Тарнавський Юрій – Біографія



Юрій Тарнавський (1934, Турка, Львівська область) – український поет та прозаїк, один із засновників Нью-Йоркської Групи, та співзасновник і співредактор її літературно-мистецького річника “Нові Поезії”.

Юрій Тарнавський народився 3 лютого 1934-ого року в місті Турка на Бойківщині. Його мати була учителькою, а батько учителем і директором школи. до 1939-ого року він провів дитячі роки у Польщі, біля Ряшева, а відтак в Україні – біля Сянока і в Турці. В 1944-ому році виїхав з родиною до Німеччини. Після війни проживав у таборі для переміщених

осіб у Новому Ульмі, де й відвідував українську і німецьку гімназії. Закінчив середню освіту екстерном у Мюнхені, перед виїздом до США в 1952-ому році.

З родиною осів у Ньюарку. Там Ю. Тарнавський відвідував Ньюаркський Коледж Інженерії, в якому студіював електронну інженерію. Закінчив ці студії 1956-ого року зі ступенем BSEE, й відтак поступив на працю до відомої компанії комп’ютерів IBM. Перебув у ній до 1992 року. Спершу працював інженером-електроніком, а згодом кібернетиком ( Computer scientist ) над автоматичним перекладом з російської мови на англійську. Завідував відділом прикладних лінгвінстів в IBM, у військовій школі в Сиракюзах

(Нью-Йорк) і в Конгресовій Бібліотеці у Вашингтоні. Програма, розроблена його групою, стала першою у світі, що мала застосування в конкретній практиці цього роду пошуків.

На відпустці в роках 1964-1965, Юрій Тарнавський проживав в Іспанії. Згодом, не покидаючи праці в IBM, студіював теоретичну лінгвінстику по спеціалізації в трансформаційній граматиці при Нью-Йоркськім Університеті. В 1982-ому році він здобув ступінь доктора філософії (Ph. D.), захистивши дисертацію з питань семантики у Поширеній Стандартній Теорії Ноама Чомського під назвою “Семантика знання”. Відтак працював над процесуванням природних і розрібкою штучних мов, як також і в ділянці штучного інтелекту, над експертними системами. За працю в IBM Юрій Тарнавський був відзначений низкою нагород.

Він також є автором численних публікацій на кібернетичні й лінгвістичні теми. В 1987-ому році, в рамках відзначення століття Нью-Йоркського Університету, Ю. Тарнавський почесним гостем ( Keynote speaker ) прочитав лекцію під назвою “Штучний інтелект і лінгвістика” у лінгвістичному відділі цього Університету. Відійшовши від IBM, був членом Гарріманського Інституту при Колумбійськім Університеті, професором української літератури і культури у відділі слов’янських мов, як також і спів-координатором української програми (1993-1996) у цьому ж Університеті.

Юрій Тарнавський – один із засновників Нью-Йоркської Групи, та спів-засновник і спів-редактор її літературно-мистецького річника “Нові Поезії”. Першу збірку поезій Юрія Тарнавського, “Життя в місті”, – з її урбаністичними мотивами і зосередженням на темі смерти – критика привітала як новаторську, такою, яка поривала з традицією мови і тематики загальної тогочасної української поезії, вказуючи при тому той напрямок, в який відтак пішло чимало з його сучасників. Згодом, його програмово екзистенціалістичний роман “Шляхи”, в якому описане житгя німецької молоді після другої Світової Війни, також був відзначений як нове слово в українській прозі. Рання поетична творчість Юрія Тарнавського майже повністю вкорінена у західній літературі, особливо в іспаномовній поезії, творчості французьких передсимволістів, в сюрреалізмі та філософії екзистенціалізму. Відтак, з часом, його освіта і праця – так технічні, як і лінгвістичні, – щораз більше впливають на його творчість, внаслідок чого в його творах щораз помітнішим стає радикально нове трактування мови, як, наприклад, у збірках “Без Іспан”, “Без ї” й “Анкети”, та в романах “Менінгіт” і “Три бльондинки і смерть”. У 1960-тих роках Юрій Тарнавський повністю “переходить” на англійську мову в своїй творчості, спершу в прозі, відтак у поезії. Однак, з останньої – поезії – він згодом перекладає українською мовою відповідники з англомовних оригіналів : збірка “Ось, як я видужую” і наступні п’ять книжок. Він – член групи авангардних американських письменників Fiction Collective, і у видавництві групи публікує англійською мовою вищезгадані “Менінгіт” і “Три бльондинки і смерть”, які були високо оцінені американською літературною пресою.

