Головна ⇒ 📌Твори з української літератури ⇒ Тигролови Багряного
Тигролови Багряного
Реферат на тему:
Тигролови
Роман “Тигролови” написаний І. Багряним протягом 1943-1944 рр. На літературному конкурсі у Львові ця книга під назвою “Звіролови” (скорочений варіант “Тигроловів”) розділила перше місце з повістю Тодося Осьмачки “Старший Боярин”. Роман зразу було перекладено англійською, німецькою та голландською мовами, що свідчить про його популярність за рубежем і увагу іноземного читача до тогочасної радянської дійсності.
Ще у Львові І. Багряний якось розповідав друзям про життя українців на Далекому
Сюжетна канва роману побудована навколо двох постатей – Григорія
Головний герой роману Григорій Многогрішний – нащадок українського гетьмана Дем’яна Многогрішного – “юнак 25 літ, русявий, атлет, авіатор… Суджений на 25 років… ” Такий портрет Григорія змальовано в телеграмі-блискавці, що полетіла по всіх прикордонних заставах після його втечі з поїзда – “велетенського двоокого циклопа'”, – який мчав у своїх шестидесятьох рудих домовинах в’язнів з України на Колиму”. На кожній зупинці майор Медвин перевіряв присутність Григорія серед в’язнів. Та не впокорився гетьманський нащадок, не змирився зі своїм, здавалось би, безвихідним становищем. Вирізавши у вагоні отвір, він вистрибує із черева страшного дракона і опиняється на волі. Своїм відчайдушним вчинком Григорій вселяє в душі в’язнів упевненість V перемозі над світом пітьми, засвідчує, що навіть приречена на смерть людяна нездоланна, коли вона сповідує високу духовність і над усе цінить людську гідність.
У тайзі Григорій знаходить тепло, затишок і кохання в родині полтавських переселенців Сірків. Добрий душею старий Сірко, його лагідна дружина, щира в коханні Наталка відігріли зболене серце і поранену душу колишнього в’язня, повернули його до життя. Однак Григорій знав, що Медвин не залишить його в спокої, буде шукати і в тайзі. Так і сталося. При першій нагоді Григорій поквитався зі своїм кривдником. І не тільки зі своїм. Такі дракони, як Медвин та їх поплічники, нищили мільйони людей, гідно представляючи систему сталінського терору.
Перемога Григорія над “людоловом” Медвиним символізує боротьбу гордого і волелюбного українського народу проти жорстокого тоталітарного режиму, що калічив людей фізично, але не зміг подолати їх духовність, бо, як говорить один із в’язнів, “ліпше вмирати, біжучи, ніж жити, гниючи!”
Перечитуючи твір, зупиніться на тих розділах, сценах, фактах, що найбільш повно характеризують героїв-антиподів:
Григорія Многогрішного і Медвина. Випишіть для себе уривки, де йдеться про мужність і витримку головного героя та про долі інших персонажів, скалічених репресивною системою.
Пригадую, як наш славетний режисер Юрій Іллєнко вимріював створити кінофільм за “Тигроловами”, захоплений можливістю образно сконцентрувати в символічних драконах експресах своєрідні типологічні ряди-свідчення про сталінський тоталітарний режим, через жанр пригодницького фільму відкрити мужність і нескореність української людини, в свідомості якої, в почуттях і характері з. лютована духом непокори і поривання до волі багатовікова енергія мільйонів українців.
Іван Багряний волею трагічних обставин “помістив” у цей страхітливий ешелон смерті – спецешелон ОГПУ-НКВД себе, свою долю, вивищуючи її до образу-символу непокірної і гордої, волелюбної і сплюндрованої України. Через те герой його “Тигроловів” є гордим нащадком першого каторжанина Сибіру, правнуком гетьмана Дем’яна Многогрішного. Через те Григорій Многогрішний з волі автора здійснює неможливе – вистрибує майже у пащу смерті із черева скаженого дракона і цим божевільним протестом відживлює в тисячах змарнованих, знеособлених в’язнів почуття людської гідності, надії, переконання, що серед них, приречених, є такі, що не здаються, воліють “ліпше вмирати, біжучи, ніж жити, гниючи!”.
