Коротка біографія Григіра Тютюнника



ГРИГІР ТЮТЮННИК
(1931-1980)

Григір Михайлович Тютюнник народився 5 грудня 1931 р. в селі Шилівка Зіньківського району на Полтавщині в сім’ї селян. Батько Григора, заарештований органами НКВС у 1937 р. , із заслання не повернувся. Мати вийшла вдруге заміж, а малого Григора забрав до себе на Донбас батьків брат – Филимон Васильович Тютюнник, у родині якого й виховувався майбутній письменник.

У 1938 р. Григір пішов до школи в український перший клас, який нараховував сім учнів, а тому через деякий чає був розформований, і хлопця перевели в російський

клас. З того часу і до 1962 року, як зазначав сам Тютюнник, він розмовляв, писав листи (іноді оповідання) тільки російською мовою.

У 1942 р. Григір змушений був пішки йти до матері на Полтавщину, адже тітка не могла сама прогодувати сім’ю (дядько Филимон був у цей час на фронті). Після п’ятого класу Григір навчався в Зіньківському ремісничому училищі. Закінчивши його, працював на Харківському заводі імені Малишева, але захворів, повернувся до Шилівки, не відпрацювавши належних трьох років, за що відсидів 4 місяці в колонії. Як вийшов, повернувся на Донбас, будував Миронгрес, слюсарював.

У 1951 р. Тютюнник пішов

до армії, служив у морфлоті радистом на Далекому Сході. Після демобілізації закінчив вечірню школу, працював токарем у вагонному депо.

У 1957-1962 рр. майбутній письменник навчався в Харківському університеті на філологічному факультеті за спеціальністю “Російська мова і література”.

Першу новелу “В сумерки” написав російською мовою і надрукував її в журналі “Крестьянка” у 1961 р. Після смерті старшого брата Григорія Тютюнника (автора роману “Вир”) переклав свій твір українською мовою і з того часу писав лише нею.

У 1963 р. Григір Тютюнник переїхав до Києва, працював у “Літературній Україні”, потім – у сценарній майстерні кіностудії ім. О. Довженка, де написав сценарій за романом “Вир”; також працював у видавництвах “Радянський письменник”, “Молодь”, “Дніпро”, “Веселка”.

У 1966 р. Вийшла його перша книжка “Зав’язь”. Наступна книжка – “Деревій” (1969 р.; назву цій збірці дало оповідання “Деревій”, відзначене 1968 р. премією всесоюзного конкурсу, оголошеного “Литературной газетой”), Григора Тютюнника зараховують до шістдесятників.

У 1970-х рр. побачили світ книги новел Григора Тютюнника “Батьківські пороги”, “Крайнебо”, “Коріння”, повісті “Климко”, “Вогник далеко в степу”, збірки для дітей “Степова казка”, “Ласочка”, “Лісова сторожка”. Письменник перекладав з російської мови, зокрема твори свого улюбленого автора В. ІПукшина.

За книги “Климко”, “Вогник далеко в степу” в лютому 1980 р. Гр. Тютюнника удостоєно премії імені Лесі Українки.

На питання, в чому секрет його творчості, письменник відповідав: “Повна душа болю. Передаю секрет – біль… Так ви ж його не візьмете… ” Як актор, який, граючи роль, зростається зі своїм героєм, мучиться і страждає по-справжньому, так і Гр. Тютюнник не писав про своїх героїв, а переживав їхнє життя, був в образі кожного з них.

6 березня 1980 р. письменник наклав на себе руки.

У 1984 р. з’явився двотомник його творів. У 1989 р. за двотомник творів Григір Тютюнник був посмертно удостоєний Шевченківської премії.

Основні твори: “Оддавали Катрю”, “Три зозулі з поклоном”, “Зав’язь”, “Син приїхав”, “Дикий”, “У Кравчини обідають”, “Холодна м’ята”, “Іван Срібний”, “Деревій”, “Вуточка”, “Нюра”, “Климко”, “Коріння”, “Вогник далеко в степу”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Твір мій улюблений герой шерлок холмс.
Ви зараз читаєте: Коротка біографія Григіра Тютюнника