Твір на тему: У дорозі (за картиною О. М. Власенка “У дорозі”)



Микола Іванович душе поспішав зі своїм онуком Сашком на вокзал. До відправлення поїзда лишалося десять хвилин. Та ось вони вже у вагоні, зручно влаштувалися біля вікна, а Сашко приготувався спостерігати за краєвидами, що будуть зараз пропливати перед очима. Та ось до їхнього купе зайшов чоловік у військовій формі офіцера Збройних Сил: “Добрий день, мене звати Василем. А для декого – дядьком Василем. Повертаюся з відпустки”, – він приємно посміхнувся й простягнув руку спершу Миколі Івановичу, потім – Сашкові. Познайомилися, між чоловіками

зав’язалася розмова на військові теми. Торкнулися й війни. Микола Іванович розповів, що він був підлітком, коли почалася війна, і всі лихоліття повоєнного часу вони переживали вдвох із мамою, бо в останні дні війни тато загинув. В одному із своїх фронтових листів він попросив, щоб син кожного року відвідував військове кладовище в Харкові, де поховані його однополчани. Вони віддали життя за те, щоб звільнити Харків. Це сталося 23 серпня 1943 року.
Непомітно й Сашко відвів погляд від вікна й уважно слухав дідусеву розповідь. На прощання Василь сказав: “От би такі, як ви, виступали перед нинішніми солдатами, щоб вони з перших уст почули, що то значить військове побратимство”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Доля україни та українців за романом тигролови.
Ви зараз читаєте: Твір на тему: У дорозі (за картиною О. М. Власенка “У дорозі”)