Різник Григорій – Чиє сонечко?

Вилупилося Курча з яєчка, побачило у небі сонечко і питає в мами-Квочки:
– Що це таке гарне та блискуче, мамо!
– Сонечко,- каже Квочка.
– А чиє воно! – цікавиться далі Курчатко.
– Не знаю, мабуть, нічиє…
Зраділо Курча, аж підскочило.
– Буде моє, бо воно мені подобається! – вигукнуло Курчатко і побігло хвалитися. Зустріло воно Песика:
– Я маю сонечко, я маю сонечко!..
– А хто тобі його дав?
– Ніхто. Було воно нічиє, а стало моє!
Песикові стало заздрісно. Він любив сонечко і, звісно, не хотів, щоб

його забрав собі хтось інший. Тому Песик сказав:
– Я раніше від тебе народився. Воно вже давно моє.
– НІ, моє! – пищить Курча.
– Ні, моє!!! – гарчить Песик.
Ішов собі по дорозі Кінь, послухав і каже:
– Оце щось нове! Ач які, вже сонечко ділять! Ану, хто каже, що сонечко тільки йому належить і більш нікому, той нехай і забирає його з неба собі!
– І заберу!..- сказало Курчатко і підскочило раз, другий, третій…
– Ні, я заберу! – крикнув Песик І собі давай стрибати.
Ясна річ, нічого в них не вийшло.
– От бачите! – сказав Кінь. – Сонечко забрати собі не можна. Воно не нічиє, воно – наше!
– А як це, наше! І моє?
– І твоє, і його, і моє – потрошку. Зрозуміло?


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Сатирична спрямованість поеми сон.
Ви зараз читаєте: Різник Григорій – Чиє сонечко?
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.