Головна ⇒ 📌Біографії ⇒ Слапчук Василь – Біографія

Слапчук Василь – Біографія

Слапчук Василь дмитрович – український поет, прозаїк, літературний критик. Лауреат Національної премії України ім. Тараса Шевченка (2004), заслужений діяч мистецтв України (2001).

Народився 23 грудня 1961 р. в селі Новий Зборишів Горохівського району Волинської області.

Після закінчення Лобачівської середньої школи навчався професії шліфувальника у Луцькому технічному училищі № 1, після якого працював на автозаводі Комунар м. Запоріжжя.

Військовий обов’язок відбував в Афганістані. Служив у 3 батальйоні 66 ОМСБ, що знаходилася у м.

джелалабаді. 12.02.81р. відділення у якому служив С. залишили прикривати відхід колони, під час бою БМП (бойова машина піхоти) підбили з гранатомета. У результаті вибуху заклинило башту. С. вдалося усунути пошкодження, після чого продовжували бій. 4.06.81р. отримав контузію, коли БМП підірвалася на міні. Від госпіталізації відмовився, зоставшись на бойовій позиції. 18.06.81р. під час штурму бази моджахедів в ущелині Тора-Бора (одна із п’яти наймасштабніших військових операцій, що проводилися радянськими військами на території Афганістану 1981 р.) у провинцїї Нангархар був тяжко поранений. Ця база стала відомою після того,
як 2001 р. її довелося штурмувати американським військам. Лікувався у шпиталях м. Ташкента та м. Львова.

Закінчив факультет української філології Луцького педагогічного інституту ім. Лесі Українки (1988-1993). Кандидат філологічних наук (2011) р. Кандидатська дисертація: “Національний образ світу у творчості поетів-шістдесятників (М. Вінграновський і А. Вознесенський)”.

Одружений. дружина – Наталія Гранич. діти – Іван (від першого шлюбу), дмитро.

Літературна діяльність

Літературну діяльність С. розпочав на початку 90-х років. Його ранні вірші публікувалися в обласній молодіжній газеті “Молодий ленінець” (тепер “Віче”) (1984 р.), журналі “Перець” та у журналі “Жовтень” (тепер “дзвін”) (1989 р.).

Перша поетична збірка “Як довго ця війна тривала” виходить у 1991 році й разом із повістю “Прокляття” (1991) та книжкою віршів “Німа зозуля” (1994) утворює об’єднане афганською тематикою трикнижжя. Осмислюючи трагедії та руйнації, що їх неминуче приносить війна, С. озвучує своє розуміння принципів людського існування/співіснування, в якому до найвищих моральних та духовних цінностей відносить цінності, запропоновані християнським світосприйняттям. У вірші “В оточенні” С. протиставляє фатальному безуму війни, в якій “знову йде на муки син”, просвітлену та обнадійливу теїстичну символіку: “Війна диктує нам закони, // Ми їх зречемося колись. // У небі місяць, мов ікона, // На нього тихо помолись”. Л. Оляндер пише: “Афганістан багато що змінив у світогляді Василя Слапчука. Пережите та передумане стало значною часткою того грунту, на якому почали вибудовуватися його поезія й гуманістична художньо-філософська концепція світу та людини”. У 2002 р. обидві поетичні збірки та повість “Прокляття” перевидаються книгою “Птах з обпаленим крилом”, назву якої узято з вірша “Скотилось сонце кулею згори… ” (зі збірки “Як довго ця війна тривала”): “… Тіла горіли у вогні, // А душі вже знялись у вирій, // На рідну землю подалися. // Як птах з обпаленим крилом, // душа кружляла над селом”. У післямові до книги письменник зазначає: “Якими б не видавалися тепер мені або ж читачеві ці тексти, писав я їх тоді щиро. Я діставав їх із себе, вони замішані на моїй крові. Тож, незважаючи на деякі ганджі засобів художнього вираження й технічного втілення, я й сьогодні готовий підписатися під суттю кожного з цих віршів”.

До афганської теми С. повертається у книжці “Навпроти течії трави” (2001), до якої увійшли написані у 1994-1999 рр. поетичні та прозові тексти, а також у новому романі, розділи з якого у 2009 р. було заанонсовано у журналі “Кур’єр Кривбасу”.

У наступних збірках поета душевний біль, пов’язаний із військовою тематикою, притлумлюється. У римованих поезіях, верлібрах та віршах у прозі з’являються прояснені й щемливі ліричні інтонації, оскільки притаманну афганським збіркам експресивність і почуттєву інтенсивність С., філософськи переосмисливши своє військове минуле й зі стоїцизмом прийнявши його фатальні наслідки, трансформує на іншому духовному рівні (“Стосовно досвіду афганської війни. Цей досвід виявився позитивним попри негативне явище”).

У цьому сенсі є показовою книжка “Мовчання адресоване мені” (1996) – чергове поетичне трикнижжя із графічним художнім оформленням у авторському виконанні. Триєдність у С. завжди апелює до християнської символіки. Власну світоглядну і творчу еволюцію С. звізуалізував на аскетичній чорно-білій книжковій обкладинці: зболений вусатий чоловік зі смиренно опущеними бровами вкладає голову до рота космічної рибини. Позаяк риба з часів раннього християнства є першим символом і монограмою Ісуса Христа, а три переплетених риби у свою чергу символізують Святу Трійцю, авторську ілюстрацію слід сприймати у промовистому релігійному контексті. Символика, котра насичувала афганські поезії раннього періоду творчості (гімнастерка, душман, куля, БМП, варта, зброя), починаючи з книжки “Мовчання адресоване мені”, поступається символам філософського споглядання та самозаглиблення (ангел, мовчання, тиша, синиця, бедрик, метелик).

