Дмитро Павличко – На олімпійськім стадіоні

Related posts:

1. Дмитро Павличко – Вердикт Назвати зрадником вітчизни Героя вольної Чечні За те, що він од московизни Рятує рідний край… – та ні, Таке не приверзеться в сні На дні болота сатані! Але за кодексом імперії (За планом Жукова та Берії) Всі зрадники, всіх – на Сибір, Хто став, Москві наперекір, Творцем державності й свободи Своєї… Зрадники-народи, На вас чекає […]...
2. Дмитро Павличко – джохар дудаєв Він народився у вагоні, В тюремнім темнім ешелоні, Що віз народ його в Сибір. Йому на маминому лоні Слізьми вмивали душу й зір. Колеса в колисковій пісні Збивались на слова залізні: “Помре, нема тобі життя, І вижбурне тебе з вагона Повсюдносуща охорона Вовкам сибірським на жраття!” Та непокірна й віща мати Дитину сповивали в шмати, […]...
3. Дмитро Павличко – Із Чечні приходять домовини Із Чечні приходять домовини – Діти України, як вуглини, Вгорнуті в російську корогву. Плачте, матері, й копайте ями, І хрести поставте над синами, Що пішли вмирати за Москву. Це за те нам кара із ганьбою, Що не стали ми самі собою, Що в законі ницого хахла – На кривавій службі в свого ката – Живемо […]...
4. Дмитро Павличко – Передмова “Все русскому мечу подвластно” О. Пушкін. “Кавказский пленник” “Россия – государство не торговое и не земледельческое, А военное, и призвание его быть грозою света”. Микола I Війна Росії проти Чечні розкрила перед світом до найпотаємніших глибин суть московської імперської ідеї. Отже, в ім’я цілісності наддержави, будованої протягом століть царями та зміцнюваної генсеками на крові підкорених […]...
5. Дмитро Павличко – Овлур живий! Овлур живий! Не плачте, мамо. Веде він Ігорю коня. В майбутнє він іде так само, Як вся джохарова рідня. Не вбили й не вб’ють ніколи Ні сина, ні отця Чечні. Їм тільки руки прокололи, І груди, і серця сумні. Та прийде час, і перед ними Народи схиляться, а кров, За нас пролита, нас вестиме, Як […]...
6. Дмитро Павличко – Збуди Немає правди на землі й не буде, Допоки не зійде Чечня з хреста, Допоки Ти в її пробиті груди, Всевишній Боже, не вкладеш перста, Не скажеш – ось вона, жива! Не знаю, Чи ми вже трупи всі, а чи живі, Як дивимось на тих державців зграю, Що катові вклонились у Москві? Чия це воля? де […]...
7. Дмитро Павличко – “Боже, яка ти в цілунку глибока… “ Боже, яка ти в цілунку глибока, Наче безодня в тремтячій сльозі Із всевидющого божого ока! Боже, яка ти в торканні спрагненна, Наче пустеля, що мріє в пісках Про океану рухливі рамена! Боже, яка ти в коханні пестлива, Наче той вітер вівсяний, що спить В полі, коли починаються жнива!...
8. Дмитро Павличко – Шапка Яндарбієва Гримить стотанкова й стоорда Навала хижої Москви. О, не впади ж ти, сива й горда Чеченська шапко, з голови Вождя повстанців Зелімхана, Засліплюй окупантам зір, Як правда й честь недоторканна, Як “Кобзаря” святий папір, Як страх відомсти серед ночі, Як плаха, що на вбивцю жде, Як скарги й проклятьби жіночі, Як поле, від руди руде. […]...
9. Дмитро Павличко – “Ти виходила з моря гола… “ Ти виходила з моря гола, Нікого ж не було надовкола, Тільки явір стояв на скелі, І дивився, немов Ботічеллі, На лона твойого диво, Що його ти сором’язливо Закривала рукою… Явір Записав це в соїй уяві. Ти пішла собі, але віти Яворові взялись горіти! Посипалась листва прозолотна На небесні високі полотна, І з’явився твій образ, богине, […]...
10. Дмитро Павличко – Толерантні вуха Бомба розірвалась в Атланті! Кров стоїть в розбитім діаманті, Цілий світ клекоче! Білий дім Тяжко тужить. Рятувать ходім, Та при тім не згадуймо Бамута, Ні Урус-Мартана, ні Шалі, Ні Шатоя, де чеченська рута – Кров цвіте в калюжах на землі. Хай Росія ту Чечню теребить, Хай літає чорнокрилий лебідь Над стражденним краєм досхочу, – Не […]...
