Богдан Лепкий – Вона там є

Related posts:

1. Богдан Лепкий і його поезія України я шукав на карті. Б. Лепкий У бережанській тихій стороні немає вже на горбі старої хати. І синьоокого, високочолого юнака вже немає. Пішов широким, гомінким шляхом у далекий світ. Відень, Вецляр, Берлін, Краків. Але в очах своїх проніс він блакить рідного неба, а в серці – велику, ніжну, все ще свіжу любов до народу. […]...
2. Богдан Лепкий – Цвіт щастя Лепкий Богдан Цвіт щастя Дитиною малою він нераз чув, як люди говорили: “щастя”. – Що таке щастя? – питався матері, цікаво вдивляючись своїми оченятами в її заклопотане обличчя. – Щастя, дитинко, то доля,- повторяла мати і не знала, як пояснити малій дитинячій голівці те дивне слово “доля”. – А що таке доля? – Доля, дитино, […]...
3. Богдан Лепкий – Поезія ПОЕЗІЯ І Поезія, друже, всюди є – І в людях, і в природі, І, поки чоловік жиє, Її умерти годі. Вона сміється на устах Маленької дитини, Вона летить до нас у снах, Як вітер з верховини. Вона нам працю солодить, Співає при роботі, Алмазом ясним мерехтить В кривавім людськім поті. Вона у бурі, в реві […]...
4. Орли (скорочено) – Лепкий Богдан Після розгрому військ гетьмана Мазепи під Полтавою уряд Петра І, боячись втратити Україну, вживав жорстоких заходів, щоб перетворити її на колонію. Царські урядовці нещадно грабували населення. Щоб позбавити українців будь-яких привілеїв, вони наказали здати всім, хто мав, дарчі грамоти. Український шляхтич Судима, його син Петро та сотник Тригуб, знаючи, що їх грамоти хочуть знищити, сховали […]...
5. Богдан Лепкий – Батурин Історична повість У ГОРОДКУ Відколи виявилося, що Карло прямує не через Смоленськ на Москву, а через Стародуб і Новгород-Сіверський на Україну, москалі стали посуватися в напрямі Десни. Шведські й московські війська надвигалися на себе, як дві хмари. Цар Петро, відсвяткувавши в Смоленську побіду над Левенгавптом, поспішав до своєї армії, котрою проводив Шереметєв. По дорозі виганяв […]...
6. Син України Богдан Лепкий Широкому загалу України відома пісня “Чуєш, брате мій”. Написана вона на слова поета Богдана Лепкого. У цьому вірші лише кілька строф. Та яка гама переживань міститься у такому маленькому творі! Відліт журавлів на зимівлю в чужі краї є яскравим поетичним символом. Тяжка подорож лету над морем нагадує про поневіряння сотень тисяч західних українців, які вік […]...
7. Богдан Лепкий – Полтава ...
8. Богдан Лепкий – Час рікою пливе ЧАС РІКОЮ ПЛИВЕ Час рікою пливе… Я побачив тебе На проході в міськім огороді. І дивився, дивив, Довго очі трудив, Бо пізнати чомусь було годі. Та ж стать рівна, струнка, Та ж голівка мала, Очі сиві палкі, говірливі, Лиш уста мов не ті, Мов чужі, не твої, Маломовні, сумні, нещасливі. Ті дрібонькі уста, Що мов […]...
9. Настроєний життям, як скрипка (Лепкий Богдан) Настроєний життям, як скрипка Сьогодні українському письменникові Б. Лепкому знову повертається його чесне ім’я, а українській літературі – його твори. Повертаються після довгого й несправедливого замовчування. Та Богдан Лепкий – не епізодичне ім’я в українській літературі, це постать першорядної ваги, непересічного таланту. Поет, прозаїк, перекладач. літературознавець, видавець – він у кожній з цих галузей вніс […]...
10. Богдан Лепкий – пристрасний співець подільського краю Богдан Лепкий. Це відновлене ім’я у нашій літературі. Твори Богдана Лепкого довго були заборонені на Батьківщині. І тільки в наш час, коли Україна стала вільною і незалежною, твори письменника зазвучали на повний голос і на його Батьківщині. І вже ні в кого не виникає сумнівів у тому, що Богдан Лепкий – видатна постать в українській […]...
