Павло Глазовий – Не проведеш Микиту!
Жили собі, поживали Улита й Микита.
Росла у них гарнесенька доня Маргарита.
Раз Микита і Улита з дуру завелися
І до суду розлучатись разом подалися.
Прочитав суддя заяву та й пита в Микити:
– А як же ви збираєтесь дитину ділити?
Пожили б ви ще годочок, хоч не все і гладко.
У вас, може б, народилось до пари дитятко.
Тоді буде й розлучатись легше вам, ніж нині, –
Якраз би вам дісталося обом по дитині. –
А Микита носом крутить:
– Це нам не підходить.
Вона хитра, все заплута: двох близнят народить.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Павло Глазовий – На суді – Живете ви з чоловіком ось уже десятий рік. То чого ж вам розлучатись? – Бо дурний мій чоловік. – А тоді, коли йшли заміж, знали ви про це тоді? – Ні, не знала, – каже жінка й посміхається судді. Чоловік схопився з місця, усього його трясе: – Та не слухайте, будь ласка. Хай не […]...
- Павло Глазовий – Як Микита став боксером Прийшов наказ директору м’ясокомбинату: “Ви повинні спортроботу ширше розгортати. Щоб в цій справі подолати давне відставання, Найсильнішого боксера вишліть на змагання”. Сів, задумався директор – справи складнуваті… Звідкіля ж того боксера взять на комбінаті? І звернувсь до м’ясоруба силача Микити, Що умів одним ударом бугая убити. – Виручай мене, Микито! Візьмеш рукавиці І поїдеш на […]...
- Заморські гості – Глазовий Павло Прилетіли на Вкраїну Гості із Канади. Мандруючи по столиці, Зайшли до райради. Біля входу запитали Міліціонера: – Чи потрапити ми можем На прийом до мера? – Козирнув сержант бадьоро. – Голови немає. Він якраз нові будинки В дарниці приймає. – Здивуванням засвітились Очі у туриста. – Ваша мова бездоганна І вимова чиста. А у нас […]...
- Павло Глазовий – Реклама Іде дідок по столиці, де вогні реклами, Мов жар-птиці-блискавиці, сяють над дахами. Іде дідок та й читає рекламні поради: ЗАМОВЛЯЙТЕ В ГАСТРОНОМАХ ТОРТИ Й ШОКОЛАдИ! НАЙЗРУЧНІШИЙ ТРАНСПОРТ НИНІ – ЦЕ ТАКСОМОТОРИ! ЇдЬТЕ В КРИМ ВІдПОЧИВАТИ, ЖдУТЬ ВАС МОРЕ Й ГОРИ! КОРИСТУЙТЕСЬ ЛІТАКАМИ – ВИГРАВАЙТЕ В ЧАСІ! ЗБЕРІГАЙТЕ СВОЇ ГРОШІ ТІЛЬКИ В ОЩАдКАСІ! “Якщо будеш, – […]...
- Павло Глазовий – Балакучий Пилип Серед ночі по провулку шкандибав Пилип. Раптом вибіг з підворотні здоровенний тип. Ледь не плаче: – Ой братишка, може, скажеш ти, Де міліція районна. Як туди пройти? – А Пилип знизав плечима: – Як тобі сказать? Звідсіля до неї буде кілометрів п’ять. – А дільничний де приймає? – аж трясеться тип. – Та ніхто тут […]...
- Павло Глазовий – Неправда – Гей, Олено! – ізнадвору бригадир гука. – Йди скажи: немає дома, – мати вчить синка. Хлопчик вискочив: – Немає дома вже давно. – Ти обманюєш, я маму бачив крізь вікно. – А малий насупив брівки: – Неправда якраз! Мама першою з віконця побачила вас....
- Павло Глазовий – Нинішня молодь У годину вечорову, тиху та прекрасну, Дві бабусі розмовляють про молодь сучасну. – Нині молодь, – перша каже, – квола й дрібнувата. І хлоп’ят високих мало, і низькі дівчата. А колись же виростали і дівки високі, І хлоп’ята, як орлята, у плечах широкі. Друга ручкою махнула: – Та й чудні ж ви, мила! Звідки нині […]...
- Заморські гості (скорочено) – Глазовий Павло Прилетіли в Україну Гості із Канади. Мандруючи по столиці, Зайшли до райради. Біля входу запитали Міліціонера: – Чи потрапити ми можем – На прийом до мера? – Козирнув сержант бадьоро: – Голови немає. Він якраз нові будинки В дарниці1 приймає:. Здивуванням засвітились Очі у туриста. – Ваша мова бездоганна І вимова чиста. А у нас […]...
