Іван Багряний – дівчині



В час вечірній, час печальний
Я Тебе чекаю в храм мій –
У кімнаті сонця сальви
І махорки тиміям…

Ти прийди, моя далека,
Через хащі вечорові, –
Обернись хоч в тінь лелеки
І розправ крилаті брови,

Підніми очей зіниці,
Підведи до сонця профіль…
Ну, чого кричать так птиці,
На хрести чіпляють строфи!?

Над Собором, як на релі,
Звуть вони Тебе юрбою, –
Архітектора Растреллі
Посилають за Тобою.
Посилають…
Голуб сизий –
Голуб сизий тихо тужить…
У кімнаті сонця ризи,
І

Любов Надію кружить.

Сонця ризи…
– Сонце, сальви!
Сонце, танок!! – Ти прийшла!
Розмальована, як мальва, –
Квіти, золото і шлак…

На плече коса, – ой, леле! –
Смуток сходить над бровою…
І Растреллі, і Растреллі
Йде, мов джура, за Тобою.

Ти усіх отак манила,
Неприречена нікому, –
У стрічках од скоростріла
І в диму пороховому.

Нецілована, незнана,
Недоклична – й все кохана,
Полум’яна й все похмура…
Вірний кінь слідом, як джура.

Мить прийшла, і мить відплила
Провела лиш тінь знайому:
… У стрічках од скоростріла…
… І в диму

пороховому…

Пропливла на сизім тлі
Й знову канула в імлі.
… … … … … … … ..
Вибухає ніч громами,
І земля дрижить у дзвоні.
За любов ми йшли фронтами,
Серце кинувши під коні.

Гомін… Буря… Коні… Тіні…
Передзвони. Перегули…
В далині розбитій, синій,
Там ми молодість забули.

Розімчали коні серце,
Рознесли його степами,
Аж під хмари в буйнім герці
Стала молодість стовпами.

Коні… Тіні… Передзвони.
Перегуки. Канонада…
Хтось підкови срібні ронить.
Погасає…
Тоне…
Пада…

Догорає, догорає
Синій вечір десь за краєм.

Обернулась, не сказала
І не сказана пропала.
І немає…

Поховав в далекій рудні.
Придавили зір повіки.
Діти буднів, діти буднів
Розвіталися навіки.

За любов у громі криці
Загубивсь твій ніжний профіль…
Ну, чого кричать так птиці,
На хрести чіпляють строфи!?

Путь далека. Путь нелегка.
Непроглядна. Недоклична.
Загубилась тінь лелеки…
Беатріче… Беатріче!..

В час вечірній, час печальний
Я Тебе чекаю в храм мій. –
У кімнаті сонця сальви
І махорки тиміям…

1925


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Творчість олеся гончара у світовому контексті.
Ви зараз читаєте: Іван Багряний – дівчині