Головна ⇒ 📌Класична література ⇒ Андрій Малишко – Важкі вітри не випили роси
Андрій Малишко – Важкі вітри не випили роси
АНДРІЙ МАЛИШКО
* * *
Важкі вітри не випили роси,
Черлені трави бродять буйним соком,
І вдалині під обрієм високим
Лугів осінніх теплі голоси.
А при багатті хлопці косарі
І комбайнери у спецівках синіх
Вплітають сміх до цих лугів осінніх,
Ведуть пісні під маєвом зорі.
Булькоче, пріє каша в казані,
А клен русявий хилить ніжно віти,
І йдуть в лугах, немов засмаглі діти,
І поминулі, і прийдешні дні.
Як хороше, як легко поміж них,
Між цих людей, в труді людей живих,
Між ними жить і поклоняться літу,
Свою турботу, снами не сповиту,
Свої думки у їхні перелить
На все життя, а тільки ж не на мить.
На все життя, з лугами, з берегами,
Із травами, із зорями в воді,
Щоб не спіткаться більше з’ворогами,
Щоб не хилитись в горі та біді.
1956
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Важкі вітри не випили роси… – Малишко Андрій Важкі вітри не випили роси, Черлені трави бродять буйним соком, І вдалині під обрієм високим Лугів осінніх теплі голоси. А при багатті хлопці косарі І комбайнери у спецівках синіх Вплітають сміх до цих лугів осінніх, Ведуть пісні під маєвом зорі. Булькоче, пріє каша в казані, А клен русявий хилить ніжно віти, І йдуть в лугах, […]...
- Андрій Малишко – В ліфті АНДРІЙ МАЛИШКО В ЛІФТІ Ліфт піднімає нас догори В ранки, і в півдні, і в вечори. В ліфті не світло, але й не тьмянко, Йдеш у гостиницю – в ліфт потрап. Стріне привітно стара негритянка. В неї робота все давн і ап *. Має старенька це мало діла З ранку до ночі і знов до […]...
- Малишко Андрій – Журавель-журавлик (Збірка) 1976 рік, видавництво “Веселка” БАБУНЯ-ТРАВА Бабуня-трава, жовтокоса й тиха, Глянула з-під снігу, а в небі сонце. Глянула вдруге – жайворон в’ється. Молоточками дзвонить в синю тарілку. – Еге ж, виходьте, мої травенята, Березень! І висипали малі травенята Рястом, проліском, білим роменом, В луг, на подвір’я, попід ворота. А чотири травки в глиняний горщик Вскочили на […]...
- В ліфті – Малишко Андрій Ліфт піднімає нас догори В ранки, і в півдні, і в вечори. В ліфті не світло, але й не тьмянко, Йдеш у гостиницю – в ліфт потрап. Стріне привітно стара негритянка. В неї робота все давн і ап *. Має старенька це мало діла З ранку до ночі і знов до зорі, Вже й на […]...
- Андрій Малишко – Червоно-вишневі зорі Червоно-вишневі зорі віщують погожий схід, Ти, може, мене й забула: не бачила стільки літ. Немало ми воювали, стоптали чобіт рудих, І якщо згадати мертвих, то я зажурюсь по них. І якщо живих згадати,- нехай заніміє плач, Бо друзі ідуть полками, і я серед них – сурмач! Сурмлю, що зелену землю закриєм грудьми від бід. Що […]...
- Андрій Малишко – Розшумовуйся, зелений дубе АНДРІЙ МАЛИШКО Розшумовуйся, зелений дубе, Як весінній перегрім, Бо заграли голосисті труби На кордоні грозовім. На кордоні грозовім Бережуть великий дім! Не хвилюйся, море, у тумані, Грізно хвилі не здіймай, Кораблі пливуть на океані Від Амура по Дунай. Від Амура по Дунай Бережуть Радянський край! Не клонися, гаю густолистий, Не в’ялися опівдня. Як ідуть брати […]...