- Павло Глазовий – Шалапутний Іван Як у друга у данила були іменини, На них Іван не прогавив жодної чарчини. Довелося ночувати сердезі в данила. Данилиха на дивані йому постелила. Сам данило ліг на ліжку з кумом Опанасом. А данилиха полізла аж на піч з матрацом. Прокидається данило точно серед ночі, А Іван той шалапутний на печі регоче. – Ти чого […]...
- Павло Глазовий – Кухлик Дід приїхав із села, ходить по столиці. Має гроші – не мина жодної крамниці. Попросив він: – Покажіть кухлик той, що з краю. – Продавщиця: – Что? Чево? Я нє понімаю. – Кухлик, люба, покажіть, той, що збоку смужка. – да какой же кухлік здєсь, єслі ето кружка. – Дід у руки кухлик взяв і […]...
- Павло Глазовий – От колись були дівчата! Дорікає дід онуці: – дивні нині діти. Вже дівчата розучились навіть червоніти. А колись були, голубко, дуже соромливі. Скажеш слово: червоніли, як той мак на ниві. – Тут онука аж руками вдарила об поли: – Я, дідусю, уявляю, що ви їм мололи!...
- Павло Глазовий – Заморські гості ЗАМОРСЬКІ ГОСТІ Прилетіли на Вкраїну Гості із Канади. Мандруючи по столиці, Зайшли до райради. Біля входу запитали Міліціонера: – Чи потрапити ми можем На прийом до мера? – Козирнув сержант бадьоро. – Голови немає. Він якраз нові будинки В Дарниці приймає. – Здивуванням засвітились Очі у туриста. – Ваша мова бездоганна І вимова чиста. А […]...
- Павло Глазовий – Культпохід Нарядилися солдати, наче на парад. Перед строєм промовляє молодий комбат: – Важко буде, трудно буде. Знаю, хлопці, сам, Що напружити всю волю доведеться вам. Але труднощів боятись нам не до лиця: Ми досидіти повинні п’єсу до кінця....
- Павло Глазовий – Зальотник У суді про аліменти справу розбирають. – Скільки з жінкою жили ви? – Панаса питають. Той стоїть у гордій позі, крутить головою І запитує нахабно: – З чийою? З мойою? – Молодий суддя скривився і насупив брови: – Не з “мойою”, а з “моєю” . Не калічте мови. – Тут Панас підбіг до столу, глянув […]...
- Павло Глазовий – Куца Фенька Десять літ финтила Фенька в модній міні-юбці, Але пари підшукати не вдалось голубці. І не знала б Фенька бідна, як їй бути далі, Та замітку прочитала в свіжому журналі, Що в столиці електронні є вже автомати, Що дівкам допомагають женихів шукати. Жвава Фенька найкоротшу одягла спідницю І негайно полетіла літаком в столицю. В інститут прибігла […]...
- Серед темної ночі – Глазовий Павло Серед ночі Київ Криється туманом. Розмовляє вітер З бронзовим Богданом. – Облітав я,- каже,- Вулиці всі чисто. Як змінився Київ, Це прадавнє місто! Де вітри гуляли, Там нові квартали… А Богдан зітхає: – Що там ті квартали… Нині і кияни Зовсім інші стали. Я сто літ на площі Днюю і ночую, Але дуже рідко Рідну […]...
- Павло Глазовий – Цікава бабуся Розказував людям лектор про будову світу, Про планети і про Землю, про її орбіту. Під кінець одна бабуся встала та й питає: – Так ви кажете, що бога не було й немає? – Це доведено вже точно, – мовив лектор строго. – Була кругом матерія і більше нічого. – А бабуся кінчик хустки зім’яла у […]...
- Павло Глазовий – Сваха домаха Як женитися задумав Панько Костомаха, Прителющилась до нього тітонька домаха. – Ти бажаєш оженитись? Це хороше діло. Бери собі Куцу Феньку, розписуйся сміло. – Та нащо мені та Фенька, як вона заїка? – То не лихо, менше буде лаять чоловіка. – Та вона ще в школі шию тижнями не мила. – То не страшно, менше […]...
- Павло Глазовий – Пряник – У вас зуби є, дідусю? – онучок питає. Дід журливо посміхнувся: – давно вже немає. – Це почувши, хлопченятко зраділо без краю: – Тоді пряник потримайте, а я пострибаю....