Герой роману “Тигролови” Григорій Многогрішний не скорився, не змирився із своїм насильницьким нав’язаним йому статусом в’язня жахливої системи і залишився Людиною. Для Івана Багряного – людини і художника – це головне: переконати читача, упевнити його в тому, що за будь-яких обставин особистість може і повинна бути Людиною. Навіть у череві оскаженілого від шаленого лету етапного ешелону, який несе у безвість, ‘у забуття, мов на хвості диявольської комети, таємничу легенду про зникнення душ. Хай один, лише один він, безумний сміливець Григорій Многогрішний, не змирився з приреченістю на забуття в жахливій легенді про зникнення душ у пеклі концтаборів, збунтувався, вирвався з пащі цього дракона. Але це вже перемога людей, це вже свідчення нездоланності духу і можливості поборення оскаженілої потвори.
А слідом за велетенським двооким циклопом цією ж Транссибірською магістраллю котився радісний і святковий, переповнений світлом, сміхом, дзвоном, квітами, піснями, інший експрес. Він мчав. на край землі “цвіт робітничо-селянської імперії у всій його величі і багатогранності” – шукачів карколомних пригод, миттєвого щастя, втікачів у невідоме, авантюрних ентузіастів і новітніх конкістадорів… “Цілий експрес був набитий ними, творячими окремий світ – світ на колесах, – і в той же час відтворюючи копію тієї фантастичної “шостої частини світу” – копію в мініатюрі, трохи причепурену і розгальмовану”.
Ці новочасні любителі-тигролови-авантюрники, любителі екзотики, пройдисвіти, контрабандисти, розтратники і можновладні бюрократи поєднані в цій своєрідній екстериторіальній державі блаженної незалежності з професійними тигроловами, які вирушають на полювання за людьми в ім’я збереження пролетарської держави, чистоти її ідеології. Сюжетна канва роману й вибудувана на “полюванні” майора НКВД Медвина, новітнього тигролова, за гордим, не прирученим тоталітарною системою молодим “тигром” з України, який у тайзі знайшов волю, земляків, друзів, кохання… Григорій Многогрішний перемагає. Передусім тому, що не визнає себе нулем в історії, не озвірів, не перейнявся озлобленням і ненавистю до людей, зберіг у собі людяність, доброту, здатність співчувати, співпереживати і вірити, що людина може і повинна кинути виклик страшній системі і вистояти.
Іван Багряний вистояв. Після переховування на Далекому Сході він повертається нелегально додому. Бо вимріював цей день повернення до щему серця. І цю невтомну спрагу за рідним краєм він виповів у “Тигроловах”.
Коли Григорій і його наречена Наталка, яка ніколи не бачила своєї України, народилася і виросла на Далекому Сході, прорвалися крізь кордон і думками, мріями вже прокладали шлях у майбутнє, їх охопив могутній порив до осягнення України і бентежна віра “в свою зорю, що присвічувала їм шлях – шлях в життя. Шлях туди – десь на ту далеку, для одного з них зовсім незнану, сонячну Україну. А чи в героїчну битву і смерть за ту далеку, за тую незнану, за тую омріяну Україну”.
Бо Григорій Многогрішний переміг. Переміг відчай і безвихідь, фізичну знемогу і підлість сталінських тигроловів, випростався велично і гордо. Бо залишився Людиною. Утвердився в переконанні, що людина – найвеличніша з усіх земних істот.
ЛІТЕРАТУРА
1. Бацій І. С. Краса і сила слова. – К., 1983. 96 с.
2. Гуляев Н. А. Теория литсратуры. – М., 1985. – 270 с.
3. Введение в литературоведение /Под ред. Т. И. Поспелова. – М., 1988.-320с.
4. Введение в литературоведение: Хрестоматия /Под ред. Г. А. Поспелова. – М., 1988. – 300 с.
5. Гречанюк С. На тлі XX століття. – К., 1990. – 310 с. Жулинський М. Із забуття – в безсмертя: сторінки призабутої спадщини. – К., 1990. – 446 с.
Тема викриття сталінізму логічно продовжується і в романі “Сад Гетсиманський”. До певної міри цей твір, як і “Тигролови”, є автобіографічним. У ньому подано детальні описи тюремного побуту, допитів, тортур. Зіставляючи певні факти з біографії Івана Багряного і головного героя роману, ви можете побачити, що в їх долях є, звичайно, багато спільного. Однак помилково було б ототожнювати Андрія Чумака з автором, так само, як помилково було б ототожнювати з автором головного героя “Тигроловів” – Григорія Многогрішного. Гадаємо, що в даному випадку власна “тюремна практика” заставляє художника мимоволі переходити на стиль мемуарний, а то й документальний. Це й дає підставу говорити про автобіографічність як “Тигроловів”, так і “Саду Гетсимансь-копу”.
