Костенко Ліна – Біографія

Ліна Василівна Костенко (19 березня 1930, Ржищів, Київська область) – українська письменниця-шістдесятниця, поетеса. Мати Оксани Пахльовської. Лауреат Шевченківської премії (1987), Премії Антоновичів (1989), премії Петрарки (1994).

У радянські часи брала активну участь у дисидентському русі, за що була надовго виключена з літературного процесу. Авторка поетичних збірок”Над берегами вічної ріки” (1977), “Неповторність” (1980), “Сад нетанучих скульптур” (1987), роману у віршах “Маруся Чурай” (1979, Шевченківська премія 1987), поеми “Берестечко” (1999, 2010). 2010 року опублікувала перший прозовий роман “Записки українського самашедшого”, що став одним з лідерів продажу серед українських книжок у 2011 році.

Почесний професор Києво-Могилянської академії, почесний доктор Львівського та Чернівецького університетів.

Відмовилась від звання Героя України.

Дитинство

Народилась у родині вчителів.

У 1936 році родина перебралась із Ржищева до Києва, де майбутня поетеса закінчила середню школу.

Ліна Костенко, 1948 рік

Після закінчення середньої школи навчалася в Київському педагогічному інституті, а згодом – у Московському літературному інституті імені О. М. Горького, який закінчила в 1956 році.

“Шістдесятник”

Була однією з перших і найпримітніших у плеяді молодих українських поетів, що виступили на межі 1950-1960-х років. Період так званих “шістдесятників”створив новітні стилі в українській літературі, змусив творити щось нове, атипове, щось авангардне, але, як і завше, безжальне та максимально критичне щодо влади та тодішнього режиму.

Збірки її віршів “Проміння землі” (1957) та “Вітрила” (1958) викликали інтерес читача й критики, а збірка “Мандрівки серця” (1961) не лише закріпила успіх, а й засвідчила справжню творчу зрілість поетеси, поставила її ім’я поміж визначних майстрів української поезії.

На початку 1960-х брала участь у літературних вечорах київського Клубу творчої молоді. Починаючи з 1961, її піддавали критиці за “аполітичність”, був знятий з плану знімання фільм за сценарієм Л. Костенко “дорогою вітрів”.

8 квітня 1963 р. на ідеологічній нараді секретар ЦК КПУ з ідеології А. Скаба заявив: “Формалістичні викрутаси зі словом неминуче призводять до викривлення і затемнення ідейно-художнього змісту твору. А що справа саме така, свідчать деякі твори молодих поетів М. Вінграновського, І. драча, Л. Костенко”. Це був сигнал до погрому покоління шістдесятників.

1963 – зняли з друку книжку віршів Л. Костенко “Зоряний інтеграл”, книжку “Княжа гора” зняли з верстки.

У ці роки вірші Л. Костенко публікували журнали в Чехословаччині, газети в Польщі, і лише зрідка – в Україні. Її вірші ходили в “самвидаві”.

1965 – Л. Костенко підписала лист-протест проти арештів української інтелігенції. Була присутня на суді над М. Осадчим і М. Зваричевською у Львові. Під час суду над братами Горинями кинула їм квіти. Разом з І. драчем звернулася до редакції журналу “Жовтень” (тепер “дзвін”) і до львівських письменників з пропозицією виступити на захист заарештованих. Письменники не зважилися на протест, але подали в суд клопотання з проханням передати на поруки Б. Гориня як наймолодшого з заарештованих. Усе це не вплинуло на перебіг судів, але мало величезне моральне значення.

Травень 1966 – у Спілці письменників України, де таврували “націоналістичних відщепенців”, частина молоді влаштувала овацію Л. Костенко, яка відстоювала свої позиції і захищала І. Світличного, О. Заливаху, М. Косіва і Б. Гориня.

1968 – написала листи на захист В. Чорновола у відповідь на наклеп на нього в газеті “Літературна Україна”. Після цього ім’я Л. Костенко в радянській пресі довгі роки не згадувалося. Вона працювала “в шухляду”.

1973 – потрапила до “чорних списків”, складених секретарем ЦК КПУ з ідеології В. Маланчуком. Лише 1977 року, після відходу В. Маланчука, вийшла збірка віршів “Над берегами вічної ріки”, а1979-го, за спеціальною постановою Президії СПУ, – історичний роман у віршах “Маруся Чурай”, що пролежав без руху 6 років. За нього поетеса 1987 року була удостоєна державної премії УРСР імені Т. Г. Шевченка.

Перу Л. Костенко також належать збірки поезій “Неповторність” (1980) і “Сад нетанучих скульптур” (1987), збірка віршів для дітей “Бузиновий цар” (1987).

Нове століття

Поема “Берестечко” з ілюстраціями Георгія Якутовича, видана видавництвом “Либідь” 2010 року, мала загальний тираж 14 тис. примірників, а збірка “Гіацинтове сонце”, впорядкована Ольгою Богомолець, розійшлася тиражем 5 тис. прим.; на додруковування додаткового тиражу, за словами директора видавництва Олени Бойко, упорядниця згоди не дала.