- Ти мене накличешся ночами… – Малишко Андрій Ти мене накличешся ночами, Несучи розлуку за плечами, І навиглядаєшся одна. Настраждаєшся в своїй надії, Пригадаєш літа молодії, Рідну землю, де гуде війна. Ти не можеш бачити здалека, Як в’ялить негода, сушить спека. Танки мнуть, вкриває бою мла Землю ту, що, потом перемита, У садах, у сивих копах жита, У цвітах, як райдуга, цвіла. Нам […]...
- Малишко Андрій – Перепілка (Збірка) 1982 рік, видавництво “Веселка” Дощик Вихопивсь дощик поміж заграв: Чоботи сині, синя сорочка, Сині мелодії понапинав З неба широкого аж до листочка; Синіми стрілами закресав, Сині листочки дрібно писав – Людям, озерам, лукам за обрій, Ох і смішний же! І добрий-добрий! І запроторились водні гущі, І посміхнулися темні пущі, Навіть дуби із важкої породи Чухали […]...
- Андрій Малишко – Данило однорукий АНДРІЙ МАЛИШКО ДАНИЛО ОДНОРУКИЙ Хата стоїть у селі при долині, Сонце біжить за веселу доріжку, Бачу ті очі синії-сині, Рідну, далеку, привітну усмішку. Знав ти і доброго, і ворожого, Все за людей турбувався, нівроку, Батьківська хата – від літа божого, Так би сказать, з дев’яностого року, Може посвідчить за ночі осінні, І за мотори у […]...
- Андрій Малишко – Роздум АНДРІЙ МАЛИШКО РОЗДУМ Чи встигну я цей камінь обтесати У дві руки, із молотом одним? Бо поїзд мій вечірній у долині Не може довго ждати, в нього свій Маршрут і обрій. Лінія й робота. Уже на камені засяли очі І налились блакиттю, вже на нім Уста людські жагою затремтіли І ожили, як небо ожива, Повинуте […]...
- Андрій Малишко – Лист до гречки АНДРІЙ МАЛИШКО ЛИСТ ДО ГРЕЧКИ Часто сняться твої килими, Білосніжні і медвянисті, Де тоненькі шершаві бджоли Колихаються на вітрах І, покриті у бронзу літа, Тчуть на лапках весняну, легеньку пряжу, В мареві теплім гудуть, гудуть. Ти була мені затишком снів, Коли пахла в материнській долоні, І моє волосся на голові Брало твої кольори в сизі […]...
- Андрій Малишко – Каменотес АНДРІЙ МАЛИШКО КАМЕНОТЕС Чи юга, чи день в проміннях косих, Чи зоря пливе вечірнім плесом, Сорок літ робив на хмарочосах, Сорок літ – усе каменотесом. У Чікаго шліфував граніти, У Нью-Йорку – “білдінга” підводив, Мертвий камінь був як самоцвіти 3 рук його, Америці на подив. А збери снагу його і змогу, Що лягла у камінь […]...
- Андрій Малишко – Вогник ВОГНИК Вечірню годину, де в зорях долина, Де вогником світиться дім, Шумить під вікном молода тополина, Неначе у серці моїм. Там юність ходила у росах до хати І жевріла цвітом вона, Там батько не спить і задумалась мати, Ота, що у світі одна. Синів виростали, не зводили з ока, Любили в житті над усе, Шумить […]...
- Андрій Малишко – Правда АНДРІЙ МАЛИШКО ПРАВДА Мене навчала мати ще колись; Як виростеш, моя мала дитино, То мудрим будь і мужнім будь в житті. Скупі два слова. Нелегкі два слова. У мудрості свої закони є: І цвіт, і злет, і несходимі пущі. Пізнай краплину і точіння зір, Зерно, і камінь, і могутній всесвіт, А правда лиш одна – […]...
