Андієвська Емма – Відхилення


З горлянки випурхнув й – під шкіру – горобець,
Щоб перебути поштовхи озону,
Що – сквапно – в переміщеннях підземних
Гробницю, яку – досі ще – раби.

Все зупинилося, а пам’ять вигріба
Доріжки, що – жорства, газон, лоша і замок,
Початок літа, де наклались зими,
Рулони скла, що – в надрах ще – вербу.

Як – світла поклади – усі судини,
Дарма що дійсність – небуття судомить,
На зламах унедійснюючи форми, –

Змінився власник – й наличка, що – фірму.
Лиш скелі вищають і – далі й далі – грунь.
Гравець єдиний – дух – без правил гри?

2002



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Аналіз вірша всякому місту звичай і права.
Ви зараз читаєте: Андієвська Емма – Відхилення