Роман “Сад Гетсиманський” є гімном людській гідності на межі буття і смерті, а одночасно і гнівним вироком тоталітарному сталінському режиму, який нищив мільйони людей без слідства і суду, а головне – без вини винуватих. У ньому йдеться про трагічну долю сім’ї сільського коваля Якова Чумака, зокрема, його наймолодшого сина Андрія.
Перед смертю старий Чумак хотів сказати синам останні напутні слова, дати свій духовний заповіт, який, на його думку, зміцнюватиме їхні сили, допомагатиме витримати у складному житті іспит на людяність. До батьківської хати злітаються сини-соколи: командир стрілецької дивізії Микола, моряк-чорноморець Михайло, військовий пілот і командир Сергій та наймолодший, інженер і арештант, Андрій. Сповнені журбою, бо не застали батька живим, і радістю зустрічі через багато років брати не встигли й розглянути один одного, як у хаті з’явились енкаведисти і заарештували Андрія. З цього моменту й розпочалися для братів “Дантові кола” знушань, образ і провокацій.
Прізвища змальованих у романі слідчих НКВС, тюремних адміністраторів, в’язнів не вигадані. Автор, як він сам говорив, зберіг їх для того, щоб нащадки знали катів народу, а жертви не залишилися безіменними.
Ідея твору, світоглядна концепція автора розкривається через діалоги між катами і жертвою. Слідчі відстоюють світ, в якому “людина є пшик” і де “людей вистачить”, скільки не вбивай. А герой терпить будь-які тортури і не ламається, бо за ним світ, де вічна лише людська душа, а система – минуща. Андрій і його слідчі, мов Христос і Понтій Пілат, проходять перед грядущими віками, перед нами і перед нашими дітьми, і далі-Слідчі Великій, Фрей, Сергеев, Донець – породження невмолимого механізму сталінської репресивної машини. У кожного з них свої методи і стиль роботи, своя знівеч єна доля і душа, але спільний на всіх страх і приреченість, приховані жорстокістю і цинізмом.
Андрій же, як і його брати та друзі з ув’язнених, – натура духовно цілісна. Він не жертвує собою чи будь-ким в ім’я ідеї, вігі живе в ім’я того, у що вірить. Як і для більшості однока-мерників, для Чумака головне – не втратити в собі Людину серед цього гвалту, не стати “пшиком”, не визнати себе винуватим без вини.
Страшним був вирок для дітей сільського коваля Чумака. Чотирьох синів і зовсім юну сестру їх Галю засуджено до розстрілу. Ніхто з них не просив помилування, бо не визнавав “пролетарського правосуддя, здійснюваного закаблуками й палкою”, як і “соціалізму, будованого тюрмою і кулею”. Заміна розстрілу двадцятирічною каторгою мало що змінила в їхньому сплюндрованому житті. Але віриться, що і через ці довгі роки вони пройдуть без злості і ненависті, винесуть все, що приготувала їм доля, залишаться справжніми патріотами України.
Згодом у романі “Сад Гетсиманський” (1950), який Володимир Винниченко назвав “великим, вопіющим і страшним документом”, письменник наголосить: “Людина – це найвеличніша з усіх істот. Людина – найнещасніша з усіх істот. Людина – найпідліша з усіх істот.
Як тяжко з цих трьох рубрик вибрати першу для доведення прикладом”.
Іван Багряний на доказ правомірності “першої тези” знову кидає людину у вогненну пащу диявола, “обираючи” для цього нелюдського іспиту на людяність молодого хлопця Ан дрія Чумака. Розповідає про чотирьох синів старого, вже померлого Якова Чумака, який ніби духовно підтримує і “супроводжує” свого наймолодшого – Андрія – лабіринтами внутрішньої тюрми НКВД, у якій він з чиєїсь підлої намови мусить пройти всі Дантові кола тортур, нічних допитів, образ, знущань, провокацій кривавої єжовської епохи. І знову, як за Григорієм Многогрішним, так і за Андрієм Чумаком, вивищується постать їхнього творця, який наділив своїх героїв власними переживаннями,’ а головне – спогадами, враженнями. “Всі прізвища в цій книзі, як то прізвища всіх без винятку змальованих тут працівників НКВД та тюремної адміністрації, а також всі прізвища в’язнів (за винятком кількох змінених), – є правдиві”, – зазначив Іван Багряний на передтитульній сторінці “Саду Гетсиманського”. Волів, щоб світ знав і цих державних тигроловів і щоб їхні жертви не пропали безвісти, безіменні, намагався детально виписати, іноді й на шкоду художності, страшний щоденний побут безневинних грішників цього пекла на землі. Авторська уява тут була недоцільна, творяща емоційна сваволя його образного мислення згасла перед глухою пітьмою сталінського тюремного пекла, в якому методично перетворювали людину на безлику, пасивну, гидотно покірну істоту.
