Безрадісне, безперспективне життя жінки з незаможної інтелігентної родини на тлі важких суспільних умов (за повістю “Людина”)
Ольга Кобилянська після Лесі Українки та Михайла Коцюбинського поряд із Стефаником є однією з найпомітніших постатей в українській літературі кінця XIX – початку XX століття.
Друкуватися вона почала лише в 1894 році, коли на сторінках львівського журналу “Зоря” з’являється її повість “Людина”. Згодом побачили світ повість “Царівна”, оповідання “Битва”, “Банк рустикальний”, “Некультурна” та інші. Тематика цих творів різноманітна, але найбільше уваги в них приділено проблемам емансипації жінки в умовах
Саме в цей час Ольга Кобилянська захоплюється так званим жіночим рухом, бере участь в організації товариства жінок-феміністок в західній Україні. 1894 року в Чернівцях на зборах жінок, скликаних товариством, письменниця виступила з доповіддю “Дещо про ідею жіночого руху”. Розповідаючи про тяжке і безрадісне життя жінок на Буковині, вона закликала жінок боротися за свою людську гідність, здобувати освіту, щоб “стати на власних силах у житті, щоб могти стати
Згодом О. Кобилянська побачила обмежений характер жіночого руху і відійшла від нього, проте ідея емансипації жінки у суспільстві продовжувала хвилювати письменницю. Вона пильно придивляється до життя, шукаючи прототипів героїнь майбутніх творів – волелюбних і гордих, які б насмілилися захищати не лише своє право на незалежне становище в суспільстві, а й демократичні права людини взагалі. Більше того, у статті “Балаканка про руську жінку”, говорячи про тогочасну українську літературу, Ольга Кобилянська закликала митців створювати образи передових жінок: “Ми маємо в своїй літературі Марусь, Катрусь, Ганнусь, і як добре йде – і Оксанок. Але чи не сягнути б нам ще по інші типи? Чи не придались би нам у розвою нашої суспільності жінки світової освіти або жінки геройських характерів?”. Сама письменниця присвячує створенню образу такої жінки цілу низку творів, зокрема повісті “Людина” та “Царівна”.
Повість “Людина” є сміливим і пристрасним протестом проти рабського становища жінки в суспільстві. Цей твір має свою історію У 1886 році Ольга Юліанівна написала коротке оповідання “Вона вийшла заміж” і надіслала його до альманаху “Перший вінок”. Оповідання не було надруковане. Іван Франко, який був редактором альманаху, пізніше писав: “Я ані на хвилину від першої появи Ольги Кобилянської на полі нашої літератури не сумнівався про її талант. Правда, перше її оповідання, написане для “Першого вінка” німецькою мовою, я признавав не вартим друку через його солодкувато-сентиментальний стиль, і панна Кобилянська з часом помирилася з моїм осудом”.
У 1887 році письменниця надсилає оповідання в новій редакції до німецького альманаху “An der schonen blauen Donau”, але й там воно не побачило світу. Двічі вона грунтовно переробляла твір, і в 1894 році під назвою “Людина” він був опублікований у журналі “Зоря”.
Героїня твору – Олена Ляуфлер. Це духовно красива, гармонійна, сильна духом людина.
Олена – донька цісарсько-королівського радника. Доля дівчини була визначена заздалегідь: церква, кухня, діти. Та не хоче миритися з цим Олена, хоче вирватися із такого середовища. Найбільшу відраду знаходить вона в книгах. Твори красного письменства, наукові трактати, книжки, в яких викладено найпередовіші соціальні теорії, кличуть до іншого, духовного повноцінного життя. Вона хоче знайти сенс свого існування, своєю працею приносити користь народові. Такі Оленині прагнення не можуть і не хочуть зрозуміти навіть найближчі люди, бо “хто ж буде дома їсти варити, наколи жінка стане до уряду ходити?”. Струнка дівчина з ніжно-білим обличчям та спокійними лагідними очима почуває себе в цьому світі дуже самотньою. І коли в колі її знайомих з’являється студент-медик Стефан Лієвич, який був “дійсно цільною людиною… не гнувся, а прямував безоглядно до одного, до праведного, і що задивлявся на жінок не очима нинішнього брудного егоїзму, а людини людяної”, Олена потягнулася до нього своєю знудженою за справжніми людьми душею. Лієвач стає для дівчини апостолом правди, який відкриває для неї нові обрії, мету життя, кличе до боротьби.
