Павло Глазовий – Як Микита став боксером
Прийшов наказ директору м’ясокомбинату:
“Ви повинні спортроботу ширше розгортати.
Щоб в цій справі подолати давне відставання,
Найсильнішого боксера вишліть на змагання”.
Сів, задумався директор – справи складнуваті…
Звідкіля ж того боксера взять на комбінаті?
І звернувсь до м’ясоруба силача Микити,
Що умів одним ударом бугая убити.
– Виручай мене, Микито! Візьмеш рукавиці
І поїдеш на змагання з боксу до столиці.
– Побоксуємо! – Микита мовив без вагання
І в столиці через тиждень вийшов на змагання.
Гонг ударив. Супротивник кинувсь до Микити
І відразу ж примудрився в зуби зацідити.
А Микита спересердя раз його як свиснув,
Полетів він за канати, лиш ногами блиснув.
Вибіг лікар до боксера, розтирання робить,
Щось у ніздрі заливає, чимось груди кропить.
А м’ясник по рингу скаче та як крикне здуру:
– Що ти тягнеш? доки теплий – здирай з нього шкуру!
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Павло Глазовий – Не проведеш Микиту! Жили собі, поживали Улита й Микита. Росла у них гарнесенька доня Маргарита. Раз Микита і Улита з дуру завелися І до суду розлучатись разом подалися. Прочитав суддя заяву та й пита в Микити: – А як же ви збираєтесь дитину ділити? Пожили б ви ще годочок, хоч не все і гладко. У вас, може б, […]...
- Павло Глазовий – Буйні предки Вдарив батько спересердя хлопчика малого. Той поплакав, переплакав та й питає в нього: – Тебе, татку, бив твій татко? – Бив, та ще й немало. – Ну, а татка твого били? – Теж перепадало. – І сказало хлопченятко, заломивши ручки: – Тепер ясно, звідки в тебе хуліганські штучки....
- Павло Глазовий – Жора й Лора Жорі й Лорі – по сімнадцять. Лора каже: – Жоро, От де хохма! Я дитину Буду мати скоро. Батько сердиться на мене, Заїдає мати. “Чим, – чіпляються, – дитину Будеш годувати?” – Жора свиснув: – Не тушуйся. Нам з тобою хватить, Бо на мене ще мій предок Аліменти платить....
- Павло Глазовий – У Києві на Подолі Йшов професор і зайшов у якусь крамницю. В касу глянув і уздрів свою випускницю. Привітався і сказав: – Я прошу пробачення. Ми ж, здається, на село вам дали призначення. – Але ж ви учили нас, – мовила дівиця, – Що між містом і селом стерта вже різниця. Я й подумала собі: як нема різниці, То […]...
- Олександр Олесь – Микита Кожум’яка МИКИТА КОЖУМ’ЯКА Убивши князя Святослава, Печеніги раз у раз Йдуть ордою на Вкраїну, Раз у раз грабують нас І тепер їх шатра сірі Вкрили луг над Трубежем, Печеніги знов з’явились І погрожують мечем. Наші ждуть. Але боїться Печенізький хан іти, Йому хочеться без бою Перемоги досягти. Є один вояк у його Втроє дужчий за вола… […]...
- Павло Глазовий – Реклама Іде дідок по столиці, де вогні реклами, Мов жар-птиці-блискавиці, сяють над дахами. Іде дідок та й читає рекламні поради: ЗАМОВЛЯЙТЕ В ГАСТРОНОМАХ ТОРТИ Й ШОКОЛАдИ! НАЙЗРУЧНІШИЙ ТРАНСПОРТ НИНІ – ЦЕ ТАКСОМОТОРИ! ЇдЬТЕ В КРИМ ВІдПОЧИВАТИ, ЖдУТЬ ВАС МОРЕ Й ГОРИ! КОРИСТУЙТЕСЬ ЛІТАКАМИ – ВИГРАВАЙТЕ В ЧАСІ! ЗБЕРІГАЙТЕ СВОЇ ГРОШІ ТІЛЬКИ В ОЩАдКАСІ! “Якщо будеш, – […]...
- Павло Глазовий – Кухлик Дід приїхав із села, ходить по столиці. Має гроші – не мина жодної крамниці. Попросив він: – Покажіть кухлик той, що з краю. – Продавщиця: – Что? Чево? Я нє понімаю. – Кухлик, люба, покажіть, той, що збоку смужка. – да какой же кухлік здєсь, єслі ето кружка. – Дід у руки кухлик взяв і […]...