Серед наступних поетичних книжок С. – “Укол годинниковою стрілкою” (1998), а також об’єднані просвітленим образом хлопчика-мудреця збірки “Трикнижжя Явіна” (1996) і “Крапка зсередини” (2000), в яких дедалі виразніше відбувається художньо-образний симбіоз християнського світогляду та східної філософії (конфуціанство, дзен, суфізм). Філософія Сходу віддавна належала до головних естетичних уподобань письменника. Розміщені у збірках тексти вирізнюються ємкою лаконічністю висловлюваних автором спостережень і думок, а чергування римованих віршів, верлібрів, прози стає ще більш продуманим та принциповим.

Літературознавці (В. Базилевський, М. Жулинський, М. Кодак, Є. Баран, І. Бондар-Терещенко), звертаючись до творчості С., вказують на притаманні його творам витончений психологізм, афористичність, алюзійність, делікатну іронію, сарказм, парадоксальність, неоднозначність та багатоплановість філософських запитань. Із цього приводу Є. Баран зазначає: “Слапчук все більше і більше говорить парадоксами. Це його світоглядний принцип і мистецький прийом. Все у всьому: взаємопов’язування взаємопротилежних речей”. В одному з інтерв’ю С. каже наступне: “Основа моєї філософії – Євангеліє. Схід же мені цікавий тим, що я знаходжу там багато українського, а ще – підтвердження моєму переконанню, що в Євангелії є вся необхідна людині мудрість, треба лише навчитися звідти її черпати. Східні вчення тільки укріплюють мене як православного християнина”. Зазначені філософсько-етичні та духовно-моральні принципи С. демонструє й у поетичних книжках “Сучок на костурі подорожнього” (2002) та “Солом’яна стріха Вітчизни” (2003).

Однією з найбільш важливих та болючих у творчості С. є тема Україна та українці (“Така мені // Україна, // що // повісився б”). Письменник, із піднесеним натхненням сприйнявши Помаранчеву революцію 2004 р., написав книжку поезії і публіцистичних заміток під назвою “Так!..” (2005). Згодом С. скаже: “Найглибшою емоційною ямою в моєму житті був період після Помаранчевої революції, коли стало зрозуміло, що змін не буде. Це найбільша моя ілюзія. І найбільше розчарування. Це найтяжчий період у моєму житті. Я відчув себе обдуреним і зневаженим. Я зневірився. Помаранчевим лідерам вдалося зробити зі мною те, що не зуміла війна. Тепер моє завдання – перевести негативні переживання у позитивний досвід”.

Із гордістю пишучи про національні традиції та козацтво (“якими б світами // козак не волочився // Батьківщину // з собою носить”, “лише пісня // сльозу в козацькому оці // бачить”) у книжці “Солом’яна стріха Вітчизни” (розділи “Зламана гілка верби, або Україніана”, “Правда старої криниці, або Козакування”, “Звідки трава росте, або зустрічі з Котигорошком”), С. водночас озвучує характерні національні ганджі, котрі, на його думку, впродовж тривалого історичного періоду мали негативний вплив на українську ментальність (“Повна Україна // українців, // та всі – // іншомовні”, “рубає козак // наліво та направо // голови по землі котяться // та все з оселедцями”). Продемонстрований письмеником вдумливий і глибокий національний критицизм дав підстави В. Базилевському стверджувати, що у творах С. “більше історіософської правди, ніж у статтях професійних істориків”. У 2004 р. С. перший серед волинських письменників отримує Національну премію імені Тараса Шевченка за дві поетичні книжки – “Сучок на костурі подорожнього” та “Навпроти течії трави”.

Після написання повісті “Прокляття”, С. довгий час не звертається до написання художньої прози, проте пише дві книжки літературної критики: “Політ механічної зозулі над власним гніздом” (2001) та “В очікуванні на інквізитора” (2003), в яких розглядає творчість Є. Сверстюка, М. Жулинського, Й. Струцюка, Г. Гусейнова, С. Процюка, М. Матіос, Л. Тарнашинської, К. Москальця, Ю. Гудзя, В. Шкляра, В. Науменка, В. Лиса, В. даниленка. “Українська література потребує критика-інквізитора, який приніс би їй очищення вогнем і кров’ю. (Прошу не розуміти мене буквально: мова моя образна й метафорична). Інквізитора, котрий у попелі спалених книг зуміє знайти істину – ту, якої нам бракує на сторінках”, – зазначає письменник. С. конкретний і влучний у висловлюванні своїх літературно-критичних зауважень, проте зберігає максимальну толерантність і доброзичливість у своєму ставленні до рецензованого твору та автора.

