“Мені здасться, що я просто згадала наші ліси та затужила за ними”. Поетика “Лісової пісні” Лесі Українки

Ви втомилися буденністю, втратили сенс свого життя? Залиште все і візьміть до рук невеличку книжечку, де на обкладинці написано: “Лісова пісня” Леся Українка. Розкрийте її, послухайте велику тишу, і вона відкриє вам свої таємниці, залікує душевні рани. Придивіться пильніше: можливо, серед пишного гілля перед вами з’явиться прекрасна зеленоока дівчина з довгим розплетеним волоссям, заквітчаним яскравим вінком, і поманить вас за собою. Не бійтеся, ідіть за нею! Ідіть у чарівну казку, де образи Мавки, лісовика, Перелесника, Русалки не протиставлені людям, а навпаки, мають тісний контакт з ними.

Драма Лесі Українки “Лісова пісня” має народноказковий зміст. Особливо вражає епізод перетворення Мавки, ц останній монолог, який полонить душу, і ти розумієш: так може кохати не кожен, а лише той, хто життя готовий віддати за це почуття. Мавка не померла, вона йде у небуття, де “ніщо не навіває мрій”, куди вітер навіть не заносить своїх співів. То вона спалахує яскравим вогнем, а з часом попілець, що залишився від неї, “ляже, вернувшись, у рідну землицю, вкупі з водою там зростить вербицю”, і душа Мавки буде знову жити і благати: “Грай же, коханий”, свою пісню кохання. А це шелестіння тихої вербової гілки буде нагадувати нам образ дівчини, яка любила від щирого серця, хоч і не мала його фізично.

Бо природа – невід’ємна частина твору, саме вона посідає у драмі-феєрії одне з головних місць, бо тісно пов’язана з життям народу і фантастичних істот, з їхньою долею. Відчуваючи красу рідної природи, чудово розуміючи її, Леся Українка створює пейзажні малюнки. Мальовнича природа продовжує жити і в мові персонажів. Природа живе своїм життям, і Мавка передає Лукашеві її мову.

“Лісова пісня” дуже близька до фольклору, і єднають її зі зразками народної творчості жива розмовна мова та традиції Поділля. Кожен рядок драми-феєрії сповнений надзвичайної щирості, ліризму, пісенності. Фольклорна поетика дала можливість письменниці піднести мову героїв до рівня народної пісні. Згадаймо слова Мавки:

Як солодко грає, як глибоко крає,

Розтинає білі груди, серденько виймає.

“Лісова пісня” наскрізь пронизана поетикою, музикою, чарівною піснею. Під звуки Лукашевої сопілки прокидається Мавка, він грає веснянку – і на її звуки відповідає все живе, бо “навіть чорна безлиста тернина появляє ніжні квіти”. У п’єсі використано народні повір’я, замовляння, казки. Саме вони стають поетичним засобом творення образів. На Лукашеве та Мавчине кохання весь ліс відкликається зливою весняних голосів, які закликають: “Цілуй! Цілуй! Цілуй!”

Отже, творча індивідуальність Лесі Українки виявилась у розмаїтому поетичному синтаксисі.

А її образ піднісся над епохою, її слово й досі чарує читачів. Я з полегшенням закриваю вже прочитану книжечку з надписом: “Лісова пісня” Леся Українка. Знову хочу жити й радіти світові, а особливо – коханню!

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Ви зараз читаєте: “Мені здасться, що я просто згадала наші ліси та затужила за ними”. Поетика “Лісової пісні” Лесі Українки