумніву, мали підстави давати один одному промовисті прізвища. Саме вони розкривали вдачу людини, її характер та вподобання. Козацтво у цьому плані було найкмітливішим. Згадаймо: Тягнибок, Утривус, Голота, Незовибатько та ін. Так чинить і більшість Письменників, називаючи своїх героїв такими різними та незвичайними прізвищами. Тож які гріхи у Григорія Многогрішного і за що […]...
- Гнівний осуд тоталітарного режиму в романі І. Багряного “Тигролови” Тоталітарний режим, сталінщина, радянська імперія. Для молодого покоління ці слова вже належать до архаїзмів, історичного минулого. Декому ж не дають спокою страхітливі спогади, а ще інші – жалкують за тією системою, бо вона будувала комунізм “для окремо взятих осіб”, серед яких були й вони, а для мільйонів – те, що закінчувалося на “лаг”. Бамлаг, Сєвлаг, […]...
- Символічний образ товарного поїзда в романі “Тигролови” (1 варіант) Іван Багряний з тих письменників, що відчули на собі весь жах репресій, катувань, фізичних та моральних знущань. Щоб нарешті позбавитися гнітючої атмосфери підневільного життя, звільнитися від страшних спогадів, він емігрував з України. І саме там, в еміграції, йому вдалося написати неперевершений за правдивістю роман “Тигролови”, чи не найпершу чесну розповідь про сталінські концтабори. “Вирячивши вогненні […]...
- Природа і людина в романі І. Багряного “Тигролови” Природа – то колиска людської цивілізації. Завжди вона давала людині матеріальний достаток та насолоду від спілкування з нею. І при дбайливому до себе ставленні віддячувала стократ. Ще Г. С. Сковорода закликав жити в гармонії з природою. Але природа для слабких духом, невмілих та недосвідчених може бути жорстокою, навіть згубною. У романі І. Багряного “Тигролови” пейзажам […]...
- Доля України та українців за романом І. Багряного “Тигролови” Доля України та українців за романом І. Багряного “Тигролови” Історична тема в нашій літературі – це незабутні сторінки української історії. Письменники України у різні часи і епохи оспівували історичні події, їх героїв – мужніх українських ватажків. У романі І. Багряного “Тигролови” реалістично описано події часів сталінщини, бо самому письменникові довелося пережити і насильницьку колективізацію, і […]...
- Символічний образ товарного поїзда в романі “Тигролови” (2 варіант) Страшною, кривавою була історія нашої Батьківщини; чомусь увесь час хотіли її поневолити іноземні загарбники; чомусь протягом майже усіх часів свого існування їй доводилося відстоювати свої права, піклуватися про своїх дітей – українців. Кидало їх від одного пекла до іншого, мовби випробуючи на міцність духу та силу волі. І у романі Івана Багряного “Тигролови” не обійшлося […]...
- Символічний образ товарного поїзда в романі “Тигролови” (3 варіант) Їздять поїзди з одного кінця країни в інший, везуть людей, везуть якісь товари. І ніхто тепер і не згадає, що колись у товарних поїздах тікали від своїх проблем, шукаючи щастя собі та своїй родині, знесилені, голодні українці. Ьм не було місця на власній землі, яка була знесилена від голодомору, пошестей та безслідного зникнення своїх синів […]...
- “Ти знаєш, що ти людина?” (за романом Івана Багряного “Тигролови”) (1 варіант) Як великого гуманіста, борця за справедливість знають відомого українського письменника Івана Багряного (справжнє прізвище Лозов’яга) у світі. Його твори завжди підносили такі людські чесноти, як доброта, вірність обов’язку, несхитність на вибраному шляху, патріотизм, чесність із людьми і самим собою тощо. За це й страждав він, ув’язнений, засуджений, висланий до страшного й холодного БАМлагу на Далекому […]...
- Роман І. Багряного “Тигролови” роман І. Багряного “Тигролови” КОМПОЗИЦІЯ ТА СЮЖЕТ ТВОРУ Композиція роману зумовлена особливостями жанру: твір складається з 12 розділів, ряду підрозділів, схожих на новели, що мають інтригуючі назви: “Дракон”, “Світ на колесах”, “Навзаводи зі смертю”, “Заколоті капітуляція”, “Бог кохання”, “Весела робінзонада”, “Не ходи босий” та інші. Позасюжетні елементи – пейзажі, портрети, сценічні моменти – завжди… . […]...
- Пригодницький роман І. Багряного “Тигролови” і духовна перевага його позитивних героїв над виконавцями і стражами тоталітарного режиму “Нашого цвіту – по всьому світу”,- говорить народне прислів’я. Це про українців. Є їх і по Канадах, і по Австраліях, і по Кубанях та по Сибірах. У пошуках кращої долі їхали вони й на Далекий Схід, на край землі. А найчастіше потрапляли українці туди не по своїй волі. І все з однієї причини – великої […]...