У 2003 р. з’являється роман “Сліпий дощ” – перший у серії прозових книг, які впродовж наступних років виходять друком у видавництві “Факт” (романи “дикі квіти” (2004), “Осінь за щокою” (2006), “Жінка зі снігу” (2008) та повісті “Клітка для неба”, “Глобус України”, “Кенгуру завбільшки з цвіркуна” (2006)). Роман “Сліпий дощ” складається з трьох розділів, об’єднаних історією про вовкулаку. Трилерність першого розділу, з перших сторінок книжки не дозволяючи літературним героям залишатися у тіні подій, змушує їх до активного визначення – морального і духовного. У кожній із частин “Сліпого дощу” С. втілює певну психологію сприйняття дійсності, котра виявляється визначальною для героїв роману (Тихона-вовкулаки, Оксани, Андрія, Ніни-Катерини, Анатолія), і котра зумовлює їхню здатність по різному сприймати дійсність та обирати в ній своє принципове місце – чи то шляхом безкомпромісного вивищування над проблематикою життя чи ж, навпаки, шляхом потрапляння у бездуховний морок й екзистенційну безвихідь. Письменник відводить кожному героєві роману роль, яку той, перебуваючи “у шкурі, яку носить”, мусить прожити до кінця – незалежно від того позитивна надана роль чи негативна. Проте, наперед визначаючи драматургію для своїх персонажів, С. не знебарвлює їхньої перспективи категоричною однозначністю – ніби залишає можливість скеровувати власне життя попри обставини й неприязну реальність. У кожному розділі роману психологічна атмосфера оповіді цілком відповідає психології героїв. дощ супроводжує дійство роману – від густих зловіщих струменів, коли Тихін полює на своїх жертв, й до майже сакральної очисної зливи з громовим розверзанням небес, під час якої Ніні являється ангел – у кедах, спортивному костюмі та зі сяйливим мечем, яким пізніше “зтинає” голову попові (сцена відсилає до евангелійної притчи, в якій Ісус Христос перекидає столи і розкидає гроші торговців у дворі храму).

У 2004 р. виходить друком роман “дикі квіти”. У романі кожен із розділів написано від імені героїв роману – членів пересічної української родини. Сімейні негаразди, конфлікти та подружні зради чоловіка Степана і дружини Лариси є тим грунтом, на якому зростає їхній син – Вовик. Н. Бернадська звертає увагу на те, що “обділені справжнім родинним теплом діти нагадують дикі квіти тому, що самі дорослі здичавіли: не можуть знайти спільну мову навіть у мікрокосмосі родини, виконують вигадані ними ж ролі батька, матері, але не є ними насправді”. Постмодерністську манеру письма С., яка з найбільшою виразністю проявилася у романі “Осінь за щокою”, написаному раніше за “Сліпий дощ”, “дикі квіти” та “Клітку для неба”, в “диких квітах” завуальновано. Така латентність насамперед свідчить про те, що постмодерністська естетика цікавить С., який у виборі засобів насамперед виходить із ідейного задуму твору, лише в аспекті отримання певного технічного арсеналу художньо-виразових засобів, котрі сприяють образній багатоплановості. Мінімалізуючи сюжетні колізії й увиразнюючи проблематику “диких квітів”, С. викликає у читача відчуття постійної авторської присутності, причетності до дійства. Особливо щирим є середній розділ роману “Калюжа пізнання”, написаний від імені хлопчика. За Н. Бернадською, “образ Вовчика позбавляє роман В. головної постмодерністської художньої домінанти – “ідеологічної” безсторонності”. Життєвий побутовізм, у котрому вибудовуються сюжетні лінії роману, С. насичує блискучим гумором та іронією (Є. Баран зауважує, що побутовізм у творчості С. “урівноважується майже біблійними одкровеннями”).

До наступної книжки С. “Клітка для неба” (2006) увійшли три повісті: “Клітка для неба”, “Глобус України”, “Кенгуру завбільшки з цвіркуна”. Збірка повістей стоїть осторонь попередніх прозових творів письменника й вирізнюється лірико-поетичною легкістю письма та наскрізною сюжетністю з елементами фантасмагорійної притчевості.

Роман “Осінь за щокою” (перший великий прозовий твір у доробку С.), який складається з восьми новел, вийшов друком у 2006 році. У романі є виразними елементи інтелектуальної літературної гри, в якій поєднуються різні жанрові складові (драматургічні, поетичні), непередбачуваність сюжетних ходів, позірна відсутність ідеологічного та проблематичного забарвлення. Головний герой книжки – письменник, життя якого напрочуд щільно переплітається з життям його літературних персонажів. Письменникове ім’я в устах матері, друзів, коханих і некоханих жінок не має чіткої “філологічної правильності”, а тому й вимовляється по різному – Талик, Віктор, Віталій, дуля, Вектор, Тюлечка, Скурвий Син, хоча за паспортом, повідомляє С. у передостанній новелі “Коротка стрілка жіночого годинника”, письменник й узагалі йменується Вікентієм. Перебуваючи у ролі головного героя, письменник фіксує на папері свої випадкові та обов’язкові зустрічі, даючи літературним персонажам дивні імена (Зела, Кір, Кола, Ого, І Ван Син, Ія). (С.: “Я вигадую своїм героям імена, які б підкреслювали їхню нетутешність та інородність. (… ) дуже часто імена моїх героїв це не власні імена, а прізвиська, які покликані приховувати істинну суть. (… ) Існує чимало наворотів, пов’язаних з ім’ям, для мене ж це тільки ще одна можливість, скориставшись цим подвійним дном, провезти, якусь важливу або цікаву для мене художню деталь контробандою”.) Загальний сюжет кожної новели, котра у свою чергу містить у собі безліч мікросюжетів, у С. є максимально знерухомленим (за винятком поодиноких подієвих сплесків: відвідини художника Юзя, доставка холодильника у ремонт, потрапляння до відділу міліції або численних оповідей у новелі “Чорнильниця Чехова”). Сюжетна статика є своєрідною авторською позою для медитації: перебуваючи в ній, С. концентрує увагу на динамічній психології своїх героїв і на новому рівні активізує фабулу. Залишаючи у кожній із новел місце для діалогу та розмови, С. моделює різні психологічні ситуації, в яких поперемінно опиняються: письменник і його alter ego, письменник і сусіди (про існування яких – а тим паче про їхнє зацікавлення його творчою особою – він і не підозрює), письменник і його знайомі, Чоловік та Жінка/Жінки (Арсен і Зела, Кір і Кола, Ого і дівчина, І Ван і сестри Ія та Зоя, головний герой і данута, головний герой і Марта).