- Павло Глазовий – Нинішня молодь У годину вечорову, тиху та прекрасну, Дві бабусі розмовляють про молодь сучасну. – Нині молодь, – перша каже, – квола й дрібнувата. І хлоп’ят високих мало, і низькі дівчата. А колись же виростали і дівки високі, І хлоп’ята, як орлята, у плечах широкі. Друга ручкою махнула: – Та й чудні ж ви, мила! Звідки нині […]...
- Заморські гості – Глазовий Павло Прилетіли на Вкраїну Гості із Канади. Мандруючи по столиці, Зайшли до райради. Біля входу запитали Міліціонера: – Чи потрапити ми можем На прийом до мера? – Козирнув сержант бадьоро. – Голови немає. Він якраз нові будинки В дарниці приймає. – Здивуванням засвітились Очі у туриста. – Ваша мова бездоганна І вимова чиста. А у нас […]...
- Микита Годованець – Біографія Микита Павлович Годόванець (*14 (26) вересня 1893, Вікнина Тернівської волості Подільської губернії, нині Гайворонський район Кіровоградської області – †27 липня 1974, Кам’янець-Подільський) – український поет-байкар, жертва сталінських репресій. Годованець Микита Павлович народився 26 вересня 1893 року в с. Вікнина Тернівської волості Кам’янець-Подільської губернії (нині – Гайворонський район Кіровоградської області) в селянській сім’ї. Після закінчення Степашанської […]...
- Павло Глазовий – Страшні знання Прийшов студент четвертий раз складати сопромат. Хвилин п’ятнадцять щось молов – і все було не в лад. Професор мовив: – Ну, гаразд, поставлю трійку вам. – Студент на місці остовпів, не вірячи ушах. – Невже я витримав? Невже? – професора спитав. А той до нього нахиливсь і тихо прошептав: – Я ваших знань уже боюсь. […]...
- Павло Глазовий – Куца Фенька Десять літ финтила Фенька в модній міні-юбці, Але пари підшукати не вдалось голубці. І не знала б Фенька бідна, як їй бути далі, Та замітку прочитала в свіжому журналі, Що в столиці електронні є вже автомати, Що дівкам допомагають женихів шукати. Жвава Фенька найкоротшу одягла спідницю І негайно полетіла літаком в столицю. В інститут прибігла […]...
- Павло Глазовий – дві поради Прийшов хворий до лікаря. – Кепське, – каже, – діло. Ломить ноги, крутить руки, туситься все тіло. – де працюєте, шановний? – Тут, у нашім місті. – А яка у вас зарплата? – Півтораста-двісті. – Я вам раджу калорійні споживать продукти, Масло, ряжанку, сметану, овочі і фрукти. – Це пішов. Заходить інший. Горбиться і стогне. […]...
- Заморські гості (скорочено) – Глазовий Павло Прилетіли в Україну Гості із Канади. Мандруючи по столиці, Зайшли до райради. Біля входу запитали Міліціонера: – Чи потрапити ми можем – На прийом до мера? – Козирнув сержант бадьоро: – Голови немає. Він якраз нові будинки В дарниці1 приймає:. Здивуванням засвітились Очі у туриста. – Ваша мова бездоганна І вимова чиста. А у нас […]...
- Павло Глазовий – Заморські гості ЗАМОРСЬКІ ГОСТІ Прилетіли на Вкраїну Гості із Канади. Мандруючи по столиці, Зайшли до райради. Біля входу запитали Міліціонера: – Чи потрапити ми можем На прийом до мера? – Козирнув сержант бадьоро. – Голови немає. Він якраз нові будинки В Дарниці приймає. – Здивуванням засвітились Очі у туриста. – Ваша мова бездоганна І вимова чиста. А […]...
- Твір на тему: Як Іванко став хоробрим (оповідання за поданим сюжетом) На шкільному подвір’ї росла велика і висока яблуня. Яблука у неї були рожевобокі, смачні. Учні завжди ласували ними і невдовзі яблук майже не залишилося. Іванко прийшов до школи рано. На лавці під яблунею вже сиділо двоє дівчаток. Вони дивилися вгору на яблуню, де росло ще кілька плодів. Дівчатка подивилися на Іванка, і в їх погляді […]...
- Павло Глазовий – Мова і язик МОВА І ЯЗИК Розмовляє наша мова З Руським Язиком. – Мы с тобой,- Язик говорить,- Не в ладах живем. Опечален мой двуглавый, Мой родной орел Тем, что ныне в Украине Мало русских школ. Малышей русскоязычных Надобно беречь. Ты же знаешь, как их портит Народная речь. – Отакої! – каже Мова. – Я ж сестра твоя, […]...