Коли політична ситуація в Україні міняється з незалежністю, Юрій Тарнавський повертається до української мови, виступаючи з публікаціями мистецьких творів і статей у періодиці та рядом окремих книжок. Нині в його творчості панують характеристики, що вважаються познакою пост-модернізму, такі, як : багатостилевість, коляж, пастіш і прибирання різних, часами протилежних одна одній, позицій / масок (збірка “Ідеальна жінка”, поеми “У РА НА” і “Місто київ та ям”, цикл драм “6х0”). Кульмінуєтъся цей процес виданням в Україні тритомника його творів (п’єс, поезії і прози) у видавництві “Родовід” – “6х0” (повне зібрання драм), “Їх немає” (зібрані поезії від 1970 до 1999 років) і “Не знаю” (вибрана проза).

Юрій Тарнавський присвятив багато енергії перекладницькій праці з української мови на англійську та з різних мов на українську. Його власні твори були перекладені на англійську, французьку, єврейську, німецьку, польську, португальську, румунську і російську мови.

В 1996-ому році, Юрій Тарнавський був резидентом на міжнародній письменницькій колонії Ледіг Гаус поза Нью-Йорком, де він написав більшість драм, що входять до книги 6х0, а відтак, 1998-ого року – у відомім Нью-Йоркськім авангарднім театрі Мабу Майнз, в якому була поставлена його п’єса Не Медея в англомовнім варіанті. Того ж самого року, в Тернопільському драматичному Театрі було поставлено його Чотири проєкти на український національний прапор. В 1997-му році, його перші чотири п’єси з книги 6х0 – Сука-скука/розпука, Жіноча анатомія, Не Медея і Карлики – були прочитані перед публікою акторами театральної студії Національного Університету Києво-Могилянська Академія.

Юрій Тарнавський – член Національної Спілки Письменників України.

Творчість

Поезія

“Життя в місті” (Нью-Йорк, 1956) “Пополудні в Покіпсі” (Нью-Йорк, 1960) “Ідеалізована біографія” (Мюнхен, 1964) “Спомини” (Мюнхен, 1964) “Без Еспанії” (Мюнхен, 1969) “Поезії про ніщо і інші поезії на цю саму тему” (Нью-Йорк, 1970). Ця книга становить перший том його зібраних поезій, до якого ввійшло вибране з попередніх збірок і вперше опубліковані збірки: “Пісні є-є”, “Анкети”, “Вино і ропа” і “Поезії про ніщо”. “This Is How I Get Well / Ось, як я видужую” (Мюнхен, 1978) – двомовне видання англійською й українською мовами. “Оперене серце” (журнал “Сучасність”, Мюнхен, 1986), поема “Без нічого” (Київ, 1991). Це видання – перше знайомство українського читача в Україні з творчістю поета. до збірки увійшли “Життя в місті” (вибране), “Без Еспанії”, “Пісні є-є”, “Поезії про ніщо” та поема “Оперене серце”. “У ра на”, поема (Харків – Нью-Йорк, 1992) “Їх немає” (Київ, 1999). Ця книга становить другий том зібраних поезій автора, до якого ввійшли деякі раніше видані збірки разом із такими, що вперше в ньому друкуються, а саме : “Ось, як я видужую”, “Ідеальна жінка”, поема “Оперене серце”, “Фотографії, це квіти”, “Нулі й одиниці”, “Зео півонії”, “Врослі вірші”, “дорослі вірші” і поеми “У ра на” та “Місто київ та ям”. “Oto jak zdrowieje” (Lublin, 2002) – збірка “Ось, як я видужую” польською мовою. Переклав і видав Тадей Карабович.