Твори

Книги поезій

“Як довго ця війна тривала” (Луцьк: Видавничо-редакційний відділ Волинського обласного управління по пресі, 1991) “Німа зозуля” (дрогобич: Видавнича фірма “Відродження”, 1994) “Мовчання адресоване мені” (дрогобич: Видавнича фірма “Відродження”, 1996) “Трикнижжя Явіна” (Луцьк: Волинське обласне редакційно-видавниче підприємство “Надстир’я”, 1996] “Укол годинниковою стрілкою” (Луцьк: Ініціал, 1998) “Крапка зсередини” (Львів: Престиж Інформ, 2000) “Навпроти течії трави” (Луцьк: Надстир’я, 2001) “Сучок на костурі подорожнього” (Луцьк: Видавництво “Волинська обласна друкарня”, 2002) “Птах з обпаленим крилом” (Луцьк: Видавництво “Волинська обласна друкарня”, 2002) “Солом’яна стріха Вітчизни” (Луцьк: Видавництво “Волинська обласна друкарня”, 2003; 2004) “Так!..” (Луцьк: Твердиня, 2005) “дванадцять ню” (Луцьк: Твердиня, 2005) “Новенький ровер старенького пенсне” (Луцьк: Твердиня, 2007) “Золоті куполи” (Луцьк: Видавництво “Волинська обласна друкарня”, 2008) “Вибране” (Луцьк: Твердиня, 2011) “Вибрані поезії” (Київ: Ярославів Вал, 2012)

Книги прози

“Сліпий дощ” (К.: Факт, 2003) “дикі квіти” (К.: Факт, 2004) “Осінь за щокою” (К.: Факт, 2006) “Клітка для неба” (К.: Факт, 2006) “Жінка зі снігу” (К.: Факт, 2008)

Книги критики

“Політ механічної зозулі над власним гніздом” (Луцьк: Видавництво “Волинська обласна друкарня”, 2001) “В очікуванні на інквізитора” (Луцьк: Видавництво “Волинська обласна друкарня”, 2003)

Книги есеїв

“Між шляхом воїна і дао” (Луцьк: Терен, 2011)

Книги поезії й прози для дітей

“Гарний настрій” (К.: Веселка, 1991) “Йшов їжак бережком” (дубно: Незабудка, 1992) “Зелений ведмедик” (Львів: Каменяр, 1993) “Миколаєва ніч” (Луцьк: Твердиня, 2004) “Окраєць хліба” (Луцьк: Твердиня, 2005) “Риба під парасолем” (К.: Ярославів Вал, 2005) “Бджолиний Бог і бджоленятко” (Луцьк: Видавництво “Волинська обласна друкарня”, 2009)

Відзнаки і нагороди

Державні нагороди і звання України

Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (2004) – за книги “Навпроти течії трави” і “Сучок на костурі подорожнього” Заслужений діяч мистецтв України (2001) Орден “За заслуги” III ст. (20 січня 2010) – за вагомий особистий внесок у справу консолідації українського суспільства, розбудову демократичної, соціальної і правової держави. Орден “За мужність” ІІІ ст. (14 лютого 1998) – за активну громадську діяльність, участь у вирішенні питань соціального захисту учасників бойових дій, інвалідів війни та сімей загиблих в Афганістані. Грамота Верховної ради України (2010) Медаль “Захиснику Вітчизни” (1999) Медаль Жукова (1998)

Державні нагороди СРСР

Орден Червоної Зірки (1987) Грамота Президії Верховної Ради СРСР воїну-інтернаціоналісту (1988) Ювілейна медаль “70 років збройних сил СРСР” (1988)

Державні нагороди іноземних країн

Медаль “Воїну-інтернаціоналісту від вдячного афганського народу” (Афганістан, 1988) Медаль “В пам’ять 10-ліття виводу радянських військ із Афганістану” (Білорусь, 1999) Медаль “65 років визволення Республіки Білорусь від німецько-фашистських загарбників” (Білорусь, 2009)

Звання Почесного громадянина

Почесний громадянин Луцька (2010) Почесний громадянин Волині (2011)

