Чому міг би навчити тебе Пилипко? (за оповіданням “Морозенко”) (2 варіант)

В оповіданні Панаса Мирного “Морозенко” розповідається про маленького хлопчика Пилипка. Він жив зі своєю матір’ю Катрею. Важке було в них життя, бідне. Наступили новорічні свята, а вони спалили останнє полінце, і не було чого їсти, нічого було і продати. Малий Пилипко був “вразливий до чужого горя”. А заради рідної матері “він на що хоч піде, аби його мати не плакала”. Він замислив піти посівати до хрещеного батька, щоб було що їсти. Але дорога була далека, одяг поганенький, а на дворі сильний мороз. Мати вмовляла його не ходити,

лякала Морозенком. Та “в його малій головоньці гвіздиком стриміла думка: от хоч би що, а піти посипати!” Пилипко дочекався, доки мати заснула, і тихенько пішов.

Хлопчик дуже любить свою маму. Він заради неї сміливо йде в темний ліс, вмовляє Морозенка пропустити його, потім свариться з ним. Боїться, але йде, бо хоче, щоб матуся зраділа, що є поїсти. Пилипко мріє, як повернеться, як мама зрадіє. Хлопцеві лячно, він стомився, але наполегливо йде вперед. Його сміливість, співчутливе ставлення до матері, наполегливість сподобались мені. У цьому я хотів би бути схожим на нього. Але нерозважливість, неслухняність

привели до загибелі і хлопчика і матір. Дуже шкода мені Пилипка, такого щирого, доброго, і його матір Катрю, що працювала, але не змогла забезпечити себе та сина. Коли я читав про їх загибель, то замислився над тим, що всі люди і їх вчинки впливають один на одного, Всі ми залежимо не тільки від себе. І від наших необдуманих вчинків можуть постраждати наші

Близькі, друзі, незнайомі люди. Тож треба замислюватись над тим, що ти робиш і над тим, до чого це може привести.