Порівняльна характеристика Устини і панночки за повістю М. Вовчка “Інститутка”
“Інститутка” – це перша в українській літературі соціальна повість, глибоко реалістичний твір, що змальовує відносини між кріпаками та панами. Письменниця показала нестерпне становище селян, яке є наслідком жорстокості і бездушності кріпосників, зобразила наростання народного гніву, мораль панів і трудового народу, стан тодішньої освіти.
У повісті Марко Вовчок протиставила образи дівчини-кріпачки Устини і молодої пані. Назва твору наштовхує нас на думку, що головний герой – освічена поміщиця. “І що ж то за хороша з лиця
Життєві шляхи звели панночку-інститутку та кріпачку Устину. Розповідь ведеться від імені Устини. Це проста селянська дівчина. “Я весела”, – каже вона про себе. За вдачею вона
Устина від природи розумна, спостережлива і працьовита. Вона близько до серця бере страждання друзів і намагається їм допомогти.
Ця неписьменна селянка тонко сприймає навколишню природу: “Вітрець шелесне та принесе у віконце мені пахучий бузок… ” Устина дуже любить дітей. Вона щиро та глибоко кохає парубка Прокопа. Хоч подружнє життя в тих умовах їй повного щастя не принесло, але стало легше: “Зійдешся з ним – весело й любо; усе лихо забуду… ” Душа дівчини прекрасна та чиста, позбавлена будь-якого зла, ненависті.
Інститутка – морально обмежена людина. Вона вважає, що, крім французької мови, музики і танців, нічого не потрібно у світському товаристві. Усі інші предмети називає дурницею, а навчання – мукою. Вона майже пишається своїм неуцтвом. Головне – вигідно вийти заміж, а для цього, вважає панночка, багато знань не знадобиться.
Підлещуючись до бабусі, панночка випрошує “по новій моді убрань хороших”, умовляє влаштовувати бенкети і запрошувати багатих паничів. Адже їй потрібен чоловік з маєтками, щоб не знати турботи й бути повновладною господинею. Однак закохалася інститутка в полкового лікаря. Але це “кохання” було примхою з самого початку. Молода поміщиця виявила сухий й точний розрахунок навіть у такій справі, як кохання.
На хуторі вона показала себе жорстоким, свавільним і лютим експлуататором. Необмеженість влади над кріпаками підігрівала її деспотизм, а жадібність переходила у зажерливість.
Психологічну характеристику інститутки доповнює її мова, яка буває грубою і лайливою при звертанні до кріпаків: “Чого сунешся?” А до багатих вона “ляскотить по-пташиному”. Мова ж Устини завжди лагідна до всіх.
Типовий образ – це художнє узагальнення, подане у вигляді конкретної особи. Устина – це типовий образ кріпачки, тому що її індивідуальні якості поєднані з рисами, характерними для більшості кріпаків: покірність, доброта, моральна чистота. Інститутка є типовим образом кріпосниці. Адже часто навіть людина освічена, отримуючи необмежену владу над іншою людиною, морально скалічується, стає черствою й жорстокою. Якщо ж кріпосник такий безвладний, як полковий лікар, чоловік панночки, він не може протистояти деспотизмові інших, захистити людей, до яких він прихильний.
Адже лагідний колись пан дозволяє бити стареньку бабусю, відправляє Прокопа в солдати.
Марко Вовчок доводить, що навіть освічений кріпосник залишається експлуататором.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Вирш рудаки.