Нагороди відомчих та громадських організацій

Медаль “За сприяння Збройним Силам України” (Міністерство оборони України, 2011) Медаль “15 років Збройним Силам України” (Міністерство оборони України, 2009) Відзнака “Золотий нагрудний знак” (Волинський національний університет імені Лесі Українки, 2011) Медаль “Почесна відзнака” (Національна спілка письменників України, 2011) Медаль “За заслуги” ІІІ ст. (Українська спілка ветеранів Афганістану, 2008) Медаль “За громадянську мужність” (Українська спілка ветеранів Афганістану, 2003) Орден ІІІ ст. “Бронзовий козацький хрест” (Українське реєстрове козацтво, 2009)

Нагороди відомчих організацій іноземних країн

Знак Губернатора Московської області “За ратну службу” (Російська Федерація, 2009)

Премії

Премія Волинського фонду культури – “Надія” (1993) Премія імені Агатангела Кримського (1997) Премія імені Василя Стуса (1999) Премія фонду Воляників-Швабінських (2000) Премія імені Павла Тичини (2001) – за поетичну книгу “Крапка зсередини” Премія імені Миколи Гоголя – “Тріумф” (2001) Премія імені Івана Огієнка (2002) Премія імені Богдана-Нестора Лепкого (2002) Премія імені Бориса Нечерди (Ліга українських меценатів, 2003) Премія імені Олекси Гірника (Ліга українських меценатів, 2006)
Премія імені Івана Кошелівця (2008)
Премія імені родини Косачів (2011) – за книгу для дітей “Бджолиний бог і бджоленятко” Премія імені Пантелеймона Куліша (2011) – за книгу поезій “Золоті куполи”
Премія імені Леоніда Глібова (2013) – за роман “дикі квіти”


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)


Related posts:

  1. Гей Василь – Біографія Гей Василь – член НСПУ з 1974 р. Народився 14 січня 1942 року в селі Заболоття Любомльського району. Після закінчення семирічки у рідному селі та десятирічки в с. Головно працював завідувачем сільської бібліотеки та клубу, вчителював, служив у війську. Повернувшись після трирічної служби в армії, став працювати кореспондентом Любомльської районної газети. Звідти запрошений на роботу […]...

  2. Криштальський Андрій – Біографія Криштальський Андрій – поет, прозаїк, публіцист, член НСПУ з 1999 р. Поет, прозаїк, видавець. Він є автором восьми книг, редактором літературно-мистецького журналу “Терен” та засновником видавництва “Волинська мистецька агенція “Терен”. У 2005 р. став лауреатом літературної премії ім. Василя Стуса. А. Криштальський народився 8 травня 1969 р. в м. Горохові на Волині. Закінчив Луцьке державне […]...

  3. Крук Галина – Біографія Народилася 30 листопада 1974 у Львові. За освітою – філолог-медієвіст, захистила дисертацію на тему “Українське низове бароко: поетика стилю і жанру” (2001). Авторка поетичних збірок “Мандри у пошуках дому” (Львів, 1997), “Сліди на піску” (Київ, 1997) та “Обличчя поза світлиною” (Київ, 2005), а також численних публікацій у літературній періодиці. Поетичні та прозові твори ввійшли до […]...

  4. Глазовий Павло – Біографія Павло Прокопович Глазовий народився 30 серпня 1922 року в селі Новоскелєватка (нині Казанківського району, Миколаївської області) в сім’ї хлібороба. Вчився у Новомосковській педагогічній школі на дніпропетровщині. Після закінчення педагогічної школи у 1940 році був призваний служити в армії. Учасник німецько-радянської війни. Після війни навчався в Криворізькому педагогічному інституті, де його запримітив Остап Вишня. Письменник почав […]...

  5. Талалай Леонід – Біографія Леонід Миколайович Талалай (11 листопада 1941, Савинці Савинського району Харківської області – 19 червня 2012, Київ, похований 6 липня 2012 на Байковому цвинтарі) – український поет, член Національної спілки письменників України (від 1967). Народився в селянській сім’ї. У 1956 році разом із батьками переїхав до Горлівки. Навчаюсь, працював теслею, каменярем. У 1958 року закінчив школу […]...

  6. Марія Матіос – Біографія Марія Василівна Матіос (19 грудня 1959, Розтоки, Путильський район, Чернівецька область) – українська письменниця (поет, прозаїк, публіцист). Народний депутат України VII, VIII скликання. Лауреат Національна премія України імені Тараса Шевченка (2005). Заслужений працівник культури України (2008). Почесний громадянин міста Чернівців (2008). Марія Матіос корінна гуцулка з Буковини. Перші вірші надрукувала у 15 років. Випускниця філологічного […]...

  7. Малик Галина – Біографія Галина Миколаївна Малик народилася 12 серпня 1951 року у м. Бердянську Запорізької області. 1964 року сім’я переїхала в селище Середнє на Ужгородщині. дитинство і юність майбутньої письменниці були радісними і спокійними. Вона гарно вчилася в школі, мала веселий характер, почуття гумору і… не збиралась бути письменницею. Своє перше знайомство з книжкою Галина Миколаївна запам’ятала на […]...

  8. Василь Слапчук РЕФЕРАТ На тему: “ВАСИЛЬ СЛАПЧУК” Провідною рисою цього поета є його органічність, природність. В. Слапчук – уже зрілий поет, тому тяжіє до циклів, складноструктурованих поетичних полотен. У своєму доробку має вінки сонетів, причому версифікаційно бездоганні, які сьогодні не часто зустрінеш і у міських рафінованих естетів. Лірика В. Слапчука виразно філософічна, глибоко закорінена в українському фольклорі. […]...