Годинами між ними точилися бесіди, “пекучі, немов залізо, небезпечні слова, як: соціалізм, натуралізм, дарвінізм, питання жіноче, питання робітницьке – бриніли, мов бджоли, біля чесних ух пані радникової й лякали, наче страшила, в білій днині її набожну душу, денервували її та спроваджували безсонні ночі… “.
Лієвич, який навчався за кордоном, розповідав, що в багатьох країнах відчинилися двері одвічної жіночої темниці, і жінки здобувають незалежне місце в суспільстві. Тим більше краялося його серце за долю буковинської жінки. “Аж розпука бере, – казав він, – коли подумаєш, в якім глибокім сні остаються ще нині жінки, як мало журяться про свою самостійність!.. Се дійсно наслідки пересудів і темноти… Доки сучасний устрій суспільності існуватиме, доти остануться вони малолітніми і однак і сей лад не вічний… “.
Письменниця вірила, що суспільний лад можна поліпшити, давши народові освіту. Це кредо вона проголошує устами Стефана Лієвича: “Будучина жіноча лежить в їх руках. Нехай озброюється кожна по можності, відповідно до обставин, а зброя їх… яка чиста, яка сильна, як варто по неї сягнути!!! Се – знання!..”
Та жорстока дійсність безжально розбиває рожеві мрії Олени Ляуфлер. Умирає коханий Стефан Лієвич. Утратила Олена не тільки коханого, а й вірного друга в боротьбі проти міщанського оточення. Батьки, знаючи благородне серце доньки, апелюють до її обов’язку перед родиною – примушують вийти заміж за багатого К. Нікого не цікавить, чи зможе вона знайти сили, аби стати дружиною нелюба, людини, чужої за духом і способом мислення. Олена знайшла в собі сили відмовитися від небажаного шлюбу, бо ніхто не владен присилувати людину, нав’язувати їй свою волю. У дівчини є надія “до останньої хвилини оставатися праведною”, не хоче вона жити брехнею.
Добрі наміри мала Олена, проте з кожним днем усе виразніше бачить безвихідь свого становища: “Як той спійманий орел, побивалася вона у в’язниці, думала неустанно про вихід з тої глухої одностайності, і як все наново мусила переконуватися, що теперішнє життя дожидало її і в будучині. У таких хвилях сум страшний налягав на її душу… Незамітно упадала вона під вагою німих мук. Попереду – нічого радісного: безпросвітність, злидні… “. І врешті Олену Ляуфлер, людину з високими ідеалами і прагненнями, долає життя – вона свідомо йде на моральне самогубство, приносить себе в жертву родині. Одруження з Фельсом, обмеженим, “який не любив взагалі думати, а був більше чоловік чувства”, стає загибеллю Людини. В останні хвилини перед шлюбом, перечитуючи листи Стефана, Олена зізнається, що в усьому “вона винувата”. Сама, самісінька вона… І чим вона оправдається? Що вона людина?” Ні, не стала дівчина Людиною, хоч бажання і було. Не вистачило власних сил, не було і друзів, які б змогли допомогти і підтримати. “Товариство” не може зрозуміти, “хто ж порядкуватиме вдома, варитиме їсти, глядітиме дітей, коли жінка заглядатиме в книжку? … Жінка – то молодий кінь. Почує сильну залізну руку, так і подасться і вліво, і вправо… “.
