Чубинський Павло – Біографія
Павло Платонович Чубинський (27 січня 1839, хутір Чубинський (тепер Чубинське, Київська область) – 29 січня 1884, Київ) – український етнолог, фольклорист, поет, громадський діяч, автор слів Гімну України.
Досліджував побут, звичаї, говірки, фольклор та народні вірування.
Народився 27 січня 1839 р. на хуторі Чубинський Полтавської губернії у небагатій дворянській сім’ї.
Ще змалку Павло починає захоплюватись географією, мріє про далекі подорожі. Після закінчення другої Київської гімназії вступає на юридичний факультетПетербурзького
У студентські роки брав участь у діяльності петербурзької української громади. Був автором журналу “Основа”, де познайомився з Тарасом Шевченком, Миколою Костомаровим. Після мітингу проти розправи над учасниками варшавської маніфестації Чубинського виключають з університету, і він деякий час живе на Чернігівщині, у селі Ропша.
1861 року захищає в Петербурзі дисертацію “Нариси народних юридичних
Повернувшись в Україну, впродовж 1861-1862 років пише статті для “Основи”: “Значення могорича у договорі, господарські товариства, найм робітників”, “Український спектакль у Чернігові”, “два слова про сільське училище”, “Ярмарок у Борисполі”, співпрацює з “Черниговским листком”, де публікує матеріал “декілька слів про значення казок, прислів’їв та пісень для криміналіста”, та з “Киевскими губернскими ведомостями”, в яких побачила світ його “Програма для вивчення народних юридичних звичаїв у Малоросії” (1862).
У цей час намагається відкрити безкоштовну сільську школу в Борисполі, але не добився дозволу влади. Належав до течії хлопоманів. 1862 року в Києві кілька українофільських гуртків об’єдналися в Громаду, серед перших членів якої були Павло Чубинський, Володимир Антонович, Павло Житецький, Тадей Рильський тощо. Проти Громади невдовзі було заведено кримінальну справу, почалося слідство. У вересні того року в Золотоніському повіті поліція виявила прокламацію українською мовою “Усім добрим людям”. Тієї осені 1862 року Павло Чубинський пише вірш “Ще не вмерла Україна”, що став національним гімном українського народу.
20 жовтня шеф жандармів князь долгоруков дає розпорядження вислати Чубинського “за вредное влияние на умы простолюдинов” (за українську діяльність) на проживання в Архангельську губернію під нагляд поліції. Туди ж висилають громадівця Петра Єфименка та його дружину, історика Олександру Єфименко. Через рік він оселяється в Архангельську, де працює слідчим, потім секретарем статистичного комітету, редактором губернської газети, чиновником з особливих доручень при губернаторі. За сім років заслання в Архангельську українець Чубинський зробив чимало для російської науки, зокрема написав дослідження про ярмарки в архангельському краї, про смертність на Архангельщині, про печорський край, торгівлю в північних губерніях Росії, дослідив юридичні звичаї в губернії тощо.
Очолював експедицію з вивчення Печорського краю і Заполярного Уралу. За його ініціативою була відправлена експедиція навіть на Нову Землю (невипадково, що українські полярники, які відправляються на зимівлю в Антарктиду, покладають квіти до пам’ятної дошки Чубинського на будинок гімназії, де він навчався).
У 1869 р. дістає дозвіл про повернення до України й очолює етнографічно-статистичну експедицію Російського географічного товариства в Південно-Західному краї.
1873-1875 – секретар (1875-1876 – заступник голови) Південно-Західного відділу Російського географічного товариства.
У 1876 р. Чубинського було вислано з Києва із забороною проживати в Малоросійських і столичних губерніях. За допомогою президії Російського географічного товариства він дістає дозвіл проживати в Петербурзі.
У 1879 р. Чубинський тяжко захворів, його розбив параліч, і він до кінця життя був прикутий до ліжка. Помер 17 січня 1884 р. Прощалися з Чубинським у Церква Різдва Христового. Похований уБорисполі на Книшовому кладовищі.
Діти: Олександра – оперна співачка, Михайло – професор-криміналіст, Федір – ветеринар і Павло – інженер, той, що збудував залізничну платформу Чубинський. Правнук Чубинського Володимир – поет і композитор, був переслідуваний за радянських часів, учинив самогубство.
Творчий внесок
За свої цінні наукові праці одержав золоту медаль від Російського географічного товариства (1873), золоту медаль на Міжнародній Виставці в Парижі (1875) та від Російської академії наукУваровську премію (1879).
Відомий також як поет, автор збірки віршів “Сопілка” (1871).
Чубинський – автор тексту українського національного гімну “Ще не вмерла Україна”.
У період близько 1869-1871 Чубинський обробив та підготував до друку сім томів “Трудів етнографічно-статистичної експедиції”.
“Труды этнографическо-статистической экспедиции в Западно-Русский Край” – Т.1-7. – СПб., Чубинский, П. П. “Очерк народных юридических обычаев и понятий в Малороссии” – СПб., 1869. Чубинский, П. П. “О состоянии Хлебной торговли и производительности в Северном районе”. СПб., 1870 (Архангельська, В’ятська, Костромська, Вологодська, Новгородська губернії Росії)
Вшанування
1963 р. до 100-річчя українського гімну “Ще не вмерла Україна” Відділ ООЛ видав серію марок, наліпок, франкотипів, поштових листівок із зображенням авторів гімну Павла Чубинського і Михайла Вербицького, роботи митця Миколи Бідняка.
У 1994 р. в селі Чубинське засновано ландшафтний заказник загальнодержавного значення “Хутір Чубинського”. У 2001 р. в Борисполі було встановлено пам’ятник.
Ювілейна монета
Реверс ювілейної монети
14 січня 2009 року Національний банк України увів в обіг ювілейну монету “Павло Чубинський” .
На аверсі монети угорі розміщено малий державний Герб України, праворуч і ліворуч від якого – стилізований рослинний орнамент, у центрі – композиція, що символізує етнографічні дослідження науковця – народні музичні інструменти, гетьманські клейноди тощо, над якою напис – НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ, унизу – 2 ГРИВНІ, 2009 та логотип Монетного двору Національного банку України.
На реверсі монети зображено портрет Чубинського в орнаментальному обрамленні та розміщено напис – ПАВЛО ЧУБИНСЬКИЙ (угорі півколом), роки життя – 1839 (ліворуч), 1884 (праворуч).
Автор ескізів і моделей – Володимир Атаманчук.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Твір як живеться людям далеко від батьківщини.