  9. Василь Шкляр – Біографія Василь Миколайович Шкляр (10 червня 1951, с. Ганжалівка Лисянського району Черкаської області) – український письменник, політичний діяч. Один із найвідоміших і найбільш читаних сучасних українських письменників (деякі оглядачі називають його “батьком українського бестселера”). Рішенням Комітету з Національної премії України ім. Т. Шевченка визнаний лауреатом Шевченківської премії 2011 року Народився 10 червня 1951 року в селі […]...

  10. Біографія Євгена Дудара Дудар Євген Михайлович (24 січня 1933 року) – український майстер сучасної сатири, публіцист, артист розмовного жанру. Народився в с. Озерна на Тернопільщині. Здобувши середню освіту, спробував вступити до театрального училища, однак зазнав поразки. Тоді хлопець вирішив йти служити до армії, та вже невдовзі був направлений до Азербайджану. Вже після повернення на рідну землю, Є. Дудар […]...

  11. Стельмах Ярослав – Біографія Ярослав Михайлович Стельмах (30 листопада 1949, Київ – 4 серпня 2001) – український дитячий письменник, драматург, кіносценарист, перекладач. Син письменника Михайла Стельмаха. Народився 30 листопада 1949 року у Києві. В 1971 році закінчив Київський педагогічний інститут іноземних мов, у 1981 році – Вищі літературні курсив Москві, потім аспірантуру. Жив в Києві на Печерському узвозі, 8. […]...

  12. Панченко Володимир – Біографія Володимир Євгенович Панченко народився 02.09.1954 року, в с. демидівці Любашівського району Кіровоградської області в селянській родині. Освіта вища, викладач української мови і літератури (Одеський державний університет імені І. І. Мечникова.) 1979 року захистив кандидатську дисертацію, 1998 – докторську. З 1979 року член Спілки письменників України. З 1984 до 2001 р. мешкав у Кіровограді. Працював доцентом, […]...

  13. Дудар Євген – Біографія Євген дудар народився 24 січня 1933 року в селі Озерна, зараз Зборівського району, Тернопільської області. В 1956-57 рр. працював завклубом у рідному селі. Залишив завідування клубом у зв’язку з виїздом на навчання. Закінчив факультет журналістики Львівського університету. Зараз мешкає в Києві. Дудар є автором понад 20 книг, а також численних публікацій у пресі. Його твори […]...

  14. Павлюк Ігор – Біографія Ігор Зиновійович Павлюк – письменник, науковець. Народився 1 січня 1967 року на Волині. Доктор наук із соціальних комунікацій. Лауреат Народної Шевченківської премії (Залізний Мамай), всеукраїнських літературних премій імені Василя Симоненка, імені Бориса Нечерди, імені Маркіяна Шашкевича, імені Григорія Сковороди, міжнародної літературної премії імені Миколи Гоголя “Тріумф”, лауреат премії британського ПЕН-клубу. Вчився в Ленінградському вищому військовому […]...

  15. Скунць Петро – Біографія Петро Миколайович Скунць (20 травня 1942, Міжгір’я – 30 травня 2007, Ужгород) – український поет, член Національної спілки письменників України з 1962 року. Народився 20 травня 1942 року в селиці Воловому (нині смт Міжгір’я, нині Закарпатської області). У 1963 році закінчив Ужгородський університет. Працював в обласній молодіжній газеті. Був редактором Закарпатського обласного видавництва. Був членом […]...

  16. Євген Дудар – Біографія Євген Михайлович Дудар (* 24 січня 1933, с. Озерна, Тернопільське воєводство, Галичина) – відомий український письменник-сатирик, артист розмовного жанру, публіцист. Біографічні відомості Євген Дудар народився в селі Озерна, зараз Зборівського району, Тернопільської області. В 1956-57 рр. працював завклубом у рідному селі. Залишив завідування клубом у зв’язку з виїздом на навчання. Закінчив факультет журналістики Львівського університету. […]...

  17. Довжик Василь – Біографія Василь довжик (справжнє ім’я – должиков Василь Михайлович)народився 9 червня 1943 року в с. Пристайлове Лебединського району на Сумщині. Освіту отримав у Лебединському педагогічному училищі (1962) та Київському театральному інституті імені І. Карпенка-Карого (1970). Творча діяльність Зіграв у понад 30 кіно-телефільмах, грає на сцені театрів. Радіокоментатор Українського радіо (передачі “Антологія сатири і гумору”, “Веселий всесвіт”, […]...

  18. Боржавин Василь Андрійович (Сочка) – Біографія Василь Андрійович Сочка-Боржавін народився З січня 1922 р, в місті Берегові у вчительській родині. Більшу частину свого дитинства провів в Ужанській долині. Скінчивши навчання в народних школах у Кострині й Перечині, далі здобував освіту в Ужгородській та Хустській гімназіях. Улюбленими педагогами були для нього в Ужгородській гімназії русинський письменник Алексій Фаринич (літературний псевдонім – Альоша […]...

  19. Слабошпицький Михайло – Біографія Михайло Федотович Слабошпицький народився 28 липня 1946 року в селі Мар’янівка, Черкаської області – український прозаїк, критик, літературознавець, публіцист, громадський діяч. Закінчив факультет журналістики Київського університету, працював кореспондентом, був редактором відділу критики газети “Літературна Україна”, головним редактором газети “Вісті з України”, журналу “Вавилон-XX”. З 1995 року – виконавчий директор Ліги українських меценатів, директор видавництва “Ярославів […]...