11. Дмитро Павличко – “Так гарно ти снилась мені… “ Так гарно ти снилась мені: Не руки, не очі, лиш голос, Лиш голос, як день у вікні, Як вітру знадлива голість. Наче в блакиті зоря, Ти в слові замерехтіла. Зринали, як блиск янтаря, Згини твойого тіла. Зринали й зникали вмить Хвилею золотою. І серце хотів я вмить Тим світлом і чистотою. Раптом – пробудження грім. […]...
12. Дмитро Павличко – “В тобі одній люблю я безліч… “ В тобі одній люблю я безліч Жінок, дівчаток і бабусь. Числа твоїх облич і масок Я, наче космосу, боюсь. Боюсь одкинути завісу Над безміром твого єства. Люблю я тайну поєднання В тобі – людини й божества. Будь ніжною, це все, що треба Тобі для влади над людьми. В своїй істоті звіра хижість Згаси, та зовсім […]...
13. Дмитро Павличко – То внутрішня справа Росії Не сплять президенти щасливих країн, Ночами кричать, навіженці, Їх мучить хандра, надокучливий сплін – Під танками гинуть чеченці. Засніть же, добродії! То не біда – Склепляйте натруджені вії. Стікає із гусениць кров молода? – То внутрішня справа Росії. Шиковні міністри заплачуть от-от, В їх погляді повно печалі, Бо десь там мордують чеченський народ, А панство? […]...
14. Дмитро Павличко – На руїні Палац дудаєва – в руїні! Радій же, кам’яна Москво, Будуй палати і святині, Звеличуй імперське єство Своєї темної гордині І не соромся – в тій руїні Твойого духу торжество. Ти розбиваєш не від вчора Базальт, граніт а чи порфір Осель, де правда й непокора Живуть, тобі наперекір, – Ти, невблаганна і сувора, Захланна танкова потвора, […]...
15. Дмитро Павличко – “А що в Москві? Панують знову білі… “ II А що в Москві? Панують знову білі, Об’єднані з червоними тайком, Бо їх державницькі, найвищі цілі Утверджував насправді лиш обком; Найкращий імператор джугашвілі Умивсь од крові й знову став божком, І Солженіцин плаче за тюрмою, Де він сидів, обгризений вошвою. “Ти розвалив найкращу на землі Імперію”, – говорять Горбачову. “Знак сатанинський на твоїм чолі, […]...
16. Дмитро Павличко – Вулиця джохара дудаєва у Львові Зайди в цю вуличку, зайди І поклонися низько. Це так далеко від біди, Та ні – це дуже близько. Не чути гуркоту гармат, Що б’ють в чеченські мури, Та чути, як московський кат Стріляє в скронь Петлюри. Не чуть, як тисне на курок Той, що не має пальця, Та чути знов останній зойк Євгена Коновальця. […]...
17. Дмитро Павличко – “Так, ти одна, моя любове… “ Так, ти одна, моя любове, Даєш мені снагу обнови, Народжуєш мене щодня Інакшим, іншим, ніби з дна Душі кремнистої моєї Виборсуєш нові камеї З моїм обличчям… Боже мій, Мене ти змінюй, та не смій Своє натхнення на забаву Перевести, смішну й лукаву, І, творячи немовби в сні, Чужі прикмети дать мені! Живу я правдою тією, […]...
18. Дмитро Павличко – “Я в пазуху зайду тайком… “ Я в пазуху зайду тайком, Неначе злодій до комори. Там пахнуть груди молоком, Мов травами гуцульські гори. Нічого більше там нема, Лиш хрестик золотий – між ними, І запах, що мене з ума Збиває тайнами хмільними. Я не вкраду того хреста, Бо золота мені не треба. Я тільки притулю уста До тих висот, немов до […]...
19. Дмитро Павличко – “Молюся й думаю про людські біди… “ IV Молюся й думаю про людські біди, Про сикооких згорблених бабусь, Рабинь колгоспних. Заховатись ніде Від поглядів скорботних. Не берусь Описувать на смітниках обіди Пенсіонерів наших. Ніби струсь, В пісок я хочу голову сховати, Щоб лиш того не бачити й не знати. Та не ховаю. Бачу аж до дна Цей вік, що поробив нас жебраками. […]...
20. Дмитро Павличко – “Ти зіграла двісті ролей… “ Ти зіграла двісті ролей, Різних безліч героїнь, Та найкраща ти без гриму, Божественна – без одінь. Тільки будучи нагою Граєш ти себе сама. Присягаю, що артистки В світі кращої нема. І мене ти на актора Обертаєш, та повір – Текст для мене не напише Ні Софокл, ані Шекспір. Я мовчу. Я роздягаюсь. Я долаю струс […]...