11. Лепкий Богдан – Біографія Богдан Лепкий ( Богдан Теодор Нестор Лепкий ) народився 9 листопада 1872 в селі Кривеньке, дитинство минуло в селі Крегулець, із 1879 по 1891 родина жила у селах Поручин і Жуків (ниніБережанського району). Протягом восьми років (із 1878) мешкав у Бережанах у свого діда-священника і віце-маршалка Бережанського повіту, Михайла Глібовицького. Навчання Основи шкільної науки Б. […]...
12. Богдан Лепкий – Біографія Богдан Лепкий (Богдан Теодор Нестор Лепкий), (9 листопада 1872, с. Кривеньке Бережанського району Тернопільської області – 21 липня 1941, м. Краків) – український поет, прозаїк, літературознавець, критик, перекладач, історик літератури, видавець, публіцист, громадсько-культурний діяч, художник. “НАЙПОПУЛЯРНІША ПОСТАТЬ НА ГАЛИЦЬКОМУ ГРУНТІ… ” Звідки походить письменник, хто його батьки, де він навчався, працював, публікував свої твори? Це […]...
13. Мишка (скорочено) – Лепкий Богдан Була собі маленька сіренька мишка. Вона жила в хаті, у нірці під ліжком. Боялася людей. Коли нікого не було, мишка вибігала на подвір’я, потім у поле до своїх міських подруг. Сестриці з міста були худі, голодні, миршаві, розказували, що в людей тепер голод, а про мишей і говорити нічого. Мишка ж говорила, що її господар […]...
14. Богдан Лепкий – На Голгофу Голгофа, хрест, Страшні, криваві сни… Товпа реве: “Розпни! Розпни! Розпни!” І розп’яли… На голові вінок, По краплі кров Спливає у струмок. Товпа реве: “Коли ти Бог єси, То злізь з хреста І сам себе спаси! Якщо не Бог, А лиш юдейський цар, То військами На ворогів удар! А ти мовчиш, Здригаєшся, мов трус,- Га! Ти […]...
15. Богдан Лепкий – Подорожній Глухе, бездушне отупіння Напало на землю. Квіти мруть, Поля байдужно снігу ждуть, А хмари висять, як каміння. Часами вітер набіжить І сірим туманом повіє. Село в долині бовваніє І п’яним сном дрімає-спить. Погасло світло. Зачинились Од зимна двері. Вірні пси В солому з вухами зарились, Лиш шум блукає по межі. Лиш стежкою попід плотами Йде […]...
16. Богдан Лепкий – Малюнок Глухе, бездушне отупіння Напало землю. Цвіти мруть, Поля байдужно снігу ждуть, А хмари висять, як каміння. Часами вітер надбіжить, Туман стурбує і розвіє. Село в долині бовваніє І п’яним сном дрімає-спить. Погасло світло. Зачинились На засув двері. Вірні пси В солому з ухами зарились, Лиш блуд блукає по межи. Лиш стежкою попід плотами Йде голод […]...
17. Заспів – Лепкий Богдан Колисав мою колиску Вітер рідного Поділля І зливав на сонні вії Степового запах зілля. Колисав мою колиску Звук підгірської трембіти, Що від неї зорі меркнуть І росою плачуть квіти. Колисав мою колиску Голос недалеких дзвонів, І веселий спів весільний, І сумний плач похоронів. Колисав мою колиску Крик неволеного люду І – так в серце вколисався, […]...
18. Богдан Лепкий – Вороне чорний Вороне чорний! Ти з якого краю Линеш?.. “Кров! кров! кров!..” Тихо, я вже знаю. Вітре, чого ти так сумно й робільно Виєш?.. “Шу! шу! ш-нір!..” Пст! говорити не вільно. Річко, чом плесо твоє так рум’яне?.. Га! розумію. Випливаєш з рани....
19. Видиш, брате мій… – Лепкий Богдан Видиш, брате мій, Товаришу мій, Відлітають сірим шнуром Журавлі у вирій. Кличуть: кру! кру! кру! В чужині умру, Заки море перелечу, Крилонька зітру, Крилонька зітру. Мерехтить в очах Безконечний шлях, Гине, гине в синіх хмарах Слід по журавлях. 1912р....
20. Богдан Лепкий – Не питайте мене Не питайте мене, Як я в світі живу: Шура-бура гуде, Я весельцем гребу. Не питайте, як? В моїм мозку гадки – Йдуть осінні дощі, А я сію квітки. Не питайте, чому Моє серце сумне – Як в чужині умру, То згадайте мене....
