Символіка і філософський підтекст роману А. Камю “Чума”
Місце А. Камю у світовій літературі. (А. Камю – французький письменник, есеїст, драматург і мислитель. Він належав до екзистенціалістів. У його творчості відбилося переживання духовної кризи західної цивілізації, відчуття втрати сенсу життя. Його твори сповнені трагізму людського існування, приреченості на самотність, а його герої часто опиняються перед вибором між життям і смертю.)
“Чума” А. Камю – філософський роман-притча. (Роман написано у формі хроніки епідемії чуми, що почалася в Орані (Алжир). У романі висвітлено не лише історичні,
1. Символічне значення чуми. (В історії людства чума завжди була величезним злом. Це майже невиліковна хвороба, це мор, паніка, це епідемія, яка інколи забирала життя людей цілих міст. Чума – це спустошення, руїна, це трагічне відчуття, що ти ще не хворий тільки через те, що до тебе Ще не дійшла черга. Однак у творі Камю це не лише пошесть, це – штучне зло, свідомо принесене ззовні. Сам Камю писав, що “явний зміст “Чуми” – це боротьба європейського опору проти нацизму”. Але й це не все. Це не тільки чума (коричнева чума, як називали фашизм у Європі), це є загальнолюдське
2. Головний персонаж твору. (Головним персонажем твору є доктор Ріє. Від його імені ведеться розповідь про події в Орані. Вірний гуманістичним переконанням, доктор Ріє виконує Свій лікарський обов’язок, рятуючи хворих від смертельної хвороби і часто забуваючи про власну безпеку. Камю чітко дотримується хроніки подій: від створення санітарних дружин і переконання доктором Ріє посадовців про смертельну загрозу, від першої проповіді священика до досягнення піку хвороби.)
3. Кульмінація роману. (Розпал чуми, досягнення вищої точки людських страждань є кульмінацією твору. Винайдено вакцину, врятована перших хворих, муки дитини, що вмирає, чумна лихоманка Грана – ось моменти найвищого напруження філософської притчі Камю. А далі йде розв’язка – зняття санітарних кордонів, прихід до Орана першого потяга, смерть дружини Ріє.)
4. Привід замислитися. (Чума залишилася позаду. Місто оговтується від страшного мору, але в романі Камю, як і в житті, ще зарано ставити крапку. Радість від спаду епідемії може бути тимчасовою, адже затишшя часто передвіщає бурю. Доктор Ріє висловив переконання, що “чума – це нескінченна поразка”. Ця думка співзвучна філософії самого А. Камю стосовно того, що людям доброї волі під силу перемогти якесь конкретне зло, але вони ніколи не переможуть всесвітнє зло. Письменник водночас веде боротьбу проти “зачумленості” суспільства. “Зачумленість” – це особливий стан людини – це не лише здатність чинити зло, а й нездатність чинити опір злу, це той стан духовного спустошення, коли все байдуже, коли з усім погоджуєшся. У цих міркуваннях автор виходить далеко за межі хроніки епідемії чуми в алжирському місті.) III. Золоті зерна філософії А. Камю. (Усвідомлення того, що вселенське зло перемогти неможливо, зовсім не означає апатію і бездіяльність. Герої роману демонструють готовність самовіддано боротися зі злом, зокрема – з чумою. І саме у цьому творі відбувається перехід А. Камю від “самотнього бунтарства до визнання спільноти, чию боротьбу треба поділяти”.)
(2 votes, average: 5,00 out of 5)
Снігвантонвчі.