Біографія Миколи Бажана
(9 жовтня 1904 – 23 листопада 1983)
З юних дебютантів другої половини двадцятих років Бажан єдиний устиг за короткі п’ять хвилин до “дванадцятої” (1928 – 1931) вивершитись на богатиря поезії нашого сторіччя. Його виступ із першою книжкою стався в час, коли кремлівський Вій уже показав пальцем на викритого Кагановичем автора “Синіх етюдів” і “Камо грядеши”. Москва вже йшла в другу фронтальну атаку проти України, і російсько-українська політична, культурна й усяких інших форм війна дійшла критичного пункту. 21-річний Бажан приєднується
І ще одно диво: серед терористичного шалу московської
Народився Бажан 9 жовтня 1904р. в Кам’янці-Подільському, але його юнацькі роки пройшли в Умані. Батько його Платон був військовим топографом, за неперевіреними чутками генеральського рангу. Кам’янець-Подільський і Умань – визначні центри української історії і традиції. Тут віяв дух глибокого історичного простору, перехрещувались шляхи впливів грецького та італійського Півдня, католицького Заходу, магометанського і жидівського Сходу. Тут ще були свіжі спомини про останні вибухи козацької України – Гонту, Залізняка, Кармелюка. В Умані під час революції 1917 – 1921рр. кипіла місцева національно-державна і культурна ініціятива, тим часом як через місто проносилися найрізноманітніші воєнні вихори – галицькі Січові Стрільці і Махно, німецькі гусари смерти і полки Тютюнника, денікінська біла гвардія і кіннота Котовського. Гостював тут довго і театр Леся Курбаса (1919 – 1920).
Десь коло 1922 року Бажан, що закінчив Уманський кооперативний технікум, їде до Києва учитися тут в Кооперативному інституті, а потім в Інституті зовнішніх зносин. Семенко вводить Бажана в літературне життя (перший друкований вірш Бажана “Сурма юрм” у “Жовтневому збірнику панфутуристів”, Київ, 1923). Та куди більший вплив, ніж Семенко, мали, мабуть, на юнака експресіоністичні вистави Курбаса в “Березолі”, а пізніше Олександер Довженко, з яким Бажан познайомився, працюючи у ВУФКУ (Всеукраїнське фотокіноуправління). Бажан був одним із перших відкривачів і захоплених пропагандистів геніяльного кіномистецтва Довженка, а пізніше видав книжку про нього (О. ДОВЖЕНКО. Київ, ВУФКУ. 1930, 32 стор.).
Листи Хвильового до літературної “молодої молоді” та запекла дискусія навколо них остаточно розлучають Бажана із футуризмом, і він опиняється в числі 25 “вільних академіків”, що утворили ВАПЛІТЕ. Роки життя в Харкові і співпраці з Хвильовим і “романтиками вітаїзму” під постійним вогнем партійної критики були найпліднішими творчими роками в усьому дотеперішньому житті Бажана.
Перша книжка поезій Бажана “17-й патруль” (Харків, “Книгоспілка”, 1926, 68 стор.) позначена впливами футуризму, конструктивізму, завдяки яким Бажан уник утертих шабльонових колій попередньої української поезії. У другій книжці “Різьблена тінь”, лірика (“Книгоспілка”, 1927, 32 стор.), Бажан здає в архів і футуризм, намацуючи свій власний експресіоністично-барокково-романтичний стиль і охоплюючи великий круг українських тем. Все це була лише підготовка до справжньої сенсації літератури того часу – книжок: “Будівлі” (1924), “Дорога” (1930), підсумкова збірка “Поезії” (Київ, “Книгоспілка”, 1930, 64 стор.); також велика історична поема “Сліпці” (нам доступні лише дві її перші частини з “Життя й революція”, 1930, чч. 7 і 8-9 та 1931, чч. 1-2 і 3-4). Тут Бажан іде по найвищих верхів’ях, його суверенність проявляється в усіх напрямах. Поет, що горів спрагою політичного і культурного відродження та пориву своєї нації із тюрми в майбутнє, з якоюсь нелюдською силою дає анатомічний розтин свого – чужого – світового “гетто”, розкриває “хитливість і жах” шовінізму “всіх рас і натовпів”: “на інших нивах родиться твоє прийдешнє, замучений, знеславлений народе!” (“Гетто в Гумані”, 1928).