- Василь Стус – Так явно свiт тобi належать став Так явно свiт тобi належать став, Що, вражений дарованим багатством Оцього дня, вiдчув як святотатство: Блукати лiсом, йти межи отав, Топтати ряст, аби спiзнати в зорi Наближення своїх грiховних прав. Рушай вперед. I добротою хворий, Розтань росою димною мiж трав....
- Павло Глазовий – Кіндрат-акробат Йшов по вулиці Кіндрат. Раптом край дороги Став на руки і задрав вертикально ноги. На руках, немов циркач, вскочив у пивнушку, Пару пива попросив і одну чекушку. – Що за фокуси? – дружки збіглись до Кіндрата. – Ти чого це у пивній корчиш акробата? Що ти вправи робиш тут, наче на зарядці? – А Кіндрат […]...
- Павло Глазовий – Розмова на пляжі – дві години стежу я за тобою, друже. Видно, в тебе до жінок серце не байдуже. Походжаєш по піску чи в ріку заходиш – Від зеленого грибка ока не відводиш. Що привабило тебе? Загорілі дами Чи тонесеньке дівча з чорними бровами? – Відчепися! Я дивлюсь виключно в ту точку, Де поклав свої штани, туфлі і […]...
- Павло Глазовий – Цікава бабуся Розказував людям лектор про будову світу, Про планети і про Землю, про її орбіту. Під кінець одна бабуся встала та й питає: – Так ви кажете, що бога не було й немає? – Це доведено вже точно, – мовив лектор строго. – Була кругом матерія і більше нічого. – А бабуся кінчик хустки зім’яла у […]...
- Мова величава – Глазовий Павло Якщо в нашій безталанній мові Набереться двісті тисяч слів, То за кожне українське слово Вже поклали сто голів… Нашу мову величаву Чуємо не всюди. І не мова винна в цьому – Винуваті люди. Не вживеться щира мова З кволими рабами, В яких думка на припоні, Язик за зубами. У чиновницьких чуланах, Де столи дубові, Де […]...
- Павло Глазовий – Пилип у Римі Не доводилось Пилипу бувать далі Криму, А недавно взяв путівку і махнув до Риму. Оглядаючи музеї й різні колізеї, Він загавився й від групи відбився своєї. “Зайду, – дума, – в ресторанчик”. Ледве сів за столик, А вже кельнер біля нього крутиться, соколик. Пилип меню розглядає, кінчик носа чуха. Не зна мови, як то кажуть, […]...
- Павло Глазовий – Синок Оббивати чорним двері увійшло у моду. А за тими за дверима сидить син народу. У приймальні під стіною від вікна до входу Натопталось щонайменше сорок душ наоду. Раптом – брязь! – у телефоні задзижчала кнопка. Син народу з кабінету вилетів, як пробка. Підкотилася до ганку дорога машина, І помчався син народу до вищого сина. Люди […]...
- Павло Глазовий – Тіснота З німецького гумору Серед залу у музеї, світлим склом прикрите, Стоїть ліжко старовинне, дуже знамените. Гід пояснює туристам: – дами і панове! Двісті літ було в готелі ліжко це чудове. В ньому спали знамениті вчені і поети: Гегель, Шлегель, Шіллер, Гейне і великий Гете. І спитала дама, схожа на велику діжку: – Як же всі […]...
- Павло Глазовий – Чудодійний борщ Серед ночі в завірюху стука хтось до хати. – Гей, хазяєчко, чи пустиш переночувати? Документи покажу вам. Я боєць піхоти. Ми в похід ходили вчора. Я відстав від роти. Дві доби блукав у лісі, не знайшов дороги. Дві доби не їв нічого, приморозив ноги. – За дверима чути голос: – Вірю вам прекрасно. Я одна, […]...
- Павло Глазовий – Вічна пам’ять – А ти знаєш, – Гнат питає в родича Тимошки, – Що у Києві на стінах почепили дошки “В цім будинку жив художник”, “В цьому жив письменник”? А ось я живу на світі, скромний Гнат Вареник, Одинокий, нежонатий, вигнав жінку з дому І виплачую проценти синові малому… А коли засну навіки у сирій могилі, Чи […]...
- Павло Глазовий – Зайве питання Миє жінка у квартирі ввечері підлоги. Раптом сунеться Тимоха, ледве тягне ноги. Жінка в сльози: – Знов напився? де тинявся досі? – Та ганчіркою по лобі, по губах, по носі! Б’є, лупцює випивоху й примовля сердито: – Будеш пити? Будеш пити?! Будеш, будеш пити?! – А Тимоха сів та й каже: – Що ти все […]...