- Андрій Малишко – Теслярі АНДРІЙ МАЛИШКО ТЕСЛЯРІ Теслярі робили мости На Дніпрі, і Дінці, і на тихому Збручі, І могли б мости бурю пронести, Кленові, соснові, дубові негнучі. Танки повзли і підвід ключі, Артилеристи везли “катюшу”, І гули мости вдень і вночі, Як би сказати, за милу душу. Тесля сидить на бережку, Курить махорку, думу гадає: Як він звалить […]...
- Андрій Малишко – Пісня про Київ АНДРІЙ МАЛИШКО ПІСНЯ ПРО КИЇВ (Лірична) Білі каштани, Світлі огні, Де б не бував я, – Любі мені. Київські ночі, Зустрічі в саду – В серці, куди не піду. Гори високі, Синь дніпрова, Молодість наша Вічно жива. Київські ночі, Зустрічі в саду – В серці, куди не піду Ми покохались Там, де дуби, В київськім […]...
- Андрій Малишко – Балада про комвзводу АНДРІЙ МАЛИШКО БАЛАДА ПРО КОМВЗВОДУ Невідомий поранений комвзводу стукав нам у броню, показував цілі. Вечір. Небо – бірюза. Білий жар вогню. Куль розпечена сльоза Опіка броню. Танки лізуть по прямій По передовій, Зачиняє башти люк Молодий водій. І на тому ж полі бою, за рікою голубою, Двічі ранений комвзводу на холодному піску Піднімає камінь в […]...
- Андрій Малишко – Вчителька (пісня) АНДРІЙ МАЛИШКО ВЧИТЕЛЬКА (Пісня) Сонечко встає, і в росі трава, Біля школи в нас зацвітають квіти, Вчителько моя, зоре світова, Де тебе питать, Де тебе зустріти? На столі лежать зошитки малі, І роботи час проганяє втому. І летять-летять в небі журавлі, І дзвенить дзвінок Хлопчику малому. Скільки підросло й полетіло нас В молодій весні, в […]...
- Андрій Малишко – Скарга ромашки СКАРГА РОМАШКИ Всі бурчать наді мною, глузуючи тяжко, Від критичних басів до газетного альту: – Знову в пісні ромашка? Куди ти, ромашко? Ну-бо стань в стороні і не лізь до асфальту! Тут без тебе мороки стача до півночі, І в поемах, і в прозі б не трапилось маху, А воно ще цвіте і розплющує очі, […]...
- Андрій Малишко – Балада про танкіста АНДРІЙ МАЛИШКО БАЛАДА ПРО ТАНКІСТА Пил на машинах, пил на чоботях, пил на рудій траві. Бій не втихає, не затихає,- чуєте, хто живі? Теплі мотори з вітром колючим свищуть, немов рідня, Пахне автолом над сірим полем, тіло людське й броня. На обстановку, радисте, зваж ти, газу надай, водій. Сам командир повертає башту, п’ятий почавши бій. […]...
- Андрій Малишко – Палають огні при долині АНДРІЙ МАЛИШКО Палають огні при долині, І північ заходить, і сон. Татари сидять при долині На всіх поділяють полон: – Два списи бери, на придачу Китайку червону з плеча. – Мені ж гривуна вороного. – Мені чорнокосе дівча. Китайка горить, як заграва, Ірже сумовито гривач, Оксана сльози не втирає,- Не плач, моя бідна, не плач. […]...
- Андрій Малишко – Хмарина в небі голубім АНДРІЙ МАЛИШКО Хмарина в небі голубім Пливе, як мрія, одиноко, І вітру раннього потоки Несуть її крилом своїм. Куди ти мчиш, куди летиш, Моїх поривів птице рання? Ще по ярах лежить світання, Як неба вистояна тиш. Шумлять тополі-сторожі, Але тобі нема межі, Де кличуть сонце урочисті Бори в зеленому намисті. Ми ще зустрінемось колись, А […]...