- Спілкування – Глазовий Павло Дорікає мати доні: – Ти жівйош у Кієвє, А нє гдє-то у Рязані Чи в каком Тетієвє, Но язик ти украінскій Знать нє собіраєшся. Говору тібє об етім, Но ти возмущаєшся. Что ти дєлаєш мнє глазкі, Смотріш, как на дурочку? Ти же часто в сєльскіх тьоток Покупаєш курочку. Научись хоть торговаться: “А почому кури?” “А […]...
- Павло Глазовий – дивні холоші Розмовля високий дядько з продавцем Наумом, Потрясає перед носом дорогим костюмом: – Як купляв, тоді здавалось, ніби річ хороша, А тут в штанях одна довша на четверть холоша. – Продавець примружив око: – От тобі й холоші! Доведеться вам за довшу доплатити гроші....
- Павло Глазовий – Жених Пише студент батькам своїм: “Скоро я женюся. Є у мене наречена. Звуть її Маруся. Чи на вроду вона гарна, сказать не беруся. Шліть чотири карбованці, я з нею знімуся”. І відписав йому батько: “дорогенький сину! Посилаю тобі грошей тільки половиную Нехай зніметься Маруся, і буде прекрасно. Твою пику ми й без фото уявляєм ясно”....
- Павло Глазовий – Слонячий раціон Походжає зоопарком Сторож Филимон Там, де рядом розмістились Беремот і слон. Над слоном висить табличка, Що розповіда, Скільки він продуктів різних За добу з’їда: Скільки сіна і картоплі, Дерті, буряків, Моркви, клюкви, солі, крейди, Редьки й огірків. Особливо дуже чітко Виведено там, Що з’їда він апельсинів Десять кілограм. І спитала Филимона Дама молода: – То […]...
- Павло Глазовий – Тонка натура Нетерпляче жде Мартин, не діждеться свята. – Мамо, гляньте в календар, де червона дата? – Мати каже: – Триста днів спиш на рік, як трутень. Не однаково тобі – свято а чи будень? – А Мартин відповіда: – Триста чи не триста, Але в свято краще спать, тоді совість чиста....
- Павло Глазовий – Нова п’єса Стрепенулася завіса, тихо розійшлася. В темнім залі все завмерло. П’єса почалася. Здоровенний, широченний стіл стоїть на сцені, А за ним сидять мужчини – інженери, вчені. Йде нарада. Йдуть дебати. Виступи. Питання. Так минула друга дія. Так пройшла й остання. Люди ляпнули в долоні й розійшлись помалу. Лиш дідок один лишився, не пішов із залу. Молоденька […]...
- Павло Глазовий – Все ясно Несподівана хвороба причепилась до Луки: На лопатках появились невеличкі бугорки. До лікарні їде хворий. Швидко скинув сорочки. – Подивіться, на лопатках появились бугорки… Лікар знизує плечима: що воно за дивина? – Ви п’єте? – Не пив ніколи ні горілки, ні вина. – Часто курите? – Ніколи і не нюхав цигарок. – А з жінками як? […]...
- Павло Глазовий – дичина Як торохне із рушниці Панько біля граба, А із кущів як вискочить налякана баба Та як крикне: – Ти куди-то смалиш із рушниці? Дать би тобі, паразиту, по здоровій пиці! – А Панько їй: – Розкричалась… Ич, довгоязика! Звідки знав я, що ти свійська? А може, ти дика?...
- Павло Глазовий – Небезпечне полювання – Може, підем на охоту В неділю, Іване? – Ні, на зайця полювати, То діло погане. Якби піти на вовчиська Чи на кабаняку, Щоб набратися самому Страху-переляку. – Ти зі мною наберешся Страху без вовчиська. Це ж я торік на охоті Підстрелив Ониська....
- Павло Глазовий – Учена розмова Зустрілися на дорозі Муза і Жанетта. У Жанетти під пахвою журнал і газета. – Ти подумай тільки, Музо! Пишуть у журналі, Що є люди аж на Марсі, а може, ще й далі. – От сказала! – гордовито відмахнулась Муза. – Це ж іще не точні факти, а гіпотенуза....
- Павло Глазовий – Надійний чоловік Учить мати свою доню: – Ти вже не малесенька. Вже подумати про пару час тобі, ріднесенька, Пошукай собі, голубко, жениха надійного. Безпартійного не треба, вибирай партійного. Щоб повів тебе він, доню, в загс на реєстрацію, Зачаруй його красою, покажи всю грацію. А запишешся у загсі, можеш буть спокійною. Буде, доню, твоя доля до кінця надійною, […]...