За визначенням сучасника Ольги Кобилянської Осипа Маковея, повість “Людина” вражає “правдивими вибухами чуття, що немов світять на темнім тлі здеморалізованої, тупоумної родини і не менше тупоумного окружения”. До цих слів важко щось додати.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Показ прагнення жінки до незалежності (за повістю О. Кобилянської “Людина”) I. Етичний ідеал Ольги Кобилянської (інтелігентна, горда і сильна натура; жінка – виходець із середньої верстви буржуазії, котра піднімається над оточенням, протистоїть йому, стає людиною – господинею своєї долі). II. Олена – жінка, яка прагне до незалежності. 1. Зовнішній вигляд і духовний світ Олени (прекрасна зовнішність, критичний розум, працьовитість; надзвичайне бажання щастя; мрії про світ […]...
- Крах мрій Олени Ляуфлер про незалежне становище (за повістю “Людина”) (2 варіант) Повість “Людина” була написана у 1894 році. Вона є відгуком на проблему, яка хвилювала в той час багатьох представників провідної інтелігенції – емансипація жінки. Ця повість – перша в нашій літературі спроба розкрити цю проблему. Твір присвячений приниженому становищу жінки в тодішньому галицькому суспільстві. Олена Ляуфлер – молода дівчина з небагатої буржуазної сім’ї – повстає […]...
- Крах мрій Олени Ляуфлер про незалежне становище (за повістю “Людина”) (1 варіант) Німецький філософ А. Шопенгауер писав, що жінка не здатна до великих почуттів і справ, що її земне призначення – бути лише матір’ю та опорою чоловікові. Але українки вже багато століть своїм життям доводять і велич почуттів, і талант материнства, і велич справ. Мудра княгиня Ольга, прекрасна Роксолана, талановита Маруся Чурай, хіба не були вони криницею, […]...
- Показ прагнення жінки до незалежності в повісті “Людина” Інтелектуальна, горда і цільна натура, рівноправний і корисний член суспільства є етичним ідеалом Ольги Кобилянської. Душевна, чистота, розвинене почуття власної гідності, самопожертва заради кохання і мистецтва, високе почуття обов’язку перед людьми – такі її героїні. Одним із творів про долю жінки, про вирішення проблеми емансипації є повість “Людина”. Одноманітне життя в глухих провінційних містечках, середовище, […]...
- Крах мрій Олени Ляуфлер про незалежне становище (за повістю “Людина”) (4 варіант) О. Кобилянська – це перша письменниця, яка наважилась підняти голос за права жінки на освіту, професію, право мати свою думку і обирати свій шлях у житті. Так зване жіноче питання вже давно було поставлене на Заході, але в Україні письменники боролися за права селян і робітників, а не жінок Зрозуміти проблеми жінки могла тільки письменниця […]...
- Що означає бути справжньою людиною (за повістю О. Кобилянської “Людина”) Тим, хто вперше відкрив цю книгу, одразу впадає в очі незвичайна назва повісті – “Людина”. Ця назва – не випадкова. Цим почесним званням нагороджує О. Кобилянська головну героїню своєї повісті. Так, саме “почесним званням”. Адже далеко не всі мають право зватися цим словом. Це право треба ще заробити. І той, хто зветься людиною, повинен виправдати […]...
- Доля жінки в повісті О. Кобилянської “Людина” I. “Дорога серця” Ольги Кобилянської (одна з найосвіченіших жінок свого часу, видатний художник слова, до останку віддавала себе літературі; слово – найвища її любов, смисл життя; кожна героїня – часточка її душі, її серця; про свої твори писала: “… вони йшли дорогою серця… “). II. Головна героїня Олена Ляуфер – борець за права жінки. 1. […]...
- Образ Олени – неоромантичний ідеал сильної, вольової особистості (за повістю Ольги Кобилянської “Людина”) У 80-х – 90-х роках XIX століття в Україні значного розвитку набув феміністичний рух, ініціатором якого була Наталя Кобринська, відома на той час письменниця і громадський діяч. Проблема емансипації жінок виникла тому, що в кінці XIX століття українки перебували у нерівноправному становищі порівняно з чоловіками: вони не мали права навчатися в університетах, голосувати, обіймати значні […]...
- Крах мрій Олени Ляуфлер про незалежне становище (за повістю “Людина”) (3 варіант) О. Кобилянська була першою українською письменницею, що присвятила свої твори освіченій, інтелігентній жінці. Хоч українська жінка традиційно була більш вільною, ніж, скажімо, навіть російська, але до рівноправності із чоловіком їх було дуже далеко. У той час, як на Заході дівчата почали здобувати професійну освіту, навчаючись в університеті, в України вони тільки могли вивчати мови, грати […]...