Та славний ковальський рід Чумаків – чотирьох братів і сестри Галі – не скорився, не зламався під жорстоким тиском катувань, провокацій, інсинуацій, підлот, брехні… Брати вистояли. Вистояла і Галя, але не витримала знущань її психіка. Усіх їх прирекли до розстрілу, але розстріл замінили двадцятилітньою каторгою…
Цей роман – високий злет талановитого художника в ім’я ідейно-мистецького утвердження нескореності людини, для якої почуття національної гідності, патріотизм, моральна чистота та вірність заповітам, традиціям роду і народу є органічними, природними як саме життя, як дихання, як потреба діяти, боротися, перемагати. І брати Чумаки – Андрій, Микола, Михайло, Серьога – перемогли. Вони живі, і вони йдуть. “Зціпивши зуби, вони йтимуть через ніч злоби й зненависти, не здаючись доти, доки її не перейдуть”.
Примат мемуарності, документальної вірогідності описаних подій, напевне, відіграв значну роль у тому, що роман “Сад Гетсиманський”, як і “Тигролови”, як і публіцистичний лист-пояснення І. Багряного “Чому я не хочу вертатись до СССР?”, були перекладені на англійську, німецьку, французьку, італійську мови. Бо це був, по суті,, перший у світовій літературі художній твір про дійсний стан речей у “шостій частині світу” – країні тюрем НКВД, концтаборів, етапів, допитів, провокацій… Європейська критика, зокрема члени французької Академії Гонкурів Андре Біллі та В. Вельмен, на сторінках “Ле Фігаро літтерер” (1961. – 13 травня) і тижневика “Ле Нувель літтерер” (1961. – 8 червня) відзначили емоційно пружний, експресивний, поетичний стиль Багряного-гуманіста.
ЛІТЕРАТУРА
1. Бацій І. С. Краса і сила слова. – К., 1983. 96 с.
2. Гуляев Н. А. Теория литсратуры. – М., 1985. – 270 с.
3. Введение в литературоведение /Под ред. Т. И. Поспелова. – М., 1988.-320с.
4. Введение в литературоведение: Хрестоматия /Под ред. Г. А. Поспелова. – М., 1988. – 300 с.
5. Гречанюк С. На тлі XX століття. – К., 1990. – 310 с. Жулинський М. Із забуття – в безсмертя: сторінки призабутої спадщини. – К., 1990. – 446 с.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Мій улюблений герой з роману “Тигролови” І. Багряного Серед героїв роману “Тигролови” найсильніше враження на мене справив Григорій Многогрішний. Чому? Мабуть, тому, що його характеру притаманні такі риси, які завжди викликають повагу у людей. “Юнак – двадцять п’ять літ, русявий, атлет, авіатор тчк… Суджений на двадцять п’ять років тчк… На ймення – Григорій Многогрішний”. Григорія везуть у Сибір, бо його засуджено і жорстоко […]...
- Тигролови І. Багряного як пригодницький роман “Тигролови” І. Багряного як пригодницький роман Роман І. Багряного “Тигролови” написано 1944 року в Німеччині. Це був перший прозовий твір, написаний в еміграції, який розповів про страшні часи сталінщини, радянську систему влади. В основу роману покладено події тих часів, коли автор перебував на засланні на Далекому Сході. Сюжет твору побудований на “полюванні” майора НКВС Медвина […]...
- Доля України та українців за романом І. Багряного “Тигролови” Доля України та українців за романом І. Багряного “Тигролови” Історична тема в нашій літературі – це незабутні сторінки української історії. Письменники України у різні часи і епохи оспівували історичні події, їх героїв – мужніх українських ватажків. У романі І. Багряного “Тигролови” реалістично описано події часів сталінщини, бо самому письменникові довелося пережити і насильницьку колективізацію, і […]...
- Які гріхи спокутував Григорій Многогрішний? (За романом І. Багряного “Тигролови”) Наші предки, без сумніву, мали підстави давати один одному промовисті прізвища. Саме вони розкривали вдачу людини, її характер та вподобання. Козацтво у цьому плані було найкмітливішим. Згадаймо: Тягнибок, Утривус, Голота, Незовибатько та ін. Так чинить і більшість Письменників, називаючи своїх героїв такими різними та незвичайними прізвищами. Тож які гріхи у Григорія Многогрішного і за що […]...