21. Дмитро Павличко – “На мене дивиться вікно… “ На мене дивиться вікно – Щось рідне в погляді сумному, Так ніби я забув давно Свій молодечий образ в ньому. Так довго я дививсь колись На те вікно щодня й щоночі, Що в золоті шибки влились Жадні тебе юначі очі. Тебе нема. Ця дивина Мене також колись поглине. Ось я вже сам з твого вікна […]...
22. Дмитро Павличко – “Чому так важко бути нам собою… “ Ми ще ніколи не були собою. Максим Рильський I Чому так важко бути нам собою, Коли нема для духу заборон, Коли його не стиснуто скабою, Коли він сам собі суддя й закон, Коли душа, котра була рабою, Зійшла неждано на сяйливий трон, І їй дозволено, немов цариці, Діла шляхетні і злочинства ниці? Дозволено, та вибирай […]...
23. Дмитро Павличко – “десь далеко в полі, біля стежки… “ Десь далеко в полі, біля стежки, Кароокий соняшник стоїть. Там згубила ти свої сережки На землі розпеченій, як мідь. Там шукали ми твоєї згуби Ночами у травах запашних, Там до дна я випив твої губи, І до нині ще хмільний від них. Там цвіла любов непощадима, Та нема їй більше вороття. Тільки сонях з карими […]...
24. Дмитро Павличко – “Все не те, коли нема любові… “ Все не те, коли нема любові. Почуття й слова – тріски дубові, Дні – болящі, немічні старці, Магістралі – темні манівці, Яблуневий цвіт – зола летюча, Небеса – асфальтна сіра туча, Сміх – петля на горлі, булка – глей, Пісня – хоч бери і сам заблей! Ось – любов! дими – дихання липи, Почування й […]...
25. Дмитро Павличко – “Нема, нема… І раптом: з’ява!… “ Нема, нема… І раптом: з’ява! Дівчатко миле, ще дитя, Стоїть і дивиться на мене Із досвітку мого життя. Тієї дівчинки на світі Немає вже, а я чомусь, Як присоромлений досадно, В її пречистий лик дивлюсь. Любові не було між нами, Бо розійшлися ми дітьми, Чого ж вона з таким докором На мене дивиться із тьми? […]...
26. Дмитро Павличко – За нас За нас, оспалих і німих, За нас, навиклих до кормиг, За нас, розсварених нікчем, За нас, шматованих бичем, За нас, повсталих із труни, За нас, тремких, як біль струни, За нас, тружденних, як бджола, За нас, вже спалених дотла, За нас, не тямлячих путі, Чечня вмирає на хресті. За нашу мрію майову, За мову, ще […]...
27. Дмитро Павличко – “Якби могла прийти до мене цеї миті… “ Якби могла прийти до мене цеї миті Та дівчинка моя, що в сяєві блакиті Приходила колись, весела, як струмок, І вся вливалася в ріку моїх думок, Просвітлюючи їх своєю чистотою Аж до самого дна, якби вона святою Дитинністю мене пойняла нині знов, Я б у собі згасив грімниць буремну кров, Пал невдоволення, за ідеалом тугу, […]...
28. Дмитро Павличко – “Я згадую тебе, хоч ти – переді мною… “ Я згадую тебе, хоч ти – переді мною. Я збуджую в собі неткнутий сивиною Дівочий образ твій – вставай, моя душе, І світло засвіти, і вийди з павутиння Такою, як була, а ти ж була богиня, Володарка моя в прозорім негліже. І справді ти встаєш із пам’яті моєї, Я сліпну, як бджола в глибинах орхідеї, […]...
29. Дмитро Павличко – “Я буду витрачати… “ Я буду витрачати Здоров’я і талант, Я буду все втрачати За твій маленький грант – За скинуту запаску, Що я за нею чах, За ледь примітну ласку В твоїх сумних очах, За лона орхідею, За ноги, що стають За спиною моєю Крильми – і в світ несуть....
30. Дмитро Павличко – “Напав я на тебе раптом… “ Напав я на тебе раптом На стежці посеред степу, Нахлинув, як дощ краплистий, Як виливень буревійний, Липневий джигун-музика, Просяяний блискавками, Співаючий дощ любові. Ти кинулася тікати, А я танцював навколо, Шаліючи від натхнення, Від певності, що нікуди Сховатися ти не годна; На ста сопілках одразу Я грав, щоб тебе зманити, Принадити звуком бурі; А потім […]...