- Стефан Лієвич – образ нової людини (за повістю Ольги Кобилянської “Людина”) Образ Стефана Лієвича в повісті Ольги Кобилянської “Людина” – це образ нової людини, людини майбутнього. Стефан Лієвич жив і навчався за кордоном, перейнявся там передовими ідеями. Повернувшись на канікули додому, у колі знайомих розповідав про рівність жінок з чоловіками у Швейцарії та інших країнах Європи, про жіночу емансипацію, успішне навчання жінок в університетах і навіть […]...
- Олена Ляуфлер – жінка, котра відстоює своє право бути людиною (Повість “Людина” О. Ю. Кобилянської) Повість “Людина” О. Ю. Кобилянської – це твір, в якому письменниця розкриває становище жінки в тодішньому галицькому суспільстві, твір, який порушує проблему емансипації жінки у другій половині XIX століття. Олена Ляуфлер – головна героїня повісті “Людина”, дочка царсько-королівського лісового радника. Олена читає серйозні книги, відстоює рівноправність між чоловіком і жінкою. Така позиція дівчини лякала батьків, […]...
- Чи виправдовуєте ви заміжжя Олени Ляуфлер? (за повістю О. Кобилянської “Людина”) Чи виправдовуєте ви заміжжя Олени Ляуфлер? (за повістю О. Кобилянської “Людина”) Ольга Кобилянська у повісті “Людина” показує важку і, як на той час, безперспективну боротьбу за своє право бути людиною. Сама письменниця деякий час захоплювалася так званим жіночим рухом. Вона мріяла про звільнення жінки від кайданів соціального і побутового рабства, закликала жіноцтво боротися за свою […]...
- Трагедія особистості в повісті О. Кобилянської “Людина” (2 варіант) Ольга Кобилянська розпочала свій літературний шлях повістю “Людина”, у якій підняла актуальну і болісну на той час тему жіночої долі, поставила проблему емансипації жінки. Ця тема була близькою для письменниці, адже в її родині дівчаткам з дитячих років втовкмачували, що головною метою жінки є вдале заміжжя, що їй не треба вчитися, і вже зовсім не […]...
- Образ Олени Ляуфер (за повістю О. Кобилянської “Людина”) Ольга Кобилянська, видатна українська письменниця, спостерігаючи за становищем жінки у тогочасному суспільстві, мріяла про рівноправність її з чоловіками в одержанні освіти, у вихованні, у виборі свого власного життєвого шляху. Цій проблемі вона присвятила більшість своїх творів, і найперший із них – “Людина”. У цій повісті ми знайомимося з Оленою Ляуфер – дочкою царсько-королівського лісового радника. […]...
- Стефан Лієвич – образ “нової людини” в українській літературі (за повістю О. Кобилянської “Людина”) Ольга Юліанівна Кобилянська, видатна українська письменниця і громадська діячка, не могла не замислюватися над тим, якою вона хоче бачити людину майбутнього. З жінками тут усе зрозуміло, адже багато її творів присвячено саме цьому питанню (жінка правами і становищем у суспільстві повинна дорівнятися чоловікам), а от яким повинен стати чоловік, як удосконалюватися? На це питання письменниця […]...
- Жіноча доля (за твором “Людина”) Бути особистістю в житті складно, і жінці це вдається важко. Ця проблема не існувала тільки в XIX столітті, вона хвилює багатьох людей і сьогодні. Тому це дуже добре, що ми маємо можливість познайомитися з таким твором, де проблема становлення й утвердження особистості талановито зображена письменницею Ольгою Кобилянською. Йдеться про повість “Людина”. Про свої твори Ольга […]...