21. Богдан Лепкий – Самотній плуг Посеред нив стирчить самотній плуг, Незорана земля лежить в округ. Леміш заржавів, срібне чересло Зчорніло й диким зіллям обросло. А де ж властитель дівся? де ж ратай? Мабуть, пішов обороняти край. Волів побили, коней взяли в трен, Лишився плуг на полі сам-оден. Чекає, доки тут не зогниє, Або гранат його не розіб’є. Леміш іржа гризе, […]...
22. Богдан Лепкий – Біла мево, що кружляєш Біла мево, що кружляєш Над водою низько-низько, Чом же ти так безупинно Б’єшся й жалібно квилиш? Подивися, біла мево, Як же ти мала-маленька, Проти моря як нужденний, Проти гуку хвиль твій крик. О, подумай, серце моє, Чим ти є супроти світа, Проти горя світового Чим є твій маленький біль?!...
23. Богдан Лепкий – Осінній, сірий день Осінній, сірий день. Над лісом крячуть круки І вітер у корчах дивними голосами За літом плаче. З зимна терпнуть руки, Сміх, радість і життя мадрують ген світами. В такий осінній день як добре мати друга! З ним про весну, про літо говорити. Не так нудна була б осіння туга, І не було б так скучно […]...
24. Богдан Лепкий – Одинокий сиджу над рікою Одинокий сиджу над рікою, Одинокий з думками, з журбою. Вечоріє, за горами гасне, Як небесна ватра, сонце ясне. Від лісів холодний вітер віє, Шуварі гне і квітки леліє. Над селом, між горами, в долині Висять хмари легкі сіро-сині. З коминів до неба дим снується – Образ меркне, дійсність наче сниться. Лиш ріка заєдно грає, грає, […]...
25. Богдан Лепкий – Чого ж ти, море, та розхиталося Чого ж ти, море, та розхиталося, Мов колиска новенька, Чого ж ти, серце, та розридалося, Мов дитина маленька? Як тяжко море та уговорити, Щоб більше не гуділо, Як тяжко серце утихомирити, Що з болю не скиміло....
26. Цвіт щастя (скорочено) – Лепкий Богдан Малий хлопчик запитав маму, що таке щастя. Мати, не знаючи, як пояснити, говорила дитині, що то доля, такий гарний цвіт, який важко дістати, але від нього на серці робиться мирно й весело. Хлопчик хотів принести того цвіту для себе й для матусі, але не знав, де він росте. І ненька показала йому луки за ставком, […]...
27. Богдан Лепкий – Минеться ніч, розвієсь тьма Минеться ніч, розвієсь тьма, Просниться чорний сон. Настане день! Життя, весна Загляне до вікон. Та нім мине недолі час, Нім щастя зацвітуть квітки, О пісне! – не кидай ти нас! Дзвени, дзвени, дзвени! В лихій добі, в важкій борбі Мутиться людський ум. Нехай же він спічне собі Хоть хвилю серед дум. Най позабуде брязк оков […]...
28. Богдан Лепкий – Набік життя, журбо дрібна! Набік життя, журбо дрібна! Набік, марні тривоги! Крізь темний бір до ясних зір Прорубую дороги. Гримить топір, валиться бір, Тріщать гнилі колоди, То там, то тут на шлях падуть Останні перешкоди. І стогне бір, як дикий звір, Кінчить життя прокльоном, А там вгорі грядущі дні Дзвенять побіди дзвоном. Який той спів будучих днів Для мого […]...
29. Богдан Лепкий – Калино-малино, чом листячко рониш Калино-малино, чом листячко рониш І мечеш на фалю? Дівчино-рибчино, чому мене гониш Від себе без жалю? Зелені листочки поплинуть з водою Й не вернуть ніколи. Я молодість твою заберу з собою, Моя ти недоле!...
30. Набік життя журбо дрібна!.. – Лепкий Богдан Набік життя, журбо дрібна! Набік, марні тривоги! Крізь темний бір до ясних зір Прорубую дороги. Гримить топір, валиться бір, Тріщать гнилі колоди, То там, то тут на шлях падуть Останні перешкоди. І стогне бір, як дикий звір, Кінчить життя прокльоном, А там вгорі грядущі дні Дзвенять побіди дзвоном. Який то спів будучих днів Для мого […]...
