Іван Андрусяк – прощай гаутамо

Прощай гаутамо я нині до замку дійшов
Корона спітніла на лобі опалому в дріж
На босих дорогах знайдеться мій ликавий шов
На горлі старому відчиниться лаковий ніж

Я знидів шукати – є вищі за слово думки
В провальному сіні яке приросло до межі
Та назви жінок поза мною несли як вінки
Потворні поети мої довголюбі вужі

Мистецтво – насилля над світом що нас за людей
Тримає донині а нам аби гризти краї
А день на тім боці такий як і нинішній день
Рої на тім боці такі ж як і наші рої

І час – лиш перелюб лиш крадений келих вина
Де зморений солод на на синьому вітрі гірчить
Прощай гаутамо я вип’ю цей замок до дна
А море зачиню і небо зачиню і цить


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Литературний процнс 20 рокив 20 стодиття.
Ви зараз читаєте: Іван Андрусяк – прощай гаутамо
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.