- Чи є Б’янка втіленням образу сильної української жінки? (Твір-роздум за повістю М. Хвильового “Сентиментальна історія”) Нова доба вимагає нових героїв, нових персонажів. Революційні перетворення 1917 року породили ціле покоління людей, захоплених ідеєю, відданих їй, фанатично вірних. Такі нові герої могли піднімати маси на боротьбу, їм вірили, та вони й самі беззастережно вірили в користь того, що відбувається. Звичайно, вони знайшли своє відображення в літературних творах різних авторів. Особливо цікаво спостерігати, […]...
- Передовсім – особистість (думки з приводу твору Ольги Кобилянської “Людина”) Передовсім – особистість (думки з приводу твору Ольги Кобилянської “Людина”) Творчість Ольги Кобилянської – окраса нашої літератури. У своїх творах письменниця звертає увагу не тільки на показ тогочасного життя, його проблем, а більше досліджує психологію людської душі, торкається проблем вічних і робить це у довершеній художній формі. Уже в повісті-дебюті “Людина” Ольга Кобилянська зуміла показати […]...
- Трагедія особистості в повісті О. Кобилянської “Людина” (1 варіант) Мистецький процес кінця XIX – початку XX століття швидко й відчутно оновлювався завдяки новій потужній хвилі талановитої молоді. Її представники в цей період були тими, кого сьогодні модно називати “self-made man”, тобто людьми, які “самі себе зробили”. Саме до таких людей належить і талановита українська письменниця Ольга Юліанівна Кобилянська. Дівчина із багатодітної небагатої сім’ї, вона […]...
- Людина, земля, всесвіт (за повістю М. Коцюбинського “Fаtа mоrgаnа”) У повісті “Fata morgana” М. Коцюбинський відтворив життя й боротьбу українського селянства під час буржуазно-демократичної революції 1905 року за свої соціальні права, за землю і волю, проти соціальної нерівності в суспільстві. У центрі сюжету повісті – життя сім’ї бідняка Андрія Волика. Уже на початку твору розкривається страшне та важке життя бідної сім’ї. Податки, безземелля, тяжка […]...
- Трагедія особистості в повісті О. Кобилянської “Людина” (3 варіант) Кожна людина прагне бути особистістю, прагне реалізувати свою людську сутність, розвинути всі здібності, закладені в ній природою, бути щасливою, знайшовши своє місце в житті. Однак далеко не кожній людині, на жаль, вдається це зробити. Саме до цих проблем звертається у своїй повісті “Людина” О. Кобилянська – письменниця, яку перш за все турбувала доля української жінки, […]...
- Авторська позиція у повісті Ольги Кобилянської “Людина” Авторська позиція у повісті Ольги Кобилянської “Людина” Ольга Юліанівна Кобилянська увійшла в літературу як видатний митець демократичного напрямку, майстер художнього слова. Вона збагатила літературну скарбницю України творами, в яких відбилося життя буковинського селянства та інтелігенції. Всі вони перейняті палкою любов’ю до трудящих мас, бажанням бачити рідний народ вільним, щасливим, возз’єднаним. Ці ідеї єднають письменницю з […]...
- Образ жінки-страдниці в “Народних оповіданнях” Марка Вовчка Вражають глибиною трагічного звучання особливо два оповідання про долю жінок – “Горпина” і “Одарка”. Якщо в першому з виключною художньою силою показано руйнування материнського щастя, то в другому змальовано страждання і загибель дівчини, яку занапастив кріпосник. Трагедію обох жінок Марко Вовчок описує у народнопісенному ключі. Фольклорний матеріал вона інтерпретує по-своєму, як художник і соціолог. Усна […]...
- Людина і природа (за повістю Хемінгуея “Старий і море”). ІІ варіант Велич людини – в усвідомленні її відповідальності. А. де Сент-Екзюпері Ернест Міллер Хемінгуей – видатний американський письменник XX століття, лауреат Нобелівської премії. Це була неповторна, талановита людина, яка мужньо і вільно прожила своє життя, не раз підтвердила сказану колись фразу: “Я нічого не боюся”. Творець відомих усьому світу романів “Прощавай, зброє”, “По кому дзвонить дзвін”, […]...