  20. Скиба Роман – Біографія Роман Степанович Скиба (26 жовтня 1970, Львів) – український поет. Народився 1970 р. у Львові. Закінчив філологічний факультет Львівського державного університету ім. І. Франка (1992). За освітою філолог. Член Національної Спілки письменників України (з 1993 р.). Мешкає в Києві. З’ява друком першої книжки “Мене назвуть листопадом” датована 1992 роком (“Укр. письм.”, 1992). Її перевидання та […]...

  21. Марсюк Василь – Біографія Васи́ль Андрі́йович Марсю́к народився у місті Мар’їнці на донеччині в шахтарській сім’ї, виростав без батька, який за політичним звинуваченням був репресований і загинув на радянській тюремній каторзі. Закінчив педагогічне училище, Київський державний університет ім. Т. Шевченка (заочно). Працював у Черкаському педінституті, але змушений піти звідти, бо за поширення самвидавської літератури і за дружні стосунки із […]...

  22. Андрусяк Іван – Біографія Андрусяк Іван Михайлович – поет, прозаїк, літературний критик, перекладач. Увійшов у літературу на початку 1990-х як учасник літературного угруповання “Нова дегенерація”, до якого також входили Степан Процюк та Іван Ципердюк. Критика вважає його одним із чільних поетів покоління “дев’ятдесятників”. Прихильник герметичного поетичного дискурсу, творча еволюція – від неомодерністських, декадентських мотивів ранньої творчості до символічно-асоціативного письма […]...

  23. Шевчук Валерій – Біографія Валерій Олександрович Шевчук (20 серпня 1939, Житомир) – український письменник-шістдесятник, майстер психологічної і готичної прози, автор низки літературознавчих та публіцистичних праць, інтерпретатор українського літературного бароко. Валерій Шевчук народився 20 серпня 1939 р. у родині шевця в Житомирі. Після закінчення в 1956 р. школи хотів стати геологом, але, розчарувавшись у геології, поїхав до Львова вступати у […]...

  24. Забужко Оксана – Біографія Оксана Забужко народилася 19 вересня 1960 року в місті Луцьк. За словами письменниці, правдиве родове прізвище оригінально було не “Забужко”, а “Забузькі”. В Луцьку жила до 8 років, поки її батька не виявило КГБ, що переслідувало його кілька років. Після цього родина була вимушена переїхати до Києва. Закінчила філософський факультет (1977-1982) та аспірантуру з естетики […]...

  25. Сухомлинський Василь – Біографія Василь Олександрович Сухомлинський (28 вересня 1918, с. Омельник (нині Онуфріївський район Кіровоградської області) – 2 вересня 1970) – український педагог, публіцист, письменник, поет. Спочатку Василь Сухомлинський подався в медичний технікум, але незабаром пішов звідти, поступив на робочий факультет, достроково закінчив його і був прийнятий до педагогічного інституту. З 1935 р. починається педагогічний шлях В. О. […]...

  26. Пагутяк Галина – Біографія Москале́ць Галина Василівна (свої твори підписує як Пагутя́к Гали́на ) – українська письменниця. Лауреат Шевченківської премії з літератури. Народилася 26 липня 1958 року в селі Залокоть, дрогобицького району, Львівської області, згодом родина переїхала у село Уріж. Батько – Василь Пагутяк, матір – Іванна Басараб. Наймолодша з трьох доньок у сім’ї. Вважає себе нащадком молдовського господаря […]...

  27. Сергій Жадан – Біографія Сергі́й Вікторович Жадан ( 23 серпня 1974, м. Старобільськ) – український письменник, поет, перекладач, громадський активіст. Автор романів “Депеш Мод”, “Ворошиловград”, “Месопотамія” поетичних збірок “Цитатник”, “Ефіопія” та інших. Сергій Жадан народився 23 серпня 1974 року у місті Старобільськ Луганської області. У 1991 році був одним з організаторів харківського неофутуристського літературного угрупування “Червона Фіра”. У 1996 […]...

  28. Чухліб Василь – Біографія Василь Васильович Чухліб (19 липня 1941, с. Лебедівка Козелецького району на Чернігівщині – 20 листопада 1997 р.) – український письменник, журналіст, громадський діяч, літературознавець, член Спілки письменників і Спілки журналістів Радянського Союзу та України. Лауреат державної премії ім. Лесі Українки (1996), Літературна премія імені Наталі Забіли. Псевдоніми – В. Чорноус, В. Чернігівець. Дитинство і школа […]...

  29. Верховень Володимир – Біографія Верховень Володимир Миколайович народився 13 вересня 1958 р. в с. Уплатне Бдизнюківського району Харківської області. Навчався в середній школі смт Сахновщина. У 1980 р. закінчив філологічний факультет Харківського педагогічного інституту. Після служби в армії деякий час працював кореспондентом районної газети в Золочіві, потім у Харкові: журналістом, редактором у видавництві “Прапор”, консультантом-перекладачем інформаційної фірми “Край”. З […]...

  30. Матушек Олена – Біографія Матушек Олена Франківна – українська поетеса. Народилася 26 квітня 1953 року в м. Запоріжжя. Закінчила 1976 року Київський університет. З 1985 року працює в редакції журналу “Ранок”. Автор збірок “Акварель міста” (1981), “Телефон довіри” (1988), “Розімкнуте коло” (1991). Отримала літературну премія імені Андрія Малишка....