- Образ Григорія Многогрішного (за романом Івана Багряного “Тигролови”) Лиш той життя і волі гідний, Хто б’ється день у день за них. Гете “Фауст” Образ Григорія Многогрішного із роману Івана Багряного “Тигролови” – один із найяскравіших образів у всій сучасній українській літературі. На початку роману Григорій Многогрішний – один із тисяч в’язнів, пригноблених, безправних, приречених, яких мчав до Колими поїзд-дракон – ешелон смерті. Він […]...
- “Ти знаєш, що ти людина?” (за романом Івана Багряного “Тигролови”) (2 варіант) Про Людину з великої літери читаємо ми у романі Івана Багряного “Тигролови”. Про людину, що живе за моральним кодексом своїх пращурів, про людину, для якої честь і благородність – не пусті слова, про людину, що любить життя і має до нього могутню волю, розуміє, що життя одне і прожити його слід не тільки так, щоб […]...
- Сміливі завжди мають щастя (за романом І. Багряного “Тигролови”) Ці слова, що несуть у собі мудрість багатьох віків, рефреном звучать упродовж усього роману Івана Багряного “Тигролови”. Спочатку їх вимовляє стара Сірчиха, потім повторює головний герой, і, нарешті, саме цими словами завершується роман. А чи справді у сміливих завжди є щастя? Чи здобув щастя Григорій Многогрішний? З перших рядків нас приваблює образ Григорія Многогрішного, непримиренного […]...
- Чи завжди сміливі мають щастя? (за романом Івана Багряного “Тигролови”) Чи завжди сміливі мають щастя? (за романом Івана Багряного “Тигролови”) “Ліпше вмирати біжучи, ніж жити гниючи”, – ось життєве кредо сильної людини. Таким постає перед нами зі сторінок вражаючого пригодницького роману “Тигролови” Григорій Многогрішний. Іван Багряний, автор цього твору, переконує читачів, що за будь-яких обставин людина повинна залишатися людиною, бо вона народжена для щастя й […]...
- Волелюбний народ у романі І. Багряного “Тигролови” (1 варіант) Сильна духом людина завжди викликає до себе повагу, у які б часи вона не жила. Я, наприклад, захоплююся тим, що двадцятип’ятирічний юнак, зазнавши стільки лиха у сталінських катівнях, може не занепасти духом, не втратити природної життєлюбності, залишитися вірним сином своєї сонячної України. Ця мужня людина – мій улюблений герой Григорій Многогрішний, головний персонаж роману Івана […]...
- Геноцид української нації в романі І. Багряного “Тигролови” З великого болю Івана Багряного за Україну, за її знищуваний, тероризований народ народився у 1943 році роман “Тигролови”. Перебуваючи у БАМЛАГу, а потім утікаючи з концтабору, письменник виношував задум твору, який би найбільш максимально відтворив блукання по світу українського народу. В “Тигроловах” письменник створює образ Григорія Многогрішного, який є майже двійником Івана Багряного, носієм думок […]...
- Григорій Многогрішний – лицар національної ідеї (за романом І. Багряного “Тигролови”) Я так її, я так люблю Мою Україну убогу, Що прокляну святого Бога, За неї душу погублю! Т. Шевченко Під цими словами міг би підписатися не тільки Тарас Шевченко, а сотні, тисячі, мільйони. І це дійсно так, бо любов до рідної землі народжується з першим подихом, людини. І якою сильною буде ця любов, залежить від […]...
- Роман І. Багряного “Тигролови” роман І. Багряного “Тигролови” КОМПОЗИЦІЯ ТА СЮЖЕТ ТВОРУ Композиція роману зумовлена особливостями жанру: твір складається з 12 розділів, ряду підрозділів, схожих на новели, що мають інтригуючі назви: “Дракон”, “Світ на колесах”, “Навзаводи зі смертю”, “Заколоті капітуляція”, “Бог кохання”, “Весела робінзонада”, “Не ходи босий” та інші. Позасюжетні елементи – пейзажі, портрети, сценічні моменти – завжди… . […]...
- Гуманістична ідея перемоги добра над злом у романі І. Багряного “Тигролови” “Сміливі завжди мають щастя”, – такими словами завершує свій роман “Тигролови” відомий український письменник-страдник, правдошукач й емігрант Іван Багряний. І це правда: тільки людина, здатна протистояти злигодням долі, пливти проти течії, захищати своє людське єство, стає вільною, а отже, щасливою. Доля самого письменника могла б стати темою для цілого роману, тому він використовує факти зі […]...
