Катерина Бабкіна – А потім запахли липи



А потім запахли липи – тоді він й зник.
Без попереджень, як батько, остаточно, як хрест з гори.
Слухавку весь час піднімав чужий чоловік,
І їй вибачливо говорив утішні слова.
Або ще часом там просто шуміла трава,
Чи щось між собою терли сухі запальні вітри.
І вона собі думала – що ж, те все, що було у нас
Невідворотне, пекуче, не світить йому ні з ким,
Тож він, певне, спершу буде весело гаяти час –
Ковтатиме тихі ночі, гортатиме тижні чужих портів,
Збиратиме риб’ячі тіні й сміх чужих дітлахів,
А потім з’явиться

знову, тихо і без вогню, як дим.
А він собі думав, засинаючи серед овочів чи незнайомих тіл:
Відколи сонце сідає й допоки воно встає,
Ми з нею можемо бачити відблиск одних і тих же світил.
Десь там коси течуть їй на плечі, як теплий мед,
А десь тут стільки напрямків, й кожен із них вперед,
І разом усе це щастя – цілісне, неподільне, моє.
Поржнеча іще дозріє, ще набрякне курявою із трас,
Порожнеча вибухне врешті, ніби грудка фарби в склянці води –
Чи коли вони двоє прокидатимуться щоночі у той же час,
Чи коли закінчиться літо і в повітрі зависне сніг,
Чи коли вона врешті його забуде, як забувають всіх,
Чи коли він повернеться-таки, хоча й вже не буде куди.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Краткое содержание ляльковий будиночок.
Ви зараз читаєте: Катерина Бабкіна – А потім запахли липи