31. Дмитро Павличко – “Сонце намальоване циноброю… “ Сонце намальоване циноброю, На вітрилах вечора пливло. В золотій спечаленості обрію Ти світилась, як небесне тло. За зорею рідною й далекою Ти тужила на моїм крилі, Ніби не принесена лелекою, А прибула в світ на кораблі. Ми стояли в придніпровській обочі, Ми вдивлялись, наче діти, в путь, По якій твої космічні родичі Надпливуть чи просто […]...
32. Дмитро Павличко – Звільнення заручників Тисячу танків гримить надовкола, Жерла ригають в обличчя села. В смертному полум’ї церква і школа, Бібліотека, мечеть гострочола, Хата й стодола, корова й бджола. Тільки заручники недоторканні, Порозлягались, на пляжі немов, – Ні, то не їхні кишки на паркані, Ні, то не їхня в колодязі кров! Гордо згоряють зелені знамена Хлопців, що стали на бій […]...
33. Дмитро Павличко – Імперія З домовини встає упириця, Вовча паща на людськім єстві, Гострі зуби і кігті, мов криця, Очі – темні дірки в голові. З домовини підводиться постать Велетенська – плічми до небес. Цілий світ її лютить і злостить, І гарчить вона, й виє, мов пес. І стоїть вона десь на Уралі, Але тінь її вкрила Париж, Де […]...
34. Дмитро Павличко – “Коли на кримському базарі… “ Коли на кримському базарі Тебе запродали в гарем, Ти виплакала очі карі, І в світ пішла з поводирем. Воліла нипати сліпою І жебрати біля церков, Ніж мав би тішити тобою Султан свою студену кров. А нині ти сама в Стамбулі, Навикла вже до поганьби, Купця шукаєш на поснулі Грудей твоїх черстві хліби. Та я тебе […]...
35. Дмитро Павличко – два кольори Як я малим збирався навесні Піти у світ незнаними шляхами, Сорочку мати вишила мені Червоними і чорними нитками. Два кольори мої, два кольори, Оба на полотні, в душі моїй оба, Два кольори мої, два кольори: Червоне – то любов, а чорне – то журба. Мене водило в безвісті життя, Та я вертався на свої пороги, […]...
36. Дмитро Павличко – На безголов’я Москва – тепер коричнево-червона, І споконвік така вона, як є, За голову джохара півмільйона Американських доларів дає! Це новина! Це ринок! добра плата! І добра слава йде по всій землі, Що вже цивілізовані “ребята” Вбивати не бажають за рублі. Круті, нівроку, хлопці гонорові – Патріотичним духом їх не рви; Жени валюту, якщо хочеш крові, Як […]...
37. Дмитро Павличко – “Стерня, наче сніг, біліла… “ Стерня, наче сніг, біліла В сяйві молодика. Нечутна, мов переболіла, Текла біля нас ріка. Зоря, вклоняючись небу, Падала в комиші. Земля відчувала потребу Лягати під лемеші. Ніч над полями стояла Смугла, аж золота. А ти мене так цілувала, Як мати, в очі й уста. Прогнав я думки тверезі, Вірячи в цей навіт, Що в лузі, […]...
38. Дмитро Павличко – “Згадав я Чигирин. Моя печале… “ VI Згадав я Чигирин. Моя печале, Ти народилась там і там зросла; Ти заглядала, ніби сонце чале, Богданові у вікна. Як бджола, Сідала на розквіття перев’яле Козацьких мрій, а як зима прийшла, Шукала меду в сніговому полі, Вмирала й воскресала ти в неволі. Жива! В моєму серці ти тремтиш, Державна чигиринська ностальгіє; Сяйніша ти, як […]...
39. Дмитро Павличко – “Біжить під зливою лошиця… “ Біжить під зливою лошиця, Крізь темні хащі – напролом; Дощ прогинається, ятриться Крильми над золотим хребтом. Вона, мов блискавка червона, Летить крізь памороку віт. Вода звисає, як попона, І б’ється об тугий живіт. Гуркочуть брили грому в скалах, Мов неба колеться горіх; Полум’яніє гриви спалах Над сполохом очей і ніг. Вона стрясає дотик тучі, Води, […]...
40. Дмитро Павличко – “Ми вбогими були й жили в печалі… “ V Ми вбогими були й жили в печалі, Все заборонено рабам, та все ж, Мов благодать, в бібліотечній залі Свободу для ума свого знайдеш; Оті книжки, пилюкою припалі, Тобі відкриють просторінь без меж; Свій розум ми гострили, наче зброю, Незримий меч нас готував до бою. Ми брались до книжок в тяжкі часи, В тюрмі читали […]...