Олександр Олесь – Заходить сонце



Праворуч – сонце і пожежі!
Палають гір високих вежі,
Палають хвилі вогняні,
І хмари в димі і огні.

Ліворуч – сиза казка ночі,
Чиїсь ласкаві ніжні очі,
Чиїсь зітхання, шелест, шум,
І тихий стогін, тихий сум.

Ліворуч – місяць ллє проміння,
І на воді горить каміння…
Ліворуч – місяць іскри ллє,
Мов в небі золото кує.

Ліворуч – місяць сплів мережку
І застилає нею стежку,
Мов зараз буде в млі ясній
Цариця ночі йти по ній.

… Погасли хвилі, гори, хмари, –
І над землею в’ються чари,
І над землею в’ються сни…
Забудься, серце, і засни…

Італія. 1913


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Жіночe щастя в роматі хіба рeвуть воли.
Ви зараз читаєте: Олександр Олесь – Заходить сонце