31. Антонич Богдан-Ігор – Півень Зоря майнула, мов стріла, Неначе іскра, пісня згасла, І тільки з мокрого зела Роса краплинками сплила, Мов слово, чиста й ясна. Вже обріїв зігнувся рівень У круглу смугу обруча, І ніч почала вже кінчатись, Неначе ватра, догоряти. Ось ранок синім возом їде І сонця сніп в село везе. Крильми шумить червоний півень – Співучий з […]...
32. Борис Грінченко – Вона! Вона! Вона! Вона! Я бачу – між кущами Рукав уже з сорочки забілів; Ще мить одна – тремтячими руками Я стан її дівочий обхопив. Ще мить одна – злилися ми устами… Вона прийшла, прийшла уже вона, Найкращий квіт між пишними квітками. Що нам дає багатая весна. Гей, нахили свої ти, вишне, віти! Нехай тепер ніхто, ніхто […]...
33. Богдан Лепкий – де єсть твій дім, твій тихий дім? “де єсть твій дім, твій тихий дім? Скажи, мій любий брате… ” – “Ударив нагло ясний грім, Спалив мій дім, звалив мій дім, Нема де зимувати”. “де твоя жінка, діточки, Де вірна челядина?” – “Он бачиш тії могилки? Скиглять вітри, летять галки, Оце моя родина”....
34. Сергій Жадан – Коли вона повернулась, ближче вже до зими Коли вона повернулась, ближче вже до зими, Всі свої літні речі вимінявши на квиток, В теплих її кишенях ховались портові дими, А кров мала колір висушених Трояндових пелюсток. І я гортав її книги в перці, кориці й вині, І слухав собі неуважно, як вона залива, І як виростають у темряві, зріючи на глибині, Чорний камінь […]...
35. Ірина Лахоцька – Вона ввійшла – цнотлива наречена Вона ввійшла – цнотлива наречена, Що ще живе в тенетах юних мрій. Стиха розчулила своїм плачЕм нас Сніжинками з-під довгих білих вій. Вуаль фати торкалася обличчя, А сукню хмари ткали в небесах. І ця печаль… Така безмірно чиста, Ховалась на незайманих вустах. Усе наповнювалось ясним світлом: Криштальні келихи… Теплий глінтвейн… Заручини зими з цим білим […]...
36. Богдан Лепкий – Цить, серце, цить! Цить, серце, цить! Таж ти кохало, І раювало, й горювало, І наболілося досить – Цить, серце, цить! Весні кінець, Пшениця спіє, Зелене жито половіє, Вже й серп готує пильний жнець – Весні кінець… Пора і нам Збирати з поля, Що прищадила божа воля, Як не гуртом, то сам на сам – Пора і нам!...
37. Валентина Попелюшка – Вона стояла боса між вітрів Вона стояла боса між вітрів І куталась у збіжжя поріділе. Благенький шалик ледве майорів, Але не грів, не приставав до тіла. Нарешті впав і він до босих ніг. Здригнулася і знову посміхнулась. І хто її від холоду беріг Серед осінніх посірілих вулиць? Немов жебрачка, поміж двох церков, Та не просила – щиро віддавала Вразливу, та […]...
38. Алла Жабокрик – вона прокинулась вчора від бажання суїциду Вона прокинулась вчора від бажання суїциду. На вулицях було порожньо, нестерпно і трохи сиро. І не відомо: чи дощ її бив у душу чи в спину І чи то він закинув їй зашморг на шию. Вона прокинулась вчора. і не знала, що їй робити. Її не чекали ні друзі, ні колеги і, знаєте, навіть кредити […]...
39. Маша Карамнова – І що залишиться в тебе, коли вона піде? І що залишиться в тебе, коли вона піде? Залишиться сніг, залишаться ранки й ночі, Залишаться дірки в кишенях й усі твої злидні, Усі твої справи, проблеми і сновидіння пророчі. Коли вона піде, ти навіть і не заплачеш – Ти готувався до цього, знав, що так буде. Вона завжди кидає тих, хто для неї багато значить, […]...
40. Богдан Лепкий – Не виллєш сліз, не виллєш сліз Не виллєш сліз, Не виллєш сліз Ніколи, ах ніколи! Життя, як той скрипливий віз, Волочиться поволі. А перед ним Туман і дим, Тяжка, тяжка дорога… Іде, гряде шляхом отим Твоя душа небога....