Тоталітаризм – це злочинна форма влади, що безкарно знищує свій народ в романах Івана Багряного та Василя Барки



Тоталітаризм – це злочинна форма влади, що безкарно знищує свій народ в романах Івана Багряного та Василя Барки

У нас не було ні правди, ні волі, у нас одбирали віру. Багато українських письменників, справжніх синів свого народу, зазнали переслідувань, морального терору і політичних репресій у роки комуністичної сваволі. І тільки коли вони опинилися далеко від Радянської імперії, вони змогли розповісти нам правду.

Іванові Багряному довелося пройти через усі пекельні кола, які влаштувала радянська влада “своєму” народові. Уперше

його заарештували в Харкові в 1932 році, звинувативши в українському націоналізмі. Під час слідства його запитали: “Бувши на нашому місці, що б ви зробили такому злочинцеві, як ви?” “Я б розстріляв,- відповів Багряний. – Коли ви дасте мені кілька років, то виховаєте з мене контрреволюціонера. Тож або відпустіть, або розстріляйте”. Два роки і чотири місяці просидів він у тюрмі на Холодній горі. І не просто просидів: його було нещадно катовано, бито, з нього вперто намагалися видобути необхідні зізнання, провокували, обіцяли, погрожували… Оцей досвід і став основою роману “Сад Гетсиманський”. Авторові
не довелося вигадувати головного героя, бо Андрій Чумак – це він сам. “Він по черзі пройшов через усі ступені розбирання душі, до нього по черзі застосовано всі методи, які здібне був вигадати диявольський геній епохи”, – читаємо в романі. Але він не розколовся, здався, не зрадив свої ідеали. Прямо в очі своїм мучителям він говорить, що не визнає пролетарського правосуддя. “І так само не визнаю соціалізму, будованого тюрмою й кулею.” За гратами, де, як запевняв напис на тюремних мурах: “Хто не був – той буде, хто був – той не забуде”, Андрій Чумак усвідомив важливу істину: “Людина – це найвеличніша з усіх істот. Людина – це найпідліша з усіх істот”.

Роман “Тигролови” поряд із романом “Сад Гетсиманський” серед творчої спадщини письменника здобув найбільшу популярність. Пригоди головного героя Григорія Многогрішного розпочинаються тоді, коли він втікає з “ешелону смерті” – етапного спецешелону НКВС, що мчав до смертників ГУЛАГу. Незабутнє враження справляє символічний образ дракона-поїзда, який асоціюється в уяві письменника з потворною сталінською системою: “… Вирячивши очі, дихаючи полум’ям і димом, потрясаючи ревом пустелі і вогненним хвостом замітаючи слід, летів дракон… ” Шістдесят коробок-вагонів – шістдесят суглобів у дракона. Спереду вогнеока голова – велетенський двоокий циклон – потяг “Йосиф Сталін”. Григорій Многогрішний був засуджений на 25 років ГУЛАГу. Але він не дав перемолоти себе тоталітарній м’ясорубці. Ні варта, ні повна ізоляція не втримали його: “Стрибнув у певну смерть, але не здався, дев’яносто дев’ять шансів проти одного за те, що від нього залишаться самі шматки, але стрибнув… “

Широку панораму всеукраїнської трагедії подає В. Барка в романі “Жовтий князь”. Нікого не можуть залишити байдужими епізоди голодної смерті дітей – надії і майбутнього нашої нації. Вони помирають від неможливості з’їсти кусень хліба. Жахливо було дивитися батькам, як помирає їх син: “Страх збільшився вмить, бо в Миколи над щиколотками крізь лахміття, видно: на припухлих і розірваних місцях просочилась вода. Мало не закричала мати, як побачила руїну живого тіла. Металась, шукаючи чистої полотнини, і, знаходячи ранки, перев’язу вала їх. Після чого Микола заснув”. Але ж хліб у селі був! Він, невивезений, підгнивав у церкві. Це було те зерно, що силоміць відібрали у селян. Це був той хліб, за приховання якого сім’ї висилали до Сибіру. Його можна було б роздати людям і врятувати їхнє життя, але накази уряду забороняли це робити. Влада знищувала тих, хто намагався отримати свій же хліб. Урядовцям було байдуже, що поряд з ними гинуть від голоду люди.

Іван Багряний і Василь Барка прагнули розказати всьому людству болючу правду про радянську тоталітарну систему, яка знищує все на своєму шляху, бо вона саме – “Жовтий князь”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Рильський дощ.
Ви зараз читаєте: Тоталітаризм – це злочинна форма влади, що безкарно знищує свій народ в романах Івана Багряного та Василя Барки