- Жанрові особливості роману Івана Багряного “Тигролови” (2 варіант) Знайомлячись із кращими здобутками світової літератури, український читач може легко помітити, що в українській літературі дуже бідно порівняно зі світовою представлений пригодницький жанр. Шкільна програма, як і в радянські часи, продовжує знайомити учнів із серйозними творами і майже зовсім не передбачає вивчення пригодницької літератури, а тим більше – фантастики. Але, мабуть, читачі з більшим “стажем” […]...
- “У сміливих щастя завжди є” (за твором І. Багряного “Тигролови”) Роман Івана Багряного “Тигролови” став одним із кращих в українській літературі твором пригодницького жанру. Але авторові нічого чи майже нічого не довелося видумувати, адже багато описаних у романі подій він пережив сам. Друзі Івана Багряного запам’ятали його непосидючим, запальним. Юрій Смолич згадував: “З’являвся він несподівано – бушував, лаяв весь світ і облягався спати на письмовому […]...
- Двобій між життям і смертю (за романом І. Багряного “Тигролови”) І. Вплив життєвих поневірянь на творчість Івана Багряного. (І. Багряний народився в с. Куземин на Полтавщині (тепер Сумська обл.) 1906 року. Чотирнадцятирічним підлітком став свідком жорстокої розправи чекістів з його рідними. У 20-ті роки минулого століття працював викладачем малювання, потім – у копальнях Донбасу. Почав писати перші твори і-вступив до організації селянських письменників “Плуг”. Диплом […]...
- “Ти знаєш, що ти людина?” (за романом Івана Багряного “Тигролови”) (1 варіант) Як великого гуманіста, борця за справедливість знають відомого українського письменника Івана Багряного (справжнє прізвище Лозов’яга) у світі. Його твори завжди підносили такі людські чесноти, як доброта, вірність обов’язку, несхитність на вибраному шляху, патріотизм, чесність із людьми і самим собою тощо. За це й страждав він, ув’язнений, засуджений, висланий до страшного й холодного БАМлагу на Далекому […]...
- Пригодницький роман І. Багряного “Тигролови” і духовна перевага його позитивних героїв над виконавцями і стражами тоталітарного режиму “Нашого цвіту – по всьому світу”,- говорить народне прислів’я. Це про українців. Є їх і по Канадах, і по Австраліях, і по Кубанях та по Сибірах. У пошуках кращої долі їхали вони й на Далекий Схід, на край землі. А найчастіше потрапляли українці туди не по своїй волі. І все з однієї причини – великої […]...
- Рішуча дівчина із щирим серцем з роману І. Багряного “Тигролови” Якщо пошукати в українській літературі образи дівчат, схожих на Наталку з роману І. Багряного, то навряд чи можна знайти їх багато. Лише, мабуть, Мавка з “Лісової пісні” така ж дитина лісу, як і Наталка Сірко. Автор навіть порівнює свою героїню з Мавкою. Вони обоє живуть у лісі, не контактують з “цивілізованим” світом, обоє здатні принести […]...
- Доля України та українців у романі І. Багряного “Тигролови” Давайте перегорнемо ще одну трагічну сторінку нашої історії, яка постає перед нами зі сторінок роману І. Багряного “Тигролови”. Нам, сучасникам, на жаль, бракує таких яскравих, правдивих героїв, для яких сміливість стала запорукою щастя. Вони стали лицарями духу, неприрученими “тиграми” у світі насильства. У романі І. Багряного “Тигролови” ми бачимо дві України. Одна – у спогадах […]...
- Художнє осмислення загальнолюдських цінностей у романі Івана Багряного “Тигролови” Художнє осмислення загальнолюдських цінностей у романі Івана Багряного “Тигролови” Народу мій! Нездужий краю мій! Коли позбудешся тавра століть неволі? Я чую спів… Я чую спів рабів… Я чую, як під гамір тисяч молотків У риштуванні весь, спинаєшся до сонця! / І. Багряний / Тільки той, хто не байдужий; тільки той, хто ладен на весь світ […]...
- Змалювання типових рис українського національного характеру в романі І. Багряного “Тигролови” (за уривком “Постріли в тайзі”) Змалювання типових рис українського національного характеру в романі І. Багряного “Тигролови” (за уривком “Постріли в тайзі”) Іван Багряний, письменник-емігрант, у романі “Тигролови” показав Європі образ українця, представника зневаженої нації, яку розтинали жахливими голодоморами, драконівськими репресіями, але вбити не змогли. Роман не автобіографічний. Але негаразди і страждання самотньої людини в непрохідній тайзі не вигадані Іваном Багряним, […]...
