Олесь Гончар – Мене війна веде все далі

Мене війна веде все далі
Просторами чужих земель.
Де й наші птиці не літали,
Іду, мов давній менестрель.

Я вірю в пісню, як в молитву,
І смерть, здається, на війні
Щадить мене в найтяжчих битвах
За… недоспівані пісні.

Коли при спалахах заграви
Вночі, ввірвавшися у дзот,
Я дістаю із-за халяви
З піснями вольними блокнот

І на трофейному папері
Лягає туга І печаль,-
Я наче відкриваю двері
У рідний дім, у рідну даль…

І, як сновиддя золоте,
Мені тоді снується
Про давнє і дзвінке! Про те,
Що плаче і сміється –

Наказ: “Вперед!” – Я знов ховаю
Окопну лірику свою.
Й на повен зріст – до того краю,
Де знову бути нам в бою.

1944, Тиса-Пюшпекі


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)




Порядна людина.
Ви зараз читаєте: Олесь Гончар – Мене війна веде все далі
Copyright © Українська література 2020. All Rights Reserved.