- Проблема емансипації жінки у повісті Ольги Кобилянської “Царівна” Повість “Царівна” викликала значний громадський інтерес. Вона будила громадську думку серед української інтелігенції того часу феміністичною Проблематикою. Варто підкреслити, що хоч письменниця виховувалась на німецькій літературі й зросла у найглухіших закутках відсталої Австро-Угорської імперії, вона все ж знайшла дорогу до українського письменства і дала зразки прози, що художньо реалізувала ідею емансипації жінки в умовах експлуататорського […]...
- Вірш Миколи Руденка – Моє життя безрадісне було Моє життя безрадісне було – Можливо, на тім світі ліпше буде. Та часом вранці вийду за село І уклонюсь ромашці, ніби чуду. А потім задивлюсь на деревце, На річку, на гори зелену спину, – Чи легко буде покидати це, Коли на звіт до Сущого полину? Озвусь до пташки, усміхнусь бджолі І помолюсь пшеничним сходам дружним. […]...
- Життя родини Ангелів (за п’єсою О. Коломійця “Дикий Ангел”) Життя родини Ангелів (за п’єсою О. Коломійця “Дикий Ангел”) Родина – це найближчі люди, з якими підтримуються зв’язки впродовж усього життя, і саме любов не дає цим зв’язкам обірватися. Та якою щирою не була б любов, нікому не вдається уникнути проблем. Олексій Коломієць у п’єсі “Дикий Ангел” порушив одну з найважливіших проблем – стосунки батьків […]...
- Мої враження від повісті О. Кобилянської “Людина” Чи замислювався хто над тим, чому серед українських діячів культури так багато жінок? Мабуть, це риси національного характеру – гордість, висока самосвідомість, прагнення до освіти і служіння громаді – привели їх до суспільно-корисної діяльності. А також традиція, яка тягнеться від давніх іще часів – княгині Ольги, Анни Ярославни, Галшки Гулевичівни, Насті Лісовської, Марії Заньковецької, Соломії […]...
- Ольга Кобилянська – Людина (Стислий переказ, дуже скорочено) Ольга Кобилянська Людина (Стислий переказ, скорочено) В родині пана Ляуфлера чотири доньки та один син. Батька займає посаду радника, має великий вплив і великі доходи. Він цілком поважна людина. Дівчата виховуються, як звичайно прийнято: вчать французьку мову, музику, відвідують бали, шиють, готуються до заміжжя. Тільки одна дочка, Олена, занадто багато читає, сперечається з чоловіками на […]...
- Жіночий ідеал Ольги Кобилянської (за повістями “Людина” і “Царівна”) Жіночий ідеал Ольги Кобилянської (за повістями “Людина” і “Царівна”) Ольга Юліанівна Кобилянська називала себе просто і скромно – “робітницею свого народу”, але для української літератури вона стала окрасою, бо твори її, пройняті глибоким ліризмом, драматизмом та життєвою правдою, є справжнім літературним скарбом. Кожен такий твір письменниці вражає поетичністю і глибиною зображення характерів, зокрема жіночих. Недарма […]...
- Відповідь на контрольне питання До повісті О. Кобилянської “Людина” Як пояснює Олена своє небажання виходити заміж? Для родини Ляуфлерів єдиним виходом із вкрай скрутного становища, в яке потрапила сім’я, було вигідне заміжжя Олени. Але Олена категорично відмовляється виходити заміж. Лікареві, який береться її умовити, вона пояснює, що того, хто збирається їй освідчитись, вона не любить. Їхні погляди на життя розходяться, примусити себе полюбити його […]...
- Протест проти жорстокого життям (За повістю А. Тесленка “Страчене життя”) Вершиною творчості Архипа Тесленка вважається повість “Страчене життя”, яку літературознавці називали художнім документом, вартим навіть соціологічних досліджень про початок XX століття. Це повість-роздум, у кожному рядку якої постає питання про добро і зло, про те, як і навіщо жити людині. Твір створювався в роки, коли після революції 1905-1907 років у країні запанувала підозріла тиша, коли, […]...
