Дмитро Павличко – “Я – зернятко, а ти – зоря осіння… “

Я – зернятко, а ти – зоря осіння,
Навіки в полі поєднались ми.
Виношу з глибини, з важкої тьми
Твоє сіяння в промені насіння.

Велиш ти кільчику в передвесіння
Пробити шкаралущу й страх зими…
Втім колосок з колючими крильми
Злітає, наче світла вознесіння.

Ти прагнеш повернуться в небеса,
Мене ж не відпускає рідна нива,
В ногах кайданами дзвенить роса.

Так ми застигли в злеті, повні дива,
Не зірка й не зерно – душа сяйлива,
Що ні в землі, ні в небі не згаса.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

Сосюра -так нихто не кохав.
Ви зараз читаєте: Дмитро Павличко – “Я – зернятко, а ти – зоря осіння… “