Твір на тему: Скажи мені, хто твій друг… (твір-роздум)

Вузькою залізничною колією на невеликій швидкості рухається уздовж лісопарку невеликий потяг. Блакитні вагони злегка погойдуються на ходу. У вікнах – щасливі дитячі обличчя. Тепловоз час від часу подає сигнали: “Увага! Будьте обережні!” Це дитяча залізниця. Водять цей дивний потяг школярі під керівництвом досвідченого машиніста-інструктора. Я нерідкий пасажир цього потягу. І не тільки тому, що мені подобається кататися в ньому. Веде цей поїзд мій друг Олег. Він старший за мене. Олег опанував багатьма залізничними професіями: спробував

себе в ролі провідника, ревізора, попрацював у локомотивному депо. А зараз він навчився водити тепловоз. Тепловоз цей пасує вагонам. Він невеликий, зовні й усередині весь сяє чистотою. Інструктор, наставник юних машиністів Іван Якович, строгий. Він не допускає паління, неохайності в одязі, запізнення на рейс. Від Олега я довідався, що робота машиніста вимагає серйозної фізичної підготовки. От чому мій друг ранком робить зарядку, бігає, обливається крижаною водою. У школі він теж устигає. Іван Якович не допустив би в рейс недбалого учня. Сьогодні, щоправда, потяг прибув на кінцеву станцію з запізненням. Була непередбачена

зупинка прямо в лісопарку. На колію з лісу вийшов красень лось. Щоб не злякати це диво й краще розглянути лося, машиністи з дозволу Івана Яковича зупинили потяг. Лось постояв, потім, піднявши голову, голосно затрубив і сховався в лісі.
Увечері вдома я розповів батькам про цю маленьку пригоду в лісопарку. Мама зауважила: “От і ти, як Олег, уже зараз почни ридивлятися до професій”. Я сказав, що хочу, як Олег, водити потяги. Іван Якович пообіцяв допомогти мені. Але я повинний сам підготувати себе до цієї роботи. Поки що мені далеко до Олега – він міцніший мене фізично, краще навчається, більш дисциплінований.
Із завтрашнього дня почну нове життя. Увечері заведу будильник, зроблю ранком пробіжку. Підтягнуся в школі з тих предметів, що мені даються погано. Я упевнений, що пройде небагато часу – і я буду вже не пасажиром, а сучасним залізничником – як мій друг Олег.