- Символічний образ поїзда (за романом І. Багряного “Тигролови”) (2 варіант) “… Вирячивши вогненні очі, дихаючи полум’ям і димом, потрясаючи ревом пустелі і нетрі, і вогненним хвостом замітаючи слід, летів дракон”, – таким казковим зачином розпочинається роман Івана Багряного “Тигролови”. Із страшним драконом порівнює автор не менш страшний ешелон смерті, поїзд, що везе своїх жертв-в’язнів на каторгу, з якої немає повернення… Зачин роману несе в собі […]...
- Символічний образ поїзда (за романом І. Багряного “Тигролови”) (1 варіант) “… Вирячивши вогненні очі, дихаючи полум’ям і димом, потрясаючи ревом пустелі і нетра і вогненним хвостом замітаючи слід, летів дракон.” Так починається роман Івана Багряного “Тигролови”. Страшний дракон – це поїзд, який на повній швидкості мчить крізь сибірські простори на Далекий Схід. Далі образ поїзда-дракона автор увиразнює багатьма деталями, посилюючи експресію: жахлива машина “звивається над […]...
- Двобій між життям і смертю (за романом І. Багряного “Тигролови”) І. Вплив життєвих поневірянь на творчість Івана Багряного. (І. Багряний народився в с. Куземин на Полтавщині (тепер Сумська обл.) 1906 року. Чотирнадцятирічним підлітком став свідком жорстокої розправи чекістів з його рідними. У 20-ті роки минулого століття працював викладачем малювання, потім – у копальнях Донбасу. Почав писати перші твори і-вступив до організації селянських письменників “Плуг”. Диплом […]...
- Григорій Многогрішний – лицар національної ідеї (за романом І. Багряного “Тигролови”) Я так її, я так люблю Мою Україну убогу, Що прокляну святого Бога, За неї душу погублю! Т. Шевченко Під цими словами міг би підписатися не тільки Тарас Шевченко, а сотні, тисячі, мільйони. І це дійсно так, бо любов до рідної землі народжується з першим подихом, людини. І якою сильною буде ця любов, залежить від […]...
- Родина Сірків із роману І. Багряного “Тигролови” 1882 рік… З кількох губерній селяни зібралися в Одесі, звідси їх везтимуть пароплавом на нові землі”, у новий, ще нікому не відомий край. Важкий морський шлях чекає на сміливців: через Індійський океан аж до гирла Амура. Але нічого не поробиш, жити в Україні немає ніякої можливості: землі не вистачає, волі, яку так усі люблять і […]...
- Рішуча дівчина із щирим серцем з роману І. Багряного “Тигролови” Якщо пошукати в українській літературі образи дівчат, схожих на Наталку з роману І. Багряного, то навряд чи можна знайти їх багато. Лише, мабуть, Мавка з “Лісової пісні” така ж дитина лісу, як і Наталка Сірко. Автор навіть порівнює свою героїню з Мавкою. Вони обоє живуть у лісі, не контактують з “цивілізованим” світом, обоє здатні принести […]...
- Жанрові особливості роману Івана Багряного “Тигролови” (2 варіант) Знайомлячись із кращими здобутками світової літератури, український читач може легко помітити, що в українській літературі дуже бідно порівняно зі світовою представлений пригодницький жанр. Шкільна програма, як і в радянські часи, продовжує знайомити учнів із серйозними творами і майже зовсім не передбачає вивчення пригодницької літератури, а тим більше – фантастики. Але, мабуть, читачі з більшим “стажем” […]...
- Звіролови чи людолови? (за романом І. Багряного “Тигролови”) У часи радянського режиму нелегка доля українських письменників змушувала їх шукати щастя в далеких краях. Одним із таких письменників був Іван Багряний, автор відомого роману “Тигролови”, який відкриває нам прекрасну природу далекого Уссурійського краю, його гір, лісів, бурхливих річок та глибоких озер. Водночас “Тигролови” – страшна правда про офіційну ідеологію радянських часів, репресивну тоталітарну систему. […]...
- Філософські роздуми Григорія Сковороди про людське щастя (4) Філософські роздуми Григорія Сковороди про людське щастя (ІІ варіант) Чи є така пташка, яка б змогла прожити без крил, без польоту, без неба? Чи є на світі хоч одна людина, яка з малих літ не прагнула б відшукати в цьому житті своє земне щастя? Та кожен уявляє його по-своєму. Для одного це синиця в жмені, […]...
Юрій старостенко твори.