“Колись почнеться доба волі” (за поетичною спадщиною Т. Шевченка)

Ім’я Тараса Григоровича Шевченка невіддільно пов’язано з Україною. Україна – це Шевченко. Шевченко – це Україна. У ньому наша історія, наші мрії, наша надія. Шевченко був справжнім народним співцем, бо з дитинства знав і любив простий український народ, знав його страждання, бо сам їх пережив. Через усе життя проніс великий Кобзар палку любов до рідної землі, до неньки – України, у своїх творах нагадував людям про минулу славу України. Доля Вітчизни дуже хвилювала українського поета:

… Та не однаково мені, Я к Україну злії люди Присплять, лукаві, і вогні її окраденую, збудять… Ох, не однаково мені!..

Здається, що щастя України було для поета більш важливим, ніж його особисте. Вільне життя, мирна хліборобська праця, щасливі діти, які не знають гіркоти раннього сирітства… Ось такою бачив Шевченко Україну в своїх мріях, відображаючи це в рядках вірша:

Садок вишневий коло хати, Хрущі над вишнями гудуть. Плугатарі з плугами йдуть, Співають ідучи дівчата, А матері вечерять ждуть.

Затвори, сповнені любові до батьківщини, поета було заарештовано і відправлено на заслання, але не можна було вбити любов поета до України.

Дійсність викликала обурення в душі Шевченка, бо вона була зовсім не схожа на його мрії. Він скрізь бачив жахливі картини народних страждань, які болеві відгукувались у його щирому серці. Пригнічений, поневолений, знесилений важкою працею та закріпачений духовно народ з останніх сил працював на панство, яке загнало народ у ярмо. І люди зрікалися своїх волелюбних прагнень, і день за днем несли хрест своєї долі. Жорстокість та несправедливість панували в Україні:

Людей у ярма запрягли

Пани лукаві… Гинуть! Гинуть!

У ярмах лицарські сини.

Шевченко розумів, що талановитий, прекрасний душею народ України не заслуговує на таке знущання, і всім серцем бажав кращої долі та справедливості для скривдженого люду.

Геніальний поет відображав свої мрії у чудових віршах, які стали духовною скарбницею рідної землі. Незважаючи на становище, в якому в ті часи перебувала наша “вишнева” квітуча Україна, він щиро вірив, що прийде час, коли народ прокинеться від жахливого сну та в боротьбі переможе своїх гнобителів, тоді почнеться для звільненої України новий час, почнеться доба волі, і будуть “… у селах у веселих і люди веселі… “

У мріях про майбутнє України Шевченко уявляв собі її вільною від національного та соціального ярма, країною, де немає наймитів та панів, а люди працюють для власного добробуту, а не для збагачення можновладців. І тоді будуть мир та злагода, радість та щастя у кожній оселі, у кожній родині. Вільні люди вільної країни – ось мрія Шевченка.

Звичайно, Кобзар уявляв собі не лише картини затишного побуту та злагоди. Майбутня Україна уявлялася йому розвинутою державою, рівною серед інших держав, у якій живуть люди, які шанують свою мову, свою культуру та історію.

Отже, Шевченко не лише словами, але й справами своїми стверджує, що він – справжній патріот та борець за щастя народу. Мабуть, такий майстер має право називатися народним співцем. У “Заповіті” Шевченка є такі рядки:

І мене в сім’ї великій,

В сім’ї вольній, новій,

Не забудьте пом’янути

Незлим тихим словом.

І дійсно, ім’я великого Кобзаря ми часто згадуємо і будемо згадувати, бо він подарував нам безцінний скарб. Цей скарб – його чудові твори, в яких струменить любов до Батьківщини та турбота про її майбутнє.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Ви зараз читаєте: “Колись почнеться доба волі” (за поетичною спадщиною Т. Шевченка)