Новорічна трагедія за оповіданням Панаса Мирного “Морозенко”

Панас Мирний, прагнучи показати безталанну долю своїх співвітчизників, створював сумні оповідання із селянського життя.

У минулому столітті був звичай уміщувати в пресі під Новий рік оповідання обов’язково із щасливим кінцем. Найкращі письменники пробували себе у цьому жанрі. Написав своє новорічне оповідання й Панас Мирний, але було воно таким несхожим на всі інші.

Катря живе із сином Пилипком у безпросвітних злиднях. Закінчилося борошно, і немає де позичити. Можна продати кожушину, але в чому ж тоді Катрі ходити на роботу? Сумно бідній жінці, що не може вона сина нагодувати хоч напередодні свята. Але, поки мати сумувала, Пилипко вже знайшов вихід: треба піти до хрещеного батька, який, може, дасть хлібину, ковбаси, а ще й гроші.

Панас Мирний із любов’ю описує зовнішність Пилипка. У хлопчика пишне личко, ясні блакитні очі та біле й м’яке, наче льон, волосся.

Хлопчик відчував нестерпний біль, коли бачив сум та сльози рідної матері. Для себе Пилипко вже твердо вирішив, що він усе одно піде, але ж найважчим було вибратися з хати так, щоб мати не помітила.

Хлопчика не лякали ні довга дорога, ані мороз. Ось тільки Морозенка – володаря зимового лісу – боявся Пилипко, хоча й було цікаво: який же він, той лісовик, насправді? Колись мати розповідала, що Морозенко – то кремезний та старий дідуган із білою бородою. Голова в нього – мов та гора, замість волосся – сніг, а борода сплетена з довгих бурульок, що намерзають під стріхами. Пилипкові лячно було б побачити таку потвору, але жаль до матусі переміг у його дитячій душі, Страшно було хлопцеві: “Темним страшидлом із чорними корявими ногами постав перед Пилипком зимовий ліс”. Дух запинався в грудях, серце страшенно билося. Пилипко відчув себе безсилим перед мовчазною стихією зимового лісу. Хлопчик намагався вирватися з-під тяжкої влади лісу, але так і не зміг. Замерзаючи на смерть у крижаному холоді, Пилипко марив, що то Морозенко не пускає його до хрещеного батька, благав старого відпустити його. Але у відповідь Морозенко тільки голосно сміявся… Сусіди потім сказали про смерть Пилипка: “Не задавив би мороз, то голод догриз! Раніше вмерло”.

Панас Мирний питає: та чи то Морозенко – головний винуватець смерті хлопчика? Зрозуміло, ні. Винні ті, хто створив такі нестерпні умови життя Катрі та її сину.

Письменник прагнув схвилювати читача, дати йому можливість побачити життя пригнобленого селянства.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Ви зараз читаєте: Новорічна трагедія за оповіданням Панаса Мирного “Морозенко”