Михайло Коцюбинський – Intermezzo (АНАЛІЗ)



Аналіз твору

Михайла Коцюбинського “Intermezzo”

1908 р.

Літературний рід: епос (з елементами драми – дійові особи на початку твору й лірики – ліричний герой, палітра емоцій і переживань, пейзажі тощо).

Жанр: новела.

Тема: митець і суспільство.

Головні ідеї: важливість ролі митця в суспільстві; людина щаслива й повноцінна лише в гармонії з природою.

Дійові особи: Моя утома, Ниви у червні, Сонце, Три білих вівчарки, Зозуля, Жайворонки, Залізна рука города, Людське горе.

Сюжет: сюжет новели – безфабульний: за його

основу взято не по-дієву інтригу, а характерну для імпресіонізму химерну гру настроїв. В “Intermezzo” вони проходять через три фази: Депресія. Вона викликана великою душевною втомою ліричного героя. Герой утомлений, він перебуває в конфлікті із самим собою. Джерело цієї конфліктності – гостра потреба самотності – і водночас неможливість втечі від “світу людей”. Спокійно-споглядальний стан. Цей стан з’являється як продовження тієї гармонії, якої сповнене життя природи. А природа в новелі – щось більше, ніж просто тло. Вона одухотворена, недарма ж на початку твору письменник подав перелік “дійових осіб”,
серед яких є і “Ниви в червні”, і “Сонце”, і “Зозуля”, і “Жайворонки”. Обурення, гнів, нетерпіння. Драматургія новели – не тільки у внутрішній конфліктності героя, а й у контрасті між царством прекрасної природи й потворною реальністю людського життя. У чарівну мелодію кононівських полів і небес вриваються дисонанси. Найбільш уражаючий – сповідь селянина про людське горе у фіналі твору (кульмінація).

“Intermezzo” завершується тим, що сповнений гніву й благородного нетерпіння митець повертається до міста, де його знову чекає пекло громадських обов’язків і незліченних “треба”. “Так далі жити не можна”, – волає його вразлива й совісна душа (В. Пахаренко).


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Чого сьогодні не вистачає українцям твір.
Ви зараз читаєте: Михайло Коцюбинський – Intermezzo (АНАЛІЗ)