- Земля в долі людини (за повістю О. Кобилянської “Земля”) Помітний слід у моїй душі залишила повість О. Кобилянської “Земля”, що написана на основі життєвих фактів. Цей твір мене схвилював. Читаючи його, я дуже переживала разом з автором, вболівала за долю героїв. Письменниця порушила вічну тему влади землі над людиною, до якої зверталися багато українських письменників. У цьому творі О. Кобилянська поставила ряд запитань, але […]...
- У чому бачить освічена людина Євгеній Рафалович служіння народові? (За повістю І. Франка “Перехресні стежки”) Проблемі служіння демократичної інтелігенції своєму знедоленому народові присвячена повість Івана Франка “Перехресні стежки”. Перехресні стежки бувають реальними, а бувають і уявними, символічними. Існують перехрестя думок, людських доль, інтересів. Іноді людські стежки перехрещуються задля великих, корисних народові справ. Саме про це йдеться в повісті “Перехресні стежки”. У центрі повісті – представник інтелігенції, людина освічена, популярний адвокат […]...
- Викриття суспільних недоліків у байках Григорія Сковороди Уся творчість видатного українського філософа Григорія Савича Сковороди сповнена роздумів про сенс життя, істинне щастя, яке можливе тільки в гармонійному суспільстві, де немає експлуатації людини людиною, де панує злагода і спокій. Його глибоко обурювали несправедливі порядки в тогочасному світі, він страждав від кричущих суспільних суперечностей, прагнув змінити становище, коли багаті дармоїди живуть за рахунок виснажливої […]...
- Проблеми емансипації жінки в оповіданнях Володимира Винниченка Проблеми емансипації жінки в оповіданнях Володимира Винниченка Винниченко – аналітик людських душ, характерів і живих образів. / Г. Костюк / Ти знаєш, що ти – людина. Ти знаєш про це чи ні? Усмішка твоя – єдина, Мука твоя – єдина, Очі твої – одні. / В. Симоненко / Прикро, що майже 30 років Україна не […]...
- Чи може жінка бути незалежною? (За творами О. Кобилянської) Тема жінки – одна з провідних тем творчості Ольги Кобилянської, вона проходить червоною ниткою крізь усю художню спадщину письменниці. Уперше ця тема могутньо зазвучала в творчості Тараса Шевченка і Марка Вовчка. Вони писали про тяжку долю жінки-кріпачки, жінки-матері. А Ольга Кобилянська об’єктом свого художнього дослідження обрала жінку-інтелігентку, яка страждала не від давнього “кріпацького” лиха, а […]...
- Світ чоловіка і жінки у романі Панаса Мирного “Повія” Роман Панаса Мирного “Повія” – твір величезної художньої вартості, один із найкращих соціально-психологічних романів української літератури XIX ст. В українській літературі, особливо в усній народній творчості, яка завжди була зразком для письменника, інтимні зв’язки зображувалися стримано, високоморально. Водночас необхідно було довести, що поява на Україні такого ганебного явища, як розпуста, більшою мірою була зумовлена соціальними […]...
- Безправне становище жінки-кріпачки за оповіданням М. Вовчка “Горпина” Марко Вовчок вивчала життя кріпаків, безпосередньо спілкуючись із ними. Ці зустрічі й розмови викликали в письменниці жагуче бажання розповісти правду. Особливо цікавило Марка Вовчка безправне становище жінок-селянок. В оповіданні “Горпина” письменниця створила типовий образ пана-ліберала. Та Марко Вовчок довела, що навіть ліберали можуть бути ворогами українського народу. Головна героїня оповідання – Горпина. Вона була “білолицю, […]...
- Трагедія жінки (за романом П. Мирного “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”) Образ жінки, як відомо, є в центрі більшості творів української літератури, бо саме її становище найточніше характеризує суспільство. Письменники XIX століття розповіли про численні трагедії дівчат, жінок-матерів, принижених панами-кріпосниками, москаля-ми-офіцерами, сільськими багатїями-куркулями. Т. Шевченко і Марко Вовчок, І. Нечуй-Левицький і П. Грабовський створили образи страдниць, до ряду яких слід додати ще й персонажів роману Панаса […]...
Аналіз вірша маланюка одна пісня.