2010 року вийшов перший роман Л. Костенко – “Записки українського самашедшого”. Роман викликав великий ажіотаж і тимчасову його нестачу в книгарнях, що привело до появи піратських передруків. Станом на червень 2011 року загальний офіційний тираж роману становив 80 тисяч.

У січні 2011 року Ліна вирушила у тур-презентацію свого першого роману. Презентації відбулися в Києві, Рівному та Харкові, усюди були аншлаги, не всі охочі потрапити змогли це зробити через те, що вже не було місця у залах. Але 9 лютого письменниця перервала свій тур через особисту образу.

Зустрічі письменниці з читачами Кривого Рога та Острога були відкладені на невизначений термін, а львівські зустрічі – скасовані.

У лютому 2011 року вийшла поетична збірка Л. Костенко “Річка Геракліта”, куди ввійшли раніше написані вірші та 50 нових поезій.

9 квітня 2012 року, в день народження Шарля Бодлера, відбулася презентація монографії про Ліну Костенко “Є поети для епох” авторства Івана дзюби. Книга надрукована видавництвом “Либідь”.

Чоловіки:

Єжи-Ян Пахльовський (1930-2012), польський письменник, однокурсник Л. Костенко під час навчання у Московському літературному інституті імені О. М. Горького
Цвіркунов Василь Васильович, керівник Київської кіностудії імені довженка у 1960-х рр.

Діти:

Пахльовська Оксана Єжи-Янівна, культуролог Цвіркунов Василь Васильович-молодший (народився 28 травня 1969 року), програміст

Відзнаки

Почесний професор Національного університету “Києво-Могилянська академія”. Почесний доктор Львівського національного університету. Почесний доктор Чернівецького національного університету (2002). Лауреат державної премії ім. Тараса Шевченка (1987, за роман “Маруся Чурай” і збірку “Неповторність”) Лауреат Міжнародної літературно-мистецької премії ім. О. Теліги (2000). Нагороджена Почесною відзнакою Президента України (1992) і Орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня (березень 2000). Відмовилась від звання Героя України, відповівши: “Політичної біжутерії не ношу!”
Відзнака “Золотий письменник України”, 2012.

Переклади

Твори Костенко перекладено англійською, білоруською, естонською, італійською, німецькою, словацькою та французькою мовами.

Видання

“Проміння землі” (1957) “Вітрила” (1958) “Мандрівки серця” (1961) “Зоряний інтеграл” (1963, набір “розсипано”)
“Княжа гора” (1972, збірка не вийшла через заборону з боку радянської цензури)
“Над берегами вічної ріки” (1977) “Маруся Чурай” (1979) “Неповнорність” (1980) “Сад нетанучих скульптур” (1987) “Бузиновий цар” (1987) – для дітей “Вибране” (1987) “Інкрустації” (1994, видання італійською мовою, відзначене премією Петрарки) “Берестечко” (Київ: Либідь, 1999, перевидання 2010) “Гуманітарна аура нації, або дефект головного дзеркала”, лекція в Києво-Могилянській академії (Київ: Видавничий дім НаУКМА, 1999) “Гіацинтове сонце” (Київ: Либідь, 2010, вибране) “Записки українського самашедшого” (Київ: А-ба-ба-га-ла-ма-га, 2010) “Річка Геракліта” (Київ: Либідь, 2011, вибране, а також нові вірші) “Мадонна перехресть” (Київ: Либідь, 2011, нові, а також раніше не друковані поезії різних років)

Романи

Маруся Чурай, роман у віршах “Записки українського самашедшого” (Київ, А-ба-ба-га-ла-ма-га, 2010)

Поеми

Берестечко дума про братів Неазовських Скіфська одіссея Сніг у Флоренції

Поезії

“Вже почалось, мабуть, майбутнє… ” Віяло мадам Полетики “Життя іде, і все без коректур… ” “На конвертики хат літо клеїть віконця, як марки… ” “Моя любове! Я перед тобою… ” “Мій перший вірш написаний в окопі… ” “Очима ти сказав мені: люблю… ” Пастораль ХХ сторіччя Пелюстки старовинного романсу Пісенька з варіаціями “Послухаю цей дощ. Підкрався і шумить… ” “Розкажу тобі думку таємну… ” Світлий сонет “Старенька жінко, Магдо чи Луїзо!… ” “Тут обелісків ціла рота… ” Українське Альфреско “Умирають майстри… ” “Хай буде легко. дотиком пера… ” “Чекаю дня, коли тобі скажу… ”

Кіносценарії

“Перевірте свої годинники” (1963, спільно з А. добровольським) – про українських поетів, загиблих під час другої світової війни. Фільм знятий 1964 року, але на екрани не вийшов. Він був так перероблений під назвою “Хто повернеться – долюбить”, що Л. Костенко відмовилася від авторства.

Театральні постанови за творами

Харківський Театр “P. S.” випустив дві вистави за творами Ліни Костенко:

“Горохове плем’я”, поетична вистава за поезіями Ліни Костенко та Олени Теліги “Циганська Муза”, драматична поема, прем’єра вистави відбулася 15 березня 2010 року

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Ви зараз читаєте: Костенко Ліна – Біографія