1928 рік був найурожайнішим роком Бажана. Крім “Гетто в Гумані”, в тому році він написав монументальні “Будівлі” – трилогію готичного собору, бароккової української брами і модерного будинку. Це надхненна синтетична анатомія трьох різних світів, стилів, душ; спроба (правда, не цілком успішна) синтези готичного спіритуального пориву вгору із всеохопною земною силою барокко.
Того ж 1928 року є і поема “Розмова сердець” – пристрасна дискусія з одвічним “всеросійським” ідеологом, нищівна відповідь на “всеросійські” і всесвітні претенсії того месіянства з його комплексом “язви як великої чести”, з його місією “світового городовика” (поліцая), що радий би сповідати в своїх поліційних участках “грішників” з усього світу. Тут математично точно схоплена і реконструйована поетичними засобами структура і суть явища, і то явища найбільш непроглядного, замаскованого, що складалося віками від Петра І до Сталіна. Сьогодні, коли в СРСР знову у фаворі Достоєвський епохи “Дневника” і коли програмовим виданням Москва випускає “Двенадцать” і “Скифы” Блока, а ЦК КПРС, русифікуючи Україну хоче “визволити” і всю Азію та Африку, – “Розмова сердець” звучить ще більш актуально, як у 1928 році. Але ж і сліду в цій поемі нема риторики, розумувань, деклямацій – лише чистої води поезія, досконала естетична асиміляція колосальних звалищ позаестетичних елементів, отої “сировини” життя.
“Гофманова ніч” (1929) – клясичне і вершинне втілення власного стилю Бажана – вичаровує образ і ритм душі поета, придавленого прусською бюрократично-феодальною суспільною тюрмою. В шинковій оргії вчинив Гофман романтичний бунт і від “смерти ще раз видер кипучу ніч з надхненням і вином”, щоб потім знову піти на дно буднів своєї мертвотної доби. Ця річ у Бажана має гіркий автобіографічний присмак.
Ця гіркість почувається в найбільшому розміром, а може, й вартістю творі Бажана “Сліпці”. У цій історичній епічній поемі поет, озброївшись великим історичним матеріялом і велетенським специфічним словником, малює з докладним знанням цех лірників-прошаків XVIII сторіччя. Кольорит епохи, людей, речей, психологія і дух часу схоплені в точних образах, ритмах, словах. “Незрячі жебраки”, що “бачили багато”, що грають віками для ярмаркових натовпів і вождів усіх епох, після Сагайдачного і Конашевича – модерним Кочубеям і т. п. – це сучасні Бажанові поети України, це сам Бажан, що бачить більше за інших, а все ж зараховує й себе до сліпців. Сюжет розгортається на основному конфлікті між старим лірником, якого прикрашують струпи і всеохопна мудрість, і молодим сліпцем, що хоче “здолати, пробитися, вийти як муж, а не мученик… Чуєш? Як муж!” Тут знову подиву гідна здібність Бажана перетопити в естетичний витвір колосальну складність, різноманітність, різноголосість та внутрішню різнодинаміку світу, уйняти весь хаос мікро – і макрокосмосу в потужний ритм, в архітектурний плян, обертати все те на своїй вісі і спрямувати в потрібному напрямі. “Сліпці” були останньою з його речей поетичною вершиною Бажана. Поеми “Число” (1931), “Смерть Гамлета” (1932) – твір, цікавий для вияснення комплексу чи проблеми гамлетизму в Бажановій творчості, – уже позначені компромісом із переможеним ворогом.
Основний доробок Бажана 30-х років, по розгромі України, не у власній поезії, а в перекладах. Це насамперед незрівнянний переклад клясики грузинського середньовіччя – “Витязь у тигровій шкурі” Шота Руставелі (1937).
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Твір на тему моя кімната.