- Розшумовуйся, зелений дубе… – Малишко Андрій Розшумовуйся, зелений дубе, Як весінній перегрім, Бо заграли голосисті труби На кордоні грозовім. На кордоні грозовім Бережуть великий дім! Не хвилюйся, море, у тумані, Грізно хвилі не здіймай, Кораблі пливуть на океані Від Амура по дунай. Від Амура по дунай Бережуть Радянський край! Не клонися, гаю густолистий, Не в’ялися опівдня. Як ідуть брати мої танкісти […]...
- Прометей – Малишко Андрій Як зараз бачу: з-за ріки – Дві кручі, наче маяки; Одна зелена, чорна друга. Чи літнє сонце, чи зав’юга, – Вони стоять собі віки. На чорній кручі чорний дуб, Як добрий воїн-вітролюб, Весь посмаглілий, обгорілий, Стоїть на кручі потемнілий. Кому б сказати все? Кому б? А тиха пристань ожива: В артілях виспіли жнива, Вантажать динь […]...
- Стежина (скорочено) – Малишко Андрій Чому, сказати, й сам не знаю. Живе у серці стільки літ Ота стежина в нашім краю Одним одна біля воріт. Приспів: Де ти, моя стежино, Де ти, моя єдина? Ота стежина в ріднім краї – Одним одна коло воріт? На вечоровім виднокрузі, Де обрій землю обніма, Нема кінця їй в темнім лузі – Та й […]...
- Андрій Малишко – Поетичні твори. Літературно-критичні статті К.: Наукова думка, 1988. – 738 с. Ім’я Андрія Малишка вже давно й по праву вписане в історію української і всієї радянської багатонаціональної літератури. Але це аж ніяк не означає, що його художня спадщина належить історії,- краще з його доробку живе активним життям сьогодні і житиме завтра, бо не втрачає з плином часу, тієї ідейно-естетичної […]...
- Кармалюк – Малишко Андрій I Уляна вчора правду говорила: – Ходить не час, оберігайся ти. – А як її назвати: люба? мила? Чи ще б слова таємніші знайти? Хіба тим косам відшукаєш слово? Ясним очам, цілованим колись? Шуми, любові молода діброво, Уляно, чуєш? де ти? Озовись! Він варить кашу сам усій артілі, Всипає солі, пробує на смак. Турбота зайва? […]...
- Полонянка – Малишко Андрій То не лебеді – в тучі діброва; Може танком, як туча, пройти? Ти стоїш, молода, тонкоброва, Комсомолка – з десятого – ти. І немає для смутку причини: Ліс та поле – із золота мур, І тополі, неначе в Тичини, В рокотанні-риданні бандур. Не суворо на серці, не гнівно, А за тебе тривожуся я. Катерино моя, […]...
- Андрій Малишко Реферат Андрій Малишко (14 листопада 1912 – 17 лютого 1970) Андрій Малишко – поет-лірик від Бога. Його голос, то ніжний і схвильований, як перші слова кохання, то гнівний, сповнений пристрасті вибухової сили, не можна сплутати з чиїмось іншим. Навіть у ряду визначних талантів, яких дала українська поезія світові в двадцятому столітті – Максим Рильський, Павло […]...
- Це було на світанку – Малишко Андрій І Сім десятків років увірвалися в спокій, Але дихає тишею хата щаслива, Прожила це життя, як на ниві широкій, Наробилась, набачилась горя і дива. Літні ночі озорені, зими колючі, Березневих світанків сувора меріжка, Сім десятків років, як бажання жагучі, Стали колом тісним, гомонять біля ліжка. Кожен рік – як живий непідкуплений свідок, Кожен день хоче […]...
- Дівча – Малишко Андрій Дівча стояло і співало, Сріблясту ниточку вело Про те, що радості замало І зло людині – всюди зло; Без батька й нені, в самотині, Убогий вичахне обід, Що тяжко жити сиротині, І шлях – не шлях, І брід – не брід. А від Петрівців, з Синьодолу, Із трав, із неба – звідусіль Нам осінь винесла […]...