- Павло Глазовий – Таємниця Як пішли у баню митись молоді солдати, Відпросивсь один єфрейтор цигарок узяти. У ларку сидів привітний дядько сивочубий. – Як там служиться, – питає, – голубе мій любий? Послужив і я, синочку, у такому ж роді. Скільки вас, таких орляток, числиться у взводі? – Це, – розсердився єфрейтор, – наша таємниця, І питати про подібне […]...
- Павло Глазовий – Хороша прикмета Жінка скаржиться сусідці, гудить чоловіка: – Тільки й знає, що про рибу без кінця базіка. Де він бродить? Може, ходить до якоїсь Христі, Підшукав десь, безсоромний, рибоньку в намисті. Іде кудить удосвіта, ні слова нікому, А ввечері вертається впорожні додому. – Як впорожні, не журіться, – сусідонька мовить. – Ні з ким, значить, не злигався, […]...
- Павло Глазовий – Як Ярема оженився Весела новела Почалася дуже просто історія наша. Жили собі, поживали Ася і Аркаша. Той Аркаша був вертлявий, спритний та завзятий. На ходу він, як то кажуть, вмів підметки рвати. А квартири молодята власної не мали. У якоїсь удовиці закуток наймали. І жив собі недалечко холостяк Ярема. Була в нього світла, гарна квартира окрема. – Не […]...
- Павло Глазовий – Мрія про море У Мартина жінка гарна ще й молодша вдвічі. Раз вона йому сказала, дивлячись у вічі І поклавши кучеряву на плече голівку: – Купи мені, Мартиночку, на курорт путівку. – Мартин губу закопилив і сказав суворо: – Та ти ж знаєш, що відпустка у мене не скоро. Такі речі, їй же право, аж слухати чудно. Тобі […]...
- Павло Глазовий – Про рідну міліцію й чужу амуніцію ПРО РІДНУ МІЛІЦІЮ Й ЧУЖУ АМУНІЦІЮ Телевізор бубонить, Радіо мовляє, Як міліція живе Й сили укріпляє. Щоб підвищити престиж Рідної міліції, З-за кордону навезли Гору амуніції. Як поткнуться на майдан Кляті демонстранти, То вона покаже їм Всі свої таланти. Нині хлопці-молодці Мають дубиняки, У середину яких Вперто залізяки. Причандалля то таке Хитре і дотепне, Що […]...
- Павло Глазовий – Недрімайло Йде увечері Явдоха з кухні заводської. Пре каструлю здоровенну мимо прохідної. Вахтер Фока Недрімайло пита у Явдохи: – Ти що несеш у каструлі? – Сироватки трохи. – Ні, – говорить Недрімайло, – так не буде діла Зараз вилий сироватку! Сісти захотіла? – Через тиждень знов Явдоха з кухні заводської Пре каструлю здоровенню мимо прохідної. Невсипущий […]...
- Павло Глазовий – Старий дурень Узяв собі старий дурень молоду дружину, Пожив тиждень та й не може розігнути спину. Поцілує молоденьку, погладить, мов кішку, Та й лягає спочивати на окремім ліжку. Жінка шепче: – Мерзнуть ручки, мерзнуть мої ніжки. Нема кому мене, бідну, погріти хоч трішки. Раніш було моя мама біля мене ляже, Приголубить, і зігріє, й казочку розкаже. – […]...
- Павло Глазовий – Моя шахта Любим моїм землякам – Криворіжцям Мені хоч очі зав’яжіть, Я і вночі знайду Старий кар’єр, де батько мій Довбав колись руду. Я змалку знав, які важкі Вкладаються труди, Щоб крізь каміння і жорству Пробитись до руди. Серед кар’єрів і копрів Дитинство прогуло, Я став поетом, і мене В глибини потягло. Я пробивався крізь нудьгу, Сипучу […]...
- Павло Глазовий – Товстий і тонкий Стрілись повний і худий, обидва Федоти. Перший главком заправля, другий – без роботи. – Я тебе, – сказав гладкий, – улаштую в главку Сотні дві, а може, й більш будеш мати ставку – Ні, я звик, – сказав худий, – жити скромно й просто. З мене вистачить і сто, й навіть дев’яносто. – Та ти […]...
- Павло Глазовий – Отаке життя дівоче! Підросла у мами доня, Гарна, жвава – хоч куди! Мати рада. – де ти, дівко? Принеси мені води. – Тільки й чути: – дівко, дівко! Те зроби, туди піди… – Раптом грюк – свати до хати. Кілька слів про се, про те. – Є для доньки пара, – кажуть. – Може, заміж віддасте? – Мати […]...
Моя улюбллена картина козаки пишуть.