  31. Мовчан Павло – Біографія Павло Михайлович Мовчан – український громадський діяч, журналіст і політик; поет, перекладач, сценарист. Заслужений діяч мистецтв України (1993); голова ВУТ “Просвіта” ім. Т. Шевченка; член Центрального проводу УНП (з січня 2003); шеф-редактор газети “Слово Просвіти”; член Комітету Національних премій України ім. Т. Шевченка (з листопада 2005). Член Спілки письменників України (з 1972). Народився 15 липня […]...

  32. Василь Барка – Біографія Василь Костянтинович Барка (1908-2003) Справжнє ім’я – Василь Костянтинович Очерет. Василь Барка – талановитий письменник і поет, представник української діаспори у Сполучених Штатах Америки – народився 16 липня 1908 року в селі Солониця Лубенського району на Полтавщині в козачій родині. Батько письменника служив у козачій частині, звідки повернувся покаліченим після російсько-японської війни. Сім’я Василя Барки […]...

  33. Жадан Сергій – Біографія Сергій Вікторович Жадан (народився 23 серпня 1974 року у місті Старобільськ Луганської області) – український письменник, перекладач та громадський діяч. Автор романів “депеш Мод”, “Ворошиловград”, поетичних збірок “Цитатник”, “Ефіопія” та інших. Літературні твори Сергія Жадана одержали численні національні та міжнародні нагороди, були перекладені тринадцятьма мовами, зробивши автора одним з найвідоміших сучасних українських письменників. Сергій Жадан […]...

  34. Струцюк Йосип – Біографія Струцюк Йосип Георгійович – український письменник-шістдесятник, перший лауреат літературно-мистецької премії імені Агатангела Кримського, заслужений діяч мистецтв України, почесний громадянин Луцька. Народився 17 липня 1934 року в українському селі Стрільці на Холмщині. 1 листопада 1944 року разом із батьками депортований у село Новослобідка Верхнє-Хортицького району Запорізької області. У червні 1946 року, рятуючись від голоду, разом із […]...

  35. Пушик Степан – Біографія Степан Григорович Пу́шик (26 січня 1944, с. Вікторів Галицького району Івано-Франківської області) – український письменник, літературознавець, фольклорист, журналіст, громадсько-культурний і політичний діяч, кандидат філологічних наук, професор Прикарпатського університету ім. В. Стефаника. Лауреат державної премії ім. Т. Шевченка, премій ім. В. Стефаника, П. Чубинського, Мирослава Ірчана, О. Копиленка, Міжнародної літературної премії імені Воляників-Швабінських Українського Вільного Університету […]...

  36. Ярмиш Юрій – Біографія Юрій Феодосійович Ярмиш (25 травня 1935, дніпродзержинськ) – український письменник, майстер авторської казки. Народився в сім’ї вчителів у Кам’янську (з 1936 році дніпродзержинськ). Навчався у середній школі № 4 міста дрогобич; середню освіту закінчив у місті Нікополь. У 1953 році Ю. Ярмиш вступив на факультет журналістики Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка. 1958 року […]...

  37. Павличко дмитро – Біографія Дмитро Васи́льович Павли́чко – український поет, перекладач, літературний критик, громадсько-політичний діяч. Народився 28 вересня 1929 р. у селі Стопчатів що на Івано-Франківщині) Початкову освіту здобув у польській школі в с. Яблунів, продовжив навчання в Коломийській гімназії, а далі – в радянській десятирічці. Від осені 1945 p. по літо 1946 р. був ув’язнений за сфабрикованим сталінськими […]...

  38. Листопад Антоніна – Біографія Антоніна Листопад (справжнє ім’я – Антоніна Іванівна Нікітіна) народилася 8 жовтня 1941 р. у с. Перекалі на Рівненщині. Закінчила дубенське медучилище й Івано-Франківський медичний інститут. За фахом лікар-невропатолог. За покликанням – поет. З 1968 року живе в м. Краснодоні на Луганщині. Член Національної спілки письменників України з 1991 р. Лауреат премій імені Василя Стуса (1993) […]...

  39. Біографія Любові Пономаренко Пономаренко Любов Петрівна народилася 25 травня 1955 року в селі Іванківці Срібнянського району на Чернігівщині. Закінчила Ніжинський державний педагогічний інститут імені М. В. Гоголя (1978). Працювала вчителем російської мови та літератури на Срібнянщині, завідуючою відділом в Срібнянській райгазеті. З 1987 року мешкає на Полтавщині. Працювала в школах та редакціях райгазет Оржицького і Гребінківського районів. З […]...

  40. Гренджа-донський Василь – Біографія Народився 24 квітня 1897 року на Закарпатті у Воловому (нині Міжгір’я, за Австро-Угорщини Марамороського комітату) у типовій верховинській родині. По закінченні народної школи у Воловому, Василь Гренджа не зміг далі вчитися, бо батько застудився на лісорозробках і відтоді все життя тяжко хворів, не маючи грошей на навчання сина. Ще підлітком працював помічником дяка. У 1912 […]...


Аналіз вірша миколи вороного.
Ви зараз читаєте: Слапчук Василь – Біографія
«
»
Copyright © Українська література 2024. All Rights Reserved.