- Жива легенда – Малишко Андрій ПІСНЯ ПЕРША Ходили ми світами немалими, Гвинтівки ремінь терся на плечі, В твоєму серці лінами ясними Доріг і вод дзвенять важкі ключі. За бронзовим гарячим небокраєм Нові світанки руки підвели, В них досить є і слави, і хвали, А сліз і крові їм не треба, знаєм, – Лиш неба цвіт і посміх немовляти, І хліб, […]...
- Роздум – Малишко Андрій Чи встигну я цей камінь обтесати У дві руки, із молотом одним? Бо поїзд мій вечірній у долині Не може довго ждати, в нього свій Маршрут і обрій. Лінія й робота. Уже на камені засяли очі І налились блакиттю, вже на нім Уста людські жагою затремтіли І ожили, як небо ожива, Повинуте грозою. А з […]...
- Андрій Малишко – Стежина Чому живе, і сам не знаю, В моєму серці стільки літ Ота стежина в нашім краї Одним одна коло воріт. Де ти, моя стежино, Де ти, моя єдина? Ота стежина в ріднім краї – Одним одна коло воріт? Дощами мита-перемита, Снігами вметена у даль. Між круглих соняхів у літі Мій ревний біль, мій ревний жаль. […]...
- Данило однорукий – Малишко Андрій Хата стоїть у селі при долині, Сонце біжить за веселу доріжку, Бачу ті очі синії-сині, Рідну, далеку, привітну усмішку. Знав ти і доброго, і ворожого, Все за людей турбувався, нівроку, Батьківська хата – від літа божого, Так би сказать, з дев’яностого року, Може посвідчить за ночі осінні, І за мотори у доброму ділі, І за […]...
- Вогник (скорочено) – Малишко Андрій В вечірню годину, де в зорях долина. Де вогником світиться дім, Шумить під вікном молода тополина. Неначе у серці моїм. Там юність ходила у росах до хати І жевріла цвітом вона, Там батько не спить і задумалась мати, Ота, що у світі одна. Синів виростали, не зводили з ока. Любили в житті над усе, Шумить […]...
- Полум’яний сурмач Андрій Малишко Поезія Андрія Малишка – це його біографія. Із дитинства він виніс синівську любов до матері, і вершиною його поезії є вірш про неньку. “Пісня про рушник” – це зізнання в любові найріднішій людині, яка не досипала ночей, виховувала сина, а проводжаючи в далеку дорогу, дала на щастя, на долю вишитий рушник. Усе життя Малишка в […]...
- Прометей (скорочено) – Малишко Андрій 1912-1970 Поема З-за ріки видно дві кручі – одна зелена, чорна друга. “На чорній кручі чорний дуб, як добрий воїн-вітролюб, весь посмаглілий, обгорілий, стоїть на кручі потемнілий. Кому б сказати все? Кому б?” Оживає тиха пристань. В артілях виспіли жнива: вантажать кавуни й дині. Пахне молодим житом, рибою, смолою та тютюном. І Поснули вантажники з […]...
- Малишко Андрій – Біографія Андрій Самійлович Малишко народився 14 листопада в Обухові (нині місто Київської області) в сім’ї шевця. Старший брат Андрія – Петро Малишко – став своєрідним народним месником – Робін Гудом, який грабував комуністів і радянських чиновників, але не чіпав простих селян. 1928 року Петра Малишка спіймали, відвезли до Києва, де засудили до страти. Мати Андрія й […]...
- Лист до гречки – Малишко Андрій Часто сняться твої килими, Білосніжні і медвянисті, Де тоненькі шершаві бджоли Колихаються на вітрах І, покриті у бронзу літа, Тчуть на лапках весняну, легеньку пряжу, В мареві теплім гудуть, гудуть. Ти була мені затишком снів, Коли пахла в материнській долоні, І моє волосся на голові Брало твої кольори в сизі ранки, Голосок мій бринів, як […]...
Кожен носить її чуму в собі.