Проза

“Шляхи”, роман (Мюнхен, 1961) “Meningitis”, a work of fiction (Нью-Йорк, 1978) – англійською мовою. “Three Blondes and Death”, a novel (Нью-Йорк, 1993) – англійською мовою. “Не знаю”, вибрана проза (Київ, 2000) – книга, до якої ввійшли раніше вже друковані твори разом із такими, що вперше у ній друкуються, а саме : роман “Шляхи” (у новому варіанті), “Сім спроб” (уривки з англомовних прозових книг Смуток, Гіпокрит, Невинний у Парижі, Подорож на південь, Менінгіт, Три бльондинки і смерть, Короткі хвости) і коротка літературна автобіографія “Босоніж додому і назад”. Короткі хвости. Кавалки. (Київ: Видавничий дім дмитра Бураго, 2006. – 292 с.) – збірка оповідань-автоперекладів із англійської мови (в оригіналі Short Tails). Like Blood In Water (Tuscaloosa, Alabama: The University of Alabama Press, 2007. – 194 pages) – збірка з п’яти мініроманів: Screaming, Former Pianist Fitipaldo, The Joys And Sorrows Of R. York, Pavarotti-Agamemnon, Surgery. – англійською мовою.

Театр

“Чотири проєкти на український національний прапор” (журнал “Сучасність”, Мюнхен, 1973) “Сука-скука / розпука”, драматична поема (журнал “Світо-Вид”, Київ, 1996) “Жіноча анатомія” (журнал “Світо-Вид”, Київ, 1998) “6х0” (Київ, 1998) – підсумкова книга, до якої ввійшли раніше видані драми разом із такими, що вперше у ній друкуються, а саме: драматична поема “Сука-скука / розпука”, драми “Жіноча анатомія”, “Не Медея”, “Карлики”, “Коні”, “Гамлетта”, “Три метафоричні етюди” і “Чотири проєкти на український національний прапор”.

Переклади

“Як кохався дон Перлімплін з Белісою у саду”, Федеріко Гарсія Льорка, драма, переклад з іспанської (Мюнхен, 1967) “Остання стрічка Краппа”, Семюел Бекет, драма, переклад з англійської (Мюнхен, 1972) “Ukrainian Dumy” – oral-tradition epic poetry, translation from Ukrainian with P. Warren (Cambridge, Mass., 1979) “Angels in a Pyramid”, Volodymyr Tsybulko, poems, translation from Ukrainian (Lviv, 2001)

Важливі статті та інтерв’ю

“Під тихими оливами або Вареники замість гітар” (журнал “Сучасність”, число 3, Мюнхен, 1969) “Без Іспанурнал “Сучасність”, число 3, Мюнхен, 1969) “Без ї чи без значення?” – Інтерв’ю з Вольфрамом Бурггардтом (журнал “Сучасність”, число 12, Мюнхен, 1969) “дещо про поезії про ніщо” (журнал “Сучасність”, число 12, Мюнхен, 1971) “Література і мова” (журнал “Сучасність”, числа 2 і 3, Мюнхен, 1972) “Bilingualism in Literature” (in “Proceedings of the Symposium on Contemporary Ukrainian Poetry”, 1985, and in “Studia Ucrainica”, Ottawa, 1988) “Інтерв’ю (Івана Фізера) з членами Нью-Йоркської Групи” (журнал “Сучасність”, число 10, Мюнхен, 1988) “Інтерв’ю (Богдана Бойчука) з Юрієм Тарнавським про “Три бльондинки і смерть” (журнал “Світо-Вид”, число 2, Київ, 1994) “Богдан Нижанківський і Галицька школа” (доповідь, прочитана в НТШ, Нью-Йорк, 1995) “Розмова Віктора Неборака з Юрієм Тарнавським” (журнал “Сучасність”, число 5, Київ, 1996) “The New-York Group and the Kyiv School : Poetry of Two Cities” (talk delivered at the Slavic Seminar Series, Columbia University, New-York, 1996) “Троянки” в театрі Ля Мама” (журнал “Кіно – Театр”, число 4, Київ, 1997) “Цимбелін” у постановці Сербана” (журнал “Кіно – Театр”, число 1, Київ, 1999) “Трагедія чи не трагедія? Ось питання!” (журнал “Кіно – Театр”, число 5, Київ, 1999) “Попередні дні” (журнал “Кіно – Театр”, число 1, Київ, 2000) “Гамлет 2000” (журнал “Кіно – Театр”, число 4, Київ, 2000) “Темна сторона місяця” (журнал “Критика”, число 7-8, Київ, 2000) “With Camera and Actors” (“The Polish Review”, Nr. 3, 2000) Юрій Тарнавський: “Всі намагання бути популярним – це рецепта на мистецький провал”. (ЛітАкцент 2011)


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Жуль верн винахідник і його вірші.
Ви зараз читаєте: Тарнавський Юрій – Біографія