Твір на тему: Баскетбольний щит на березі (твір-роздум на морально-етичну тему)



Ця вулиця затишна, від невеличкої міської річки її відділяє кілька сот метрів. Вулиця неширока, на ній одноповерхові будинки старої забудови. І лише один будинок відрізняється від інших своєю архітектурою. Його збудував якийсь бізнесмен. Будинок має три поверхи, є кілька лоджій, мансарда. Високі красиві сходини ведуть до розкішного ганку, де стоять великі керамічні вази з квітами. З обох боків ганку величезні кам’яні колони. Ганок має навіс з напівпрозорого пластика. Вікна будинку високі, зверху закруглені, у старовинному стилі. Покрівля

з червоної металочерепиці, вінчає її флюгер із зображенням орла. Над воротами, які відчиняються автоматично, і по кутках загородження – камери зовнішнього відеоспостереження.
Але повернемося до самої вулиці. Напроти кожного дому – старі дерева: клени, липи, берези. Біля нового розкішного будинку – дивовижні туї, сосни з великими гілками-лапами. Дуже красиво!
Неможливо не згадати ще про одну річ, що привертає увагу. На міцному, товстому стовбурі однієї з беріз прикріплено баскетбольного щита. Якось дивно було дивитися на це дерево. По-перше, дивлячись на нього, хотілося б милуватися просто його красою у будь-яку
пору року. І якшо щось бачити на ньому, то природно було б шпаківню. Адже кому як не птахам мала б дати притулок така розкішна плакуча береза? А тут баскетбольний щит. По-друге, я бачив, як місцеві хлопці кидали у кільце м’яч, береза щоразу при кожному влученні трусилася. У мене навіть завмирало серце. Від ударів навіть листя падали. А ось мураші безтурботно снували у тріщинках кори. Горе-баскетболісти виявляли явну неповагу до зеленого старожила нашої вулиці. Березу посадили давним-давно люди, яких, може, вже немає серед живих. Виходить, що ми виявляємо неповагу до пам’яті наших земляків. Я сказав про це хлопцям, і, на диво, вони не сміялися з мене, не стали виправдовуватися. Почали гадати, а де краще прикріпити цей баскетбольний щит. І тут Дмитро сказав:
– Он там, зовсім недалеко, невеликий пустир. Правда, дехто з сусідів виносить туди сміття, хоч поруч сміттєві баки.
– Майданчик, або пустир, можна розчистити, – зауважив Антон. – А от яким чином облаштуємо баскетбольний щит – доведеться поміркувати. У кого які пропозиції, хлопці?
– А чому щит: буде два шити, як і належить у справжньому баскетболі, – сказав Ігор. – Мій тато працює в столярні. Звернемося до нього по допомогу.
– А мій батько, – згадав Антон, – працює на заводі з металом. Думаю, неважко буде зробити кільце і металеві кріплення до щитів.
Із стовпами вийшло набагато краще – ніхто й гадки не мав, що так пощастить. На пустирі були старі дерев’яні стовпи електропередач, що відпрацювали своє.
А чим скінчилася наша витівка – зрозуміло. Є у нас тепер місце, де можна грати у баскетбол. Слідкуємо за чистотою. Є в наших баскетболістів і свої прихильники. А от на березі, де раніше був баскетбольний щит, прикріпили шпаківню.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Вірші рембо із зарубіжної літератури.
Ви зараз читаєте: Твір на тему: Баскетбольний щит на березі (твір-роздум на морально-етичну тему)