- Павло Глазовий – Герой Вернувся татко із Кавказу, Вхопив синка на руки зразу: – Чи був, синочку, хтось у нас, Коли я їздив на Кавказ? – А той говорить: – З яродрому Один ходив до нас додому. Все говорив, що він пілот, Що дуже любить самольот. Своїм геройством вихвалявся, А сам без мами спать боявся....
- Павло Глазовий – Шпаргалка Готувався виступати на нараді бюрократ. Добирав для нього дані цілий тиждень апарат. Він увечері шпаргалку прочитав, пробубонів І засунув у кишеню габардинових штанів. Вранці вийшов на трибуну, набурмосився, як біс. Звичним рухом у кишеню за шпаргалкою поліз. Лапав, мацав, нагинався, руку сунув аж до дна: Що за диво? де шпаргалка? де поділася вона? Бюрократ водички […]...
- Павло Глазовий – Табель Питається сина батько Опанас: – Ну так де ж твій табель за дев’ятий клас? – На деньок у мене попросив Марат. – А чого це раптом? – Каже, напрокат. Учиться він класно, на “чотири” й “п’ять”. Хоче моїм табелем предків полякать....
- Павло Глазовий – Брехунець Докоряє дід старенький внукові малому: – Я, як був таким маленьким, не брехав нікому. – Засвітилися лукаво очі у хлоп’яти: – А як стали вже великим, почали брехати?...
- Павло Глазовий – Зразковий муж З перського гумору Колись мулла у мечеті сказав: – Мусульмани! Хто не мириться з жоною, хай з підлоги встане. Повставали, не гаючись, аллахові діти. Один тільки на підлозі лишився сидіти. – Поклоніться цьому мужу, мусульмани щирі! Він єдиний з дружиною вміє жити в мирі. – А той бурчить: – Та я б першим схопився з […]...
- Павло Глазовий – Боря оженився Боря в батечка живе, Боря батьків хліб жує. Все шука роботу чисту, Хоч не має знань і хисту. А недавно – дзень! – дзвінок. Входить з дівою синок. Діва в модному жакеті. – Старики, знайомтесь: Кеті. Кеті житиме у нас. Ми вже збігали у загс. – Глянь-но, жінко, чи в буфеті Ложка знайдеться для Кеті. […]...
- Павло Глазовий – Гризун У Матвія Гризуна двір є і садиба. Він по дворищу своїм, мов куркулик, диба. Очі жиром запливли, потонули в салі. Тільки й бачить власний тин і нічого далі. Уночі він задріма на якусь хвилину, Сниться: злодіїв табун лізе по малину, А собака спить собі в будці біля сіна… Прокидається Матвій, будить свого сина. – Ану, […]...
- Павло Глазовий – Нервовий Бог Раз бабуся в піст великий Сиділа сама. “Ніхто, – дума, – не побачить, Нікого ж нема. Відламаю шмат ковбаски Та тихенько з’їм”. Раптом блискавка як блисне! Як торохне грім! Затряслися стіни й стеля, Загойдався світ. В хаті смаленим запахло – Загорівся дріт… – Милий боже, – шепче баба, – Хати не спали! То ж до […]...
- Павло Глазовий – Мрійники Батько радий. Світ йому став ясним і милим: В лотерею виграв він величезний килим. – Як і далі піде так, – мовив за обідом, – Можем виграть “Жигулі”. Сядем та й поїдем. – Ах, яка то красота! – мати мружить очі. – Ми в машині у своїй їдемо у Сочі. – Розгорілося лице у синка […]...
- Павло Глазовий – Окрема квартира Теща рада, діти раді, і дружина рада: Прийшла вранці листівочка, виклика райрада. Подався до райради, заходжу в кімнату. Зайняв чергу під дверима, либонь, двадцять п’яту. Переглянув разів десять вчорашню газету… І очь уже відчиняю двері кабінету. А там сидить симпатичний молодий мужчина. – Ваше прізвище? – питає. Говорю: – Калина. – Так ось, – каже, […]...
- Павло Глазовий – На трьох Зайшов Мусій у ворота, хилиться од вітру. – Оце на трьох, – каже жінці, – хряпнули півлітру. – Та як же ви втрьох сп’яніти з пляшки примудрились? – дуже просто, дорогенька: двоє не явились....
- Павло Глазовий – Учена розмова Зустрілися на дорозі Муза і Жанетта. У Жанетти під пахвою журнал і газета. – Ти подумай тільки, Музо! Пишуть у журналі, Що є люди аж на Марсі, а може, ще й далі. – От сказала! – гордовито відмахнулась Муза. – Це ж іще не точні факти, а гіпотенуза....
Іван феодосійович корсак на межі.