- Звіролови чи людолови? (за романом І. Багряного “Тигролови”) У часи радянського режиму нелегка доля українських письменників змушувала їх шукати щастя в далеких краях. Одним із таких письменників був Іван Багряний, автор відомого роману “Тигролови”, який відкриває нам прекрасну природу далекого Уссурійського краю, його гір, лісів, бурхливих річок та глибоких озер. Водночас “Тигролови” – страшна правда про офіційну ідеологію радянських часів, репресивну тоталітарну систему. […]...
- Про лицарську любов і дівоче серце (тема кохання в романі І. Багряного “Тигролови”) Про кохання написано тисячі книг. Здавалося б, уже нічого нового про нього не скажеш. Але через неповторність людських характерів і особистостей воно кожного разу дає новий сюжет, нову небачену картину життя. Так і в книзі І. Багряного “Тигролови”. Випадково на життєвій дорозі зустрічаються юнак і дівчина. Він – її рятівник від лютого звіра, герой. Потім […]...
- Україна у романі І. Багряного “Тигролови” В українській літературі немає такого письменника, у творчості якого не була б змальована Україна: її природа чи то історія, народ, або його побут та культура тощо. Образ України присутній і в романі Івана Багряного “Тигролови”, але змальовано його дещо по-новому, нетрадиційно. У творі Багряного Україна постає перед читачем у трьох образах. Одна постає зі спогадів […]...
- Кара за любов до України (автобіографічні мотиви в романі І. Багряного “Тигролови”) Довгі десятиліття творчість талановитого українського письменника Івана Багряного була невідомою на батьківщині. Але настав інший час, і ми з подивом вчитуємося в рядки творів цього митця. Як виявилося, у нашій літературі таки є зразки пригодницького жанру, і цими книгами зачитувався весь світ. Іван Багряний (Лозов’яга) у романі “Тигролови” описав деякі події свого бурхливого, щедрого на […]...
- Сміливі завжди мають щастя (за романом Івана Багряного “Тигролови”) Сміливі завжди мають щастя (за романом Івана Багряного “Тигролови”) Щоб навчитися цінувати людську мудрість, виховати у собі віру в незнищенність духовних почуттів нашого народу, варто звернутися до неординарної постаті в нашій літературі – Івана Багряного та його творчості, зокрема до роману “Тигролови”. Трапляється, що часом епоха не цінує геніїв за життя. Якась жорстока закономірність: час […]...
- “Чи завжди сміливі мають щастя?” (образ Григорія Многогрішного у романі І. Багряного “Тигролови”) У житті людини іноді настає така мить, коли виникає бажання зупинити щоденний рух подій та замислитися над сенсом усього, що відбувається навкруги й у власній душі. Світом правлять дві сили – сили Зла і сили Добра. Не тільки світ є ареною боротьби цих стихій, найзапекліша і найголовніша війна відбувається в кожному з нас. Від народження […]...
- Родина Сірків із роману І. Багряного “Тигролови” 1882 рік… З кількох губерній селяни зібралися в Одесі, звідси їх везтимуть пароплавом на нові землі”, у новий, ще нікому не відомий край. Важкий морський шлях чекає на сміливців: через Індійський океан аж до гирла Амура. Але нічого не поробиш, жити в Україні немає ніякої можливості: землі не вистачає, волі, яку так усі люблять і […]...
- Волелюбний народ у романі І. Багряного “Тигролови” (2 варіант) Уся творчість письменника І. Багряного – це утвердження українського оптимізму: “Ми є. Були. І будем ми!” Ніхто інший так логічно й художньо переконливо не відповів на просторікування щодо меншовартості, другосортності, інтелектуальної безликості української нації, безперспективності її у розвитку світової цивілізації, як це зробив І. Багряний. Письменник на власному прикладі переконався у несправедливості авторитарної влади, тиранії. […]...
- Аналіз роману Івана Багряного “Тигролови” Першим великим твором І. Багряного був роман “Звіролови” (1944; 1946 р. перевидано вже під назвою ” Тигролови”). Цей твір він написав за 14 днів, перебуваючи в Західній Україні. Спершу його було надруковано у львівському журналі “Вечірня година” в 1944 р. Місцеві вчителі рекомендували своїм вихованцям прочитати цей роман. Невдовзі його було перекладено німецькою мовою й […]...
- Жанр пригодницького роману в інтерпретації І. Багряного (за романом “Тигролови”) Пригодницький роман. Уже сама назва жанру викликає зацікавлення читача, особливо молодого. Пригоди – це завжди романтика, мрія. Недаремно сам автор, потрапивши в досить скрутне становище (арешт, слідство, висилка на Далекий Схід), писав: “Охотське море. Тайга. Тундра. Звіроловство. Були там поселення давно осілих наших людей з України. Все це, сказати щиро, було мені навіть цікаво”. Взагалі […]...
- “Тигролови” Івана Багряного як український бестселер “Тигролови” Івана Багряного як український бестселер Поневажуваний, а то й одверто переслідуваний характер української культури, обтяжений існуванням мовного бар’єру принаймні на східноукраїнських землях, спричинився до дефіциту творів, які б викликали жваву реакцію не тільки в колі літераторів, стали модними в буквальному значенні цього слова. Одним із винятків із цього правила є “Тигролови” Івана Багряного. Роман […]...
- Що з дівочою гідністю? (за творами О. Довженка “Україна в огні” О. Гончара “Собор”, І. Багряного “Тигролови”) Здавна в народі цінувалися й прославлялися дівоча чесність, гідність, порядність. Але чи можна поставити знак рівняння між незайманістю та гідністю й честю? Українські митці подають цікаву трансформацію цього питання, в художньо переконливих образах показують усю складність і неоднозначність життєвих ситуацій. Олеся з кіноповісті О. Довженка “Україна в огні”, дівчина чиста і строга, з якою хлопці […]...
- Святині національно-родинно? культури (за романом І. Багряного “Тигролови”) Між людьми існують не тільки дружба чи взаємовиручка, а й духовні святині національно-родинної культури, відродження українського народу. Цю проблему розглянуто у творі на прикладі життя родини Сірків. Голова родини – Денис Сірко, справжній батько і господар, людина працелюбна й мужня, яка любить природу і знається на народній медицині. Автор лаконічними штрихами змальовує його портрет: “Кремезний, […]...
- Художня майстерність І. Багряного в романі “Тигролови” Про художню майстерність письменника завжди говорити важко. Адже існує певний набір художньо-виражальних засобів, якими послуговується будь-який автор. Справа лише в тому, в яких пропорціях це подається і чому віддає перевагу митець, які його улюблені засоби, наскільки вони оригінальні чи традиційні. У справді талановитого письменника, на наш погляд, ці художні засоби мають бути непомітними, але відтворювати […]...
- Ідейно-художній аналіз роману І. Багряного “Тигролови” Урок української літератури Ідейно-художній аналіз роману І. Багряного “Тигролови” Тема уроку: Ідейно-художній аналіз роману І. Багряного “Тигролови”. Мета уроку: розкрити сюжетно-композиційні та жанрові особливості твору, навчити мотивувати вчинки героїв. Закріпити вивчене про сюжетні лінії. На матеріалі роману виховувати бути вольовими людьми, яскравими особистостями. Обладнання уроку: проект письменника, магнітофонний запис пісні “На Україну повернусь”, тексти роману […]...
- Історія родини Сірків в романі І. Багряного “Тигролови” Історія родини Сірків в романі І. Багряного “Тигролови” І. Роман І. Багряного “Тигролови”. (Роман написано 1944 року, в основу покладено автобіографічні події: відбування заслання на Далекому Сході, Григорій Многогрішний має багато багрянівських рис характеру.) ІІ. Український світ на Далекому Сході. (Далекий Схід – це місце заслання всіх інакомислячих і переслідуваних. Це місце, куди виселяли розкуркулених […]...
- Гнівний осуд тоталітарного режиму в романі І. Багряного “Тигролови” Тоталітарний режим, сталінщина, радянська імперія. Для молодого покоління ці слова вже належать до архаїзмів, історичного минулого. Декому ж не дають спокою страхітливі спогади, а ще інші – жалкують за тією системою, бо вона будувала комунізм “для окремо взятих осіб”, серед яких були й вони, а для мільйонів – те, що закінчувалося на “лаг”. Бамлаг, Сєвлаг, […]...
- Мій улюблений герой з роману І. Багряного “Тигролови” Ось і останні слова роману І. Багряного “Тигролови”: “… сміливі завжди мають щастя”. Як прикро, що роман уже дочитано, усі пригоди героїв позаду, Наталка і Григорій у безпеці. Вони сміливі, і, мабуть, тому матимуть щастя. Перед ними цікавий світ, життя, повне пригод, нові люди, що зустрічатимуться з ними. Як вони житимуть? Цікаво,.. Мене дуже схвилював […]...
Пісня трактористки.